Кореспонденція рахунків по врегулюванню інвентаризаційних розбіжностей по основних засобах і нематеріальних активах.

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
Дебет	Кредит
1.	Оприбутковано виявлені лишки основних засобів і нематеріальних активів	10 "Основні засоби" 12 "Нематеріальні активи"	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"
2.	Виявлені лишки основних засобів і нематеріальних активів віднесено на фінансові результати	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"	793 "Результат іншої звичайної діяльності"
3.	Списано нестачу основних засобів і нематеріальних активів: - на суму зносу	13 "Знос необоротних активів"	10 "Основні засоби" 12 "Нематеріаль­ні активи"
- на залишкову вартість	976 "Списання необоротних активів"	10 "Основні засоби" 12 "Нематеріаль­ні активи"
4.	Суму нестачі (залишкову вартість) основних засобів і нематеріальних активів віднесено на фінансові результати	793 "Результат іншої звичайної діяльності"	976 "Списання необоротних активів"
5.	Нараховано суму до оплати, яка підлягає відшкодуванню матеріально-відповідальною особою	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"
6.	Відображено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"	64 "Розрахунки за податками й платежами"
7.	Різницю між сумою відшкодування і ПДВ віднесено на фінансові результати	746 "Інші доходи від звичайної діяльності"	793 "Результат іншої звичайної діяльності"
8.	Сплачено суму відшкодування матеріально-відповідальною особою	30 "Каса" 31 "Рахунки в банках"	375 "Розрахунки за відшкодуван­ням завданих збитків"

Приклад розрахунку і відображення інвентаризаційних різниць в обліку розглянуто у практичній роботі №9.

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

3. Розв’язати контрольні завдання (ІІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

ІІ рівень

1. Наведіть основні завдання інвентаризації необоротних активів.

2. У чому полягає особливість проведення інвентаризації:

- нематеріальних активів;

- незакінчених капітальних ремонтів?

3. Як оформлюються результати інвентаризації необоротних активів?

ІІ. Контрольні завдання:

ІІІ рівень

1. Виконати тестові завдання № 1, 11, 21, 56, 60, 86, 103, 115, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 173.(зі збірника задач і тестів [11]).

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Загальні положення по обліку товарно-матеріальних цінностей.

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Організація та документальне оформлення обліку товарно-матеріальних цінностей(ТМЦ).

2. Облік ТМЦ(запасів) на складі.

3. Поняття та оцінка запасів.

4. Нормативна база по обліку запасів.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Нормативні документи:

- П(с)БО 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р.№ 246.

- Положенню «Про порядок збору і здачі відходів і брухту драг металу» від 23.06.94 № 54/11/161/91/15

- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»

- План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений Наказом Міністерством Фінансів України 30.11.99 №291

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок” і змін у фінансовій звітності» 28.05.99 №137

- Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків від 11.08.94 №69

- Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 №88

- Наказ Міністерства статистики України про твердження типових форм первинного обліку №352 від 29.12.95

- Порядок визначення розмірів збитку від розкрадань, нестачі, знищення матеріальних цінностей від 22.10.96 №116

Запаси — активи підприємства, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

· утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’я­зані з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чис­тою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на підприємство.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов’язаних із придбанням. До них включаються:

Ø суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

Ø суми ввізного мита;

Ø суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

Ø транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

Ø інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації підприємства і відображена в його установчих документах.

Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надход­ження.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збіль­шених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не всі витрати підприємства, пов’язані з надходженням запасів, включаються у первісну вартість.

Так, не включаються до первісної вартості:

· понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;

· проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;

· витрати на збут;

· загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосеред­ньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балан­сова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторнується запис про попереднє зменшення вартості запасів.

Для ведення бухгалтерського обліку запаси класифікують на такі групи:

Ø сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

Ø незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

Ø готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

Ø товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

Ø молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.

Відповідно до наведеної класифікації у плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені для обліку наявності і руху запасів рахунки класу 2, що відображено на рис. 13.1.

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами.

Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4

Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами (ф. № М-8 і 9) і накладними-вимогами (ф. № М-11).

Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий — на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період — місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.

Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгал­терії для списання матеріалів на виробництво.

Накладна-вимога на відпускання (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М-11) використовується для оформлення операцій разового (не систематичного) відпускання матеріалів для господарських цілей, а також для оформлення внутрішнього переміщення запасів зі складу на склад, з цеху на склад.

Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів (ф. № 10); накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), актом про витрату давальницьких матеріалів (ф. № М-23) тощо.

Усі первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром приймання-здачі документів (ф. № М-13) передаються для обробки до бухгалтерії.

Проблема організації аналітичного обліку (за номенклатурними номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кіль­кісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально від­повідальними особами в картках складського обліку (ф. № М-12), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.

Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Для погодження даних кількісного складського обліку з вартісним бухгалтерським застосовуються книги залишків матеріалів (сальдові відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально відповідальної особи окремо. У ці регістри на кожне перше число місяця матеріально відповідальні особи переносять з карток складського обліку перевірені бухгалтерією залишки матеріалів. Книги (відомості) заповнюються відповідно до номенклатурних номерів і однорідних груп.

У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.

Оперативно-бухгалтерський метод доцільно застосовувати як за ручної, так і за комп’ютерної обробки інформації.

У разі невеликої номенклатури запасів у бухгалтерії може вестися аналітичний облік наявності та руху запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так і у вартісному виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб прибутково-видаткових документів бухгалтер оформлює відомості оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних номерів, тобто кількісно-сумарного обліку, де й відображається інформація про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних оборотних відомостей і даних карток складського обліку. Цей метод може застосовуватися в умовах широкого використання обчислювальної техніки.

На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 “Запаси”.

Рис. 13.1. Рахунки класу 2 «Запаси»

Якщо підприємство для поточного обліку застосовує (постійні) ціни та окремо групує транспортно-заготівельні витрати, то у процесі списання запасів виникає потреба в операції з розрахунку і списанню транспортно-заготівельних витрат. Методика цього розрахунку викладена в П(С)БО 16. Транспортно-заготівельні витрати розподіляються між вартістю використаних (списаних) запасів і їхнім залишком на кінець місяця. Для цього визначається середній відсоток транспортно-заготівельних витрат до облікової вартості запасів на початок місяця та тих, які надійшли протягом місяця. Потім вартість використаних (списаних) запасів перемножується на середній відсоток і так визначається сума транспортно-заготівельних витрат, яка підлягає списанню. Приклад розрахунку наведено в табл. 13.1.

 

Таблиця 13.1.

РОЗРАХУНОК
РОЗПОДІЛУ ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТІВЕЛЬНИХ ВИТРАТ (ТЗВ)

Показники	Вартість запасів за обліковими цінами	ТЗВ	Фактична собівартість запасів
1. Залишок запасів на початок місяця	125 000	10 000	135 000
2. Придбано запасів за місяць	1 175 000	55 000	1 230 000
Разом	1 300 000	65 000	1 365 000
3. Середній відсоток ТЗВ (гр. 2: гр. 3 · 100)	—	5 %	—
4. Списано запасів	1 150 000	57 500	1 207 500
5. Залишок запасів на кінець місяця	150 000		157 500

 

Розрахована сума транспортно-заготівельних витрат списується з кредиту рахунка 20 “Виробничі запаси” в дебет тих самих рахунків, на які списана вартість запасів за обліковими цінами.

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

3. Розв’язати задачі (ІІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

1. Що таке запаси?

2. Назвіть основні документи з оприбуткування та видачі матеріалів.

3. Які рахунки використовуються при обліку виробничих запасів підприємства?

4. Як визначається первісна вартість запасів, що надійшли на підприємство?

5. Назвіть методи оцінки запасів при їх вибутті та охарактеризуйте один з них.

6. Які рахунки з плану рахунків використовуються для обліку ТМЦ.

7. Дайте визначення:

А) ТМЦ;

Б) виробничих запасів;

В) МШП.

8. Назвіть основні поняття і засади П(С)БО 9 «Запаси».

9. Розгляньте приклад розподілу ТЗВ (додаток до П(С)БО 9)

ІІ. Контрольні завдання

1. Виконати тестові завдання №3, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 23, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 106, 120, 172, 174 зі збірника задач [11].

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Інвентаризація запасів.

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Проведення інвентаризації запасів.

2. Взаємний залік лишків і нестач у результаті пересортиці.

3. Відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Інвентаризація виробничих запасів провадиться згідно з Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою Мінфіном України.

Інвентаризація — перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, та зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Основними завданнями інвентаризації запасів є виявлення фактичної наявності та дотримання умов зберігання; виявлення запасів, які не використовуються, перевірка реальності відображення вартості запасів у балансі підприємства.

Інвентаризація виробничих запасів провадиться за місцем зберігання та за матеріально відповідальними особами. Дата здійснення повної або часткової (вибіркової) інвентаризації встановлюється керівником підприємства. Ним же затверджується і склад інвентаризаційної комісії, строки проведення інвентаризації та оформлення її результатів.

Матеріальні запаси під час інвентаризації записуються в описи (типові форми) за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту та кількості (рахунком, вагою або мірою).

На виявлені в процесі інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких указуються причини, ступінь і характер пошкодження матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.

Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, потребує ремонту тощо).

На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання із зазначенням причин псування.

Під час інвентаризації МШП, наданих в особисте користування працівникам, припускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб, стосовно яких відкриті особові картки, із проставлянням підпису в описі.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування; здійснюється розрахунок природної нестачі (у винят­кових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації.

Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.

Взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування може бути допущений тільки щодо товарно-матеріальних ціннос­тей одного і того самого найменування і в кількості за умови, що лишки та нестачі утворилися за один і той самий період, щопідлягав перевірці, та в тієї самої матеріально відповідальної особи.

За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, в якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортуванні, списування нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі та втрати від псування цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат надалі. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затвер­джений у 5-денний термін керівником підприємства.

Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому проведена (закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.

Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей такий:

1. Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено:

Дебет субрахунку № 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей”

Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”

Кредит субрахунку № 203 “Паливо” тощо.

2. Списується нестача, зарахована за пересортуванням:

Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”

Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.

3. Відноситься на рахунок матеріально відповідальних осіб різ­ниця у вартості матеріалів, зарахованих за пересортуванням:

Дебет рахунка № 375 “Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”

Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.

4. Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з уключенням суми до валових доходів):

Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”

Кредит субрахунку № 745 “Дохід від безкоштовно отриманих активів”.

5. Сума нестач у межах норм природного убутку:

Дебет рахунка № 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит субрахунку № 20 “Виробничі запаси”.

6. Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно зі списанням цінностей на витрати балансова вар­тість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок № 07 “Списані активи”.

7. Нестачі, віднесені на рахунок матеріально відповідальної особи:

Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.

8. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання, знищення (порчі) матеріальних цінностей” від 22.01.96 р. № 116):

Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків”

Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.

9. На суму нарахованого ПДВ:

Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”

Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.

10. Погашення різниці між ринковими та облікови­ми цінами як готівкою, так і “за рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи” (одноразово або частинами відповідно до рішення інвентаризаційної комісії адміністрації підприємства або рішення народного суду, наприклад, по 20 % щомісячно до остаточного погашення заборгованості):

Дебет рахунка № 30 “Каса”

Дебет рахунка № 31 “Рахунки в банках”

Дебет рахунка № 66 “Розрахунки з оплати праці”

Кредит субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”.

11. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до бюджету:

Дебет рахунка № 71 “Інший операційний дохід”

Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.

12. Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими цінами, штрафних санкцій:

Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”

Кредит рахунка № 31 “Рахунки в банках”.

13. Штрафи від 8 до 15 і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:

Дебет рахунків № 30, 31, 66

Кредит рахунка № 641 “Розрахунки за податками”.

14. Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ:

Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”

Кредит субрахунку № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.

Хід самостійної роботи

1. Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень)

3. Розв’язати задачі (ІІІ рівень)

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

1. Назвіть документ, який визначає умови та порядок проведення інвентаризації запасів.

2. Як здійснюється інвентаризація матеріалів, продуктів харчування та інших матеріальних запасів?

3. Як визначається розмір збитків від розкрадання нестачі?

4. Як проводиться взаємний залік у результаті пересортиці?

ІІ. Контрольні завдання

1. Виконати задачі за варіантами зі збірника задач [11] по темі «Облік запасів» стор. 33,34.

І варіант - №18,19

ІІ варіант - №20,21

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

Тема. Загальні положення по обліку праці та заробітної плати.

Мета:

· вивчити основні термінологічні поняття теми, ознайомитись з основними питаннями теми;

· формувати аналітичне мислення, уміння розвивати волю і самостійність;

· виховувати у студентів охайність, почуття відповідальності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків, інтерес до обраної професії

· застосовувати найбільш оптимальні методи організації самостійної роботи студентів поза заняттями;

План вивчення теми

1. Організація оплати праці.

2. Форми, системи та види оплати праці.

3. Облік використання робочого часу.

4. Виплати працівникам за міжнародними стандартами.

5. Нормативна база по нарахуванню заробітної плати, утриманню податку з доходів фізичних осіб, нарахуванню фондів соціального страхування.

Форма контролю

Конспект, відповіді на запитання, виконання завдань.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

При вивченні теми студентам пропонується засвоїти необхідний мінімум теоретичних знань та звернути особливу увагу на наступне:

Основним нормативно-правовим документом, який визначає економiчнi, правовi та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi перебувають у трудових вiдносинах, на пiдставi трудового договору з пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм власностi та господарювання (далi — пiдприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного i договiрного регулювання оплати працi i спрямований на забезпечення вiдтворювальної i стимулюючої функцiй заробiтної плати є Закон України “Про оплату праці” №108/95 – ВР від 24.03.1995 року.

Законом визначено, що заробiтна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробiтна плата — це винагорода за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуговування, посадовi обов’язки). Вона встановлюється у виглядi тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та посадових окладiв для службовцiв.

Додаткова заробiтна плата — це винагорода за працю понад установленi норми, за трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Вона включає доплати, надбавки, гарантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодавством; премiї, пов’язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй.

Iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати. До них належать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за рiк, премiї за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi i матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинного законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними

актами норми.

Мiнiмальна заробiтна плата — це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).

До мiнiмальної заробiтної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я, а також премiї до ювiлейних дат, за винаходи та рацiоналiзаторськi

пропозицiї, матерiальна допомога.

У разi, коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну) норму працi, нарахована заробiтна плата нижче законодавчо встановленого розмiру мiнiмальної заробiтної плати, пiдприємство провадить доплату до її рiвня.

Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов’язковою на всiй територiї України для пiдприємств усiх форм власностi i господарювання.

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну.

Системи оплати праці є такі: погодинна, погодинно-преміальна, відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно-преміальна.

При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника має пряму залежність від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу.

Використання погодинно-преміальної оплати праці передбачає отримання працівником окрім тарифного заробітку премії за досягнення кращих результатів.

Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність заробітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу виконаних працівниками робіт.

При відрядно-преміальній системі оплати праці, окрім оплати за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.