ТОП 10:

Вклад медицини в розвиток філософських думок про форми руху матерії, простору і часу.



 

1.

Знання про світ – складова частина вчення про людину. Тільки через пізнання світу, його сутності, структурних рівнів організації, законів розвитку та існування людина може пізнати саму себе, свою природу і сутність, зв'язок з іншими людьми. Поняття «світ» має конкретно-історичний зміст, який визначається станом культури, науки, техніки, матеріального виробництва. суспільних відносин, природи. Чим більше розвинуті форми діяльності людини і продуктивні сили суспільства, тим ширше і різноманітніше бачиться світ людиною, тим сильніше цей світ олюднюється.

У процесі розвитку людини змінюється уявлення про світ.

Світ – це єдність природної та суспільної дійсності, зумовленої практичною діяльністю. А категорія "світ" визначає не тільки природні, об'єктивно-матеріальні властивості, а передусім особливості людського практично-діяльного відношення до себе і до умов свого існування.

Людину необхідно уявляти не просто у світі, а в світі історії природи та суспільства, в системі суспільних відносин, які значною мірою визначають характер її ставлення до природи.

Світ – це цілісна система, яка розвивається в діалектичній єдності природи і суспільства.

Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з іншого – руйнує природу і створює загрозу власному існуванню. Якщо зникне людина, зникне і світ як світ буття людини, але це не означає, що зникне природа і зміни, які відбулися у ній за допомогою людини.

Зміст і кордони світу не є чимось незмінним. Світ – це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як суб'єкт діяльності, котрий створює власний світ – світ людського буття.

Світ - це взаємозв’язок всіх форм існування людства, свідомості, буття, матерії.

Існують три теорії виникнення світу:

1.Міфологічна - це першопричини різноманітні суть мікро- і макро- космос, що є складовими світової гармонії.

Гармонія поєднує дві субстанції:

1.Матеріалістична - самоорганізація, саморозвиток, самовдосконалення.

2. Ідеалістична - першопричини, Логос, розум і Бог.

2.Релігійна - визначає існування 2-х світів: природного і надприродного, земного і небесного.

Творцем є Бог. Світ має трирядну будову: небо, земля, пекло.

3.Наукова - узагальнення знань природних і суспільних наук.

Із поняттям «Світ», тісно пов’язана категорія буття.

Світ охоплює природу, суспільство, людину.

Категорія буття означає:

1. Буття природи недоторканої і рухотворної;

2. Ідеальне буття;

3. Буття людини - місце людини у системі суспільних відносин.

Буття охоплює свідоме і несвідоме.

Свідомість людини - ідеальне утворення, вона позапросторова і позачасова. Підсвідомість контролює життя тіла і філософії.

Вчення які пояснюють світ через одну субстанцію називаються меністичними. Дуалістична картина світу трактує світ через дві рівнозначних начала - ідеальне і матеріальне.

Є три основні сфери матеріального світу:

1) нежива природа;

2) життя;

3) суспільство.

Мають специфічні просторово - часові структури.

Проблема свідомості:

1. Наявність для кожного свого суб’єкта відображення.

2. Специфічним характером відображення.

3. Виконання певних соціальних функцій.

В основі політичної правової наукової філософії і свідомості знаходяться теоретичні мислення, а в моральній, естетичній, релігійні переважають відчуття.

 

2.Буття – це все те, що є, що існує. Німецький філософ ХХ ст. М.Хайдеггер писав: «Буття – це присутність у часі». У цьому визначенні вказується на динамічний і активний, дієвий характер буття. Філософське осмислення буття дається онтологією.

Онтологія – це вчення про суще, про першооснови буття: система найзагальніших понять, за допомогою яких здійснюється осягнення дійсності. Термін “онтологія” запровадив у ХVII ст. німецький філософ Р.Гоклініус

Розглядаючи проблему буття, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального характеру - предмети та явища світу.

Людська свідомість є необхідною умовою виявлення буття. Йому важливо розглядати яким постає буття в людському пізнанні та усвідомленні.

Це можна з’ясувати за допомогою науки. Між конкретними науками і філософією проміжна пізнавальна планочка наукова картина світу.

Буття в сучасній науковій картині світу є таким:

1) динамічне;

2) системно-ієрархічне;

3) багаторівневе;

4) еволюційно-демонстративне;

5) єдність об’єкта і суб’єкта.

Завершають усю будову наукової картини світу філософські розвідки та узагальнення.

Серед них дуже важливе значення має фіксація двох відмінних статусів буттєвих процесів:

А)матеріальне буття;

Б)духовне буття;

Матеріальне буття характеризується: множинністю, подільністю, просторовістю опору матеріалу та силових взаємодій.

Духовне – поза просторове, рефлексивне, ідеальне, цілісне, динамічне.

Реальну єдність матеріального і духовного ми спостерігаємо в людському бутті та людській життєдіяльності. Система людської життєдіяльності складається із взаємодії зазначених видів буття і взаємодій, в якій кожному з цих видів належить своє місце, свої особливості, риси, де виконують певні особливі функції.

 

3. Напрямки і положення про матеріалістичність світу, про нерозривність матерії і руху, простору і часу знайшли відображення у принципово важливих рішеннях про матерію.

Раніше матерію ототожнювали з речовиною або з матеріальним об’єктом.

На новому етапі розвитку представницького філософського матеріалізму, вказуючи на загальність, безкінечну і якісну різноманітність матерії, разом з тим підкреслюється недопустимість зведення її до речовини,тим більше до конкретних матеріальних речей.

У сучасній філософії матерію вважають усю об’єктивну реальність,яка існує незалежно від людської свідомості. Людину оточує безліч тіл. Дивуючись світу, людина давно вже замислюється над тим,чи немає у всіх тіл,що її оточують,єдиної основи із певною ознакою. Знання про світ, як динамічну систему, діалектичний матеріалізм виражає у взаємозв’язку між собою та принципах, категоріях, законах.

Принципи, категорії, закони діалектики устроювані з природою і не є витворами довільної людської фантазії.

Категорії матерії - це широке поняття, що охоплює не окремий предмет, не групу предметів; явищ, а всю об’єктивну реальність.

Поняття «матерії» дає уявлення про загальні властивості об’єктивного світу, і є найважливішою категорією пізнання,вказуючи на здатність людини пізнати світ.

Матеріяоб’єктивна реальність, яка дана людині у відчуття та існує незалежно від її свідомості.

Матерія існує у двох видах:

- речовина;

- фізичне поле.

Речовинавид матерії, що складається з частинок,які мають власну масу.

Речовина буває у трьох станах: рідкий, твердий, газоподібний.

Полематеріальне утворення, що зв’язує між собою тіла і передає дію від тіла до тіла. Розрізняють електромагнітне, гравітаційне, ядерне поле.

Обидва види матерії взаємопов’язані, а при певних умовах здатні перетворюватися один в одного.

Простір – форма збереження змісту об’єктивної реальності .

Час – це форма його розвитку, внутрішня міра його існування і самознищення.

Просторово – часові характеристики :

1. соціальний

2. історичний

3. антропологічний

4. біологічний

5. психологічний

6. художній

7. філософський зміст простору і часу

Історична еволюція погляду на простір і час пов'язаних з практичною діяльністю людини:

1. Зміст і розвиток суспільства

2. Зміст і розвиток просторово часових уявлень буття світу

Кожне покоління прагне створити цілісну картину світу, визначити закономірності його розвитку, пізнати його сутність і оволодіти його просторово – часовими вимірами.

Філософи і науковці XX ст. багато уваги приділяють дослідженню простору і часу, їхніх властивостей, зокрема метрики, структурності, симетрії тощо.

 

 

4.Наука, яка відповідає на питання матерії і руху – діалектичний матеріалізм. Рух, як і матерія – широке поняття, одна з філософських категорій.

Властивості руху:

1)об’єктивність;

2) рух не знищувальний;

3) загальний;

4) абсолютний;

5) відносний.

Рух матерії вічний, абсолютний, а спокій має тимчасовий характер. Він є моментом руху.

Рух – корінна властивість матерії, спосіб її існування.

У світі немає матерії без руху, як немає і руху без матерії.

Джерело руху – сама матерія. Рух – це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування.

Форми рухуце сукупність відносно якісних процесів, що мають певну міру невиявлених суперечностей.

Діалектичний матеріалізм, спираючись на дослідження природознавства, класифікує види руху, виділяючи їх різноманітність.

Першу наукову класифікацію форм руху матерії дає Ф. Енгельс.

Форми руху :

1) Механічний – у дев’ятнадцятому столітті розуміли, як процес переміщення тіл у просторі. А тепер переміщення у просторі –ц характерна властивість всіх матеріальних утворень.

2) Фізичний – охоплює велику кількість явищ: теплові, ядерні, електричні, атомні.

3) Хімічний – перетворення поширене в органічній та неорганічній природі.

4) Біологічний – один з найскладніших форм руху .Охоплює різноманітність всіх процесів, що відображаються в живих організмах.

5) Соціальний – є вищою формою матерії, суспільного життя в історії суспільства.

Найважливіші властивості: процес матеріального суспільства, який визнає всі інші сторони суспільного життя.

Основою єдності форми руху матерії є матеріальна єдність світу.

 

Тема







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.227.250 (0.011 с.)