Форма та розміри Землі. Вплив форми Землі на компоненти географічної оболонки. Рух Землі навколо осі. Докази та параметри. Місцевий та поясний час.

Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи. За сучасними уявленнями, Земля утворилася близько 4,7 млрд років тому.

Наша планета має кулясту форму (геоїд) і обертається навколо Сонця зі швидкістю 108 000 км/год. Вісь Землі має нахил 66°33′22″, період обертання навколо осі — 23 години 56 хвилин 4,1 секунди.

Основні геометричні характеристики Землі:

• земний діаметр 12756,5 км;

• земна вісь 12713,7 км;

• середній радіус 6371,1 км;

• площа поверхні 510 млн км2.

Екватор — це уявна лінія на поверхні Землі, всі точки якої перебувають на однаковій відстані від обох полюсів. Екватор поділяє земну кулю на Північну і Південну півкулі.

Полюси Землі (Північний і Півден ний) — це точки перетину осі обертання Землі із земною поверхнею.

Куляста форма Землі визначає її фізико-географічні особливості. Вона зумовлює існування освітленого та затемненого боків, тобто дня і ночі. На освітленому боці тепло прибуває, а на затемненому — випромінюється. Це впливає на стан атмосфери і характер погоди.

Форма Землі визначає кут падіння сонячних променів на поверхню: одночасно падаючи на кулясту поверхню в різних за широтою місцях, вони дотика ються до неї під різними кутами. Цим пояснюється різне нагрівання планети на різних широтах. Куляста форма Землі зумовлює зональний розподіл тепла та існування теплових поясів. Від цього залежить розподіл кліматів на Землі та їх зональний характер, що зумовлює особливості всіх компонентів географічної оболонки — від рельєфу до рослинності і тваринного світу.

Куляста форма Землі також спричинює протилежність усіх явищ по обидва боки екватора: якщо в Північній півкулі зима, то в Південній — літо. Вона впливає на основ ні напрями руху повітряних мас в атмосфері і течій в океанах.

Місцевий і поясний час

Місцевий час, поясний час і лінія зміни дат зв'язані з обертанням Землі.

Місцевий нас — це час меридіана даного місця, який визначається положенням Сонця. Момент, коли Сонце знаходиться в площині меридіана даного місця, є півднем для даного місця. Місцевий час залежить не від географічної широти, а від географічної довготи. Кожне місце вздовж паралелі має власний місцевий час, який залежить від довготи. У зв'язку з тим, що Земля обертається із заходу на схід, у місцях, розташованих на схід від меридіана даного місця, полудень настає раніше, і годинник показує там більше часу. У місцях, розташованих на захід від меридіана даного місця, південь настає пізніше, годинник там показує менше часу.

Поясний час — це час певного поясу на Землі. Вся Земля поділена на 24 пояси, кожний шириною по 15°. У межах кожного такого поясу всі годинники показують один час — місцевий час середнього меридіана поясу. Час сусіднього поясу відрізняється на одну годину. Пояси лічать із заходу на схід від нульового поясу, середній меридіан якого проходить через Гринвіч. Номер поясу показує, на скільки годин час даного поясу відрізняється від гринвіцького поясу.

Пагін, його функції. Будова бруньки. Класифікація бруньок. Видозміни наземних, підземних пагонів та їх частин.

Пагін - це вегетативний орган рослини, який складається зі стебла, бруньок та листків. Пагін – надземний, вегетативний орган, що виник як пристосоване до життя в повітряному середовищі суші, - у квіткових досягає високої досконалості.

Пагін складається з осі (стебло, листків, та бруньок (зачатки нових пагонів). Основну функцію вегетативного пагона – фотосинтез – здійснюють листки; стебла виконують механічну, провідну іноді запасаючу функцію. Головна риса пагона, що відрізняє його від кореня – наявність листків, отже наявність вузлів. Вузлом називають ділянку стебла, яка несе листок. У одних рослин (злакові) вузли різко позначені у вигляді потовщення на стеблі, у інших межа вузла – умовна. Ділянки стебла між вузлами називають міжвузлями. Звичайно на пагоні кілька, іноді багато вузлів і меживузлів, вони повторюються вздовж осі пагона. Міжвузля можуть бути довгими і тоді пагін називається – видовженим (ростовим), вкорочений пагін має коротке міжвузля. Плодові дерева й кущі утворюють обидва типи пагонів: вкорочені, на яких формуються квітки й плоди, видовжені – безплідні.

Уявний кут між стеблом і листком називається листковою пазухою. На верхівці стебла і в листкових пазухах знаходяться бруньки. Бруньки бувають верхівковими і бічними (пазушними). За рахунок верхівкової бруньки пагін росте у висоту, а за рахунок бічних – галузиться. Таким чином брунька - це зачаток пагона.

Розрізняють бруньки за функціональним призначенням:

1.Вегетативні (ростові) з зачатками листків і стебла.

2.Генеративні (квіткові) з зачатками квіток або суцвіть.

Їх можна розрізнити за формою: ростові – видовжені з загостреною верхівкою, а квіткові округлі і більші.

Основні типи пагонів зелених рослин - надземні та підземні. Надземні (повітряні) пагони є асиміляційними, по осі яких розташовані листя. Асиміляційні пагони дуже різноманітні за зовнішнім виглядом. У багатьох випадках, крім основної функції фотосинтезу, такі пагони виконують запасаючу роль та опорного органу рослини, а також функцію вегетативного розмноження.

До видозмін надземних пагонів відносять колючки, вусики, кладодіі, філокладії. У деяких випадках у рослини видозмінюється не весь пагін, а тільки його листя, а метаморфози зовні схожі на такі пагону в цілому (вусики, колючки).

Видозмінені підземні пагони - це кореневище, каудекс, цибулина, бульбоцибулина, підземні бульба і столон. Умови існування пагонів, розташованих під землею, сильно відрізняються від наземного середовища. Тому у них з'явилися інші важливі функції, такі як здатність переносити несприятливий період життя, відкладення поживних речовин в запас, можливість вегетативного розмноження.

Загальна характеристика типу споровиків у зв’язку із паразитичним способом життя. Малярійний плазмодій і шляхи зараження людини малярією.

До класу споровиків відноситься близько 3600 видів найпростіших (за новою класифікацією — це клас типу Апікомплекси), які ведуть паразитичний спосіб життя. Переважно це внутрішньоклітинні паразити людини і тварин, що викликають малярію та інші захворювання (токсоплазмоз). У зв'язку з паразитичним способом життя споровики не мають органел захоплення і сприймання їжі, у них зникли травні і скоротливі вакуолі, а також органели активного руху (крім джгутиків у чоловічих гамет). Проте завдяки паразитизму виникли складні життєві цикли. Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чередування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних комарів, а безстатеве — в тілі людини.Спорозоїти малярійного плазмодія, потрапляючи до організму людини разом із слиною комара, розвиваються спочатку в клітинах печінки в екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній шизогонії.

Малярія — одне з небезпечних і давніх захворювань. У середні віки вона спустошувала в країнах Європи цілі міста. В нашій країні вона була однією з найбільш поширених хвороб. На сьогодні малярія зустрічається на всіх материках у районах з субтропічним і тропічним кліматом. В Україні малярія практично ліквідована. Це досягнуто в результаті активного виявлення і лікування усіх хворих. Велика увага у нас приділяється проведенню заходів по боротьбі з малярійними комарами на всіх стадіях їхнього розвитку.

Рух Землі навколо Сонця. Докази та параметри. Рух Землі навколо Сонця. Наслідки. Рух Місяця навколо Землі. Наслідки.

Оберта́ння Землі́ — процес переміщення точок «земної кулі» (геоїда) в просторі. Можна виділити два основні обертальні процеси: обертання навколо Сонця (якщо знехтувати розміром планети порівняно з відстанню до зірки та розглядати Землю як матеріальну точку) та обертання навколо своєї осі.

Період обертання

Період, протягом якого планета робить оберт навколо зорі, називають сидеричним періодом обертання, або планетарним роком. Тривалість року дуже залежить від відстані планети до зорі, адже якщо планета перебуває далеко, то вона рухатиметься повільніше (оскільки на неї слабше впливатиме гравітація зорі), і, окрім того, вона має здолати довший шлях. Період обертання Землі навколо Сонця становить 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд.

Значення руху навколо Сонця

Оскільки траєкторія руху Землі навколо Сонця не є ідеальним колом, кількість сонячної енергії, яка досягає планети, протягом планетарного року не є сталою. Однак ці відмінності не дуже суттєві. Основною причиною надходження різної кількості сонячної енергії на окремих ділянках Землю протягом року є куляста форма планети та нахил осі обертання Землі до площини орбіти, коли земля «підставляє» Сонцю то Північну півкулю (червень-серпень), то Південну (грудень-лютий). Це явище призводить до формування кліматичних поясів, виникнення широтної зональності і зміни пір року на Землі.

Рух місяця

Місяць рухається навколо Землі в той самий бік, у який Земля обертається навколо своєї осі. Відображенням цього руху, як ми знаємо, є видиме переміщення Місяця на фоні зір назустріч обертанню неба. Щодоби Місяць зміщується на схід відносно зір приблизно на 13 °, а через 27,3 доби повер­тається до тих самих зір, описавши на небесній сфері повне коло.

Період обертання Місяця навколо Землі відносно зір (в інерціальній системі відліку)називається зоряним, або сиде­ричним (від лат. зісіиз — зоря) місяцем. Він становить 27,3 доби.

Видимий рух Місяця супроводиться неперервною зміною його вигляду — зміною фаз. Відбувається це тому, що Місяць займає різні положення відносно Землі і Сонця, яке його освітлює. Схе­му, що пояснює зміну фаз Місяця, подано на малюнку 1.

Коли нам видно Місяць як вузький серп, інша частина його диска також злегка світиться. Це явище називається попелястим світлом і пояснюється тим, що Земля освітлює нічний бік Місяця відбитим сонячним світлом.