Класифікація виробничих витрат

№	Ознаки	Витрати
	За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, дільниці, технологічного переділу, служби
	За видами продукції (робіт, послуг)	Витрати на виробництво, типового представника виробів, групу однорідних виробів, виробниче замовлення (одноразове), напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
	За однорідним складом витрат	Одноелементні, комплексні
	За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
	За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати змінні, постійні
	За календарними періодами	Витрати поточні, довгострокові, одноразові
	За доцільністю витрат	Продуктивні, непродуктивні (доцільні, недоцільні)
	За відношенням до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

Залежно від характеру та призначення виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на основні, допоміжні (підсобні).

До основних належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо).

Допоміжні (підсобні) виробництва призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо).

Усі витрати виробництва включаються в собівартість окремих об’єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних виробів, окремих замовлень).

Одноелементні витрати складаються тільки з одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів.

Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

¨ матеріальні витрати;

¨ витрати на оплату праці;

¨ відрахування на соціальні заходи;

¨ амортизація;

¨ інші витрати.

Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено.

Для визначення собівартості конкретного об’єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями калькуляції.

Номенклатура статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

Номенклатура статей калькуляції може бути така:

1. Сировина та основні матеріали.

2. Комплектуючі вироби та купівельні напівфабрикати.

3. Паливо й енергія на технологічні цілі.

4. Зворотні відходи (вираховуються).

5. Основна заробітна плата робітників.

6. Додаткова заробітна плата.

7. Відрахування на соціальне страхування.

8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

9. Загальновиробничі витрати.

10. Втрати від браку.

11. Виробнича собівартість.

Важливим моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом.

Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт обміну витрат. Ці витрати належать до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо).

Витрати виробництва групуються і за іншими ознаками, наведеними в табл. 15.1.

Підприємство самостійно визначає об’єкти обліку витрат, об’єкти та одиниці калькулювання.

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

Так, елемент «Матеріальні витрати» включає:

— сировину й основні матеріали;

— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

— паливо і енергію;

— будівельні матеріали;

— запасні частини;

— тару і тарні матеріали;

— допоміжні та інші матеріали.

До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться:

¾ заробітна плата за окладами й тарифами;

¾ премії та заохочення;

¾ компенсаційні виплати;

¾ оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати:

¾ відрахування на пенсійне забезпечення;

— відрахування на соціальне страхування;

¾ страхові внески на випадок безробіття;

— відрахування на індивідуальне страхування персоналу під­приємства;

¾ відрахування на інші соціальні заходи.

Елемент «Амортизація» включає:

¾ амортизацію основних засобів;

¾ амортизацію нематеріальних активів;

¾ амортизацію інших необоротних активів.

Елемент «Інші операційні витрати» включає:

¾ витрати на відрядження;

¾ послуги зв’язку;

¾ матеріальну допомогу;

¾ плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періо­ду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків не мають.

На рис. 15.1—15.6. наведений зміст записів за дебетом і кредитом рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Дебет	Рахунок 80 «Матеріальні витрати»	Кредит
ü Матеріальні витрати, здійснені протягом звітного періоду	ü Списання на рахунки класу 9 ü Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться ü Списання на рахунок 23 «Виробницт­во», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.1. Зміст записів за рахунком 80 «Матеріальні витрати»

Дебет	Рахунок 81 «Витрати на оплату праці»	Кредит
ü Витрати на оплату праці, здійснені протягом звітного періоду	ü Списання на рахунки класу 9 ü Списання на рахунок 79 ü «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться ü Списання на рахунок 23 «Виробницт­во», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.2. Зміст записів за рахунком 81 «Витрати на оплату праці»

 

Дебет	Рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»	Кредит
ü Відрахування на соціальні заходи за їх видами, здійснені протягом звітного періоду	ü Списання на рахунки класу 9 ü Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться ü Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.3. Зміст записів за рахунком 82 «Відрахування на соціальні заходи»

Дебет	Рахунок 83 «Амортизація»	Кредит
ü Сума амортизації, нарахована протягом звітного періоду	ü Списання на рахунки класу 9 ü Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться ü Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.4. Зміст записів за рахунком 83 «Амортизація»

Дебет	Рахунок 84 «Інші операційні витрати»	Кредит
ü Накопичення понесених витрат протягом звітного періоду	ü Списання на рахунки класу 9 ü Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться ü Списання на рахунок 23 «Виробництво», якщо ці витрати включаються до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг

Рис. 15.5. Зміст записів за рахунком 84 «Інші операційні витрати»

Дебет	Рахунок 85 «Інші затрати»	Кредит
ü Накопичення витрат, які виникають в процесі інвестиційної та фінансової діяль­ності підприємства, від надзвичайних подій та пов’язаних із нарахуванням податків на прибуток	ü Списання на рахунки класу 9 ü Списання на рахунок 79 «Фінансовий результат», якщо рахунки класу 9 не ведуться

Рис. 15.6. Зміст записів за рахунком 85 «Інші витрати»

Облік витрат лише на рахунках класу 8 без використання рахунків класу 9, тобто облік витрат за елементами без групування їх за видами діяльності, широко застосовується на підприємствах малого бізнесу та на інших підприємствах за їх власним вибором.

Використовуються наступні методи її калькулювання собівартості продукції:

- нормативний;

- позамовний;

- попередільний.

Сутність нормативного методу полягає в тому, що фактичні витрати в поточному обліку підрозділяються на витрати в межах виробничих норм та відхилення від норм (економія, перевитрати). Окремо відображається вплив змін норм. Алгебраїчний підсумок цих складових показує суму фактичних витрат. Застосування цього методу (або його елементів) дає змогу оперативного контролю за формуванням собівартості продукції.

Нормативний метод може застосовуватися в будь-якій галузі та на будь-якому підприємстві, де є витрати виробництва.

Попередільний метод застосовується на підприємствах, де виробничий процес організується за переділами, стадіями, фазами і на цих переділах виробляються напівфабрикати, які потім використовуються для виготовлення продукції на цьому самому підприємстві або реалізуються на сторону.

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

3. Розв’язати задачі (ІІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

1. Дайте визначення терміну «витрати».

2. Які рахунки використовуються для ведення обліку витрат?

3. Що визначають методологічні принципи формування в б/о інформації про витрати підприємства?

4. Що таке виробнича с/в і що вона в себе включає?

5. Яка мета обліку собівартості продукції?

6. Наведіть класифікацію витрат.

7. Як групуються витрати операційної діяльності за статтями калькуляції.

8. Що визначається витратами звітного періоду?

9. Назвіть призначення рахунків класів 8 і 9.

10. Хто може використовувати тільки рахунки класу 8?

11. Як групуються витрати за елементами?

ІІ. Контрольні завдання

1. Виконати тестові завдання №18, 19, 32, 122, 123, 126, 127, 130, 138, 145 зі збірника задач [11].

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Облік витрат допоміжних виробництв.

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Облік енергосилових виробництв.

2. Облік витрат по автотранспорту.

3. Облік ремонтних виробництв.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Виробничий процес може відбуватися не тільки внаслідок споживання факторів виробництва (необоротних активів, предметів праці та живої праці), а й при протіканні без затримок процесів господарської діяльності (інвестування, постачання, збут), що передбачає зв'язки з іншими підприємствами по лінії постачання та збуту продукції. Значний вплив на виробничий процес мають допоміжні виробництва, які забезпечують основні цехи електро­енергією, парою, холодом, стиснутим повітрям, тарою, інструмен­том, надають послуги з ремонту та ін.

Продукція, роботи й послуги допоміжних виробництв у більшості випадків споживаються всередині підприємства, хоча при їх великих потужностях доцільно відпускати продукцію, роботи і послуги стороннім споживачам, що значно знижує собівартість основної продукції.

Продукція, роботи й послуги передаються споживачам (цехам, дільницям, бригадам, змінам, відділам) за плановими цінами або фактичною собівартістю минулого місяця.

Бухгалтерський облік допоміжних виробництв повинен забезпе­чити, як мінімум, такі дані:

Ä обсяг виробництва продукції, робіт чи послуг;

Ä визначення фактичних витрат на виробництво;

Ä надання послуг споживачам у натуральному вираженні;

Ä розрахунок фактичної собівартості продукції для споживачів;

Ä розрахунок техніко-економічних показників роботи виробництва;

Ä розрахунок ефективності роботи.

Допоміжні виробництва виділяються в окремі структурні підроз­діли за технологічним принципом - за продукцією чи послугами, які вони випускають чи надають для основного виробництва, або за характером послуг (парокотельні, транспортні). За технологією вони поділяються на прості і складні.

До простих відносяться виробництва, які випускають один вид продукції чи послуг (електростанції, парокотельні, компресорні та водозабірні станції та ін.), в яких відсутнє незавершене вироб­ництво. Облік тут організовується за простим методом, коли вит­рати за місяць збираються в цілому по виробництву, а собівартість одиниці продукції (послуг) визначається шляхом ділення витрат на кількість випущеної продукції - кВт/г, м, т/км та ін.

У складних виробництвах технологічний процес складається з відокремлених переділів (ремонтно-механічні та ремонтно-будівельні цехи, тарне виробництво, інструментальне виробництво, експериментальні цехи та ін.). У цих виробництвах може бути незавершене виробництво, що й обумовлює ускладнення методо­логії та організації обліку.

Для вказаних виробництв, як правило, застосовується позамов­ний метод обліку, Оскільки його об'єктом є не тільки готова продукція, а й окремі переділи, тому може використовуватися також попередільний метод обліку витрат. Позамовний метод передбачає відкриття виробничих замовлень, хоча за характером технології продукція може оброблятися в декількох переділах чи фазах виробництва. Не виключається ведення позамовно-норма­тивного методу обліку витрат, що передбачає розробку норм і нормативів на матеріали, заробітну плату, загальновиробничі витрати, фіксування в документації" витрат за нормами, відхи­леннями від норм та змінами норм.

Витрати допоміжних виробництв збираються на рахунку 23 «Виробництво» із зазначенням субрахунку, що необхідно для розмежування основних і допоміжних виробництв. Для основних цехів доцільно використовувати рахунок 23 «Виробництво» та субрахунок 1, а далі в коді вказувати номери основних цехів (наприклад, 23101, 23102, 23103 - що означає: 23 - виробництво, 1 - основне, 01, 02, 03 - номер цеху, а далі код може ускладню­ватися за рахунок номерів замовлень). Для допоміжних вироб­ництв можна використати субрахунок 2, а потім вказувати номер цеху (23201, 23202 та ін.).

Аналітичний облік витрат у простих допоміжних виробництвах ведеться в розрізі статей витрат без підрозділу за видами продукції, оскільки в них виробляється один вид продукції чи послуг; у склад­них виробництвах - за статтями витрат у розрізі окремих видів продукції чи послуг у відомостях (картках) аналітичного обліку.

Собівартість замовлення визначається в бухгалтерії після отримання повідомлення цеху про його виконання. Продукція і послуги для власного споживання основними цехами оцінюється за фактичною цеховою собівартістю (матеріальні витрати, заробітна плата, загальновиробничі витрати), а при виконанні робіт (послуг) для сторонніх організацій та свого капітального будівництва й обслуговуючих господарств - за цінами, що включають витрати цеху, адміністративні та збутові витрати і певну суму прибутку.

Процес визначення собівартості одиниці продукції усклад­нюється тим, що цехи допоміжного виробництва, як правило, надають послуги один одному.

Так, наприклад, транспортний цех здійснює перевезення палива для електростанції та одночасно отримує від неї електроенергію. В цьому випадку для розрахунку собівартості електроенергії треба знати собівартість отриманих від транспортного цеху послуг, а для розрахунку собівартості послуг транспортного цеху - собівартість отриманої електроенергії. Собівартість отриманих послуг може визначатися за плановою собівартістю поточного місяця або за фактичною собівартістю минулого місяця.

Наприклад, за травень 200_ р. транспортний цех для електростанції надав послуги з перевезення вугілля у кількості 100 т/км, а від електростанції отримав 250 кВт/г електро­енергії. Планова ціна: 1 т/км - 35 грн.., 1 кВт/г - 20 грн.

Визначити загальну собівартість послуг транспортного цеху й електроенергії та визначити собівартість 1 т/км і 1 кВт/г за травень 2000_ р.

Таблиця 16.1.

Визначення собівартості послуг за травень 200_ р. (грн.)

 

Допоміжні виробництва	Витрати власні за місяць	Передано послуг (мінусується)	Отримано послуг (додається)	Витрати з ураху­ванням отрима­них і переданих послуг	Вироблено послуг всього (т/км, кВт/г)	Собівартість (грн..)
Транспортний цех Електростанція	317 240 596 370	3 500 5 000	5 000 3 500	318 740 594 870	100 00 300 00	31,87 19,83
Разом:	913 610	8 500	8 500	913 610	X	X

Як видно з табл. 16.1, транспортний цех передав послуг на 3 500 грн. (10 0 х 35), а отримав на 5 000 грн. (25 0 х 20). Фактична собівартість визначена з урахуванням отриманих (додаєть­ся до власних витрат) та переданих (мінусується) послуг. Отрима­ний результат ділиться на кількість одиниць вироблених послуг (318 740 / 100 00 = 31,87 грн., 594 870 / 30 000 = 19,83 грн.). Собівартість продукції (послуг) формується за дебетом рахунків 23 «Виробництво» на субрахунках 23201 (транспортний цех) та 23202 (електростанція) у відомостях № 12 за прямими й накладними витратами, з кредита різних рахунків:

Д 23 «Виробництво» (субрахунки 23201 /транспортний цех/ та 23202 /електростанція/);

К 13 «Знос необоротних активів» - знос на вартість основних засобів, необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів цехів допоміжного виробництва;

К 20 «Виробничі запаси» - на вартість сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин та ін.;

К 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» - на вартість використаних малоцінних предметів;

К 23 «Виробництво» - вартість робіт і послуг, отриманих від

інших допоміжних цехів; К 24 «Брак у виробництві» - на вартість втрат від браку;

К 37 «Розрахунок з різними дебіторами» - виплачений раніше аванс за надання послуг сторонніми організаціями;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» - на вартість послуг, отриманих від сторонніх організацій;

К 66 «Розрахунки з оплати праці» - нарахування заробітної плати працівникам допоміжних цехів;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» - на вартість страхування за встановленими тарифами;

К 68 «Розрахунки за іншими операціями» - на вартість різних послуг некомерційного характеру, розрахунки з дочірніми підприємствами;

К 91 «Загальновиробничі витрати» - на суму витрат на органі­зацію цеху та управління ним.

Можуть кореспондувати також інші рахунки (рахунки класу 8, якщо підприємство ними користується; 39, 47 тощо).

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» списуються витрати на споживачів продукції (робіт) допоміжних виробництв за дебетом таких рахунків:

К 23 «Виробництво» (субрахунки 23201 /транспортний цех/ та 23202 /електростанція/);

Д 23 «Виробництво» - на цехи основного виробництва (за розрахунками спожитих послуг за їх собівартістю);

Д 23 «Виробництво» - на цехи допоміжного виробництва (за рахунком спожитих послуг та їх собівартістю);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» - вартість послуг для загальноцехових потреб (освітлення, опалення, ремонт офісу, цеху);

Д 92 «Адміністративні витрати» - на вартість послуг для загальногосподарських потреб;

Д 20 «Виробничі запаси» - оприбуткування тари, запасних частин, виготовлених допоміжними цехами;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» - оприбутку­вання інструментів, малоцінних предметів, виготовлених допоміжними цехами;

Д 90 «Собівартість реалізації» - на вартість послуг, відпущених на сторону;

Д 93 «Витрати на збут» - на вартість робіт і послуг для відділу збуту;

Д 94 «Інші витрати» - на вартість наданих послуг для обслуго­вуючих виробництв і господарств.

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

1. Які види допоміжних виробництв ви знаєте?

2. Що є головною метою створення допоміжних виробництв?

3. Які рахунки застосовуються для обліку енергосилових допоміжних виробництв?

4. Назвіть статті калькуляції по:

1) електропостачанню;

2) водопостачанню;

3) теплопостачанню.

5. Які види транспортних допоміжних виробництв ви знаєте?

6. З яких калькуляційних статей складається с/в послуг:

1) вантажного автотранспорту;

2) витрат на управління автопарком.

7. Яким документом оформлюється робота вантажного автотранспорту?

8. З якою метою створюються ремонтні допоміжні виробництва?

9. З яких калькуляційних статей складаються витрати на:

1) ремонт вантажних автомобілів;

2) управління рем майстернею.

10. Як проводиться облік виготовлення ремонтною майстернею інвентаря та основних засобів?

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Облік витрат іншої звичайної діяльності та надзвичайних витрат.

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Облік фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат.

2. Облік надзвичайних витрат.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Фінансова діяльність характеризується тим, що викликає зміни розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства. До операцій фінансової діяльності, які викликають виникнення фінансових втрат належать операції, пов’язані зі списаннм витрат і коштів у результаті фінансової діяльності, а саме:

ø погашення позик, отриманих у банках, та процентів за кредит;

ø сплата дивідендів грошовими коштами;

ø інші платежі (використання грошей для викупу раніше випущених акцій підприємства,

ø оплата фінансової оренди

ø інші платежі, пов'язані з фінансовою діяльністю - проценти за облігаціями тощо).

Ці витрати обліковуються на рахунку 95 «Фінансові витрати».

Для правильного віднесення витрат на рахунок 95 необхідно пам'ятати, що до фінансових належать витрати, які впливають на розмір власного й залученого капіталу, зокрема сума сплати банкам процентів за користування кредитами, витрати на емісію (випуск) облігацій, плати за фінансову оренду та інші витрати. Названі витрати пов'язані з платою за залучений в оборот підприємства капітал банків чи юридичних осіб.

Для обліку витрат призначений рахунок 95 «Фінансові витрати», на якому виділено два субрахунки:

951 «Проценти за кредит»;

952 «Інші фінансові витрати».

При погашенні процентів за користування банківськими кредитами складаються проводки:

Д 951 «Проценти за кредит»;

К 30 «Каса» (оплата процентів готівкою з каси);

К 31 «Рахунки в банках» (оплата процентів шляхом списання належної суми до сплати через банк);

К 50 «Довгострокові позики» (оплата процентів за рахунок отриманих позик);

К 60 «Короткострокові позики (оплата процентів за рахунок отриманих позик).

Для обліку інших фінансових витрат (крім банківських кре­дитів) використовується субрахунок 952 «Інші фінансові витрати», в дебет якого списуються витрати, пов'язані з нарахуванням й оплатою різних послуг, що виникають при залученні капіталу (витрати з випуску, утримання й обігу власних цінних паперів, нарахування процентів за договорами кредитування /крім банківсь­ких кредитів/, плата за фінансовий лізинг, амортизація дисконту за випущеними облігаціями) з кредита рахунків:

Д 952 «Інші фінансові витрати»,

К 30 «Каса» (оплата витрат, пов'язаних із випуском, утриманням

та оборотом власних цінних паперів);

К 31 «Рахунки в банках» (оплата процентів за договорами кре­дитування (крім банківських кредитів), погашення витрат з лізингу);

К 50 «Довгострокові позики» (оплата витрат за рахунок позик);

К 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» (премія і дис­конт за облігаціями);

К 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди» (плата за фінансо­вий лізинг);

К 60 «Короткострокові позики» (оплата витрат за рахунок позик);

К 68 «Розрахунки за іншими операціями» (нарахування процен­тів за лізинг).

Витрати в кінці місяця списуються на фінансові результати:

Д 79 «Фінансові результати» субрахунок 792 «Результат

фінансової діяльності»;

К 95 «Фінансові витрати».

Відповідно до П(С)БО 2 «Фінансові інвестиції» є активами, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій відносять такі активи, які можуть приносити вигоду лише фактом свого існування, без будь-яких зусиль з боку тримача.

До фінансових інвестицій належать:

ø акції, а також інші цінні папери (облігації підприємств або держав­них і місцевих позик);

ø кошти даного підприємства, які вкладені у статутний капітал інших підприємств на території України і за кордоном.

Для обліку фінансових інвестицій призначені рахунки 14 «Довго­строкові фінансові інвестиції» (інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам, інвестиції непов'язаним сторонам) та 35 «Поточні фінансові інвестиції» (еквіваленти грошових коштів, інші поточні фінансові інвестиції).

Проте інвестиційна діяльність - значно ширше поняття «участь підприємства в капіталі».

Інвестиційна діяльність пов'язана з придбанням і прода­жем довгострокових (необоротних) активів і короткостро­кових (оборотних) фінансових активів, які не відносяться до еквівалентів грошових коштів (вартість придбаних основних засобів, необоротних і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій - дивіденди, проценти).

Для обліку таких операцій призначені рахунки 96 «Втрати від участі в капіталі» та 97 «Інші витрати», на яких відображаються втрати від зміни вартості капіталу, що використовується у спільній діяльності двох чи декількох підприємств за методом участі в капіталі. При спільній операційній діяльності капітал інвестора може збільшуватися чи зменшуватися внаслідок збіль­шення (зменшення) його частки в об'єкті інвестування. Капітал також може вкладатися в асоційовані та дочірні підприємства.

Рахунок 96 «Втрати від участі в капіталі» має такі субрахунки:

961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства»;

962 «Втрати від спільної діяльності»;

963 «Втрати інвестицій в дочірні підприємства».

У дебет рахунка 96 списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків, переоцінки активів, збитків дочірніх та спільних підприємств тощо. При цьому скла­дається запис:

Д 96 «Втрати від участі в капіталі»;

К 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

У кінці місяця рахунок 96 закривається:

Д 79 «Фінансові результати» субрахунок 793 «Результати іншої звичайної діяльності»;

К 96 «Втрати від участі в капіталі».

Інші витрати, хоча й виникають у процесі операційної діяль­ності, але не відносяться до процесу виробництва і збуту, а пов'язуються з інвестиціями. До таких витрат належать:

ø залишкова вартість і витрати на реалізацію фінансових інвестицій;

ø залишкова вартість і витрати на реалізацію необоротних активів;

ø залишкова вартість і витрати на реалізацію майнових комплексів;

ø втрати активів та зобов'язань нєопераційної діяльності від зміни курсу гривні до іноземної валюти;

ø уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій;

ø залишкова вартість списаних необоротних активів і витрат, пов'я­заних із ліквідацією (розукомплектовування, демонтаж та ін.);

ø інші витрати звичайної діяльності;

ø виплата страхових сум і страхових відшкодувань (у страхових установах);

ø перестрахування (у страхових установах).

На рахунку 97 «Інші витрати» виділяється 9 субрахунків, що видно з вище наведеного переліку витрат. Із можливих дев'яти сім субрахунків використовуються на промислових підприємствах.

У дебеті рахунка 97 «Інші витрати» відображаються такі витрати:

Д 97 «Інші витрати»;

К 10 «Основні засоби» (списання й уцінка основних засобів);

К 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (списання й уцінка необоротних активів);

К 12 «Нематеріальні активи» (списання й уцінка нематеріаль­них активів);

К 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (списання й уцінка фінансових інвестицій);

К 15 «Капітальні інвестиції» (списання й уцінка капітальних інвестицій);

К 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» (списання боргів);

К ЗО «Каса» (курсові різниці);

К 31 «Рахунки в банках» (курсові різниці);

К 35 «Поточні фінансові інвестиції» (реалізація фінансових ін­вестицій);

К 68 «Розрахунки за іншими операціями» (витрати звичайної діяльності).

Зібрані протягом місяця витрати повинні списуватися на фінансові результати:

Д 79 «Фінансові результати» субрахунок «Результат іншої звичайної діяльності»;

К 97 «Інші витрати».

Надзвичайні витрати виникають епізодично, мають випад­ковий характер, проте можуть повторюватися. До витрат, пов'язаних із надзвичайними подіями, відносяться прямі втрати від стихійних лих, техногенних катастроф і аварій (повені, снігові лавини, землетруси, зливи, град, пожежі, аварії на транспорті, підприємствах зв'язку, в комунальному господарстві тощо).

З метою попередження втрат доцільно страхувати активи підприємства, що дозволить якщо не повністю, то хоча б частково зменшити втрати від надзвичайних подій. Для обліку таких втрат призначений рахунок 99 «Надзвичайні витрати», на якому відкриваються субрахунки:

991 «Втрати від стихійних лих»;

992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»;

993 «Інші надзвичайні витрати».

У дебет рахунка 99 «Надзвичайні витрати» відносяться втрати, пов'язані з пошкодженням та вибуттям із ладу основних засобів, необоротних і нематеріальних активів (кредит рахунків 10, 11, 12), інвестицій (14, 15), виробничих запасів (20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28), втрати грошей, наприклад, при пожежі (30, 31), а також витрати на ліквідацію наслідків стихійних лих (66, 65, 63, 68) та інші рахунки.

У кінці місяця витрати списують на фінансові результати:

Д 79 «Фінансові результати» субрахунок 794 «Результат надзви­чайних подій»;

К 99 «Надзвичайні витрати».

В окремих випадках надзвичайні витрати можуть бути списані за рахунок відшкодувань із бюджету:

Д 64 «Розрахунки за податками і платежами»;

К 99 «Надзвичайні витрати».

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

1. Як визначаються витрати від участі в капіталі?

2. Дайте визначення надзвичайних витрат.

3. Наведіть кореспонденцію з відображення операцій, пов’язаних із здійсненням інших фінансових витрат.

4. Зробіть бух. записи з відображення операцій в обліку втрат від участі в капіталі.

5. Наведіть операції, які призводять до виникнення надзвичайних витрат та бух. записи по ним.

6. Розрахуйте втрати від участі в капіталі, якщо частка у капіталі асоційованого підприємства – 20%, сума зменшення власного капіталу асоційованого підприємства – 30 000 грн.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Загальні положення по обліку доходів, витрат і фінансових результатів.

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Визначення і класифікація доходів.

2. Оцінка доходів.

3. Визначення і класифікація витрат.

4. Визначення прибутку(збитку) за звітний період.

5. Облік витрат і доходів майбутніх періодів.

6. Нормативна база для ведення обліку доходів і витрат.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Норми П(С)БО 16 «Витрати» застосовуються підприємствами, організаціями, заснуваннями й іншими юридичними особами усіх форм власності, крім банків і бюджетних організацій.

У цьому ж П(С)БО використовуються наступні терміни:

Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об'єкт економічно доцільним шляхом.

Об'єкт витрат – продукція, роботи, чи послуги вид діяльності підприємства, що вимагає визначення зв'язаних з їх чи виробництвом виконанням.

Витрати відбиваються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням чи активів збільшення зобов'язань.