Порядок ведення спільних справ учасників простого товариства.

Ведення справ товариства полягає у вчиненні різних фактичних і юридичних дій для досягнення спільної мети. Рішення, що стосують-ся внутрішніх відносин між учасниками, приймаються ними за спіль-ною згодою (одноголосно). Однак у договорі може бути визначено інший порядок. У відносинах із третіми особами кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо інше не встановлено дого-вором. Як правило, управління поточними справами покладається наодного або кількох учасників, що вчиняють юридично значущі дії в спільних інтересах. Повноваження учасника простого товариства вчиняти правочини та інші дії від імені всіх учасників мають встанов-люватися договором або відповідною довіреністю решти товаришів. При цьому ЦК містить положення, спрямоване на захист інтересів третіх осіб, які вступають у правовідносини з простим товариством: учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім ви-падків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень (ч. З ст. 1135 ЦК).

Уразі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (ч. 1 ст. 1135 ЦК).

 

Підстави припинення договору простого товариства.

Підручник: Договір може бути розірвано на загаль-них підставах, однак ст. 1141 ЦК передбачено і спеціальні підстави припинення договору:

- визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

- оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учас-никами не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

- смерть фізичної особи-учасника або ліквідація юридичної особи-учасника договору, якщо домовленістю між учасниками не передба-чено збереження договору щодо інших учасників;

- відмова учасника від подальшої участі в договорі або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учас-никами не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

- сплив строку договору простого товариства;

- виділ частки учасника на вимогу його кредитора;

- досягнення мети стає неможливим.

 

Припинення договору тягне за собою розподіл майна, яке перебу-ває в спільній власності. Учасник, який вніс у спільне майно індивіду-ально визначену річ, має право вимагати її повернення.

(Лекція): Припинення або зміна договору простого товариства відбувається за різноманітних обставин. За загальним правилом, договір припиняється його виконанням. Особливістю є те, що договір може бути розірваний за згодою всіх учасників, і за згодою більшості. В деяких випадках договір можна припинити і на вимогу одного із учасників. Крім того, договір простого товариства може бути припинений у зв’язку із закінченням строку, якщо він був вказаний. Всі підстави для припинення договору можна поділити на:

I. Підстави, пов’язані з правосуб’єктністю (смерть учасника, оголошення когось із учасників недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім,ліквідація ЮО)

II. Підстави майнового характеру (оголошення одного із учасників неплатоспроможною).

III. Підстави,. Пов’язані із волевиявленням учасників (відмова від договору або вимога про розірвання договору).

При вибутті одного із учасників за загальним правилом договір припиняється, якщо інше не було передбачено самим договором. Якщо договір припиняється на підставі відмови одного із учасників, то він зобов’язаний:

· Повідомити інших за 3 місяців

· Відшкодувати іншим учасникам реальну шкоду, завдану розірванням договору.

Ще однією підставою для розірвання договору є досягнення мети.

Розірвання договору тягне настання певних наслідків:

· Поділ майна

· Відповідальність перед третіми особами.

Розподіл майна здійснюється пропорційно внескам. Якщо майно було передано у володіння товариства – повертається до того, хто вніс таке майно. Якщо внеском була індивідуально визначена річ, то особа має право вимагати повернення цієї речі з дотриманням інтересів інших учасників. Якщо мова йшла про передання майна на іншому майновому праві, то воно повертається в першу чергу і за його використання винагорода не сплачується. Якщо договір припинився для одного, а інші продовжують діяльність, то учасник, який вийшов, відповідає перед третіми особами за зобов’язаннями, які виникли в період його участі. За загальними договірними зобов’язаннями у відносинах с третіми особами, учасники несуть або часткову,або солідарну відповідальність. Конкретний вид відповідальності визначається в залежності від того, яку мету переслідують учасники. Якщо договір не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності, учасники нестимуть часткову відповідальність – всім майном, але пропорційно його вкладу в загальну справу. Якщо договір пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності, то вони відповідатимуть солідарно. Крім того, на майно товариства може бути звернено стягнення, і у випадках, не пов’язаних із веденням товариства спільних справ (рішення суду). У відносинах між самими учасниками панує принцип часткової відповідальності. Учасники в праві самі в договорі умови і розмір такої відповідальності. Це може бути відповідальність за невиконання умов договору (за затримку передачі основного або додаткового внеску, за прострочку виконання конкретно узгоджених дій – може включати відшкодування збитків і сплату неустойки).

 

 

Договір комерційної концесії.

У всьому світі це договір франчайзингу. В положенні про франчайзинг ВОІВ, франчайзинг визначають як договір, за яким одна сторона франчайзер дозволяє іншій особі франчайзу використовувати власну розроблену систему бізнесу. Види франчайзингу:

· Франчайзинг по збуту – використовується виробником товарів для побудови єдиної мережі збуту. Один товаровиробник іі одна торгова марка (бренди).

· Торговий франчайзинг – торгівельна організація відкриває систему своїх магазинів («Метро»).

· Франчайзинг в сфері обслуговування – ресторани, готелі («Хілтон», «Плаза»).

· Виробничий франчайзинг – використовується виробником для розширення виробництва товарів і просування їх на нові ринки (косметика, побутова хімія).

· Діловий франчайзинг – передаються ділові зв’язки і порядок їх створення.

Договір комерційної концесії - це домовленість, за якою одна сторона – право володілець зобов’язується надати іншій стороні – користувачеві за плату право користування відповідної до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення, продажу товарів або надання послуг.

Це консенсуальний, двосторонній, оплатний договір.

Сторони: правоволоділець (особа, якій належать права) і користувач. Повинні бути суб’єктами підприємницької діяльності.

Істотні умови:

Предмет – виключні права, які належать право володільцю (право на використання торгівельних марок, промислових зразків, винаходів, комерційних таємниць, комерційного договору). Це комплекс прав.

Об’єм дозволеного використання комплексу прав – може визначатися різними параметрами. Це може бути мінімальна або максимальна кількість.

Строк – визначається за домовленістю сторін.

Винагорода право володільцеві – разові платежі, періодичні платежі, відсотки від виручки (за домовленістю).

Територія використання прав.

Укладається у простій письмовій формі. Недотримання форми тягне нікчемність договору. Підлягає державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснює орган, який зареєстрував право володільця. Вступає в дію з моменту укладення в письмовій формі, але у відносинах з 3 особами користувач не має право вступати до державної реєстрації.

Існує третя особа, яка користується товарами – споживач.