Особиста приватна власність одного з подружжя

 

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини,

чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі

договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які

належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його

приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію

державного житлового фонду" (2482-12);

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок

приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його

користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних

ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств,

установ та організацій, або одержана із земель державної і

комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації,

визначених Земельним кодексом України (2768-14).

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі

індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть

тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії,

нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї

премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями

(ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її

одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти,

одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,

йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому

моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові

суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а

також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески

сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною

власністю кожного з них.

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини,

чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання

у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і

кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні,

відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною

власністю.

Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою

приватною власністю дружини, чоловіка

1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає

приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів,

приплоду або доходу (дивідендів).

Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої

приватної власності

1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим

володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї,

насамперед дітей.

2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік

зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які

відповідно до закону мають право користування ним.

 

 

Умови і порядок поділу спільного майна подружжя.

 

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності

подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та

чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від

того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення

домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)

самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей

індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя.

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може

бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна

плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

 

Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права

спільної сумісної власності подружжя

1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить

їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання

шлюбу.

2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною

згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого

нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині,

чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально

посвідчений.

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі

майна, що є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя

1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,

якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним

договором.

2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити

від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне

значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне

забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно,

витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути

збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні

повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони

одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного,

духовного розвитку та лікування.

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом

права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності

подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу

майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги

інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають

істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше

не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя,

хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих

речей враховується при присудженні іншого майна другому з

подружжя.

4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість

його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема

на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише

за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом

України (435-15).

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе

за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної

грошової суми на депозитний рахунок суду.

Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ

майна, що є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя

1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ

майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

якщо шлюб між ними не розірвано.

2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання

шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із

співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права

власності.

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права

спільної сумісної власності подружжя

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути

накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної

сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною

сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір

був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було

одержане за договором, використано на її потреби.

3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з

подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час

шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане

на кошти, здобуті злочинним шляхом.