ТОП 10:

Структура та функції філософії.



5. «Основне питання філософії»: різноманітність підходів.

1. Світогляд - це комплексна форма свідомості, охоплююча різні пласти людського досвіду, здібного розсунути вузькі рамки кожноденності, конкретного місця і часу, співставити думку людини з іншими людьми; включаючи і тих, що жили раніше і будуть жити потім.

Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищам, тобто він є притаманний кожній людині у її нормальному стані. Ясно, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевно хворих людей, чи людей із серйозними психічними відхилиннями від норми. Але саме загальлюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність. Адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють себе та світ.

Термін «світогляд» запровадив німецький класичний філософ Еммануїл Кант. Еммануїл Кантт (1724 — 1804)

Світогляд є системою принципів та знань, ідеалів і цінностей, надії та вірувань, поглядів на сенс і мету життя, які визначають діяльність індивіда й органічно входять до його вчинків і норм мислення.

За способом існування світогляд поділяють на:

· Груповий

· Індивідуальний

Поза особистістю та без особистості не може існувати жодна світоглядна філософія

За ступенем самостійності світогляд поділяють:

· Життєво практичний

· Теоретичний

За своєю суттю світогляд єніверсальний і практичний. Якщо б ми поставили собі завдання перерахувати основні види світогляду, нам напевне, знадобилося б багато часу, тому що й виникає потреба у типологизації світогляду.

Структура світогляду:

· Світовідчуття

· Світосприйняття

· Світорозуміння

 

2.Типи світогляду (історичними є ):

· Міфологія

· Релігія

· філософія

 

Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію.

Слово «міфологія» в перекладі від грецьких слів означає перекази, оповідання, вчення - розповіді або переповідання про богів першопредків, початокові події світу.

Міфологія - це форма суспільної свідомості, що властива раннім етапам людської цивілізації.

Міфологія кожного народу розповідає про походження Землі, Місяця, зірок, живої не живої природи .

Міфологія - це цілісне світорозуміння, в якому відсутнє розмежування світу і людини, розуму і фантазії, думки і емоції, природного і надприродного, об’єктивного і суб’єктивного, знань і віри. Особливою силою володіють у міфі «слово» оскільки воно теж розглядається як певний вид реальності, як ключ відмичка до протилежності у особливу реальність, через це міфи зберігалися, передавалися незмінними та недоторканими із покоління в покоління.

Релігія – це така форма світогляду в якій людина з’єднана з Богом.

Слово релігія від латинського слова що в перекладі означає зв'язок.

Релігія – це суспільно-духовне багатоплавне, багатоозначаюче явище, яке поєднує в собі елементи реального та ірраціонального.

Релігія – це форма світоглядного людства в якій:

1. Чітко роз’єднані об’єктивний і суб’єктивний.

2. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, природний і надприродний.

3. Віра вступає головним способом осягнення, буття.

4. Практичність (віра без діл мертва).

В релігійному світогляді можуть відображатися і притаманні настрої ідеї у виді фанатизму, вороже ставлення до іншої віри.

Філософія - це наука про найбільш загальні закони розвитку природи суспільства і людського пізнання.

Термін «філософія»походить від давньогрецьких слів«філос» - любов, «софія» - мудрість,що в перекладі означає«любов до мудрості».

Філософія - одна з найдавніших і найцікавіших галузей людського знання. Зародившись у надрах стародавніх цивілізацій вона стала стійкою формою суспільної свідомості.

Впродовж тисячоліть ця наука виробила свої особливості:

· Стиль

· Специфіку

· Мову

Філософів завжди цікавили такі життєво важливі питання: «Як побудований світ?», «Що лежить в його основі?», «Що таке спокій, рух, розвиток і прогрес іт.д». І тільки філософія зуміла дати відповідь на ці важливі питання. Крім цього предметом роздумів філософів була і сама людина, її природа, розум, почуття.

Джерелом філософії є проблеми людського буття.

Призначення філософії – бути в «опозиції» до емпіричної дійсності, бачити недосконалість світу, повсякденної реальності, суспільних відносин, руйнувати устами стереотипи, шукати шляхи гармонізації людини і навколишнього світу.

У науки з філософією спільними є те, що вони обидві ґрунтуються на теоретичному способі аргументації, мистецтві логічного оперування поняттями.

Сократ сформував два фундаментальні завдання філософії:

1. «Пізнанні самого себе»;

2. «Я знаю що нічого не знаю».

 

4. До основних функций філософії належать :

1. Світоглядна – допомагає людині знайти і обґрунтувати свої життєві орієнтири, з’ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів і цінностей.

2. Пізнавальна – завдяки дослідженню загальних проблем пізнання, філософія озброює людину орієнтирами пізнавальної діяльності.

3. Логічна – сприяє формуванню культури, людського мислення, вироблення критичної неупередженої опозиції у між-індивідуальних та соціально –культурних діалогах.

4. Критична – проявляється в опозиції філософів до емпіричної дійсності до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого.

5. Виховна – філософія прищеплює любов, інтерес, смак до самовдосконалення, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя.

 

5.Філософія служила вченим філософам науковим методом об’єктивного аналізу суспільних явищ, допомагала робити їм правильні політичні висновки для розробки стратегії і тактики. Щоб мати загальну уяву про філософію розуміти головні відмінності філософських напрямків, точно знати загальну теоретичну основу науки, політики, моралі, мистецтва, необхідно відповісти на дві сторони основного питання філософії.

Основне питання філософії – це відношення свідомості до природи, духовного до матеріального.

Матеріалісти – філософи, які за первинне вважають матерію, а вторинне свідомість.

Ідеалісти філософи, які за первинне вважають свідомість, а вторинне матерію.

Термін «матеріалісти» та «ідеалісти» і філософії застосовуються тільки для позначення приналежності філософа до того чи іншого вибору, залежно від розв’язання ним основного філософського питання.

Ідеалізм поділяється на суб’єктивний і об’єктивний .

Об’єктивнийвизначає матеріальний світ як продукт якогось світового розуму, що існує десь поза свідомістю людей. В кінці він зближується з релігією. Класичним представником об’єктивного ідеалізму є Гегель –німецький філософ, вчений. За його філософією весь світ, всі явища суспільства,природи, сама людина походить від втілення світового духу. В наш дні ідеї об’єктивного ідеалізму захищають філософів, що перемикають до релігійних організацій.

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх

Суб’єктивні вважають, що всі предмети і явища зовнішнього світу є продуктами людської свідомості. Антинауковість ідеалізму яскраво виражаєтьсяя в його споріднених зв’язках з релігією.

Між матеріалістами та ідеалістами ішла і не припинилася й тепер непримиренна боротьба за розум людини, за те, щоб сформувати в людей певний світогляд і мислення. Від того, який у людини світогляд в першу чергу залежить відношення до потреб суспільства, його розвитку, до політично економічних питань, до власної боротьби.

Діалектика походить від стародавнього слова. В давнину нею називали вміння вести спір, в якому добиватися істини - це головне. Пізніше її стали розуміти як, метод пізнання дійсності.

Діалектика розглядає світ у постійному русі, розвитку, бачить його таким яким він є, тому що вона є єдиновірним науковим методом. Спираючись на дослідження науки і суспільства, історичної практики, діалектика твердить, що світ є безкінечний процес руху, оновлення старого і виникнення нового.

Енгельс говорив: «Для діалектичної філософії немає нічого раз і назавжди встановленого безумовного» .

Фрідріх Енгельс

 

Метафізика походить від явищ, яким характерний метод переходу, який виник на початку в природознавстві, а в ХVІІ-XVIIІ ст. поширився у філософії. Метафізика свого часу заперечувала розвиток і виникнення нового, а руху розуміла, як просте переміщення тіл у просторі.

У нас час заперечення – це неможливо, тому сучасна метафізика йшла шляхом суті розвитку і вираження інтересів реакційних сил.

Діалектика і метафізика протилежна нібито тому, що діалектика визнає рух, а метафізика – заперечує. Але діалектичний і метафізичний погляди на суть руху – це дві концепції розвитку.

Отже, предметом філософських досліджень є найбільш загальне відношення і зв’язки об’єктивного віту.

Тема:







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.233.55 (0.007 с.)