Словник української мови Б. Грінченка

 

Словник Бориса Грінченка (надалі — СГ), що виходив друком протягом 1907-1909 рр., являє собою колективну працю мовознавців, розпочату 1864 й завершену 1904 р. Словник перекладає на російську мову десь 65.000 слів та зворотів, що їх упорядники добирали з усієї виданої до 1876 р. української літератури, а також з кількох видань, виданих пізніше — до 1902 р. включно. Використано у словнику і записи народньої творчости. Отже, СГ реєструє словниковий запас української мови трьох перших чвертей — і частково — останньої чверти XIX ст. У доборі лексики упорядники практикували соборницьку засаду: використано джерела з усіх Україн: Наддніпрянщини, Галичини, Буковини, Закарпаття. Наукову вартість словника побільшує ще й та обставина, що кожне слово, наведене у словнику, має пашпорт: назву джерела, ім'я автора й сторінку видання, звідки його взято. Це дає змогу дослідникові з певною мірою точности визначити "місце народження" тої чи тої лексичної одиниці.

Той, хто користувався словником, не міг не зауважити, що деякі слова в ньому, поряд з перекладом на російську мову, мають шифр Желех. Так Б. Грінченко позначав лексику, взяту з "Малорусько-німецького словаря" Є. Желехівського й С. Недільського, виданого у Львові продовж 1882-1886 рр. Цей словник, серед іншої, фіксував і лексику, поширену й уживану галицьким варіянтом української мови. Серед джерел, використаних словником, багато саме галицьких видань і галицьких авторів, у СГ не використаних.

Сучасним українським мовцям, а надто опонентам "галицького діялекту", цікаво буде довідатись, які саме слова Б. Грінченко брав із словника Желехівського, бо не знаходив їх у наддніпрянських авторів, виданих до 1876 р. Ось ці слова:

безпідставний

безпосередній (у словнику безпосередний)

безсторонній

важливий

виріб (у значенні продукт)

знавець

наддніпрянець (!)

непомильність

обов'язковий

обсяг

поступ

рівень

розвиток

суспільний

хоробливий

 

Наведені приклади взято навмання, їх можна зустріти на кожній сторінці СГ. Сказати, що ці слова належать до якоїсь особливої галицької лексики, буде помилкою, бо цю лексику утворено за правилами українського словотвору від українських коренів. Це українська лексика, "народжена" в Галичині, де українська мова дістала можливість розвиватися. Усі наведені вище слова мають спільний корінь та значеннєвий зв'язок з поширеними по всій Україні словами:

 

Галицький новотвір	Українські слова того самого кореня
суспільний	спільний, суспіль
важливий	важити, вага
виріб	виробляти

 

Але немає жодного сумніву в тому, що наведені слова "стартували" й набрали широкого вжитку саме в галицькому мовному середовищі. Наведу ще три цікавих гасла із СГ:

 

" Жовтень — Сентябрь... У галичан — октябрь, а для сентября у них — вересень. Желех..."

" Листопад — Месяц октябрь,.. Галичане употребляют это слово для обозначения месяца ноября. Желех..."

" Грудень — ноябрь... В галицких календарях: декабрь. Желех..."

 

Як бачимо, українська літературна мова у назвах місяців дотримується галицького вживання. Наявність у СГ лексики, взятої із західньоукраїнських джерел, через те, що її не було в інших текстах, дозволяє встановити, яка частка "західньої" лексики у словнику Грінченка. Я вибрав навмання в кожному з чотирьох томів СГ чотири сторінки й підрахував на цих сторінках кількість усіх лексем, а потім число лексем, узятих із західньоукраїнських джерел. Усіх лексем я нарахував таким способом 631. З них — 143 узято із західніх джерел, тобто 23%. Отже, приблизно 23% лексики у СГ належить до західньо-української лексики.

Такий спосіб, річ ясна, тільки приблизно відбиває кількісне співвідношення в СГ лексики з різних сторін України. Але й це приблизне співвідношення досить промовисте. Звичайно, не вся "західня" лексика словника Грінченка потрапила до живого "фонду" сучасної літературної мови, так само, як і велике число "східніх" слів, зареєстрованих у СГ, лишилося поза цим "фондом". (СГ реєстрував діялектну лексику, що не знайшла місця в літературній мові). Але буде великою помилкою недооцінювати вклад, зроблений галицькими просвітянами у розвиток нашої мови, коли на Наддніпрянщині діяли царські укази.

Розвиток мови можна якоюсь мірою порівняти до спорудження кількаповерхового будинку, зразу кладуться підвалини, тоді перший, другий і дальші поверхи. Підвалини й перший поверх української літературної мови було закладено Котляревським, Шевченком та ін. українськими письменниками, але через царські утиски наддніпрянці так і не поклали другого поверху. Другий поверх української літературної мови було покладено в Галичині у другій половині XIX ст. У цьому будівництві галичанам сприяла австрійська конституція 1867 р., де було записано:

 

"Усі народності держави, що належать до різних рас, рівноправні: кожна має непорушне право зберігати й плекати свою національність і свою мову" ¹.

 

У таких умовах розвивався галицький варіянт української мови, і саме в останній чверті XIX ст. засвідчено його шпаркий розвиток. На цей період припадає громадсько-політична й видавнича діяльність Івана Франка.

Затим що Франко був одним з тих, хто розвивав і вдосконалював галицький варіянт української мови, буде дуже доречно зазирнути до мовної лябораторії цього великого сіяча на ниві української культури.

Мовна лябораторія Франка

 

1897 року І. Франко опублікував статтю "Соціялізм і соціял-демократизм". (1966 р. її перевидало видавництво "Сучасність" у збірці статтей І. Франка "Про соціялізм і марксизм"). Рік написання згаданої статті збігається з досягненням галицьким варіянтом української мови своєї зрілости. І саме на цей час (1904 р.) припадає завершення праці Грінченка над "Словником української мови". (З використаних у СГ джерел найпізніші датовано 1902 р. Узявши до уваги час, потрібний для підготівлі видання до друку, матимемо майже повний збіг у часі появи Франкової статті і найпізніших джерел, використаних у СГ).

У названій статті Т. Франко послуговується економічною та публіцистичною лексикою, поширеною в Галичині в останній чверті XIX ст. Саме цю лексику Грінченко старався не вводити до словника. У передмові до словника Б. Грінченко наголошує, що, добираючи лексику, він не акцептував новотворів, запроваджуваних окремими авторами:

"Щодо слів, вироблених самою літературною мовою, ми стояли на тому, що слов-

никуванню підлягають лише такі з них, котрі якоюсь мірою здобули вже право грома-

дянства в літературній мові"²

Іншими словами, до української лексики, твореної в другій половині XIX ст., Б. Грінченко ставився з певним упередженням. А що таку лексику творено тоді переважно в Галичині, то цю лексику відбито у СГ лише частково.

Коли, виходячи з цього засновку, вибрати із згаданої статті Франка лексику, що належить до сучасної літературної мови, але якої не реєструє СГ, це й буде лексика, вироблена в Галичині у другій половині XIX ст.

Таких слів та зворотів (лишивши на боці інтернаціоналізми) у названій статті Франка нараховано майже дві сотні (198). Уся ця лексика належить до дев'яти категорій:

 

1. Франкова лексика, що має спільні корені з лексикою СГ. Таких лексем 94. Далі наведено найхарактерніші приклади:

 

Франкова лексика	Лексика СГ
висновок	виснувати
завдячувати	завдячати
залізниця	залізний
засідання	засідати
здійснити	дійсний
обмін	обмінити
попередник	попередній
порівняння	порівняти
пройнятий	проймати, пройняти
складник	складний
урядовий	уряд
частковий	частка

 

1. Ю. Шевельов, "Українська мова в першій половині XX століття (1900-1941)" "Сучасність", 1987, стор. 18

2. "Словарь української мови", зібрала редакція журнала "Кіевская Старина". Упорядкував з додатком власного матеріялу Борис Грінченко К. 1907, т. 1, ст. XXIX

 

Деякі з цієї категорії слів (як от урядовий) могли вживатися і на інших теренах України, але через відсутність їх у друкованих джерелах, оброблюваних Грінченком, або й через недогляд, вони не потрапили до СГ. Проте, немає сумніву, що більшість з наведених форм дістала поширення й узвичаїлась у мовній практиці галичан завдяки розширенню в Галичині після 1848 р сфер ужитку української мови

 

2. Франкова лексика, однакова формою, але відмінна значенням від лексики СГ. Таких форм 24

Франкова лексика	Лексика СГ
видатки (= витрати)	видаток (= намолот)
випрацювати (= розробити)	випрацювати (= заробити працею)
далеко(= значно)	далеко (= неблизько)
добровільно(= своєю охотою)	добровільно (= доброзичливо)
задуманий(= заплянований)	задуманий (= задумливий)
приріст(= збільшення)	приріст (= наріст на дереві)
ступінь(= щабель)	ступінь (= крок)
товари(= вироби)	товар (= худоба)

 

Як бачимо, нові функції мови безцеремонно ламали усталені значення лексичних одиниць Слова дістають цілком нові значення, і саме з такими значеннями їх згодом засвоїла літературна мова.

 

3. Франкова лексика, спряжена з двох інших слів. Таких лексем 11.

Франкова лексика	Використані форми
всевладний	все + владний
дороговказ	дорога + вказувати
надвишка	над + вишка
розв'язка	розв'язок (у СГ)
співчуття	спів (як у співробітник) + чуття

 

Усі використані форми, наявні у СГ, крім прикметника владний. Владний, очевидно, запозичення з російської чи з польської

 

4. Староукраїнізми й народні форми з лексики Франка, яких нема у СГ Таких лексем 19

безоглядний

виключний

існування

підприємець

похибка

речення

рік-річно

тотожний

чимраз

щонайменше

який будь

 

Галицькі просвітяни і великою мірою сам Франко добирають потрібну їм лексику з народньої мови, чимраз, який будь; відроджують староукраїнізми речення.

 

5. Франкова лексика, спільна з польською. Такихлексем 20:

виборчий

визиск

відповідальний

незрівнянний

остаточно

природознавство

устрій

чинний

чинник

 

Така лексика не конче є запозиченням. Близькість мов допускає можливість рівнобіжного існування лексем подібної структури. Так, незрівнянний, чинний та ін. могли бути такими спільними для польської та української мов словами.

 

6. Франкова лексика, спільна з польською і російською. Таких форм 8:

мислитель

остільки (польське о tyle+ російське постольку)

поняття

попросту

скромний

 

7. Франкова лексика спільна з російською. Таких форм 8:

благотворний

виписка

населення

очевидно

положення

 

8. Франкова лексика іншомовного запозичення. Таких форм 4:

брутальний

пересічний (з німецького (durchschnittlich)

 

9. Франкові мовні звороти різного походження, що їх нема у СГ. Таких форм 9:

виссаний з пальця

гідний подиву

до певної міри

звести докупи

 

Як бачимо, шляхи збагачення мови були дуже різноманітні. Уся досліджена лексика — наведена й ненаведена вище — належить до мовної творчости галичан другої половини XIX ст. Потреби спілкування збагатили галицький варіянт української мови, а згодом і літературну мову всієї України. Досліджуючи нову лексику у згаданій праці І. Франка, не треба забувати, що кожне нове слово творило в мові цілу сім'ю споріднених слів. Так, слово здійснити утворило згодом

зд і йснений

здійсн е нний

зд і йснення

зд і йснюваний

нездійсн е нний

 

Було б, однак, помилкою вважати, що все, практиковане в мові галичан, перейшло до української літературної мови Для творчих процесів характерні пошуки; пошуки часом дають меншовартісну продукцію. Це саме має місце і в мові. У досліджуваній статті Франко вживає також лексику, яка не зайшла до літературного варіянту мови:

будучина

власть

вмішуватись

заведення

обширний

писатель

правительство

спосібність

 

Загалом у статті "Соціялізм і соціял-демократизм" число новотворів становить більше як 25% (!) загальної лексики статті. Половину цієї лексики адоптовано сучасною літературною мовою, а половина так і лишилася ненормативним мовним матеріялом.

Галицьке культурне життя XIX ст. було свого роду лябораторією, де випробувано нові мовні форми, засвоювані або відкидувані потім літературною мовою 3 наведених прикладів та їх числа можна висновити, який поштовх у розвитку нашої мови зробив її галицький варіянт Називати такий продуктивний варіянт мови діялектом значить грішити, насамперед, проти об'єктивности, бо жоден діялект не вніс до нашої мови стільки наукової, публіцистичної, економічної, педагогічної, мовознавчої та навіть розмовної лексики, як її галицький варіянт.