Класифікація економ. потреб.

У зв’язку з здібностями людини виділяють: * фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення); *духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення); *соціальні потреби, задоволення яких пов’язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров’я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв’язок). За способом задоволення виділяють: - індивідуальні – це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.; - колективні – ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін); - суспільні – це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо. За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на: - абсолютні потреби – визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством; - дійсні потреби – відповідають рівню розвитку економіки певної країни; - платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення). Численні потреби людини за спільністю ознак можна об’єднати у такі групи: *матеріальні і духовні; * загальні і конкретні; * поточні та перспективні; * задоволені і незадоволені; * дійсні та абсолютні. Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.

 

 

Економ. інтереси. Єдність і суперечності в системі інтересів.

Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб’єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси – це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб’єктів. Соціальним суб’єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім’я, колектив, люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об’єктом – результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми. Кожний суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб’єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб’єктності.

Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями: * за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні; * за часовою ознакою – поточні та перспективні; *за об’єктом інтересів – майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; * за ступенем усвідомлення – дійсні та помилкові. Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв’язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Економічні інтереси близькі до економічних потреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Інтереси безпосередньо пов'язані з психологією, зі звичаями, з культурним рівнем. Економіка не може функціонувати і розвиватись поза інтересами людей. Економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків (схимники тощо), бути інтересом суб'єкта зниження рівня задоволення потреб.

 

 

Суспільний поділ праці і його роль у розвитку продуктивних сил.

Поділ праці — це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва і галузі. По-перше, поділ праці є історичною категорією. Це означає, що він перебуває у постійному русі, безперервно змінюється, що відбиває певний рівень розвитку продуктивних сил. Далі будуть показані історичні етапи розвитку поділу праці. По-друге, поділ праці не обмежується мікроекономічними явищами — в межах одного підприємства. Це певна система суспільної праці, яка складається у результаті якісної диференціації трудової діяльності в процесі розвитку суспільства. По-третє, поділ праці є причиною виникнення товарного виробництва. Проте він стає причиною тільки тоді, коли поділ праці відбувається одночасно з відчуженням виробників. А це означає, що виробники, між якими відбувся поділ праці, виступають як відокремлені власники. Обмежуючись певним видом виробничої діяльності, вони для задоволення своїх потреб змушені обмінювати власний продукт на інші продукти. Тільки у такий спосіб вони можуть задовольнити свої потреби. Обмін між різними власниками набуває форми товарообміну. Поділ праці:1) міжнародний поділ праці: концентрація виготовлення окремих видів товарів у тих країнах, де їх виробництво є економічно вигідним у зв'язку з географічним розташуванням, кліматом та наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці і капіталу;Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.2) диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.

 

Відтворення. Фази відтворення.

Відтворення – це безперервний процес відновлення виробництва. Відтворення охоплює 4 фази:виробництво, розподіл, обмін та споживання. Якщо індивідуальне відтворення здійснюється на рівні окремого підприємства, то суспільне відтворення відбувається на рівні всієї економіки.

Суспільне економічне відтворення не являється простою арифметичною сумою одиничних процесів відтворення. У суспільному відтворенні разом з кількісними проявляється і якісний обмін. Для окремого робітника найвищий інтерес є у максимізації доходу у підприємницькому прибутку, а суспільне виробництво у максимізації добробуту населення. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне економічне відтворення засноване на єдності наступних його частин:

1. Виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Процес відтворення включає розширене відтворення:

а) сукупного суспільного продукту;б) робочо їсили;в) виробничих відносин;г) природних ресурсів.

Типи відтворення.

1)звужене – обсяги виробництва поточного року менші за обсяги виробництва базового року (В1<В2)

2)просте - обсяги виробництва протягом року не змінюється (В1=В2)

3)розширене – обсяги виробництва поточного року більші за обяги виробництва базисного року (В1>В2)