Матричний тип організаційної структури управління

Матричний тип організаційної структури — сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової.

Матричний тип структури використовується фірмами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється, тобто фірмами, яким необхідно мати добру маневреність у питаннях виробництва та стратегії При матричній структурі управління керівник програми (проекту) працює з безпосередньо не підпорядкованими йому спеціалістами, які залежать від лінійних керівників.

Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління
Переваги	Недоліки
3.     4.   5.   6.   7.	Достатня увага кожному із стратегічних пріоритетів. Можливість одночасного впровадження різних типів стратегічної ініціативи. Створення умов для прийняття рішення за критерієм найбільшої вигоди для організації. Заохочення кооперації, координації споріднених видів діяльності. Значна активізація діяльності керівників і працівників управлінського апарату Забезпечення гнучкості та оперативності маневрування ресурсами при виконанні кількох програм в межах однієї фірми. Скорочення строків створення нової техніки та технології, зменшення вартості робіт, підвищення якості створюваних технічних систем.	1.Труднощі в утримуванні балансу між двома лініями влади 2. Можливість нераціональних витрат часу на комунікації. 3 Проблематичність оперативного вирішення проблем через необхідність досягнення спільної думки з багатьма людьми. 4. Сприяння розвитку організаційної бюрократії та послабленню дієвого підприємництва. 5. Громіздкість та складність комунікаційного процесу.

Конгломератний тип організаційної структури управління

Така структура не є сталою та впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкраще вирішує конкретну ситуацію. Так, в одному відділенні фірми може використовуватися продуктова структура, в іншому — функціональна структура, а подекуди — матрична.Керівництво вищої ланки корпорації відповідає за довгострокове планування, вироблення політики, а також за координацію та контроль дій в межах всієї організації. Така структура дуже популярна серед підприємців в наукомістких галузях, де потрібно швидко переходити на нові види продукції та швидко припиняти виробництво застарілої

Переваги	Недоліки
2 3	Високий рівень децентралізації влади. Можливість швидкої диверсифікації з мінімальним порушенням існуючих у конгломераті зв'язків. Наявність мінімальної залежності між фірмами, що входять до складу конгломерату.	1 Проблематичність дотримання загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи. 2. Автономія підрозділів маже блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання.

16 Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи усунення

Стресова ситуація — це явище, яке виникає внаслідок надмірного або недостатнього навантаження працівників робочими завданнями, психологічною несумісністю, незадовільними умовами праці та безліччю інших чинників.

Стрес — явище розповсюджене. Його можуть викликати як фактори, що пов'язані з впливом організації на свого співробітника, так і чинники, що зумовлені особистим життям людини, його світосприйняттям і менталітетом. За цими ознаками і розглянемо причини стресу, розподіливши їх на особові та організаційні.

Організаційні фактори можна умовно розподілити на п'ять підгруп:

а) невідповідність між змістом праці і можливостями конкретного працівника. На практиці це надто велике, надмірне завантаження, безліч невідкладних обов'язків чи надто мале, незначне навантаження. Обидві такі ситуації небажані.

б) конфлікт ролей, кили до працівника одночасно ставляться протилежні чи взаємовиключні вимоги. Сюди належить також і ситуація, коли людина отримує розпорядження "через голову" безпосереднього функціонального керівника,

в) будь-яка невизначеність (обов'язків, повноважень, пільг, можливостей, ролі та ін.). тобто ситуація за якої працівник не володіє повною, достатньою чи достовірною інформацією про те, чого під нього чекають чи у яких умовах йому доведеться діяти;

г) нецікава, монотонна робота. При застосуванні конвеєрного виробництва, коли праця суттєво стандартизована чи вид діяльності вузько спеціалізований, постійно стикаються з такими проблемами;

д) незадовільні фактори оточуючого середовища та гігієни — шум, пил, шкідлива випромінювання, забруднення, вібрація, освітлення у недопустимих межах, порушення температурного режиму, висока ймовірність вірусних чи професійних, захворювань, загроза фізичних ушкоджень чи моральних травм.

Особові чинники надто суб'єктивні та індивідуальні для формування в певні категорії. Під ними розуміють все те, що породжує депресію, агресивність і відчуття душевної кризи чи неспокою. Зазначимо серед особових факторів стресу лише ті, що трапляються найбільш часто: втрата близьких, важка хвороба чи каліцтво, розлучення, зміна місця роботи чи проживання, фінансові втрати, невідповідність між потребами та можливостями, втрата ідеалів, різного роду індивідуальні та побутові проблеми.

17 Поняття оргструктури і фактори, що її визначають

Категорія "структура' відображає будову та внутрішню форму системи.. Наявність структури — невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Категорія "структура" означає відносно стійкі зв'язки, які існують між елементами організації.

організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою.

Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

Адаптивність,2) гнучкість, динамізм,3) адекватність,4) спеціалізація,

Оптимальність,6) оперативність,7) надійність,8) економічність,9) простота

На побудову організаційних структур управління впливає система факторів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є група регульованих і не регульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать:

1. розміри виробничої діяльності фірми, (середня, мала, крупна);

2. виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатура виробів різних галузей);

3. характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійні: виробництво);

4. сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок);

5. масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, у т.ч. виробничих, збутових тощо);

6. характер об'єднання (концерн, фінансова група тощо).

18 Наукові підходи до менеджменту

У першій половині ХХ ст. отримали розвиток чотири школи управлінської думки. Хронологічно вони подані так:

ШКОЛА НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ

Засновником школи наукового управління був американський інженер-механік Фредерік Тейлор (1856-1915). Він вважав, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна вдосконалити виробничі операції, досягти їх ефективного виконання. Першою фазою методології наукового управління був аналіз змісту роботи і визначення її основних компонентів. На основі отриманої інформації розроблялися рекомендації для усунення зайвих, непродуктивних рухів з метою підвищення ефективності виробництва.

Суттєвим внеском Ф.Тейлора в теорію менеджменту було відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання роботи.Тейлор підкреслював, що рушійна сила продуктивності праці — особиста зацікавленість працівника.Із своїх досліджень та експериментів Ф.Тейлор вивів ряд загальних принципів, які лягли в основу його системи. До їх числа належать:

1. Розподіл праці,2. Вимірювання праці,3. Завдання-розпорядження,

4. Програми стимулювання,5. Праця як індивідуальна діяльність,6.Мотивація,7. Роль індивідуальних здібностей,8. Роль менеджменту,9. Роль профспілок,10. Розвиток управлінського мислення

Подібні проблеми вирішували і подружжя Френк Гілбрет (1868-1924) та Ліліан Гілбрет (1878-1972), які займалися переважно питаннями вивчення фізичної роботи у виробничих процесах і досліджували можливість збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення зусиль, затрачених на їх виробництво.

КЛАСИЧНА (АДМІНІСТРАТИВНА) ШКОЛА

Погляд на організацію з точки зору широкої перспективи та прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті (школи адміністративного управління). З її виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління на рівні організації в цілому.

Засновником школи вважається французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль (184І-1925). Узагальнюючи свої багаторічні спостереження А.Файоль створив "теорію адміністрації".

А.Файоль розбив всі можливі операції, які зустрічаються на підприємствах, на 6 груп:

1 Технічні операції (виробництво, обробка).

2. Комерційні операції (купівля, продаж).

3. Фінансові операції (залучення засобів та розпорядження ними).

4. Страхові операції ( страхування та охорона майна і осіб).

5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика тощо).

6. Адміністративні операції (передбачення. організація, розпорядництво, координація, контроль).

А.Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій, або суттєві функції, зустрічаються в ньому завжди. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємозв'язаних функцій.

Наступним важливим внеском А.Файоля в теорію менеджменту є вироблення загальних принципів побудови структури організації