Очевидно, явно, на очах, перед очима

 

Це призвело до того, що пізніші мовознавці, розробляючи російсько-українські словники, належно не переклали російського слова наяву на українську мову. Зворот же в очевидячки /в очевидьки/ в українському мовному океані і далі удосконалювався і набув форми вочевидь. Відсутність у словниках — починаючи від Грінченка — правильного тлумачення виразу в очевидячки сприяла засвоєнню літературною мовою неправильного значення цього слова. Словникарі і далі повторювали неповне тлумачення Б. Грінченка. В УРС, наприклад, вираз в очевидячки перекладено по-російськи як перед глазами /перед очима/. А СУМ взагалі не зафіксував виразу в очевидячки, а наявне в СУМІ вочевидь /з позначкою розмовне!/ пояснено без згадки значення наяву, хоч одна з наведених ілюстрацій фіксує саме таке значення: За чотири роки я вочевидь пересвідчився, що Григорій напрочуд доброго серця людина. У цьому прикладі вочевидь значить наяву. Брак мовознавчих інституцій і неможливість досконало опрацьовувати мовне багатство окремими ентузіястами сприяли тому, що в мовній практиці стало приживатися запозичене в сусідів слово наяву.

Так зникав з української мови її самобутній кольорит.

 

XXXIV. ПІДВОДНІ РИФИ

 

Той, хто хоче досконало опанувати українську мову, мусить пам'ятати, що усяке знання, усяке вміння має свої підводні каміння, яких треба уникати, щоб не зазнати аварії, практикуючи те чи те знання. Аварією для мовця буде, коли авдиторія визнає його мову штучною, підробленою, фалшивою і псевдоукраїнською. Щоб цього не сталося, треба обминати "підводні рифи" в океані української мови.

 

1. "А МОЄЇ МИЛОЇ НЕ ПУСКАЄ МАТИ"

 

Ці слова народньої пісні "Дозволь мені, мати, криницю копати" слід тримати в пам'яті кожному, хто хоче правильно говорити й писати українською мовою.

Чому?

Бо наведений рядок пісні наочно фіксує правило керування слів у мові, а саме: керування дієсловом із заперечною часткою не відмінку іменника. Дієслово з часткою не вимагає від іменників родового відмінку:

 

А. Без частки не	Б. З часткою не
даю дозвіл	не даю дозволу
записуємо слова	не записуємо слів
збирайте збори	не збирайте зборів
купив книгу	не купив книги
мати пускає милу	мати не пускає милої

 

Іменники у стовпчику Б стоять у родовому відмінку, тоді як у стовпчику А — у знахідному. Зміну відмінків викликає заперечна форма дієслова. Заперечення вимагає поставити іменник у родовий відмінок.

Недодержання цього правила порушує гармонійність української мови.

Знавець української мови одразу відчує фалш, слухаючи тих, хто не дотримується цього правила. Мені довелося слухати одного виконавця народніх пісень, який пісню "Дозволь мені, мати, криницю копати" співав так:

Дозволь мені, мати, криницю копати

Чи прийдуть дівчата води набирати.

Усі дівки прийшли води набирати,

А мою дівчину не пускає мати...

 

Слова мою дівчину тут поставлено у знахідному відмінку. Така обробка народньої пісні звучить фалшиво, бо в ній не додержано законів мови. Згідно з цими законами народ співав так:

 

А моєї милої не пускає мати

 

Рядок цієї пісні може виконувати ролю мнемонічного засобу для утримання в пам'яті наведеного "секрету" української мови.

 

2. "Я БУВАВ ПО ВСІХ УСЮДАХ, ЇЗДИВ ВЕРХИ НА ВЕРБЛЮДАХ"

 

Цей уривок так само варто пам'ятати тим, хто хоче обминати підводні рифи штучности й фалшу в океані мови. На що саме тут слід звернути увагу?

На прийменник по і на закінчення іменників — а також прикметників, займенників, числівників — що стоять за ним.

Прийменник по вимагає від іменників усіх родів у множині закінчення місцевою відмінку:

 

Давальний відмінок множини	Місцевий відмінок множини	Множина іменника з прийменником по
вулицям	на вулицях	по вулицях
коням	на конях	по конях
морям	на морях	по морях
схилам	на схилах	по схилах
хатам	на хатах	по хатах
шляхам	на шляхах	по шляхах

 

У множині прийменник по ставить іменники всіх родів у місцевий відмінок.

Це дуже характерна риса української мови. Недодержання її — перша ознака незнання мови. Поширена в Україні двомовність дуже нівелює цю рису, бо під впливом двомовности навіть найпрестижніші мовці помиляються, вживаючи прийменник по у множині з давальним відмінком (на російський копил) замість місцевого відмінку:

 

по правам	замість	по правах
по горам	замість	по горах

 

Навіть талановиті й видатні письменники припускаються помилок, вживаючи цього прийменника. Поет О. Олесь, наприклад, пише:

 

Згадайте мертвих словом жалібним

 

І наперед, ніж келих сповнений підняти,

Ударте в дзвін по ним!

 

Останні слова по-нашому мали б звучати по них.

Славним мрійникам — нашим попередникам — такі огріхи можна пробачити: за тих часів не було українських шкіл, української науки, українського мовознавства. Припускання такої помилки сьогодні свідчить про недостатній освітній та культурний рівень і, що гірше, про байдужість до своєї мови і національности.

 

3. "ЧЕРВОНИЙ ЗАХІД СОНЦЯ ДАЛІ ПОГАСАЄ"

 

Цеще один мнемонічний рядок. Носії української президіяльної мови — мови, поширеної у президіях — думку, висловлену цим рядком висловлять так:

 

"Червоний захід сонця продовжує погасати"

 

Стилістично — це калькування мови "старшого брата". Саме у царині стилістики мандрівець океаном української мови може спіткати найбільше підводних рифів. Ми часто можемо почути або прочитати такі пасажі:

 

завод продовжує працювати

продовжують надходититривожні вістки

учні продовжували вивчатиці явища

 

Звороти з дієсловом продовжувати не властиві українській мові. Українці замість цих зворотів вживають звороти з прислівником далі:

 

завод і далі працює

і далі надходятьтривожні вістки

учніі далі вивчалиціявища

 

4. ХІБА ХОЧЕШ? МУСИШ!

 

У мові сучасників надто часто вживано слова повинен, повинна, повинні:

 

я повинен зробити

ви були повинні спинитися

ми повинні залагодити

вона повинна б знати

 

Така любов до слова повинен — не випадкова. Це наслідок штучного культивування цього слова і вилучення інших українських форм.

Наша мова має кілька синонімів до слова повинен, що їх широко вживано у некастрованій українській мові:

 

"Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі"	(Т. Шевченко)
"Просили — не хотів, казали — мусив"	(Номис)
"Ой, знаю, знаю, кого кохаю, Тільки не знаю, з ким жити маю"	(Нар. пісня)
"Ось слухайте, щось маю вам сказати"	(Е. Гребінка)
"Що маємо робити? Як маємо бути? Де його шукати маємо?"	(М. Вовчок)

 

Вилучення українських форм має бути, мусить бути, маю йти, мушу йти, мав робити, мусіли купити, тощо — це один із засобів кастрації української мови, обернення її на нудний безбарвний суржик. Жива — не президіяльна — українська мова широко послуговується своєю синонімічною палітрою. Саме цю синонімічну палітру використовували у своїх творах і українські клясики.

 

5. "ГРАЙ ЖЕ, ПЕТРЕ, НА БАНДУРУ"

 

У розділі XX згадувано, що паралельне співіснування двох мов спричинилося до ерозії української системи узгодження і керування слів. Сьогодні в живому мовленні годі знайти відповідь, як правильно узгоджувати слова. У всіх сумнівних питаннях арбітром може служити народня творчість, яка донесла до нас зразки неспотвореної української мови. Наведена в заголовку цитата з пісні дає нам орієнтир, якого відмінку вимагає від іменника слово грати, вжите з прийменником на. Як бачимо, українці ставили такий іменник у знахідний відмінок:

грати на бандуру

грати на скрипку

грати на сопілку

грати на трамбон

грати на флейту

 

Тож не треба поправляти тих, хто каже грати на нерви. Саме так має звучати цей вираз по-українському.

Очевидно, що так само керують відмінками і слова цигикати, бренькати тощо. Однак, під впливом двомовности наведене керування відмінками стало зникати, і, почавши від Котляревського, спостерігаємо керування, спільне з російським. Шевченко послідовно дотримується неспотвореного керування. Щождо письменників соціялістичного реалізму, то вони остаточно занехаяли український мовний стандарт в описаному слововжитку. Спотворений слововжиток занесено і до словників.

 

6. ХОЧ ЩО БУДЕ - НЕ ОГЛЯДАЙСЯ!

 

Сучасна українська мова засвоїла цілу низку лексичних конструкцій під впливом російської мови. До таких конструкцій належать вирази

що б не було

як би не було

який би не був

хто б не був

 

Українські пам'ятки зафіксували оригінальний народній зворот, який цілком заступає наведені вище конструкції. Словник Грінченка фіксує такі українські конструкції:

хоч де:	Хоч де будеш, то я тебе знайду.	(З народніх уст)	(1)
хоч хто:	Хоч хто казатиме — не слухайсь!	(З народніх уст)	(2)
хоч що:	Хоч що буде — не оглядайся!	(З народніх уст)	(3)

 

Такі конструкції фіксують і інші живомовні та літературні джерела:

хоч який:	Терпи, Грицю, хоч яка спека.	(Прислів'я)	(4)
І хоч який він є в житті осібнім...	(Л. Українка)	(5)
хоч куди:	Хоч куди подайся — вмерти треба...	(Л. Українка)	(6)
хоч як:	Хоч як його відганяй, таки сяде дідові на плече.	(О. Гончар)	(7)

 

Немає сумніву, що більшість сучасників аналогічні думки висловить інакше:

Де б ти не був, я тебе знайду.	(1)
Хто б не казав — не слухайся!	(2)
Що б не було — не оглядайся!	(3)
Терпи, Грицю, яка б не була спека.	(4)
/ який би він не був в житті осібнім...	(5)
Куди б не подався — вмерти треба...	(6)
Як його не відганяй, таки сяде дідові на плече.	(7)

 

Сучасні конструкції повторюють російську мовну практику. Жива мова знає й інший варіянт таких зворотів із часткою хай:

 

Український зворот	Калькований відповідник
Хай який буде шторм, ми приїдемо	Який би не був
Хай де його заховають, я відшукаю	Де б не заховали
Хай хто питає, тримайся свого	Хто б не питав
Хай як просять — не відчиняй	Як би не просили

 

Між оригінальними та запозиченими зворотами існує таке співвідношення:

 

Український зворот	Варіянт звороту	Калькована форма
хоч де	хай де	де б не
хоч коли	хай коли	коли б не
хоч куди	хай куди	куди б не
хоч хто	хай хто	хто б не
хоч чий	хай чий	чий би не
хоч що	хай що	що б не
хоч як	хай як	як би не
хоч який	хай який	який би не

 

Перешкоди на шляху розвитку української культури призвели до того, що наведені самобутні українські конструкції майже цілком зникли з ужитку. Академічний словник (СУМ) навіть не реєструє усіх згаданих зворотів, зокрема живомовних зворотів з часткою хай. Зате калькованим зворотам що б то не було, як би не було, який би не був, чий би не був тощо відкрито "зелену вулицю" і занесено до всіх словників.

Той же, хто хоче опанувати неспотворену українську мову, має берегти ті її риси, які відбивають незалежний культурний розвиток українців, хоч окупаційні словники цих рис і не фіксують. До таких рис належить і низка інших мовних особливостей, які зазнають ерозії буквально на наших очах.

Наведу найчастіше подибувані огріхи проти правильної української мови:

Правильна українська форма	Суржикова форма
відповідно до чого	відповідно чому
глузувати з кого	глузувати над ким
дивуватися з чого	дивуватися чому
завдячувати кому що	завдячувати кому чим
запобігати ласки у кого	запобігати ласки перед ким
знущатися з кого	знущатися над ким
зраджувати кого	зраджувати кому
легковажити що	легковажити чим
навчатися /вчитися/ чого	навчатися /вчитися/ чому
нехтувати поради /що/	нехтувати порадами /чим/
опановувати що	опановувати чим
повідомляти нас /кого/	повідомляти нам /кому/
постачати матері хліб /кому — що/	постачати матір хлібом /кого — чим/
радіти /радий/ з чого	радіти /радий/ чому
сміятися з чого	сміятися над чим
спонукувати на що	спонукувати до чого
стосуватися до нас /до кого/	стосуватися нас /кого/

 

XXXV. УСІМ РИФАМ РИФ

 

Дуже небезпечний і підступний риф для практиків української мови — вживання дієприкметникових форм. Дієприкметникові форми типу розмовляючий, тримаючий, температурячий не властиві нашій мові. Проте під впливом двомовности і з активною участю послідовників академіка Бєлодєда, ці форми чимраз настирливіше засмічують українську мову. Можна почути і прочитати:

 

воюючий

галопуючий

гинучий

зростаючий

наступаючий

слабнучий

танцюючий

 

Затим що обминання таких форм становить певні труднощі навіть для мовознавців, доцільно розповісти, як можна обходитись без дієприкметників. Мовознавство розрізняє такі категорії дієприкметників:

 

А. активні теперішнього часу:

зростаючий = який /що/ зростає; той, хто зростає

 

Б. зворотні активні теперішнього часу /ці форми відомі лише російській мові/:

гордящийся = який /що/ пишається; той, хто пишається

 

В. активні минулого часу:

зрослий = який /що/ зріс; той, хто зріс; Сюди ж належать і суржикові форми бувший = який був, пізнавший = який пізнав

 

Г. зворотні активні минулого часу — /лише в російській мові/:

загоревшийся = який /що/ загорівся; той, хто загорівся

 

Ґ. пасивні теперішнього часу:

пізнаваний = що його пізнають; той, кого пізнають;

 

Дослідім кожну категорію — А, Б, В, Г, Ґ — окремо.

 

А. АКТИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ /Форма (А)/

 

Дієприкметників форми (А) в нашій мові не вживано. Їх заступає розгорнутий зворот дієслова з займенником який, що, хто:

Замість	Ми кажемо
усі, граючі в карти,	усі, хто грає в карти
	усі, що грають у карти
	усі, які грають у карти.

 

Але форми (А) подекуди вживають у ролі прикметників. Проте і таке вживання не характерне для мовної стихії українців. На жаль, таке вживання поширюється.

Українська мова уникає дієприкметникових форм, заступаючи їх іншими формами. Нижче розглянуто 16 способів такої заміни:

 

1. Замість дієприкметника-кальки вживано дієприкметник, властивий українській мові:

 

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
випрохуючий милостиню		жебрущий
вислизаючий		вислизущий
гинучий		умирущий, зникомий
зміцнюючий /засіб/		покріпущий
невгасаючий		невгасущий
непрацюючий	бездействующий	гулящий
розтліваючий		розтлівущий
дающий /рука дающего/		давущий /рука давущого/

 

Кальку подекуди може замінити давній дієприкметник:

зникаючий	зникомий
розуміючий що	свідомий чого

 

Функцію заміни може виконати й активний дієприкметник минулого часу:

 

прилягаючий	прилеглий
скисаючий	недокислий

 

2. Кальку заступає віддієслівний прикметник з кінцівкою -кий:

 

Калькована форма	Українська форма
вислизаючий	порський
муляючий	мулький
смалячий	смалький

 

3. Замість дієприкметника-кальки вживано віддієслівний прикметник:

 

Калькована форма	Українська форма
брязкаючий	брязкотючий, брязкучий
засліплюючий	сліпучий
спалахуючий	спалахущий(Рек.)
гуркаючий	гуркотючий

 

4. Кальку заступає віддієслівний прикметник з кінцівкою -/ув/альний:

Калькована форма	Українська форма
вимірюючий	вимірювальний
звужуючий	звужувальний
огріваючий	огрівальний
спонукуючий	спонукальний

 

5. Кальку з успіхом заступає віддієслівний прикметник з наростком -ч-:

Калькована форма	Українська форма
запам'ятовуючий	запам'ятовчий
перетворюючий	перетворчий
протиборствуючий	протиборчий
попереджуючий	запобігавчий

 

Більше прикладів до цього пункту — у розділі XXVI.

 

6. Замість кальки вживано прикметника з наростком -ист-:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
загрібаючий		загребистий
підбадьорюючий		бадьористий
	сверкающий	вогнистий

 

7. Форму (А) заступає прикметник, що відповідає значенню дієприкметника у даному конкретному вислові:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
вражаючий ефект	потрясающий еффект	могутній ефект
галопуюча (інфляція)		обвальна, нестримна, розтриножена
діючий		чинний, активний, діяльний, дійовий, ефективний
дозріваючий		доходжалий
існуючий		сучасний, наявний, сущий
недіючий		бездіяльний, нерухомий, мертвий, неживий, неефективний
	болеутоляющий	протибольовий
	восходящая звезда	нова зірка
	изобилующий чем	багатий на що, рясний від чого
	испытующий взгляд	сторожкий /пильний/ погляд
	не нервирующий	спокійний

 

8. Дієприкметника-кальку заступає прикметник:

 

а. з кінцівкою -ливий, -ний, -ній:

Калькована форма	Українська форма
брязкаючий	брязкітливий
гуркаючий	гуркітливий
дратуючий	дратівний
загрожуючий	загрозливий
заспокоюючий	заспокійливий
наступаючий /рік/	прийдешній

 

б. з кінцівкою -ійний, -ний:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
агонізуючий		агонійний
координуючий		координаційний
рухаючий		рушійний
циркулюючий		циркуляційний
	предвещающий	призвісний
	текущий /год/	поточний /рік/
	текущая /вода/	проточна /вода/

 

в. із закінченням -овий:

Калькована форма	Українська форма
допомагаючий	допомоговий
підслухуючий /апарат/	підслуховий
розважаючий	розваговий
розділяючий /принцип/	розділовий

 

9. Замість кальки вживано іменника:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
ведучий програми		провідник
виконуючий обов'язки		виконавець обов'язків
всезнаючий		всевідець
гавкаючий		гавкун, гавкало
інакодумаючий		інодумець, інакодумець
інформуючий		інформант
колекціонуючий		колекціонер
копіюючий		копіїст
пишучий		писець, писар
симпатизуючий		симпатик
снідаючий		снідальник
співаючий		співака, співун, співець
	стерегущий	сторож
	управляющий	управитель

 

Мовці мають усвідомлювати, що заміна форми (А) іменником іноді вимагає переробки пари дієприкметник-іменник на іменник-іменник:

 

гавкаючий пес	пес-гавкун
всезнаючий професор	професор-всевідець

 

10. Щоб уникнути кальки зворот з дієприкметником перефразовано:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
знеболюючий засіб		засіб знеболення
оточуючі слова		словесне оточення
	воздевающий руки	з простертими вгору руками
	вспоминающий прошлое	занурений у спогади про минуле
	куб, вмещающий литр	куб місткістю /обсягом/ у літр
	прославляющий царя	царський хвалитель

 

11. У пригоді стає ідіоматичний — часом образний — зворот:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
агонізуючий		в агонії
воюючий		у борні
діючий		у дії, в роботі, в ходу
скисаючий		у процесі скисання
танцюючий		у танці
температурячий хворий		хворий з температурою
	возлагающий надежды на	з надіями на
	восходящее солнце	сонце на сході

 

12. Допомагає прийменник для:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
гальмуючий /прилад/		для гальмування
гойдаючий		для гойдання
шифруючий		для шифрування
	содействующий развитию	для сприяння

 

13. У пригоді стає зворот із словами щораз, чимраз, дедалі:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
зростаючий /тиск/		щораз більший
зростаючі ціни		щораз вищі ціни
слабнучий		дедалі слабший
	выживающий из ума	дедалі слабший на голову /розум/

 

14. Калькований зворот заступає дієслово або іменник з прикметником готовий, зайнятий, звиклий, здатний, охочий, радий, схильний тощо:

Калькована форма	Російська форма	Українська форма
агітуючий		зайнятий агітацією
нудьгуючий		звиклий нудьгувати
обертаючий		здатний обертати
обіцяючий		радий /охочий/ обіцяти
перебільшуючий		схильний перебільшувати
підвищуючий		готовий підвищувати
	бегущая по волнам	відважна бігти плесом вод

 

15. Прислуговується традиційна українська словоформа:

Дієприкметник з іменником	Складний іменник
дурячий світ	дурисвіт
закручуючий голову	закрутиголова
ковтаючий мух	лигай-муха
лижучий блюдо	лизоблюд
недобачаючий хиб	недобачай-хиби
хапаючий книші	хапокниш

 

16. Дієприкметниковий зворот заступає дієприслівниковий:

Українізований російський зворот	Дієприслівниковий зворот
брат, смакуючий подробиці, каже	смакуючи подробиці, брат каже
пролетіла співаюча пташка	співаючи, пролетіла пташка

 

Ці 16 способів заміни активних дієприкметників теперішнього часу, річ ясна, не вичерпують усіх словотворчих можливостей нашої мови, але вони дають уявлення про такі можливості.