Капітал і праця. Робоча сила як специфічний фактор виробництва

Капітал - вартість створена або накопичена протягом попередніх періодів, що використовуються в процесі виробництва з метою створення додаткової вартості. Капіталооборот – вартість предметів праці і робочої сили протягом одного робочого циклу. Види: аванс(Кав=C+V);постійн(С=ЗВ=ЗП+ПП); змін(V=PC=з/п); осн(Косн=ЗП=at). Предмет праці ПП – це ресурси які використовуються в виробництві безпосередньо з яких виготовляється товар і які повністю переносять свою вартість на готову продукцію. Засоби праці ЗП – це устаткування і обладнання за допомогою якого здіснюється вплив на предмет праці з метою створення готовою продукції, ЗП переносятьсвою вартість на готову прдукцію рівними частинами в залежності від терміну експлуатації. Засоби праці використовуються протягом деккількох виробничих циклів (років) і відповідно переносить свою вартість на готову продукцію не повністю, а частково протягом декількох виробничих циклів. Пра́ця — цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому. Робо́ча си́ла — здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних здібностей, що людина використовує у своїй діяльності.

Винагорода робочої сили. Реальна і номінальна заробітна плата.

Кожен найманий працівник, який витрачає певну частку своєї енергії, вмінь і знань, має право на винагороду, основним видом якої є заробітна плата. На стадії купівлі робочої сили заробітна плата є ціною робочої сили; в процесі праці — це плата-винагорода за працю, її кількість та якість; після процесу праці — особистий (сімейний) дохід. Винагорода за працю складається з вартості благ і послуг, які забезпечують фізичне існування працівника, його духовний розвиток і соціальне становище у суспільстві; витрат на утримання членів родини і насамперед дітей; витрат на підвищення кваліфікації і рівня знань, необхідних для виконання своїх функцій; інших життєвих елементів, об'єктивно необхідних для відтворення робочої сили. Заробітна плата — це плата, яку одержує власник робочої сили за свою працю, її якість і кількість, або ціна, що платить підприємець працівникові за використання його робочої сили. Робоча сила за допомогою заробітної плати має компенсувати собі можливість задоволення основних потреб та витрат пов’язаних з її відновленням. Номінальна заробітна плата – це винагорода за працю виражена в грошах. Реальна заробітна плата – відображає купівельну спроможність такої винагороди і може бути представлена у кількості певного товару.

Структура капіталу

Структура капіталу — це сукупність фінансових засобів організації з різних джерел довгострокового фінансування. Капітал організації підрозділяється на власний, залучений та позичковий. Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку. Власний капітал складається з таких компонентів: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал. Залучений капітал — кошти, які залучаються для фінансування, розвитку підприємства на поворотній основі. Основними видами залученого капіталу: банківський кредит, фінансовий лізинг, емісія облігацій тощо. Позичковий капітал — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі. Цільова структура капіталу — залучення капіталу з різних джерел фінансування у такій цільовій пропорції: мінімальна загальна вартість капіталу організації, а ринкова ціна організації — максимальна. Структура капіталу організації залежить від таких умов: стійкості положення на ринку, структури активів, рентабельності операційної діяльності, інвестиційних можливостей зростання та інших чинників, що впливають на потреби у фінансуванні

Кругообіг капіталу. Основний і оборотний капітал.

Кругообіг капіталу – процес безперервного руху капіталу, який послідовно проходить три стадії перетворення: грошову, продуктивну та товарну. Оборот капіталу — це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу. Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту традиційно поділяють на основний і оборотний. Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд. Оборотний капітал — частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації. До складу оборотного капіталу входять предмети праці (сировина, матеріали, енергія, паливо), а також капітал, витрачений на робочу силу. Оборот капіталу, витраченого на робочу силу (Грс), має свої особливості.

Амортизація. Фізичний і моральний знос капіталу.

Амортизація – це процес поступового переносу вартості засобів праці на готову продукцію. Знос – процес руйнування засобів праці в результаті їх експлуатації. Період експлуатації – час, від моменту купівлі засобів праці до їх ліквідації в результату зносу. Фізичний знос: фізичне руйнування засобів праці в процесі експлуатації. Моральний: за старіння обладнання. Зменшення продуктивності в результаті появи на ринку сучаснішого обладнання за аналогічною вартістю.

Норма прибутку. Рентабельність.

Норма прибутку визначається капіталістом і формується на початку виробництва. - Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу. Прибуток – це створена додаткова вартість, яка виражена в реальній ринковій формі, тобто в грошовій. Прибуток прийнято позначати латинською літерою “Р”. З нормою прибутку пов'язана категорія маси прибутку. Якщо норма прибутку є відносна величина, виражена в процентах, то маса прибутку - абсолютна величина, виражена в грошових одиницях. Значення норми прибутку полягає в тому, що вона показує вигідність капіталу, який застосовується, тобто, скільки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в підприємницьку діяльність. Вона є мірилом вигідності вкладення капіталу. Тому капітали в умовах ринкової економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва, скеровуються туди, де норма прибутку вища. Тобто норма прибутку виступає регулятором капіталовкладень. Рентабельність загальна – відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою. В економіці розрізняють наступні основні види рентабельності: Загальна рентабельність, Розрахункова рентабельність, Рентабельність конкретного виробу, Рентабельність обороту і Рентабельність капіталу.

Витрати виробництва

Витрати- грошовий вираз вартості ресурсів (матеріальних, трудових, інформаційних тощо) використаних в процесі виробництва.Розрізняють за відображенням: - бухгалтерські (витрати в грошовому виразі); -економічні (врахування всіх витрат навіть тих, що не мають грошового вираження). Відносно виробництва: -зовнішні витрати (пов’язані з залученням ресурсів до процесу виробництва); - внутрішні витрати – це витрати, що формуються в процесі виробництва, не мають грошового вираження і відбиваються на кінцевій ціні товару. Витрати пов’язані з організацією процесу виробництва: - Бухгалтерські витрати = зовнішнім витратам; - Економічні витрати = зовнішні + внутрішні витрати; - Загальні витрати (ТС) – це бухгалтерські витрати які є сумою змінних та постійних витрат, розмір постійних витрат не залежить від обсягів виробництва, розмір змінних витрат визначається обсягами виробництва.

Бухгалтерські витрати

Бухгалтерські витрати – витрати, які мають явний характер і знаходять відображення на рахунках бухобліку.

За бухгалтерським підходом витрати - це фактичні видатки факторів виробництва для виготовлення певної кількості продукції за цінами їх споживання. Витрати підприємства у бухгалтерській та статистичній звітності виступають у вигляді собівартості продукції. Бухгалтерські витрати включають прямі витрати (на сировину, матеріали, напівфабрикати, витрати на паливо і енергоресурси, зарплату робітникам) і непрямі витрати (накладні витрати, амортизація, заробітна плата управлінському персоналу, проценти на запозичені засоби).