Приклад оренди, яка не передбачає права викупу устаткування, розглянуто у практичні йроботі № 9

Якщо після завершення строку оренди право власності на устаткування переходить орендарю, то проводяться відповідні розрахунки теперішньої вартості мінімальних орендних платежів орендаря, загальної суми фінансових витрат, фінансових втрат у складі орендних платежів у орендаря та визначення сум фінансового доходу та її розподіл між відповідними звітними періодами, розрахунки фінансового доходу у складі орендних платежів у орендодавця (див. додаток до П(С)БО 14 «Оренда», Подібні розрахунки представлені у розрахунковій самостійній роботі № 2.

Основні бухгалтерські проведення з фінансової оренди наведені в табл.10.1.

Фінансова оренда (лізинг)

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
Д-т	К-т
А. У орендодавця
	Списано з балансу знос переданих в оренду основних засобів
	Списується залишкова вартість
	Відображається заборгованість за основні засоби, передані в оренду в сумі залишкової вартості
	Відображено щомісяч­ну суму, що підлягає відшкодуванню частини вартості амортизованого об’єкта фінансової оренди
	Нараховано платіж як винагороду за передане майно в оренду
	Отримано кошти в погашення залишкової вартості об’єк­та фінансової оренди
	Отримано винагороду
	Визначено фінансовий результат:
	а) у частині передачі об’єкта	793 742	972 793
	б) у частині одержаного доходу (винагороди)
Б. У орендаря
	Отримано у фінансову оренду основний засіб
	Відображено суму винагороди орендодавцю
	Нараховано щомісячну суму частини вартості об’єкта фі­нансової оренди
	Погашено заборгованість із винагороди
	Те ж з орендної плати

Наприклад

Підприємство-орендодавець уклало угоду про фінансову оренду устаткування з підприємством-орендарем на таких умовах;

Строк оренди – 3 роки, починаючи з 2 січня 2008 року.

Орендна ставка відсотка становить 24 % річних;

Мінімальні орендні платежі дорівнюють 300000 грн. (50000 х 6) сплачуються один раз на півроку (2 січня і 1 липня);

Після завершення строку оренди право власності на устаткування переходить орендарю.

Розв’язок

1. Теперішня вартість мінімальних орендних платежів (ТВА) орендаря розраховується за формулою

ТВА = А х [ 1 + (1 - ): і], де

А – сума мінімального орендного платежу, що сплачується регулярно (ануїтету);

n – кількість періодів, за які сплачується орендна плата і нараховується відсотки;

і – ставка відсотка для вказаного періоду.

Отже, ТВА = А х [ 1 + (1 - ): і] = 50000 х 4,60477 = 230238 грн.

1 + (1 - ): і = PVIFA (n = 6, і= 12 %) – процентний фактор теперішньої вартості анюїтету

 

2. Загальна сума фінансових витрат дорівнює:

50000 х 6 - 230238 = 300000 - 230238 = 69762 грн.

 

3.Розрахунок фінансових витрат у складі орендних платежів у орендаря

Дата	Орендні платежі	Залишок зобов'язання з оренди на кінець періоду
Мінімальна сума орендних платежів, що сплачується регулярно(анюїтет)	Фінансові витрати	За устаткування
*	**
2 січня 2008		-
1 липня 2008
2 січня 2009
1 липня 2009
2 січня 2010
1 липня 2010		5358***
Разом

* Визначається як добуток залишку зобов'язання з оренди на попередню дату платежу та орендної ставки відсотка за період (24 %: 2 = 12 %).

 

** Визначається як різниця між сумою орендного платежу та сумою фінансових витрат.

 

*** Визначається з урахуванням залишку зобов'язання з оренди (50000 - 44642).

4. Основні бухгалтерські проведення з фінансової оренди наведені у табл.10.2

У орендаря
№	Зміст операції	Кореспон денція рахунків	Сума, грн.
Д-т	К-т
	Отримано у фінансову оренду основний засіб
	Відображено суму винагороди орендодавцю
	Нараховано суму за перші півроку частини вартості об’єкта фі­нансової оренди
	Погашено заборгованість із винагороди
	Те ж з орендної плати

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

3. Розв’язати контрольні завдання (ІІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

ІІ рівень

1. Що таке оренда?

2. Як ведеться аналітичний облік орендованих необоротних активів?

3. Назвіть характерні риси операційної та фінансової оренди?

4. Який П(С)БО регламентує облік оренди? Наведіть його основні терміни та поняття.

ІІ. Контрольні завдання:

ІІІ рівень

1. Виконати задачу

Підприємство уклало угоду з фінансового лізингу. За цією угодою отримано в оренду устаткування справедливою вартістю 120000 грн. термін лізингу – 6 років. Процентна ставка лізингу – 10% річних, сплачується в кінці кожного року. Необхідно розрахувати щорічні платежі за оренду і скласти бух. записи.

Методичні вказівки

1.1. Щорічні рівномірні виплати (х), які включають відсотки за лізингом та суму погашення основного боргу, визначають з рівняння

або можна скористатись таблицею теперішньої вартості майбутніх лізингових платежів (R_a).

1.2. При 10% платежу за 6 періодів R_a=4,3553, а Х=120000/ R_a

1.3. Загальна сума витрат (із процентами) за 6 років

S = x*n, де n – кількість років

1.4. Сума процентів

% = S - 120000

Результати розв’язку представити у таблиці

Рік	Сума платежу, грн.(х)	Сума нарахованих процентів, грн.	Сума зменшення зобов’язань, грн.	Залишок зобов’язань з оренди, грн.
· · ·
Всього

 

1.5 Для розв’язку задачі, як приклад, використати додаток 1 відповідного П(С)БО.

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Переоцінка та зменшення корисності необоротних активів..

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Порядок індексації необоротних активів.

2. Порядок проведення переоцінки основних засобів. Індекс переоцінки.

3. Залежність переоцінки основних засобів від результатів попередньої переоцінки, уцінка, дооцінка.

Основні терміни і поняття: переоцінка основних засобів, зменшення корисності, індекс переоцінки, уцінка, дооцінка.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Переоцінка основних засобів — це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої.

Для основних засобів П(С)БО 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості (табл. 1).

Таблиця11. 1

Об’єкт визначення справедливої вартості	Визначення справедливої вартості
Земля й будівлі	Ринкова вартість
Машини та устаткування	Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювана вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

 

Дані, наведені в табл. 1, свідчать, що в більшості випадків справедлива вартість основних засобів — це ринкова вартість.

Інформацію про останню на дату переоцінки можна отримати:

· з відомостей заводів-виробників;

· з прайс-листів посередників;

· з періодичних видань;

· безпосередньо на ринку;

· в агентствах нерухомості, у експерта-оцінювача;

· зі збірника цін (що видаються, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

· у міському відділі цін.

Оцінюючи об’єкти за справедливою вартістю, потрібно керуватися принципом обачності відповідно до статей Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, економічний зміст якого полягає в тому, що в бухгалтерському обліку необхідно застосовувати методи оцінки, котрі не повинні викликати заниження зобов’язань і витрат та завищення активів і доходів.

Основні вимоги П(С)БО 7 до переоцінки:

1) переоцінюється кожний об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Наприклад, залишкова вартість об’єкта — 7500 грн, а справедлива (за прайсами) — 8400 грн. Тут величина, на яку залишкова вартість відрізняється від справедливої становить 8400 – 7500 = 900, що дорівнює 12,0 %. Отже, даний об’єкт можна переоцінювати;

2) у разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату, здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до яких належить цей об’єкт;

3) дооцінюється або уцінюється залишкова вартість об’єкта;

4) сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат;

5) перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів за чергової дооцінки вартості цього об’єкта включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості й указаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу (п. 20 П(С)БО);

6) перевищення суми попередніх дооцінок над сумою поперед­ніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів за чер­гової такої уцінки спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості й указаним перевищенням до витрат звітного періоду (п. 20 П(С)БО);

7) при вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу (п. 21 П(С)БО).

Підприємство самостійно вибирає найбільш обґрунтований метод оцінки справедливої вартості, виходячи з особливостей функціонування й експлуатації своїх основних засобів.

Підприємства в процес визначення справедливої вартості з метою переоцінки об’єкта основних засобів керуються, відповідно П(С)БО 19, ринковими цінами на дату складання балансу з прайс-листів, відомостей заводів-виробників, про що було сказано вище, а також п. 17 П(С)БО 7. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням цих показників на індекс переоцінки. Останній визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то переоцінена вартість визначається додаванням справедливої вартості до його первинної без зміни зносу.

Первісна вартість об’єкта і його знос дорівнюють 8000 грн, а справедлива вартість — 600 грн. Переоцінена вартість становитиме: 8000 + 600 = = 8600 грн; знос — 8000 грн. Звідси, переоцінена залишкова вартість: 8600 – 8000 = 600 грн, тобто сума дооцінки дорівнює справедливій вартості.

Відповідно до п. 19 і 20 П(С)БО 7 порядок відображення переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку залежить від попередніх результатів: суми першої дооцінки включаються до складу додаткового капіталу, а суми першої уцінки — до складу витрат періоду.

У разі дооцінки об’єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду.

У разі уцінки о б’єкта, який раніше був дооцінений, сума уцінки (у межах величини попередньої дооцінки, відображеної в складі додаткового капіталу) списується в дебет субрахунка 423 “Дооцінка активів”.

Відповідно до П(С)БО 7 переоцінка відбувається індивідуально для кожного об’єкта основних засобів, тому для оперативного обліку таких сум зручно завести картку. Остання може зберігатися разом з інвентарною карткою.Переоцінка викликає необхідність перерахунку річної (місячної) суми амортизації.

Відповідно до п. 4 “терміни” П(С)БО 7 зменшення корисності — це втрати економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування є сума, яку підприємство планує отримати під час майбутнього використання основних засобів, включаючи ліквідаційну вартість. Сумою очікуваного відшкодування основних засобів є найбільша з двох оцінок: чи то чиста ціна реалізації (справедлива вартість зменшена на суму витрат з реалізації), чи то теперішня (дисконтована) вартість майбутніх грошових потоків, очікуваних від подальшого використання активу та його реалізації в кінці строку корисної експлуатації. Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів перевищує суму очікуваного відшкодування, це свідчить про зменшення його корисності.

Виходячи з принципу обачності, частина залишкової вартості такого об’єкта підлягає списанню з метою доведення її до суми очікуваного відшкодування. Втрати від зменшення корисності об’єкта основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.