Теза Декарта «Мислю отже існую».

Суть онтології Декарта:

1. Єдине, що може бути надійним джерелом є Бог.

2. Бог – основа світобудови і пізнання.

3. Світ складається з 2 окремих субстанцій: матеріальної та духовної.

4. Першоосновою матеріальної субстанції є протяжність.

5. Протяжність необмежена, як і Всесвіт

6. Взаємозв’язок між іншими субстанція ми у світі зумовлений посередництвом Бога.

7. Головним атрибутом духовної субстанції є мислення.

Отже, методологічні розвідки у філософії Нового часу орієнтували науку на факти та розумну очевидність. Бекон і Декарт обстоювали позиції емпіризму та раціоналізму і абсолютизували індуктивний та дедуктивний шляхи пізнання.

 

3. Синтез цих двох шляхів здійснив англійський філософ Т.Гоббс. Теоретичні знання повинні стати знаряддям для розвитку практики, але вона повинна базуватися на досвіді. На думку Гоббса такі знання постають використанням знаків мови.

Гоббе поєднує індукцію і дедукцію, бо вважає, що спочатку треба йти шляхом пізнання простіших, елементарних якостей речей, а потім поєднувати їх, синтезувати.

Англійський філософ Джон Локк постав засновником розвиненої теорії пізнання у філософії Нового Часу. Значну увагу він приділяв запереченню існування «вроджених ідей» - від народження в мозку немає нічого, крім здатності бути органом пізнання і мислення. Він вважав, що існує 2 джерела знань: відчуття і рефлексія.

Джон Локк вважає, що у процесі пізнання виявляються різні за своїм характером якості речей:

- первині – об’єктивні якості - протяжність, фігура, об’єм;

- вторинні – це ті, що зумовлені відчуттям - колір, смак, голод.

Філософію Джорджа Локка відносять до емпіризму.

 

Томас Гоббс (1588-1679) Джон Локк (1632-1704)

 

4. Філософія Нового часу намагалася вирішувати не лише проблеми пізнання і суспільства життя, а й подати свої міркування у систематизованій формі, звівши їх на надійному фундаменті. Одним із таких філософів був Спіноза, який вважав вчення про загальні засади свту, тобто вбачав так звану геометричному методі доведення, який він застосовував у своїй філософській праці, відійшовши врешті від Декарта і створивши свою власну філософську концепцію.

Отже, за Спінозою геометричний метод дозволяє стверджувати, що субстанція може бути тільки єдина.

Субстанція - це причина себе самої, тобто вона не може мати ще якоїсь причини, бо тоді перестане бути основною для всього.

Спіноза зазначив, що ніщо в природі не відбувається без причини всі почуття, думки і дії людини виникли в результаті впливу зовнішніх причин.

Німецький філософ Лейбніц захоплювався філософією Спінози, але вважав що таким чином субстанція не дозволяє нам зрозуміти, чому світ є рухливим і багатоманітним. Він підкреслив,що багатоманітність, рухливість і не повторність слід вважати характеристиками самої субстанції.

Спіноза вважав, що субстанція – це:

- Єдина (Бог тотожний природі);

- Має атрибути: протяжність і мислення;

- У своїй сутті незмінна.

Лейбніц вважав, що субстанція – це:

- Множинна (частинки монади);

- Кожна монада є єдністю духовного і тілесного;

- Динамічна змінна: ніщо у світі не повторюється.

Бенедикт Спіноза Вільгельм Лейбніц

5. Паскаль та філософія просвітництва про місце і роль людини у світі. Глибоку і своєрідну концепцію людини в епоху Нового часу розробив відомий французький фізик і математик і філософ Блез Паскаль. У своїй праці «Думки» Паскаль змальовує вражаючу картину людського становища у світі.

Людина – мислячий очерет, але вона перевищує природу тим, що може все осмислити і пізнати. Тільки мислити слід гідно, а отже мислити на межі буття і небуття, тобто на останній межі щирості.

У філософії Просвітництва людина постать, як неповторна індивідуальність і особистість.

Велич людини - у її здатності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона - очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за всесвіт, а він нічого не усвідомлює.

Отже, вся наша гідність - у здібності мислити.... Спробуємо ж мислити гідно: в цьому основа моральності".

(Блез Паскаль)

Чи можливо влаштувати соціальний устрій на раціональних засадах намагався з'ясувати Жан- Жак Руссо (1712 - 1778 рр.). Він вважав, що природним станом людини були первісні суспільні форми життя, коли на підставі розуму люди об'єднувалися у певні рівноправні спільноти.

На захисті приватної власності був Вольтер (Франсуа Марі Аруе) (1694 - 1778 рр.). Він не допускав критики приватної власності і був противником егалітаризму. Вважав, що на чолі держави повинен стояти освічений правитель, який керує у межах конституційної монархії. Царство розуму або свободи запанує лише тоді, коли в суспільстві діятимуть "розумні закони", гарантом яких є держава. На думку Вольтера, раціонально побудоване суспільство - це таке, що дає людині свободу слова, передбачає єдність "Я" і суспільного інтересу.

Філософські ідеї цього часу відображали бачення людини в добу Нового часу. Це насамперед непохитна впевненість у величі людського розуму.

Представниками просвітництва також були: Вольф, Гердер, Жан-Жак Руссо, Лісінг, Дені Дідро та ін..

 

Блез Паскаль Вольтер Жан-Жак Руссо

 

 

Тема: