Орфографічні й пунктуаційні уміння учнів початкових класів. Методика перевірки й оцінювання цих умінь. Фрагмент уроку укр. мови.

Формування елементарних умінь правильно писати слова, вживати пунктуаційні знаки є одним із важливих завдань початкового навчання мови.

Основою орфографічної грамотності є уміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без пропусків, замін, вставлянь і переставлянь. Учні початкових класів мають оволодіти цими уміннями і безпомилково писати слова, які утворюються за фонетичним принципом. Крім того, вони мають засвоїти і самостійно користуватись у процесі письма тими правилами правопису, алгоритм застосування яких є простим (1 -2 кроки у міркуванні, наприклад, вживання знака м’якшення у кінці слова, прописної літери у власних назвах, написання не з дієсловами тощо).

Інші правила, які передбачають складний алгоритм застосування, засвоюються на пропедевтичному рівні; ознайомлення з ними і їх застосування здійснюється під керівництвом учителя. Це, наприклад, правила про написання слів з ненаголошеними голосними е, и, дзвінкими і глухими приголосними, які піддаються взаємній асиміляції, правопису ненаголошених відмінкових та особових закінчень та ін.

Важливою частиною роботи з орфографії в початкових класах є засвоєння списку слів, вимову і написання яких школярі мають запам’ятати. Перевірка засвоєння цих слів є обов’язковою частиною контролю за сформованістю правописних умінь.

Робота над правописом охоплює також засвоєння правил використання зазначених у програмах пунктуаційних знаків.

Визначальним умінням, яке має бути сформоване у молодших школярів, є орфографічна і пунктуаційна зіркість: уміння бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки у простих випадках, усвідомлювати їх роль у реченні, а також уміння самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком. Це уміння формується у процесі виконання школярами системи відповідних вправ на списування, різних видів навчальних диктантів, у роботі над помилками.

Формуючи правописні уміння, учитель повинен знати ті труднощі, які доводиться переборювати учням у процесі навчання, і організувати навчальний процес так, щоб допомогти учням. Як показує досвід і спостереження, орфографічні помилки допускаються з кількох причин:

· недостатній словниковий запас;

· низька вимовна культура;

· інтерференція навичок;

· низька якість орфографічних умінь.

Крім того, кожен учитель повинен знати таку закономірність: між українським усним мовленням і письмом існує тісний взаємозв’язок: чим вищий рівень усного мовлення, зокрема, умінь правильно вимовляти українські слова, тим швидше формуються орфографічні навички. Тому проблемі удосконалення літературної вимови потрібно приділяти повсякчасну увагу.

Оскільки графічні навички формуються повільно, роботу над їх удосконаленням потрібно проводити постійно. Найкраще це робити на початку уроку, відвівши на графічні вправи до 5 хвилин. Серед цих вправ найдоцільнішими будуть:

· словникові диктанти;

· зорово-слухові диктанти;

· списування з проговорюванням;

· зорові диктанти.

Кожен із наведених видів роботи корисний при формуванні як графічних, так і орфографічних умінь.

Вагомими помічниками вчителям початкових класів є друковані зошити-посібники «Хочу бути грамотним», «Словникові слова», які допомагають учням засвоїти навчальний матеріал за темами, які важче даються для опанування або програмою на них дається мало часу, формують орфографічну і пунктуаційну зіркість. Вправи цих зошитів містять завдання для розвитку творчого мислення молодших школярів.

 

 

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІ ЗАВДАННЯ

ДЛЯ РОЗВИТКУ ОРФОГРАФІЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ

(2 КЛАС)

Добір спільнокореневих слів

Та заміна форми слова для перевірки написання

з ненаголошеними е, и

1. До поданих слів добери кілька споріднених слів з ненаголошеними е, и.

Верби, крига, землі, чисто, швидко, близько.

З р а з о к: риба – р и бина, р и балити, р и балка.

2. Випиши слова з ненаголошеними е, и у коренях слів. Підкресли букви, що їх позначають, та постав наголос.

Язик до Києва доведе. Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане. У нього не розживешся і серед зими льодом. Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був! Дерево міцне корінням, а людина друзями.

(Прислів’я та приказки)

Правопис слів з двома ненаголошеними е, и в коренях

1. Запиши до поданих слів антоніми.

Вузький - …, літо - …, холод - …, мілкий - …, небо - ….

2. Спиши речення, вставляючи потрібні слова.

На деревах з’явилися …. У Тараса багато цікавих …. Знявся в небо … орел. Між ярами над ставами верби …. У човні лежало ….

С л о в а д л я д о в і д о к: з…л…ніють, л…сточки, ст…повий, в…сло, кн…жок.

Вимова і правопис слів з ненаголошеними голосними е, и,

Що перевіряються наголосом

1. Спиши, вставляючи пропущені літери. Перевір себе за словником, чи правильно виконав завдання.

В…дмідь, д…лікатний, ч…рнетка, г…рбарій, с…кунда, скат…ртина, дисц…пліна, т…мп…ратура, в…черяти, к…рівник, пон…ділок, б…тон, л…вада, м…тушня, печ…во, гор…зонт, кор…сть, кал…ндар.

2. Прочитай. Випиши слова з ненаголошеними е, и в корені, які не перевіряються наголосом.

Лаком і фарбою пахне маляр, цеглою – муляр, замазкою – скляр. Куртка шоферська пахне бензином, одяг робочий – мастилом машинним. (Дж. Родарі). Хто зерно сіє золоте в землі палку невтому, той сам пшеницею росте на полі вселюдському. (М. Рильський). Під хатиною – криниця. Зазирнеш – не видно дна. У криниці тій водиця прохолодна та смачна. (Ф.Петров).

46. Монологічне мовлення учнів 2-4 класів. Перевірка й оцінювання монологічного мовлення. Фрагмент уроку укр. мови.

Монологічне мовлення менш ситуативне, ніж діалогічне, воно потребує вольових зусиль, а часом — значної підготовчої роботи. Монолог не може бути стихійним, він завжди організований.

Результатом, продуктом усного монологічного висловлювання молодших школярів є:

● усний, письмовий твір;

● текст-розповідь, опис, міркування;

● усний та письмовий перекази (детальний, стислий, вибірковий).

Дотримуючись Державного стандарту початкової загальної освіти та програми з української мови для 1-4-х класів, процес формування в учнів монологічного мовлення починаю з 1-го класу.

Навчаю першокласників переказувати сюжетний текст букварного типу; пропоную для повторення зразки монологічних висловлювань, на основі прослуханих текстів і з опорою на початок, ілюстрацію, серію малюнків; учні справляються у складанні своїх висловлювань.

 

В учнів 2-го класу формую вміння усно переказувати прослуханий чи прочитаний текст обсягом 40—50 слів з опорою на ілюстрації, слова та словосполучення; епізод із переглянутого фільму чи телепередачі, розвиваю вміння будувати усні твори на основі своїх спостережень, подій з власного життя з опорою на ілюстрації, складові частини тексту, план.

. У 3-му класі учні працюють над письмовими переказами. Для цієї роботи обираю розповідний текст (обсяг — 40—50 слів), пропоную допоміжні матеріали, колективно складаємо план.

Розвиваю вміння будувати усні твори типу розповіді, опису, міркування (обсяг 5—6 речень, час звучання —1—2 хв.) з опорою на малюнки, план, опорні слова та словосполучення, частини тексту. Учні складають письмові висловлювання на основі вражень від прочитаного твору, переглянутого фільму, ситуацій з життя класу.

Навчаю третьокласників проводити самоаналіз власних творів, колективно вдосконалювати їх.

 

В учнів 4-го класу закріплюються й удосконалюються вміння і навички, які були сформовані у попередніх класах. Але завдання ускладнюються. Для усного переказу підбираю тексти художнього і наукового стилів, обсяг яких 70—90 слів. За типом ці тексти можуть бути не тільки розповідями, а й описами та міркуваннями. Школярі самостійно будують усний твір типу розповіді, опису, міркування, план до усного чи письмового твору може бути складений колективно

 

Одним із найпоширеніших шляхів формування мовленнєвої компетентності на уроках української мови є переказ. У початкових класах учні складають детальні, вибіркові, стислі і творчі перекази. Кожен передбачає свою специфіку роботи, відрізняється навчально-виховними завданнями.

Наступним видом монологічного висловлювання є усний і письмовий твори.

Перший крок, який роблю, готуючи до побудови творів, знайомлю учнів із зразком висловлювання, щоб діти зрозуміли, що я від них вимагаю, говорячи слова «розповідай зв'язно». Зразок підбираю так, щоб його обсяг відповідав нормам певного класу, мав чітку будову, просту мову. Особливо ретельно підбираю зразки, які використовую в 1-2-х класах. Вони повинні вміщувати речення-вступ, основну частину і речення-кінцівку. Це може бути і текст із трьох речень. Під час проведення на уроці аналізу зразка висловлювання пропоную школярам послухати текст. Потім звертаю увагу учнів на тему прослуханого, початок розповіді, послідовність викладу. Відсутність повторів, головну думку розповіді. Якщо пропоную зразок усного твору, обов'язково звертаю увагу на правильність вимови, загальний тон, інтонацію, темп. Безпосередню підготовку до усного і письмового твору у 3-4-х класах розпочинаю за кілька днів до його складання на уроках мови. Вона охоплює такі етапи:

● визначення теми і мети майбутнього твору;

● підпорядкування свого твору головній думці;

● накопичення матеріалу;

● відбір і систематизація матеріалу;

● складання плану розповіді;

● складання усного чи письмового твору.