XXII. Невикористані можливості

 

Для того, щоб мова нормально розвивалася, жодною мірою не можна штучно спрямовувати її розвиток у тому чи тому напрямі. Найприродніший розвиток мови спирається на живе народне мовлення, неспотворене жодними зовнішніми впливами. Нормальний розвиток української мови остаточно спинено в 30-х роках XX ст., коли цей розвиток було підпорядковано політичним цілям. Політичні цілі окупантів вимагали знівелювати самобутність української мови, "підправити" її відповідно до норм і законів мови російської. Таку практику обґрунтовувано потребою "інтернаціоналізації". Важко заперечити, що співжиття і культурний обмін між народами сприяє засвоєнню інтернаціональної лексики мовами різних народів. Уживання інтернаціоналізмів, коли у своїй мові нема чим їх заступити, цілком виправдано. А в УССР українцям накидувано інтернаціоналізми там, де ми мали свою самобутню лексику, у чому легко переконатися з наступних прикладів:

 

Запозичена форма	Українська форма
абориґен	тубілець
абсурд	безглуздя, нісенітниця
авантурист	пройдисвіт
вертикальний	прямовисний, простовисний
ґалерія /галерея/ (навколо будинку)	кружґанок
гармонія	злагода
горизонт	обрій, видноколо, виднокруг
горизонтальний	поземний
експлуатація	визиск
ембріон	заплідок, зародок
імідж	образ
клімат	підсоння
консенсус	згода, погодження
окупант	займанець
принцип	засада
пріоритетний	першорядний
результат	наслідок
циркуляр	обіжник

 

Цей списочок — лише мала частина запроваджених ув офіційний вжиток інтернаціоналізмів. Таке запровадження мало на меті русифікацію, бо ті іншомовні слова, що їх не вживано в російській мові, окупаційна влада безцеремонно вилучила з ужитку:

 

Засвоєна українцями форма	Накинута російська форма
арсен	миш'як
атрамент	чорнило
вакації	канікули
іньєкція	укол
конфітури	варення
оксид	окис
оксидація	окислення
флуор	фтор
цина	олово
цинамон	кориця

 

Знову таки — це лише мала частка вилученої лексики. "Інтернаціоналістам" ішлося не про інтернаціоналізацію мов, а про русифікацію

Крім "інтернаціоналізмів" українську мову в УССР засмічувано кальками-копіями з російської мови

Читаючи видання УССР, можна зустріти чимало "винаходів" з кухні Інституту мовознавства АН УССР, керованого академіком Бєлодєдом та його учнями

 

шаблековтач (1)

струмообертач

шлаконагромаджувач

 

Чи це живі слова? Чи хтось колись вживав їх, вживає, чи буде вживати? Це треба було б спитати у тих, хто засмітив такими "перлами" словники, підручники, наукову й технічну літературу.

Простежмо, як постало слово шаблековтач.

Немає жодного сумніву — це копія російського слова шпагоглотатель. Для росіянина слово шпагоглотатель звучить нормально з багатьох причин. Воно відповідає російським словотворчим моделям, де віддієслівна частина глотатель на другому місці, — це раз, воно має легку для вимови звукову структуру А-О-О-А-Е з жіночим наголосом — це два. Додам, що слово глотатель само по собі існує в російській мові, і отже, вся сполука цілком зрозуміла для вуха росіянина.

Щодо українського слова шаблековтач, то воно не відповідає українським словотворчим моделям, а слово ковтач само по собі в нашій мові не існує.

У творених українцями складних словах віддієслівна частина стоїть на першому місці.

 

варивода (2)

вернигора

вертихвіст

загнибіда

закрутиголова

котигорошок

паливода

пройдисвіт

перекотиполе

скализуб

хапокниш

 

Головна перевага форм (2) у тім, що вони мають один або й два додаткових півнаголоси /кот и гор о шок, приш и й-коб и лі-хв і ст/, що сприяє і вимові і засвоєнню слова.

Маючи модель (2) за зразок, поміркуймо, як належить по-українському назвати особу, що ковтає шаблі або шпаги /шпади/. Тут можливі кілька варіянтів.

 

ковтайшабля

лигайшабля

ковтаншпага

лигайшпага

ковтайшпада

лигайшпада

 

Кожен з цих варіянтів, як на мене, краще звучить від незграбного шаблековтача. Щоб надати українського забарвлення усій формі, варто у другій частині складного слова замість шаблі вжити шворінь:

ковтайшворінь

лигайшворінь

 

Отже, ми маємо аж вісім форм, з котрих треба вибрати найвлучнішу. Мені здається, що такою формою є форма лигайшворінь, але читач може сам вибрати, що, на його смак, найкраще вписується в українську мовну тональність, або й запропонувати свій варіянт до шаблековтача, форми неживої і неконкурентоздатної.

Наведений приклад наочно показує, що мова, яка "здирає" лексичні форми з усталених зразків інших мов, компромітує сама себе карикатурністю здертих форм, обертається на мову-жебрака, на блідий варіянт "досконалої та розвиненої" мови.

Очевидно й те, що для успішного словотворення треба глибше аналізувати наявні, випробувані часом зразки українського словотвору, які відкривають невичерпні можливості для мовної творчости.

Описаний словотвір дозволяє підшукати варіянти і до кальок (1):

 

Калька	Українська форма
струмообертач	верниструм або крутиструм
шлаконагромаджувач	збирайшлак або стягайшлак

 

Річ ясна, що можливі й інші розв'язки. Той, хто гадає, що українська мова має обмежені можливості словотвору і тому має вдаватися до калькування, очевидно, глибоко помиляється. У дальшому викладі буде розглянуто кілька "невикористаних можливостей" українського словотвору, ігнорованих в УССР через антиукраїнську політику комуністичного режиму.

 

ХХШ. ПСЕВДОВАРІЯНТИ

 

Тисячолітня практика мовного спілкування людства виробила чимало способів розрізнення словесних форм. Іноді досить одного звуку, щоб змінити значення слова:

кат

кит

кіт

кут

 

Ця властивість мови створює широкі можливості для словотвору.

Зупинімось на так званих "псевдоваріянтах" — словах близьких за звучанням, але різних за значенням. Практика українського мовлення знає такі пари відієслівних іменників-псевдоваріянтів:

 

Дієслово	А. Іменник дії	Б. Іменник наслідку дії
зображати	зображ а ння	зобр а ження (образ)
напоумляти	напоумл я ння	напо у млення (нотація)
порівнювати	порівн я ння	пор і внення (троп)
призначати	признач а ння	призн а чення (мета)
приміщати	приміщ а ння	прим і щення (кімната)
сповіщати	сповіщ а ння	спов і щення (вістка)
споруджати	спорудж а ння	спор у дження (споруда)

 

Слова у стовпчику А різняться від слів у стовпчику Б двома рисами: наголосом і другим від кінця голосним звуком (звук А/Я у стовпчику А, звук Е у стовпчику Б). Це, сказати б, зовнішня різниця. Позатим, ці слова різняться і своїм значенням: стовпчик А містить слова, що відтворюють лише дію, а стовпчик Б — слова, що відтворюють наслідок дії, хоч можуть відтворювати і дію. Наведений взірець творення іменників від дієслів дуже продуктивний і раціонально виправданий: важко добачити якусь штучність в утворених цим способом формах.

Нашій мові постійно треба творити іменники наслідку дії, бо людство прогресує, і всяка дія неодмінно творила, творить і буде творити певний наслідок. Отже, потреба в іменниках наслідку дії ніколи не вичерпається. Тож і існування в мові відповідних моделів творення таких іменників дуже потрібне.

Українська мова широко використовувала і використовує модель творення "псевдоваріянтів". У мові існують цілі "сім'ї" псевдоваріянтів.

Наведу одну таку "сім'ю".

 

Дієслово	А. Іменник дії	Б. Іменник наслідку дії
будувати	будув а ння	буд о вання (будова) (1)
дарувати	дарув а ння	дар о ваний (дарунок)
малювати	малюв а ння	маль о вання (малюнок)
поховати	похов а ння	пох о вання (могила)
риштувати	риштув а ння	ришт о вання (підмостки коло будови)
групувати	угрупув а ння	угруп о вання (група)
цяцькувати	цяцькув а ння	цяцьк о ваний (прикраса)

 

Там, де у словах стовпчика А звук У, у словах стовпчика Б звук О. Крім того, ці слова відрізняються і наголосом: стовпчик А має жіночий наголос, а стовпчик Б — дактилічний. За значенням слова у стовпчиках різняться так: слова стовпчика А відтворюють дію відповідних дієслів, а слова стовпчика Б — наслідок дії.

Такий модель словотвору дуже помічний для розрізнення у мовній практиці понять дії та наслідку дії. Українська мова застосовувала таке розрізнення дуже широко:

 

Іменник дії	Іменник наслідку дії
асиґнув а ння	асиґн о ваний (кошти) (2)
відшкодув а ння	відшкод о ваний (певна сума)
гаптув а ння	гапт о вання (гаптована річ)
зачудув а ння	зачуд о вання (стан)
зруйнув а ння	зруйн о вання (руїна)
обдарув а ння	обдар о вання (хист)
пошанув а ння	пошан о вання (повага)
роздратув а ння	роздрат о вання (настрій)
розмалюв а ння	розмаль о вання (розпис на стіні)
розчарув а ння	розчар о вання (настрій)
спростув а ння	спрост о вання (текст)
спрямув а ння	спрям о вання (напрям)
устаткув а ння	устатк о вання (обладнання)
шпарув а ння	шпар о вання (шар шпарувального розчину)

 

Псевдоваріянти (1) і (2) з дактилічним наголосом на О правопис Кагановича-Постишева вилучив з ужитку і тим позбавив українську мову її продуктивного словотвору. А це значило припинення природного розвитку мови. Замість псевдоваріянтів, що передавали наслідок дії, в УССР культивовано російські форми:

 

асиґновка	замість	асиґн о вання
ґрунтовка	замість	ґрунт о вання
татуїровка	замість	татуй о вання
упаковка	замість	пак о вання
шифровка	замість	шифр о вання (зашифрований текст)
штриховка	замість	штрих о вання (штрихи на папері)

 

В інших випадках для передачі поняття наслідку дії в УССР запроваджено те саме слово, що й для поняття дії:

 

Іменник дії	Іменник наслідку дії після 1933 р.	Іменник наслідку дії до 1933 р.
замалюв а ння	замалюв а ння (шкіц)	замаль о вання (Рек.)
поступув а ння	поступув а ння (спосіб дій)	поступ о вання (Рек.)
формув а ння	формув а ння (загін)	форм о ваная (Рек.)
формулюв а ння	формулюв а ння (формула)	формуль о ваная (Рек.)
умеблюв а ння	умеблюв а ння (меблі)	умебль о вання (Рек.)

 

Скасування словотвору "псевдоваріянтів" поставило нашу термінологію в залежність від "розвиненої та досконалої мови, поширеної від Калінінграду до Владивостоку". І там, де українці могли обходитися без запозичень і калькувань, їм доводилося позичати і калькувати. Таким чином штучно створювано термінологічний дефіцит української мови.

 

XXIV. КРИНИЦЯ НЕ МАЄ ДНА

 

З розпитком культури потреба у нових лексичних формах буде зростати, і штучне позбавлення мови її творчих можливостей веде до її занепаду. Ми не знаємо сьогодні, що за нові поняття виникатимуть завтра, але вони, без сумніву, виникатимуть, і потреба в нових термінах для передачі нових понять буде сталою. Описаний у попередньому розділі словотвір псевдоваріянтів — це невичерпна криниця нових термінів. Наведу навмання кілька таких можливих словесних форм, які можуть стати у пригоді майбутнім термінологічним пошукам:

 

аранж о вання

газ о вання

год о ваная

доз о ваная

маск о ваная

оркестр о вання

рихт о вання

скас о вання

трас о вання

фас о вання

флюс о вання

шихт о вання

шліхт о вання

 

Наведені форми відмінні від форм з наголосом на - а ння і становлять термінологічну резерву нашої мови на майбутнє.

Розглянуті в попередньому розділі псевдоваріянти різнилися між собою одним звуком та відмінним наголосом. Мовна стихія знає й такі псевдоваріянти, що різняться між собою лише наголосом:

 

А. Іменник дії	Б. Іменник наслідку дії
відклик а ння	відкл и кання (розпорядження) (1)
дав а ння	д а вання (подаяння) (Б. Н.)
засід а ння	зас і дання (збори)
з'єдн а ння	з' є днання (загін)
зобов'яз а ння	зобов' я зання (обіцянка)
нездуж а ння (не вживано)	незд у жання (недуга)
об'єдн а ння	об' є днання (спілка)
обладн а ння	обл а днання (апаратура)
поваж а ння	пов а жання (повага)
пов'яз а ння (не вживано)	пов' я зання (стан)
поклик а ння	покл и кання (хист)
розв'яз а ння	розв' я зання (розв'язка)
уподоб а ння (не вживано)	упод о бання (симпатія)

 

Слова з чоловічим наголосом на - а ння (стовпчик А) визначають лише дію, а слова з дактилічним наголосом (стовпчик Б) — наслідок дії. Таким чином, зміна наголосу в слові міняє його значення. Ця властивість віддієслівних іменників (1) помагає зрозуміти і наявність подвійного наголосу в таких віддієслівних іменниках, як в і нч а ння, ч и т а ння тощо. Цю наявність можна пояснити тим, що, передаючи дію чи наслідок дії, іменники наголошувано по-різному:

 

вінч а ння (дія покриття вінками)	в і нчання (шлюбний обряд)
чит а ння (дія)	ч и тання (почитний матеріял, чтиво)

 

Наведені міркування проливають світло і на причини "неправильного" /неканонізованого словниками/ наголосу, уживаного мовцями у деяких словах:

 

зам і шання	бо це стан зніяковіння	/наслідок дії/
зап и тання	бо це конкретний вислів	/наслідок дії/
прив' я зання	бо це прив'язаність, симпатія	/наслідок дії/

 

Очевидно, що у деяких іменниках, що визначають наслідок дії, висловленої дієсловом, слід канонізувати дактилічний наголос

 

Іменник наслідку дії	Іменник дії
перек о нання	(погляд)	перекон а ння
пок а яння	(сповідь)	пока я ння
пор і вняння	(троп)	порівн я ння
пристос о вання	(прилад)	пристосув а ння
розл а днання	(розлад)	розладн а ння
р і вняння	(формула)	рівн я ння

 

На закінчення розділу запізнаймося з іще одною "сім’єю" псевдоваріянтів, що різняться лише наголосом:

 

Дія	Наслідок дії
зайнятт я /занятт я / (взяття, захоплення)	зайн я ття /зан я ття/ (фах, лекція)
обнятт я /посади/ (= вступ на посаду)	обн я ття (не вживано)
понятт я (охоплення)	пон я ття (гадка, уявлення)
прийнятт я (приймання)	прин я ття (авдієнція, прийом) (Пан)

 

Дослідження моделів "псевдоваріянтів" розкриває широкі словотворчі можливості української мови. Штучна заборона цих моделів, оголошення їх "націоналістичними" гальмували розвиток мови. Це гальмування діє й нині, бо у виданих під орудою русифікаторів словниках і підручниках перекручено факти українського мовлення Тому, вивчаючи словотворчі моделі українців, мовознавці мусять аналізувати не лише "правильне" мовлення, а й неправильне, яке часто-густо містить ключ до зрозуміння заплутаних в наслідок русифікації фактів нашої мови.

 

XXV. ХТО КРАЩИЙ МОВНИК?

 

Порівнюючи сучасну літературну мову з народньою, важко позбутися враження, що неосвічені творці українського слова в минулому володіли секретами мови куди вправніше і професійніше, ніж сучасники. Порівняймо деякі народні звороти з їхніми літературними, а вірніше псевдолітературними "двійниками":

 

Народня форма	Псевдолітературна форма	Російський прототип
Здоров'я гіршає	Здоров'я погіршується	ухудшается
Вона ж моя дитина	Аджевона моя дитина	ведь
Заки сонце зійде...	Перше ніжсонце зійде...	прежде чем
Суш. Звідсий голод	В наслідок посухи — голод	вследствие
Їй ішлосяпро шлюб	Вона була зацікавленау шлюбі	была заинтересована
Кушнір	Хутровик	меховщик
Небо синє-синє	Небо надзвичайно синє	необыкновенно
Службіст	Ретельний працівник	исполнительный работник
Срібняк	Срібляник	серебреник
Щем у грудях	Щемливий більу грудях	щемящая боль

 

Порівнюючи ці форми, важко не визнати перевагу народніх форм. Тому, шукаючи взірців словотвору, варто звертатися до джерел саме народнього мовлення.

На жаль, цього правила дотримують не всі. Читаючи газети і слухаючи високих достойників, дізнаємось, наприклад, про галопуючу інфляцію. Непривабливе явище. Але не менш непривабливий і вираз. Форми галопуючий, температурячий, розмовляючий нашій мові не властиві. Це слова-покручі. Письменники XIX ст. — творці літературної мови — обходилися без таких форм. Українська діяспора старається обходитися без них. А прищеплена окупаційним режимом практика калькування і далі поширює ці форми в Україні.

Дехто, може, переконаний, що іншого шляху розвитку для нашої мови немає.

Наведу приклади, які свідчать про протилежне, давши кілька можливих варіянтів усталених або усталюваних у слововжитку форм:

 

вражаючий ефект	—	могутній ефект
галопуюча інфляція	—	нестримна /безупинна, обвальна/ інфляція
зростаюча смертність	—	щораз більша смертність
зростаючі ціни	—	щораз вищі ціни
координуючий центр	—	координаційний центр
обтяжуючий	—	чимраз тяжчий або щораз тяжчий
освіжаючий	—	відсвіжущий
температурячий хворий	—	хворий з температурою

 

Далі наведу форми, яких сьогодні ще не вживано, але які, взявши до уваги тенденцію, неодмінно з'являться завтра:

 

звужуючийся	—	чимраз вужчий або щораз вужчий
пришвидчуючийся	—	дедалі швидший або щораз швидший
стабілізуючийся	—	дедалі стабільніший
ускладнюючийся	—	дедалі складніший або щораз складніший

 

Наведу кілька й російських форм:

 

благоустраивающийся	—	чимраз впорядкованіший або щораз чепурніший
вращающийся в обществе	—	тертий у світі або бувалий у світі
вспоминающий /прошлое/	—	занурений у спогади /про минуле/
меняющиеся обстоятельства	—	щораз інші обставини
повторяющееся явление	—	повторюване /або знов і знов те саме/ явище

 

У народній лексиці подибуємо чимало прикладів, як українці минулого давали собі раду у складних мовних ситуаціях. Згадаймо відомого з дитинства невпійманного у траві коника-стрибунця. Можна не сумніватися, що якби цій комасі давав ім'я сучасник, він не вагаючись назвав би її стрибаючий коник.

Назва коник-стрибунець підказує, що замість дієприкметникових форм українці вживали іменники, і це в багатьох випадках розв'язувало проблеми мововислову.

 

Запозичена форма	За народнім зразком
буксируючий катер	катер-буксир
виконуючий	виконавець
всезнаючий	всевідець
командуючий	командувач
симпатизуючий	симпатик
співаючий птах	птах-співець
управляючий маєтку	управитель маєтку

 

Жива мова знала ще й інший оригінальний спосіб уникання дієприкметникових зворотів.

 

Народня форма	Можливий сучасний варіянт
не минаючий корчми	не-минай-корчма
пропий-воли	пропиваючий /або що пропив/ воли
приший-кобилі-хвіст	пришиваючий хвіст кобилі
не-розлий-вода	нерозливаний водою
не-їж-мак	не споживаючий маку

 

Народній спосіб сьогодні цілком занедбано. А чи виправдано?Хіба не можна користуватися ним хоч би і для заміни таких мовних "динозаврів".

 

Динозавр	Можлива народня форма
роздери-душу крик	крик, що роздирає душу
критика, що недобачає слона	недобачай-слона критика
промова, що запалює серця	запали-серця промова

 

Як бачимо, наша мова може вив'язуватись із найскладніших мовних ситуацій. Мова може, а мовознавство не опрацювало всіх можливостей українського словотвору. Ось кілька таких "прибитих у цвіту" словотворчих сімей /А, Б і В/.

А) Сім'я прикметників з кінцівкою -ущий, -ющий

 

живлющий

загребущий

минущий

невсипущий

тямущий

умирущий

цілющий

 

Чи ж цей взірець уже вичерпано? А чому не можна вживати

 

відсвіжущий	замість	освіжаючий
надихущий	замість	надихаючий
розтлівущий	замість	розтліваючий
спалахущий	замість	спалахуючий

 

Б) Сім'я прикметників з кінцівкою -анний, -янний

 

невблаганний

недріманний

нездоланний

незрівнянний

несказанний

 

Чому ми не творимо за цим взірцем

 

нерозкладанний	замість	нерозкладуваний?
неспіиманнии	замість	невловимий?
спогляданний	замість	споглядуваний?

В) Сім'я прикметників з кінцівкою –енний

 

незбагненний

неоціненний

непоясненний

непримиренний

неприторенний

 

Чому не йти далі і не творити

 

невідверненний	замість	невідворотний
невідтворенний	замість	який важко описати або неописанний (!)
незігненний	замість	незгинний (!)

 

Ці приклади ілюструють потенційні можливості українського словотвору, можливості розвитку мови. А наша мова потребує розвитку "Природний і вільний розвиток української мови зупинено 1929 р. подвійною акцією: репресіями проти мовознавців з одного боку і проти письменників — з другого" /Ігор Качуровський/.

Проголошення незалежности України породило сподівання, що буде зроблено кроки у напрямі відродження самобутнього розвитку української мови. На жаль, сподівання лишилися сподіваннями.

І далі в українському друкованому та живому слові процвітає галопуюче калькування. Згідно з цією тенденцією, в Україні розтають минулорічні сніги, і ніколи торішні, кумири ринку підраховують виручені гроші, і ні в якому разі не вторговані, в Україні існують проблеми із сумновідомою /не горезвісною/ компартією, сама ж Україна ні з ким не співпрацює, лише співробітничає; уряд затято відстоює її незалежність, аби в жодному разі не обстоювати або не обставати за; парляментарі — на відміну від пролетарів і карбонарів — уперто звуть себе парляментаріями; політичні баталії відбуваються на зібраннях і ніколи не на зборах; наші недоброзичливці перестали шаліти з піною в роті і шаліють тепер з піною біля рота. (І як вона там біля рота тримається?)

XXVI. ЗАНЕДБАНІ РОДОВИЩА

 

Коли під сучасну пору оглядати українські словотворчі моделі, впадає в око, що їхню здатність продукувати нові лексичні форми ніби заморожено на тих зразках, що витворилися продовж попередніх століть, а за останні півстоліття ці моделі не виробили жодного словесного зразка. Такий був наслідок "мовної політики", яка, заморозивши українські самобутні моделі словотвору, спрямовувала розвиток мови у напрямі калькування.

До занедбаних моделів українського словотвору треба зарахувати чи не всі самобутні українські словотворчі сім'ї.

Візьмім сім'ю прикметників, утворених наростком -ч-

 

Віддієслівні форми	Відіменникові форми
виконавчий	відбудовчий	вірчий	відомчий
дарчий	оздоровчий	довірчий	господарчий
дорадчий	підготовчий	мірчий	повстанчий
законодавчий	установчий	слідчий	продовольчий
мовознавчий		споживчий
об'єднавчий
розпорядчий

 

Оце й усі такого роду прикметники, "канонізовані" в УССР. І це тоді, коли наросток -ч- може творити й творити влучну, компактну, високоякісну лексику, заступаючи кальковані форми. Мовні ж канони УССР віддавали перевагу важким і довгим формам, ігноруючи можливості українського словотвору:

 

А. Канонізовані форми	Б. Потенційні форми
випробувальний	випробовчий
відгодівельний	відгодовчий
заготівельний або заготовочний (!)	заготовчий
запам'ятовувальний	запам'ятовчий
обслуговуючий	обслуговчий
перевірочний	перевірний
перетворювальний	перетворчий
перестерігаючий	застерігавчий
попереджувальний	запобігавчий
розпізнавальний	розпізнавчий

 

Прикметники з наростком -ч- можна творити практично від більшости дієслів та багатьох іменників, але в УССР цю словотворчу сім'ю було приречено на вимирання. Нижченаведені зразки навмання утворених наростком -ч- форм важко не визнати резервою майбутніх словесних пошуків:

 

Віддієслівні форми	Відіменникові форми
забудовчий	іновірчий
надавчий	інодумчий
настановчий	кровопивчий
нарихтовчий	оборончий
освідомчий	підприємчий
переборний
перевтільчий
поздоровчий
розвідчий
розрадчий
розраховчий
розфасовчий
спомагавчий
спостерігавчий

 

Заглиблюючись у незмірінь мовного океану, можна знайти чимало занедбаних шахт з нерозробленими словесними покладами.

 

XXVII. СЛОВООБРАЗИ

 

До таких забутих словесних шахт слід віднести невичерпні можливості образної лексики. Образність української мови — один з незаперечних її козирів. Саме цю рису і забувають ті, хто будь-що-будь копіює усталені мовні зразки інших мов. Українська мова знає оригінальні розв'язки мовних проблем з використанням можливостей образного мовлення. Для відтворення, наприклад, міри якости сучасні мовці й писці дуже охоче вживають слово надзвичайний і відповідний прислівник надзвичайно:

 

надзвичайне враження	надзвичайно гарний
надзвичайні здібності	надзвичайно схвильований
надзвичайний обід	надзвичайно гарячий
надзвичайна передача

 

Часте вживання слів надзвичайний і надзвичайно в мові окремих осіб свідчить про їхній дуже обмежений словесний багаж і знання мови. Звернімось до джерел української мови: чи вживали мовці й писці минулого аж так часто ці заяложені форми? З дальших прикладів побачимо, що їхній вибір був багатший:

 

Штамповані форми	Літературні варіянти	Живомовні форми
надзвичайний обід
	блискучий обід
	незвичайний обід	знаменитий обід
	особливий обід	королівський обід
	першорядний обід	ладний обід
	фантастичний обід	напрочуд ладний обід
		обід куди твоє діло
		обід на диво
		обід на славу
		обід, що називається
		обід, що ну!
		оце обід!
		оце обід так обід!
		розкішний обід
		такий обід, такий обід
		усім обідам обід
		царський обід
надзвичайно гарячий
	винятково гарячий
	неймовірно гарячий	аж он який гарячий
	неможливо гарячий	гарячий-гарячий
		гарячий з вогню
		гарячий-прегарячий
		гарячий, що аж-аж-аж
		гарячий, що ну!
		гарячий як вогонь
		гарячий як жар
		дуже-дуже гарячий
		куди який гарячий
		страх який гарячий
		страшенно гарячий
		такий гарячий, такий гарячий

 

Навіть з цього неповного переліку варіянтних лексичних форм можна зробити висновок, що можливості українського образного мовлення невичерпні.

Дуже поширеним способом творення лексичних форм є так звані повтори:

 

веселий-веселий

довго-довго чекали

дуже-дуже спритний

сумно-сумно

чистий-чистісінький

 

Повтори практиковано не лише з прикметниками й прислівниками, але й з іншими частинами мови:

 

Повтори	Форма без повтору
довбав-довбав	наполегливо /або уперто/ довбав
кричи не кричи	скільки не кричи
дощ не дощ —скачи!	за всякої погоди —скачи!
їв не їв —не питають	не питають:голоден чи ситий

 

Сфери застосування образної мови дуже широкі: від щоденного побуту до космічних досліджень. Ось кілька прикладів:

 

Заштампований вираз	Образний вираз
братися до літературної праці	= братися за перо
виявляти гуманне ставлення	= мати Бога в животі
застосовувати фізичну силу	= давати волю рукам
знімати з себе відповідальність	= умивати руки
не виявляти ознак життя	= лежати трупом
не володіти достатньою мірою мовою	= не могти й двох слів стулити
перебувати в стані радісного збудження	= землі не чути під собою
повертатися до попередньої практики	= братися за своє
притягатися до судової відповідальности	= ставати перед судом
вимушений обставинами	= рад-не-рад
ставати об'єктом обговорення	= потрапляти на язик
стати жертвою вогненної стихії	= піти з димом
творити з допомогою фантазії	= брати з голови
утиратися в довіру	= лататися

 

Образна лексика — невичерпне джерело збагачення української мови.