XXXII. Дискримінаційне словникування

 

В одному ряду з каліченням стоїть і дискримінаційне словникування питомої української лексики в так званих "нормативних" словниках УССР.

Коли українське слово через його поширеність не можна було "списати в архів", русифікатори вдавалися до іншого підступного маневру. Зафіксоване в офіційних словниках слово діставало ремарку: розмовне, застаріле, діалектне, обласне, жаргонне, рідковживане. Ці ремарки на ділі були "вовчими пашпортами", які змушували користувачів обминати дискриміновану такими епітетами лексику.

Так, у "Словнику української мови" АН УССР (СУМ) дискримінаційними ремарками позначено чимало слів:

 

завдовжки	— розмовне, тобто нелітературне
колобродити	— так само, зате безчинствувати без жодної ремарки
просвіта	— згідно із словником, слово застаріле
сягнистий	— розмовне, зате розмашистий дано без жодних ремарок
фіґляр і штукар	— /у значенні факір/ розмовні, зате фокусник дано без ремарок

 

Такі приклади подибуємо на кожній другій сторінці. Іншими словами, усю питому українську лексику СУМ шельмує. Зате лексику російську або здерту з російської словник рекомендує до вжитку.

Цілу низку уживаних клясиками слів СУМ зовсім не фіксує. Наприклад:

 

розчар о ваний — "заборонений" наголос на О; вживає Г. Хоткевич

маль о вання — /наголос на О/ на відміну від малюв а ння — дії

спанська — прислівник

кривосвідок, кривосвідчити, зате дано лжесвідок, лжесвідчити

оприлюднювати

 

Розмір даного дослідження не дозволяє дати повну картину кастрування нашої мови, здійсненої словником. Заразом СУМ практикує такий маневр: варто письменникові оказійно /наприклад, у листуванні/ вжити російське слово, і воно зараз же фіксується як норма. Наприклад:

 

баловство

нарядний

обмовитися

повітряний

поцілунок

 

Спотворено у словнику і наголосову систему української мови. Слова перебіг, перебіжка, переспів, старіти мають у словнику або подвійний наголос, або спільний з російським. Подвійний наголос служить переходом до російського:

 

пер е б і г

пер е б і жка

пер е сп і в

ст а р і ти

 

Подвійний наголос у слові перебіг дозволяє у перебіжці поставити російський наголос уже без подвійної комбінації. СУМ на ділі є могильником української лексики на найвищому /академічному!/ рівні.

Словник без жодних ремарок фіксує такі українські слова:

 

банкет	— як рівноправний відповідник до бенкет
виручка	— суржиковий варіянт до слова виторг
клястися	— як еквівалент до присягатися
листати	— у значенні гортати книжку
невідв'язний	— дано без прикладів з творів, зате широко вживане у поясненнях
община
чеканити монети

 

"Російсько-український словник" АН УССР (РУС) практикує інший маневр. Даючи переклад російського слова, на перше місце ставить здерту з російської мови кальку, а вже тоді на другому або й на останньому місці наводить українське слово, дуже часто з дискримінаційною ремаркою:

 

 

блаженствовать	—блаженствувати, розкошувати, розмовне раювати
возвышать голос	—піднімати (підіймати, підносити) голос
лентообразный	—стрічкоподібний, стьожкуватий
сутяжник	—сутяжник; розмовне сутяга, позивайло, позивака

 

Навіть у ряду розмовних слів суржикове сутяга стоїть на першому місці! Така практика закріпила за РУСом назву "Російсько-російський словник". Описаними підступними маневрами здійснювано в УССР "мовну політику партії" спрямовану на цілковите зникнення української мови.

XXXIII. СМЕРТЬ ЧЕРЕЗ ПОДОБУ

 

У Розділі XX згадувано про зникнення з живої та писемної мови українських слів, що мали інше значення в мові російській. Така смерть через подобу завдала українські лексиці відчутної шкоди. Наведені у Розділі XX приклади не вичерпують усіх таких смертей. Практично нема жодного шару лексики, що його не торкнулася б згадана смерть.

І в цьому можна переконатися на прикладі хоч би частки то.

Частку то, як свідчать твори клясиків, українці вживали подекуди замість частки таки переважно там, де росіяни вживали і вживають частку же:

 

"... якби-то воно так сталося, як гадається..." (Т. Шевченко) (1)

"... Якби-то нам жениха..." (П. Мирний)

 

У цих прикладах якби-то має значення якби таки і відповідає російському если же; українська частка то відповідає російській же.

 

"... Ой, що то далі буде? Що то далі буде!..." (І. Нечуй-Левицький) (2)

 

У такому разі росіянин скаже " Что же дальше будет", отже і тут наше то = російському же.

 

"... Знать, забула, що колись-то сама дівувала..." (Т. Шевченко) (3)

 

У реченні (3) колись-то = колись таки і відповідає російському когда-то же, де наша частка то = російській же.

 

"... Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх (4)

ховрахів повиливав на своїм наділі..." (М. Кропивницький)

 

У реченні (4) слова десь-то /десь таки/ і хтось-то /хтось таки/ відповідають російським где-то же і кто-то же; знову українське то = російському же.

Відповідність нашої частки то російській же засвідчують і такі вирази:

 

Український вираз	Російський вираз
Як то так?	Как же так?

 

Як бачимо, у поєднанні з лексичними формами якби, десь, хтось, колись, як частка то в українській мові відповідає російській частці же. Але в деяких інших випадках вживання частка то в українській та російській мовах рівнозначна. Це призвело до того, що частка то у значеннях, розбіжних з російськими, перестала вживатися, а форми десь-то /десь таки/, колись-то /колись таки/ кудись-то /кудись таки/, хтось-то /хтось таки/, якийсь-то /якийсь таки/ втратили своє первісне значення і уподібнились до російських где-то, когда-то, куда-то, кто-то, какой-то:

 

десь-то	уподібнилось до	десь
колись-то	до	колись
кудись-то	до	кудись
хтось-то	до	хтось
якийсь-то	до	якийсь

 

Коли це сталося, колишні поняття нам довелося висловлювати інакше:

 

Вживано колись	Вживано тепер	Російська форма
десь-то /десь таки/	десь же	где-то же
колись-то /колись таки/	колись же	когда-то же
кудись-то /кудись таки/	кудись же	куда-то же
хтось-то /хтось таки/	хтось же	кто-то же
якийсь-то /якийсь таки/	якийсь же	какой-то же

 

Форма ж якби-то подекуди звучить, як якби ж то, а то і як якби ж.

Словник Академії Наук УССР навіть не визнає за формою колись-то права бути окремим словом, а форми хтось-то, десь-то, якийсь-то тлумачить неправильно. І це тоді, коли наведені для ілюстрації цитати до деяких з цих форм суперечать академічному тлумаченню.

Долю частки то розділили й інші малі та великі лексичні одиниці, що мали в російській мові інше значення.

В українській пісні співається:

А я молода,

Як ягода,

Не піду заміж

За рік, за два.

 

Прийменник за виконує в українській мові ту саму функцію, що й через у російській:

За тиждень — Великдень. (5)

 

У таких випадках росіянин вживе прийменник через: через неделю — Пасха. З другого боку, російське через подекуди відповідає українському через. Така подібність вплинула на те, що і у випадку (5) українці почали казати через:

Через тиждень — Великдень.

Уніфікація української та російської мов стається з багатьох причин. Як уже вказувано, освіта для елітарних прошарків суспільства за царя була виключно російськомовна. Практично, навіть непересічній людині важко володіти досконало кількома мовами: кожна мова має тисячі "секретів", які можна опанувати лише практикуючи дану мову змалку, дістаючи освіту цією мовою, постійно користуючись цією мовою, а також послуговуючись необхідними мовними довідниками: словниками, порадниками.

Усіх згаданих умов бракувало українським елітарним прошаркам і в російській імперії і в комуністичній. Через брак названих умов, навіть українські письменники та культурні діячі не могли себе захистити від благотворного впливу мови офіційного життя, освіти, і нарешті, мови міського оточення на Східній Україні.

Тому й письменники українські, виробляючи літературну мову, не були вільні від такого впливу. Що ближче до сучасности, то більше письменники підпадали під цей вплив. У Шевченка, наприклад, трапляються русизми, але заразом він лишив неперевершені зразки української неспотвореної мови, а надто у самобутніх мовних зворотах. У письменників же післяшевченкової доби мовних запозичень трапляється чимраз то більше. От як вживають народні й запозичені звороти Т. Шевченко, Л. Глібів, П. Мирний

 

"... Мороз лютує, аж скрипить..."	(Т. Шевченко)
"... Дивлюся — люди аж кишать..."	(Л. Глібів)
"... Аж кишить Невольника у Сиракузах..."	(Т. Шевченко)
"... Річки — так і кишать рибою..."	(П. Мирний)
"... недалечко й рибний ставок, де кишма кишить всяка рибина"	(П. Мирний)

 

Вирази аж кишить, аж кишать самобутні українські звороти, а форми так і кишить, так і кишать, кишма кишить — звороти, без сумніву, запозичені

Поряд із смертю через подобу відбувався в нашій мові й інший процес, коли з двох українських синонімів вживано (а в УССР ще й культивовано) той, який ближче до російського відповідника.

Цей процес дуже легко спостерегти на такій схемі:

 

Російська форма	Українська І	Українська II	Культивовано в УССР
пелёнки	сповиток	пелюшки	пелюшки
полтавчанин	полтавець	полтавчанин	полтавчанин
собрание	збори	зібрання	зібрання
суматоха	зам'ятня	сум'яття	сум'яття
ухудшаться	гіршати	погіршуватися	погіршуватися
черниговчанин	чернігівець	чернігівчанин	чернігівчанин

 

Той, хто володів обома мовами або хто вивчав українську мову, з двох можливих синонімів уживав такий, який був ближчий до канонізованого в державно-офіційній мові. Цей стихійний попервах процес піднесено в УССР до рівня "мовної політики партії", коли оригінальні українські форми штучно вилучувано з ужитку, а натомість культивовано форми, наближені до російських.

Така політика породила ще один псевдотворчий процес, коли українські форми штучно підроблювано під відповідні російські.

 

Російська форма	Форма українська	Культивовано в УССР
вслушиваться во что	дослухатися до чого	вслухатися у що
духовний інтерес	духовий	духовний
еженедельник	тижневик	щотижневик
лаповидный	лапатий	лаповидний
марево	мариво	марево
неизбывный	непозбутній	незбивний (!)
обрадовать	врадувати	обрадувати
отбор	добір	відбір
отлаживание	налагодження	відлагодження
переодеваться	передягатися	переодягатися
по адресу	на адресу	за адресою
потирать руки задоволено	затирати руки	потирати руки
совпадать	збігатися	співпадати
столкнуться	зіткнутися	зштовхнутися (!)
сумерки	присмерк, сутінок	сутінки, присмерки

 

Зразки такої творчости можна наводити без кінця.

З другого боку, українські слова з цілком певним значенням діставали у процесі такого зближення мов зовсім інше значення. Ми вже бачили, як подібність слова лижви до російського слова лижі сприяла переродженню нашого слова і наданню йому іншого значення. Такі переродження мали місце і з іншими словами:

 

Українська форма	Російська форма	Культивовано в УССР
знаменитий /чудовий/	знаменитый /славетний/	знаменитий /славетний/
лигати	проглатывать	проковтувати
овочі (плоди)	овощи (городина)	овочі (городина)
протяжний /тривалий/	протяжний /з протягом/	протяжний /з протягом/
удачливий /талановитий/	удачливый /щасливий/	удачливий /щасливий/

 

Не міг не позначитися на розвитку української мови самодіяльний характер українського мовознавства в Росії. Не було жодних державних установ, які б розробляли, досліджували й розвивали українську мову. Усі дореволюційні словники й підручники укладали люди з патріотичного обов'язку, не дістаючи за це жодної винагороди. На ділі, дослідження української мови не заохочувано, а переслідувано. Без жодного заохочення та належних умов працювали Білецький-Носенко, Грінченко, Яворницький, Комаров та інші. Це відповідно впливало на якість їхньої праці.

У словнику Грінченка у гнізді слова очевидьки зафіксовано зворот в очевидячки /в очевидьки/ з такими ілюстраціями:

 

Не приснилось, а в очевидячки явилось.	(П. Куліш)
Христі, мов живе, усе те стало в очевидячки.	(П. Мирний)

 

З цих прикладів видко, що вираз в очевидячки відповідав сучасному виразові наяву. На жаль, Б. Грінченко не відзначив цього значення виразу в очевидячки, дорівнявши його до слова очевидячки і зафіксувавши для обох лексичних форм такі значення: