Характеристика типу круглі черви. Найважливіші паразити людини, особливості їх будови і розвитку у зв’язку із паразитичним способом життя. Гельмінтози у дітей.

Тип Круглі черви. Загальна характеристика, різноманітність

Круглі черви — це переважно вільноживучі, рідше паразитичні організми, що пристосувалися до різних умов життя (морські та прісні води, ґрунт, організми рослин і тварин). Описано понад 20 тисяч їх видів.

Тіло цих тварин вкрите кутикулою. Війчастий покрив зберігається лише на черевному боці або повністю редукований; шкірно-м’язовий мішок розвинений неоднаково, мускулатура переважно поздовжня.

У круглих червів первинна порожнина тіла, яка має вигляд щілин між внутрішніми органами, заповнених рідиною і не вистелених власним епітелієм. Кишечник цих тварин — пряма наскрізна трубка, що поділяється на три відділи — передню, середню і задню кишку — і закінчується анальним отвором.

Спеціальних органів дихання та кровоносної системи у круглих червів немає. Видільна система належить до протонефридіального типу або має вигляд видозмінених шкірних залоз.

Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем, від якого відходить різна кількість поздовжніх стовбурів. Справжніх нервових гангліїв у них немає. Органи чуття у первиннопорожнинних розвинені погано.

Первиннопорожнинні — переважно роздільностатеві тварини, їх статевий апарат має просту будову. Для них характерний прямий розвиток або вихід із яйця личинки, загалом подібної до дорослої тварини. Ріст личинки супроводжується линьками.

Серед декількох класів, що належать до типу Первиннопорожнинні, найбільше практичне значення і видову різноманітність мають представники нематод, або власне круглих червів. За способом життя нематоди поділяються на три групи: вільноживучі, паразити рослин і паразити тварин і людини.

Вільноживучі нематоди заселяють різноманітні біотопи: водойми, ґрунт, гниючі органічні залишки, якими вони живляться.

Нематоди, котрі живляться тканинами рослин, називаються фітогельмінтами(фітонематодами). Це шкідники культурних і диких рослин, що завдають великої шкоди врожаю. Фітонематоди — активні переносники різних хвороб. Сільгоспкультури пошкоджуються галовими, стебловими, цукровими нематодами.

Значна кількість круглих червів паразитує у різних сільськогосподарських тварин. Вони викликають серйозні захворювання і знижують продуктивність тварин, завдаючи значної шкоди тваринництву. Деякі круглі черви є паразитами людини, завдаючи шкоди її здоров’ю.

Аскариди паразитують у кишечнику коней, свиней і багатьох інших сільськогосподарських та диких ссавців і птахів, а також людини.

Гострик — інший поширений паразит людини — мешкає в нижньому відділі тонких кишок. Найчастіше зустрічається у дітей. Зараження ним відбувається під час вдихання повітря з пилом, через постільну та натільну білизну, іграшки, брудні руки.

Один із небезпечних паразитів людини — трихінела. Людина заражається нею при вживанні недостатньо кулінарно обробленого м’яса свині, в якому знаходяться в особливих капсулах личинки паразита. Зараження паразитичними червами призводить до різноманітних хворобливих явищ у людини: загальної слабкості, дратівливості, головного болю, нудоти, розладів травлення. З метою попередження захворювань гельмінтозами великого значення набуває дотримання особистої гігієни, загальних гігієнічних правил при споживанні їжі та води, свідоме подолання поганої звички гризти нігті, споживання в їжу старанно помитих овочів і фруктів, захист продуктів від мух, належна кулінарна обробка м’яса та риби тощо.

Найважливіші паразити людини, особливості їх будови і розвитку у зв’язку із паразитичним способом життя.

Нематоди - паразити людини і свійських тварин. Серед паразитів людини в Україні поширені аскарида людська, гострик і трихінела.

Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) - збудник аскаридозу

Географічне поширення: повсюдне, є одним із найпоширеніших гельмінтів людини.

Морфологія. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто - рожевого кольору. Самки довжиною 20-40 см, самці – 5-25 см. Ротовий отвір оточений трьома губами (однією дорзальною і двома вентральними), на яких знаходиться по парі чутливих сосочків. На бокових поверхнях помітні поздовжні бічні лінії, в яких проходять канали видільної системи. У самця хвостовий кінець зігнутий у вигляді гачка на черевний бік. У самки на передній третині тіла знаходиться кільцеподібна перетяжка, на якій з черевного боку відкривається зовнішній статевий отвір.

Яйця можуть бути заплідненими і незаплідненими. Запліднені яйця округлі або овальні, розміром 60-70 х 40-50 мкм, жовто-коричневого кольору. Зовнішня білкова оболонка горбкувата, внутрішня - товста, гладенька, безбарвна. Всередині яйця знаходиться округла зародкова клітина темного кольору, між нею й оболонкою яйця на полюсах вільні простори. Білкова оболонка може бути відсутньою, тоді яйця мають гладеньку поверхню, безбарвні або світло-жовті

Незапліднені яйця овальної або неправильної форми, великі (80 х 55 мкм). Білкова оболонка нерівна, жовто-коричневого кольору, її взагалі може не бути. Вся порожнина яйця заповнена клітинами жовтка.

Життєвий цикл. Аскарида людська - це геогельмінт, який паразитує тільки в людини. Дорослі аскариди паразитують у тонкій кишці. Тут самки відкладають неінвазовані яйця на стадії одного бластомера, які проходять певний розвиток поза організмом людини. Для цього необхідні такі умови: вільний кисень, вологість і температура. Процес дозрівання продовжується в сирому ґрунті або в збагаченій на кисень воді. Оптимальні умови для розвитку личинки: температура від +12° до +38°С, вологість не нижче 8%. Залежно від цих умов протягом двох тижнів у яйцях розвивається мікроскопічна червоподібна личинка, і вони стають інвазійними.

Людина заражається на аскаридоз, проковтуючи інвазійні яйця. Вилуплювання личинки з яйця відбувається протягом кількох годин після попадання в кишечник. Вони проникають у слизову кишки, потім у вени і лімфатичні судини. Подальша міграція здійснюється гематогенно і лімфогенно. Через венозні капіляри личинки проникають в русло ворітної вени, незначна частина їх мігрує через лімфатичну систему. У печінці по міжчасточкових капілярах вони проникають у центральні вени, звідти по більших венозних судинах заносяться в нижню порожнисту вену, потім – у праву половину серця і легеневими артеріями – у легені. Розміри мігруючих личинок більші за діаметр судин капілярної сітки. Через зруйновані капіляри личинки виходять у просвіт альвеол. Рух війок миготливого епітелію сприяє міграції личинок через бронхіоли, бронхи, трахею і гортань у ротову порожнину. Зі слиною личинки проковтуються і знову потрапляють у тонку кишку. Тривалість міграції становить 14-15 діб, за цей час личинка багаторазово линяє. Загальна тривалість розвитку аскарид від моменту інвазії до статевозрілої форми становить 10-11 тижнів. Тривалість життя аскариди в тонкій кишці близько року.

Гострик (Enterobius vermicularis) - збудник ентеробіозу

Географічне поширення – повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, самець довжиною 2-3 мм, самка - 8-13 мм. На передньому кінці тіла кутикула розширюється, утворює везикулу. Задній кінець стравоходу має розширення - бульбус. У самки задній кінець тіла загострений, крізь кутикулу просвічується матка, заповнена яйцями. У самця тупий задній кінець закручений на черевний бік.

Яйця безбарвні, прозорі, розміри 50-60 х 20-30 мкм. Форма яйця овально-асиметрична - один бік рівний, протилежний опуклий. Всередині яйця можна спостерігати личинку.

Життєвий цикл. Гострики живуть у дистальному відділі тонкої кишки, сліпій кишці і в початковому відділі ободової кишки. Життєвий цикл гострика відбувається без участі проміжного хазяїна (рис.112). Самки після дозрівання в них яєць спускаються в пряму кишку, активно виповзають із заднього проходу, відкладують 10-15000 яєць у періанальних складках на шкірі і гинуть.

Процес відкладання яєць з пуголовкоподібними личинками триває 15-45 хвилин. Відкладені яйця повністю дозрівають через 5 годин. Швидкий розвиток яєць зумовлює автоінвазію і реінвазію гостриками; личинки здатні рухатися, проникають у кишечник і мігрують в його верхні відділи.

Рух самок при відкладанні яєць подразнює шкіру і викликає сильний свербіж; інвазовані, розчухують шкіру, забруднюють руки, білизну, предмети вжитку, заносять яйця в рот. Із проковтнутих яєць у дванадцятипалій кишці виходять личинки, які після двох линьок стають статевозрілими. Паразитують гострики переважно в червоподібному відростку і сліпій кишці, звідки поступово спускаються в нижні відділи кишечнику.

Живляться гострики вмістом кишечнику, можуть бути випадковими гематофагами. Тривалість життя паразита – 3-4 тижні.

Особливість біології гострика: швидкий розвиток яєць і стійкість у навколишньому середовищі, – визначають повторність зараження на ентеробіоз. Останнє відбувається внаслідок забруднення рук при розчухуванні шкіри, яка оточує відхідник.

Слід мати на увазі, що носії гостриків розсіюють їх яйця, сприяють зараженню на ентеробіоз оточуючих людей. Це зумовлює випадки сімейного ентеробіозу або осередків у дитячих колективах. Яйця гострика тривалий час зберігаються в піднігтьовому просторі. Можливе зараження яйцями гострика і через забруднені харчові продукти (цукерки, хліб, фрукти, овочі та ін.). У літню пору року сприяють забрудненню їжі мухи. На відміну від інших гельмінтозів, зараження гостриком через ґрунт і воду не має практичного значення.

Трихінела (Trichinella spiralis) - збудник трихінельозу

Географічне поширення: переважає у країнах північної півкулі (країни Європи, в Росії, США), хоча випадки трихінельозу людини і тварин описані в усіхкраїнах, крім Австралії.

Морфологія. Статевозріла особина має поперечно посмуговану кутикулу. Довжина самки 3-4 мм, самця 1,4-1,6 мм. Передня половина тіла самки звужена. У ротовій капсулі розміщений стилет. Самки живородящі, з непарним статевим апаратом.

Життєвий цикл. Цей паразит - біогельмінт. Трихінельоз - природно-осередкове захворювання з широким колом хазяїв (людина, свиня, пацюк, ведмідь та інші м’ясоїдні і всеїдні ссавці).

Особливість життєвого циклу: одна і та сама особина послідовно стає остаточним і проміжним хазяїном.

Локалізація: статевозрілі особини - тонка кишка, личинки - скелетна мускулатура.

Людина заражається, з’ївши свинину або м’ясо диких тварин (дикий кабан, ведмідь, борсук, нутрія та ін.)

Інвазійна стадія - личинка. У тонкій кишці личинка кілька разів линяє і впродовж трьох діб досягає статевої зрілості.

Після запліднення самки за допомогою ротового стилета проникають у слизову оболонку кишки і починають народжувати личинок безпосередньо в лімфатичні судини (1500-2000 за весь період життя).

Личинки з течією лімфи і крові розносяться по організму, осідають в поперечносмугастій мускулатурі. Переважаючі місця локалізації — жувальні, дельтоподібні, міжреберні, литкові м’язи і діафрагма. Інкапсуляція личинки починається приблизно на 17-21 добу. Личинка спірально закручується, внаслідок тканинної реакції хазяїна навколо личинки впродовж трьох місяців формується тонка сполучнотканинна капсула.

У м’язах людини вона лимоноподібної форми розміром 0,6 х 0,2 мм. Через 6-18 міс. з’являються ознаки кальцифікації капсул і через два роки після зараження вони повністю звапнюються.

Людина є біологічним тупиком у життєвому циклі трихінели. Свині й інші хазяї паразита заражаються, з’ївши трихінельозне м’ясо.

Пристосування до паразитизму. Внаслідок паразитичного способу життя в багатьох червів виробилися характерні особливості: виникли органи прикріплення — присоски та гачечки. Паразитичні черви надзвичайно плодючі, бо більшість їхніх яєць гине в природі, не потрапивши до нового хазяїна.

Гельмінтози у дітей.

Гельмінтоз – це поразка організму людини паразитичними черв'яками (гельмінтами). Потрапивши в організм дитини, ці непрохані гості починають активно рости і розмножуватися, отруюючи все продуктами своєї життєдіяльності. Велика частина випадків зараження гельмінтами у дітей припадає на частку нематод (аскариди, гострики). Заразитися ними дитина може на прогулянці, під час гри в пісочниці, погладивши песика. Набагато рідше вражають дитячий організм стрічкові черв'яки і сосальщики, в цьому випадку причина гельмінтозу криється в попаданні в дитячий раціон недостатньо добре прожареного (проваренного) м'яса.

Ознаки гельмінтозу

Запідозрити гельмінтів у дітей можна, якщо ви помітили такі ознаки:

• дитина багато їсть, але при цьому не набирає вагу;

• дитина швидко втомлюється;

• дитина надмірно дратівливий і плаксивий;

• дитина скаржиться на болі в животі;

• у дитини часто з'являються роздратування і висипання на шкірі.

Симптоми ураження аскаридою

1. Сухий кашель і висипання на шкірі.

2. Нудота (іноді блювота).

3. Активне слиновиділення.

4. Занепокоєння вночі.

5. Періодичні висипання водянистих пухирців на шкірі кистей і стоп.

6. Болі в області пупка і правих ребер.

7. Порушення травлення – запори і проноси.

8. У запущених випадках – непрохідність кишечника.

Симптоми ураження гостриками

1. Різке зниження апетиту.

2. Відчуття сухості в роті.

3. Слабкі болі в животі.

4. Свербіж і запалення в області анального отвору.

5. Запалення зовнішніх статевих органів у дівчаток.

6. Наявність у калі невеликих паразитів.

Профілактика гельмінтозу у дітей не має на увазі під собою ніяких складних заходів, це, перш за все, привчання дитини до дотримання найпростіших гігієнічних правил – миття рук після прогулянки, відвідування місць громадського користування, перед їжею, після спілкування з кішками та собаками, неприпустимість вживання в їжу немитих фруктів і ягід. Варто розділити іграшки на вуличні і домашні.