Обов'язки подружжя по взаємному утриманню. Звільнення одного з подружжя по обов'язкку утримувати іншого з подружжя або обмеження цього обов'язку строком.

 

Дружина та чоловік повинні підтримувати матеріально один одного. При цьому це діє під час шлюбу так і після розірвання його.

Новий СКУ змінив порядок надання такого утримання. Якщо у зв’язку з вихованням дитини, ведення домашнього господарства, хворобою один із подружжя не мав можливості отримувати освіту, працювати і зайняти відповідну посаду, він має право у зв’язку з розірванням шлюбу, за умови, що він потребує матеріальної допомоги і при цьому не має значення його працездатність.

Також, на зазначені права має той із подружжя хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги. За умови, що другий із подружжя може надати таку допомогу.

Утримання одного з подружжя іншим надається в натуральній або грошовій формі за їх домовленістю. Як правило такі елементи сплачуються щомісячно.

В договорі утримання визначаються умови, розмір та строк виплати елементів. Такий договір складається у письмовій формі і потребує нотаріального посвідчення.

При відсутності договору аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подання позивної заяви.

Аліменти присуджуються як в частці та в грошовій сумі.

Незалежно від працездатності право на утримання від чоловіка має дружина під час вагітності і недосягнення дитиною 3-х років.

Право на утримання не має той із подружжя, хто не гідно поводився в шлюбних відносинах.

Не має право на отримання той, хто став непрацездатним, якщо він втратив працездатність у зв’язку з вчиненням умисного злочину.

Право на утримання припиняється у разі поновлення працездатності особи, у випадку реєстрації повторного шлюбу, за рішенням суду право на утримання припиняється, якщо особа перестала потребувати матеріальної допомоги або якщо той хто надавав допомогу такої змоги більше не має.

 

 

Поняття сім'ї.Порядок визначення походження дитини.

 

Стаття 3. Сім'я

1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані

спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у

зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за

батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з

ними не проживає.

3. Права члена сім'ї має одинока особа.

4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення,

усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і

таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 4. Право особи на сім'ю

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення

сім'ї.

У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього

Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.

2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно

від віку.

3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.

Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у

випадках і в порядку, встановлених законом.

4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Стаття 5. Державна охорона сім'ї

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство,

батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та

батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально

і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і

дитину, позбавлену батьківського піклування.

{ Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }

5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя,

крім випадків, встановлених Конституцією України

 

 

Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків

матері, батька і дитини

1. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на

походженні дитини від них, засвідченому органом державної

реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому

статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та

батька, які перебувають у шлюбі між собою

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від

подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі

Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про

народження дружиною дитини.

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після

припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від

подружжя.

{ Частина друга статті 122 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими

припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після

припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної

реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання

чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може

бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини

заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня

припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від

батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка,

який вважає себе батьком.

Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в

результаті застосування допоміжних

репродуктивних технологій

1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті

застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за

письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини,

зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування

допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною

після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її

чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних

репродуктивних технологій.

Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі

реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю

1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня

припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після

реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається,

що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.

Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на

підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за

рішенням суду.

Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не

перебувають у шлюбі між собою

1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між

собою, походження дитини від матері визначається на підставі

документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між

собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

 

3) за рішенням суду.

Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою

жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між

собою

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки

та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може

бути подана як до, так і після народження дитини до органу

державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана

неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану

повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про

запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків,

опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної

реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки

та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана

особисто, вона може бути подана через представника або надіслана

поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження

представника мають бути нотаріально засвідчені.