ТОП 10:

Філософське пізнання. Специфіка медичного пізнання. Філософський підхід до розуміння людини.



План

Предмет теорії пізнання

Проблема істинної філософії

Методи наукового пізнання і специфіка їх виконання у медичних дослідженнях

Єдність чуттєвого і раціонального Логіки та інтуїції в пізнанні

Практика, як критерій істини. Функції та види практичної діяльності

Філософська концепція людини – основа наук про людини

Праця і мова. Фактори встановлення і розвитку людини

Проблема відчуження людини та шляхи її подолання.

Роль особи в історії.

1. Теорія пізнання – це розділ філософії, що вивчає пізнання, закономірності пізнавальної діяльності, передумови та форми пізнання, критерії його істинності і достовірності. Джонн Локк вважав, що єдиним джерелом усіх наших знань є лише відчуття сприйняття, сенсуалізм. Рене Декарт доводив, що чуттєве пізнання відіграє лише допоміжну роль, а головне джерело знань – надчутливий досвід мислення, раціоналізм.

Бекон характеризує людське пізнання, як 3 шляхи:

Перший – шлях мурашки;

Другий – шлях павука;

Третій – шлях бджоли.

Науково доведено, що пізнання здійснюється водночас завдяки чуттєвому відображенню і завдяки мисленню.

Людське пізнання – це складний багатогранний процес, нехтування якимось із його законів призводить до помилок.

Пізнанняце активне, цілеспрямоване відображення в мозку людини об’єктивного світу, його законів.

Джерело пізнання – це зовнішній світ. який оточує людину, він діє на людину і викликає в неї відповідне відчуття, уявлення, поняття.

Людина не просто сприймає предмети, явища світу, а й активно впливає на них. Об'єктом пізнання виступає свідомість, або якась містична, ніби поза людиною існуюча свідомість.

Пізнання – це безкінечний процес.

 

2. Пізнання не стоїть на місці, воно завжди рухається і розвивається. Цей розвиток пізнання виявлено в його русі. Від безпосередньо живого споглядання до абстрактного мислення. Пізнання завжди починається з ознайомлення з предметами і явищами природи, в ході практики людина через фізичне відчуття отримує про них перші враження.

Отже, органічне відчуття – це ворота через які зовнішній світ проникає у людську свідомість, завдяки їм людина впізнає кольори і закони природи, смак, звуки, які вона видає.

Основною формою чуттєвого пізнання є відчуття властивості.

Велике значення відчуттів у процесі пізнання полягає в, тому, що вони дають нам матеріал, який дозволяє робити висновок про предмет.

Відчуття виступає об’єктивним образом об’єктивного світу. Крім форм чуттєвого пізнання є сприйняття і уявлення.

Сприйняттявища форма чуттєвого пізнання, яка відображає предмет його чуттєві безпосередні цілісності, його зовнішніх сторін.

Уявлення – відтворення в свідомості раніше сприйнятого.

Логічне пізнання – це якісно новий етап розвитку знання.

На ступені логічного мислення пізнаються закони людини в її практичних діях.

Основною формою логічного мислення є поняття.

Воно відображається в предметах, не всі його сторони, а тільки істотні, загальні, абстрагуючи і відкладаючи другорядні ознаки. Основою виникнення поняття є практика, на основі якої відбувається узагальнена діяльність і розум, переробка даних, чуттєвого пізнання.

4.Чуттєве пізнання і абстрактне мислення єдині, і вони відображають один і той самий матеріальний світ. Спільною основою є практика людства. Обидва ступені пізнання мають фізіологічну основу.

Розрізняють 2 основних моменти процесу пізнання:

- чуттєве;

- логічне.

Абстактне мислення не можливе без чуттєвого пізнання тому, що дані органів чуття дають матеріал для утворення понять.

У мисленні не може бути нічого, щоб не було дані людині, її органам чуття, але виникнувши на базі відчуттів, абстрактне мислення глибше, ніж чуттєве пізнання, збагачує і розширює його межі. Чуттєві враження осмислені світом розуму набувають нового змісту, оскільки чуттєве і логічне виступають в єдності, доповнюючи і збагачуючи одне одного.

 

3. Спостереженняцілеспрямоване безпосереднє сприйняття об’єкта пізнання для з'ясування його властивостей і відношень.

Ломоносов говорив: «Із спостереження встановлюється теорія, а через теорію встановлюється спостереження».

Спостереження має особливе значення в тих науках, де широко застосовується емпіричне пізнання. Характерною рисою спостереження є безпосередній контакт спостерігача з тим, що він вивчає. Неможна спостерігати минулі і майбутні події.

Експерементце такий прийом знань, при якому об’єктивне пізнання встановлюється у спеціально створених людиною умовах. Він широко використовується у природничих і суспільних науках.

Експеремент, як і форма пізнання, має позитивні і негативні сторони.

Результати експерименту повині знаходитись у розпорядку розуму, ставати перед умовою джерелом для його теоретичних висновків. Експерементальне значення застосовується, як калейдоскоп.

Аналізрозчленування в думці предмета або явища на складові елементи, сторони з тим, щоб зрозуміти сторони явища і виділити з них істотні і головні.

Синтез – це обєднання частин, сторін і явищ. Він дає можливість зрозуміти явища, його цілісності, єдності всіх сторін, рис і особливостей. У пізнанні аналіз і синтез відділені.

Моделювання – утворення властивого об’єкту на спеціально-збудованому за певними правилами його аналізу.

Моделювання як метод нвукового пізнання базується на здатності людини абстрактувати схожі ознаки або властивості у різних предметів і встановлювати певні відношення між ними.

Головна відмінна риса моделювання, як метод нвукового пізнання полягає в тому, що людина, яка ставить через свою певну досвітницьку мету використовує для вивчення навколо об’єкта.

Таким чином розрізняють матеріальні або логічні моделі.

 

2. Істинаякісна характеристика людських інтелектуальних побудов, а не реальності. Але крім того, істина –це картина реальності в людському розумінні, а не складне процесуальне утворення, яке дає змогу контактувати на уяву, виявляти чуттєве і пересвідчуватись у можливостях знання.

В решті-решт підсумок: істина - це те, чого ми прагнемо. Коли ми ставимо запитання про поняття істини, то воно передбачає завершальну повноту наших знань.

Істина наявна в реальному пізнанні, інакши ми були б неспроможні оцінювати знання, проте вона наявна тут у вигляді лиш окремих сегментів. Отже, істина постає, не як щось застигле, вічне, незмінне, а як процес функціонування інтелектуального складника суспільно – історичного життя. У цьому процесі наявні чуттєво, раціонально, логічно і дослідно-практичні складові частини. Чуття засвідчує нам фактичність існування або не існування будь-чого. Мислення фіксує чуттєві не обхідні зв’язки.

Практика і досвід окреслюють умови і межі застосуванняя розумових конструкцій.

 

6. Критерії істинності наукових знань:

- підтвердження фактами;

- підтвердження експериментами, перевірками;

- узгодженість із принципами наукової теорії;

- конкретність і точність застосування термінології;

- логічна і концептуальна несуперечність.

 

7. Істину, як багатогранний інтелектуальний процес, не легко збагнути у всій повноті, тому типовими постають однобічні підходи до неї, які можуть вливатись: - у позицію догматизму:

Догматизм – перебільшення значення сталого, незмінного елемента у пізнанні, прагнення вважати здобуті знання абсолютною істинною

Догматизм – перебільшення значення сталого, незмінного елемента у пізнанні, прагнення вважати здобуті знання абсолютною істинною

-у позицію реметивізму:

Релятивізм – перебільшення значення, мінливості знань, проголошення всіх знань відносними;

-у позиції нормативного ставлення до істини:

– істина недосяжна, проте важливим є не її отримання, а леше рух до неї. Усі ці реальні ознаки істини входять у зміст наших знань.

8.Міркування про людину до висновку, що основою буття постає діяльність як основний специфічний прояв людської активності. Особливість людської свідомості виявляється в тому, що вона переводить виміри, параметрив якості природно-космічних процесів, ускладники людської діяльності і навпаки – людині потрібні наміри і виміри – у реалі фічизні речі та процеси. Діяльніст постає як універсальне середовище, що поєднує людину зі світом у тому числі з особливим духовним, універсальним. Так, наприклад велику різноманітність хімічних сполук, людина змогла виявити не через просте спостереження природи, а лише витягуючі природні процеси у сфері власної діяльності.

Основні види людської діяльності:

1. Матеріальнаперетвлорення природи, подолання опору матеріальної діяльності з об’єктами.

2. Духовнаусвідомлення знання, мислення.

3. Духовно-практичнастворення особливих символічних форм, що фіксують вищі цінності людини: філософія, релігія.

 

При дослідженні людської діяльності в її структурі виділяють:

1) операціїспрямовані на вирішення певних завдань;

2) дії, спрямовані до конкретної мети;

3) власне діяльність, що пов’язана із мотивами.

Фейєрбах розглядав людину всебічно. Виділив сутність сили, розум, воля та серце.

Досконало людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття.

Сутність сили людини:

- мислення;

- воля;

- почуття;

- людська цінність

 

9. «Особа» характеризує певні реальні якості людського індивіда.

В 1-му значенні особа – це суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків.

По 2-ге особа, характеризується через особливий неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, ідеалами, і цінностями.

По 3-тє особа постає перед нами, як людська «замість», вісь, центр. Зосередження усіх дійових, психічних, інтелектуальних якостей.

Смисл життяактивний пошук змісту свого існування, усвідомлення вищої мети та способів її реалізації, намір, воля, належне щось дуже вагоме для особи.

 

 

Тема:







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.122.166 (0.008 с.)