Розділ 1 теоретичний аналіз проблеми психологічної готовності до професійної діяльності у сучасній літературі

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

 

Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр

із спеціальності 8.03010201 «Психологія»

 

Науковий керівник

Старший викладач кафедри

Слободянюк Л.У.

 

Дипломна робота

допускається до захисту

рішенням кафедри загальної та практичної психології

від «___»_____________ 2015 р.

Протокол №_________________

Зав. кафедри проф. Лушин П.В. ___________________________

 

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………......…...4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1 Психологічна готовність до виконання професійної діяльності в сучасній літературі як складова особистості фахівця.……..…..........................................................................................................9

1.2 Особливості професійної діяльності медичного працівника.…………………………………….........................................................17

Висновки до першого розділу…...........................………………..…………….....28

РОЗДІЛ 2 ЕМІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

2.1 Методика та організація дослідження психологічних особливостей формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу………………............................................................................29

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледж……………38 Висновки до другого розділу …………………………………………………….48

РОЗДІЛ 3 ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

3.1 Рекомендації щодо оптимізації процесу формування готовності до майбутньої професійної діяльності для студентів медичного коледжу………………………………………………...............................................51

3.2.Програма психологічного тренінгу формування готовності до майбутньої професійної діяльності для студентів медичного коледжу…………………………………………………………………..………...53

3.3. Організація проведення формувального експерименту……………....82

Висновки до третього розділу …...........................................................................84

ВИСНОВКИ…...................................................................................................86

СПИСОК ВИКОРИСТАНХ ДЖЕРЕЛ...............................................…….........88

ДОДАТКИ………...………………………………………………………………...93

ВСТУП

Актуальність. Навчальна діяльність сучасних, освітніх закладів спрямована, на те щоб якомога більше уваги можна було приділити теоретичним знанням та практичним умінням у сфері обраної професії, зростаючі вимоги до професійної підготовки, як запит суспільства, які мають опанувати студенти по закінченні навчання. За допомогою цього студент може засвоїти зовнішні та внутрішні засоби діяльності. Однак процес формування особистості і зокрема психологічної готовності до виконання своїх професійних обов’язків залишається поза полем зору навчального процесу. Це призводить до того що, коли молодий спеціаліст розпочинає свою трудову діяльність, перед ним постають проблеми, до вирішення яких професійний навчальний заклад за три-чотири роки навчання його не підготував. За умов уведення у професійні навчальні заклади посади практичного психолога цей недолік підготовки молодого спеціаліста можна усунути.

Можливість довільно регулювати дії та психічні процеси, підпорядковуючи їх своїм свідомим рішенням, так само пояснюється наявністю волі, як і прояв у діях людини якостей наполегливості, рішучості, витримки, сміливості тощо. Для виникнення вольової регуляції необхідні певні умови, насамперед, наявність перешкод і перепон. Воля проявляється там, де з'являються труднощі на шляху до мети: зовнішні (час, простір, протидія людей, фізичні властивості середовища та ін.) або внутрішні (деструктивні відносини і установки, хворобливі стани, втома, нерішучість та ін.) перешкоди. Саме подолання перешкод вимагає зусилля волі - особливого стану нервово-психічного напруження, що мобілізує фізичні, інтелектуальні і моральні сили людини. Зовнішні і внутрішні «бар'єри», відбиваючись у свідомості, викликають вольове зусилля, яке створює необхідний тонус - мобілізаційну готовність до подолання труднощів. Отже, воля є свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, пов'язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Вольова регуляція людини спочатку формується і розвивається під впливом контролю за його поведінкою з боку соціального оточення, а потім стає функцією самоконтролю особистості.

Також однією з найважливіших особливостей соціального і психологічного буття людини є її ставлення до самого себе, до своїх вчинків, власної особистості, тобто самосвідомість.У самосвідомості проявляється складна сукупність психічних процесів і станів, за допомогою яких особистість виділяє себе з навколишнього світу, формує власне бачення світу, змінює ставлення до свого минулого, теперішнього і майбутнього. У ньому співвідносяться мотиви і вчинки, бажання, потягу, прагнення людини, в результаті чого особистість самовизначається, виділяє для себе найбільш значимі потреби.У теперішній час такий підхід до вивчення самосвідомості особистості активно розвивається в рамках вітчизняної психології особистості і загальної психології. Останнім часом різко зросла кількість різних психічних травм і неврозів, пов'язаної з діяльністю або втратою роботи в багатьох професійних категорій людей (науковці, військові, педагоги і т.д.). Значення знань про самовідношення, як частини загальної я-концепції, при цьому різко зростає в інтересах надання психологічної допомоги.

Однією з важливих потребно-мотиваційних сфер особистості є спрямованість особистості. Спрямованість особистості - це система спонукань, що визначає вибірність відношень, і активність людини. Спрямованість особистості частково характеризується потребно-мотиваційною сферою особистості, яка є вихідною ланкою спрямованості. На основі спрямованості особистості формуються її життєві цілі, які виступають в ролі загального генератора всіх приватних цілей особистості, пов'язаних з окремими діяльностями. Спрямованість особистості - це вже сформована система її найважливіших цільових програм, визначальне смислове єдність її ініціативного поведінки, що протистоїть випадковостям буття. Слід зазначити, що спрямованості особистості завжди соціально обумовлена і формується в процесі виховання. Спрямованість особистості визначає всю систему її спонукань, систему її стратегічних і тактичних цілей. Діяльність особистості направляється цими цілями. Але якщо мета - підстава діяльності, то підстава самої мети лежить поза діяльності - в системі людських потреб.

В ході інтеграційних процесів в освіті протягом останнього десятиліття спостерігається характерна тенденція до інновацій у сфері підготовки нової генерації медичних та психологічних кадрів.

На актуальності проблеми формування професійно значущих якостей майбутнього спеціаліста наголошують вітчизняні психологи О.Ф.Бондаренко, Ж.П.Вірна, А.Б.Коваленко, С.Д.Максименко, Л.П.Овсянецька, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.І.Пов'якель, В.А.Семиченко, Л.Г.Терлецька, Н.В.Чепелєва.

Розв'язанню важливих питань професійної освіти сприяють положення сучасних науковців: В.П.Андрушенко, Г.О.Балла, І.Д.Беха, Л.С.Возняк, С.У.Гончаренка, І.А.Зязюна, Л.М.Карамушки, П.С.Перепелиці, М.І.Пірен.

Проведений аналіз джерельної бази дає можливість констатувати, що на сьогодні накопичений певний досвід із підготовки медичного персоналу.

Актуальність порушеної проблеми, доцільність наукового пошуку ефективних шляхів формування професійно значущих якостей медичного працівника зумовили вибір теми дослідження: «Психологічні особливості формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу».

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та перевірити методи формування професійно значущих якостей майбутнього медичного працівника.

Досягнення мети дослідження вимагали вирішення таких задач:

1. Здійснити теоретичний аналіз поняття «готовність до виконання професійної діяльності» в психологічній літературі та визначити психологічні особливості процесу формування готовності до виконання до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу.

2. Обґрунтувати методи діагностики формування готовності та професійно значущих якостей майбутнього медичного ппрацівника.

3. Скласти тернінгову програму для актуалізації професійно-особистісного потенціалу студента.

4. Провести формувальний експеримент з метою оптимізації процесу формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу.

Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні (вивчення й аналіз, психологічної літератури, класифікація, систематизація та узагальнення отриманої інформації); емпіричні (стандартизовані опитувальники; математичні (методи математичної статистики для обробки отриманих даних).

Об'єкт дослідження – процес формування професійних якостей майбутнього медичного працівника.

Предмет дослідження – психологічні особливості формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу.

Методологічною основою дослідження слугували загальнотеоретичні й методологічні принципи теорії наукового пізнання; положення про формування всебічно розвиненої, високоморальної особистості; філософські, соціальні, медичні, психологічні ідеї щодо створення нової системи освіти в Україні, а також особистісного підходу до підготовки студентів у вищій школі; сучасні теоретичні обґрунтування інноваційного підходу до змісту та форм організації навчально-виховного процесу у вищих медичних навчальних закладах.

Методи дослідження Для дослідження сформованості професійно значущих якостей у студентів – майбутніх працівників були використані методики, підібрані у відповідності до прогностичної моделі професійної підготовки медичного психолога, а саме: тест «Визначення спрямованості особистості» (Р. Басса), тест-опитувальник «Самовідношення» (В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв), тест-опитувальник «Дослідження вольової саморегуляції» (А.В. Звєрькова і Є.В. Ейдмана), тест-опитувальник «Діагностика професійної готовності» (Л.В.Кондрашова). Вихідним тест-опитувальник «Діагностика професійної готовності» (Л.В.Кондрашова)у експериментальній роботі було положення про те, що особистість майбутнього спеціаліста необхідно розглядати не тільки як носія знань, умінь, навичок професійної діяльності, але й у контексті комплексу професійно значущих якостей, які є однією з передумов професійної успішності.

Експерементальна база дослідження Дослідження проводилося на базі Київського медичного коледжу №3, а саме студенти I курсу, кількість досліджуваних становила 34 чоловіка з них 27 дівчат та 7 хлопців віком від 14 до 15 років.

Практичне значення роботи. Розроблена й апробована система методів, спрямованих на підвищення ефективності формування професійно значущих якостей майбутнього медичного працівника, надасть можливість викладачам оптимізувати й активізувати процес формування професійно значущих якостей майбутнього фахівця зі спеціальності "Медична сестра".

Структура дипломної роботи дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, перший з яких – теоретичний аналіз поняття «готовність до виконання професійної діяльності» в психологічній літературі та визначити психологічні особливості процесу формування готовності до виконання до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу. Другий – обґрунтування обраних методик та організація дослідження, інтерпретація отриманих результатів, третій – надання психологічних рекомендацій, обґрунтування результатів дослідження та розробки психологічних рекомендацій, висновків, додатків та списку використаної літератури, який налічує 60 найменувань.

РОЗДІЛ 1

Висновки до першого розділу

Проаналізувавши психлогічну літературу, можна сказати, що психологічна готовність - це виявлення суті властивостей і стану особистості. Ядро готовності становлять психічні процеси і властивості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички, педагогічні здібності.

В структурі психологічної готовності до професійної діяльності виділяють такі компоненти: мотиваційний; орієнтаційний; пізнавально-оперативний; емоційно-вольовий; психофізіологічний; оцінюючий.

Готовність випускника вузу до професійної діяльності складається з таких блоків, як професійна орієнтація, безпосередній процес опанування знаннями і вміннями у руслі відповідної професії, наявність адекватних змісту діяльності якостей особистості, адаптація після завершення навчання до професії.

Психологічна готовність — це виявлення суті властивостей і стану особистості. Готовність — це не тільки властивість чи ознака окремої особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її професійної здібності.

Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої — риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій.

Процес формування та становлення особистості є досить складним, довготривалим і об’єктивно неможливим без безпосередньої взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, без втручання у цей процес соціуму із його вимогами, нормами та правилам.

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГОКОЛЕДЖУ

2.1 Методика та організація дослідження психологічних особливостей формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу

У досліджені взяли участь студенти I курсу, кількість досліджуваних становила 34 чоловіка. Емпіричне дослідження базується на вивченні таких параметрів формування психологічної готовності до майбутньої діяльності студентів медичного коледжу: дослідження рівеня розвитку вольової саморегуляції, визначення глобального самоставлення; самоставлення диференційоване по самоповазі, аутосимпатії, самоінтересу і ставлення до себе; рівень конкретних дій (готовностей до них) у відношенні до свого «Я», спрямованість на себе; спрямованість на спілкування; спрямованість на справу. Відповідно до завдань емпіричного дослідження було підібрано методики дослідження: тест-опитувальник «Дослідження вольової саморегуляції» (А.В.Звєрькова і Є.В. Ейдмана) (Див. ДодатокА), тест-опитувальник «Самовідношення» (В.В.Столін, С.Р.Пантелєєв) (Див. ДодатокБ), тест «Визначення спрямованості особистості» (Р. Басса) (Див. Додоток В), тест-опитувальник «Діагностика професійної готовності» (Л.В.Кондрашова) (Див. Додоток С).

Тест-опитувальник «Діагностика професійної готовності» (Л.В.Кондрашова)

Щоб визначити та дослідити професійну готовність студентів, що входять до вибірки, яка становить 34 чоловіка, було визначено рівень розвитку вольової саморегуляції за допомогою теста – опитувальника «Діагностика професійної готовності».

Дана методика призначена для отримання інформації про наявність, взаємному поєднанні і емоційному підкріпленні професійно орієнтованих умінь і навичок, що дозволяє судити про ступінь готовності до успішної діяльності в певній професійній сфері. Методика призначена для підлітків і юнаків 14 - 17 років.Всі описані види діяльності відповідать найбільш типовим діям п'яти професійних сфер: "людина - природа", "людина - техніка", "людина - людина", "людина - знакова система», «людина - художній образ».

Таблиця 2.1

Типи професій

Професійні сфери	Предмети праці	Приклади професій
1. Людина – природа	Рослини, тварини, мікроорганізми.	Зоолог, зоотехнік, ботанік і т.д.
2. Людина – техніка.	Технічні системи, машини, апарати і установки, матеріали і енергія.	Радіомеханік, токар, слюсар, шофер, інженер і т. д.
3. Людина - людина..	Люди, групи, колективи.	Педагог, медик, продавець, офіціант і т.д.
4. Человек - знакова система.	Умовні знаки, шифри, коди, таблиці.	Коректор, програміст, друкарка, статистик, економіст і т.д.
5. Людина - художній образ.	Художні образи, їх ролі, елементи і особливості.	Ювелір, фотограф, музикант, художник, письменник

 

Студентам було запропоновано 50 теверджень. Прочитавши кожне з висловлювань, Ви повинні будете відповісти на три наведених питання і оцінити свої відповіді в балах (від 0 до 2):

1. Наскільки добре Ви вмієте робити те, що написано в висловлюванні?

• роблю, як правило, добре - 2 бали

• роблю середньо - 1 бал

• роблю погано (зовсім не вмію) - 0 балів.

2. Які відчуття у Вас виникали, коли Ви це робили?

• позитивні (приємно, цікаво, легко) - 2 бали

• нейтральні (все одно) - 1 бал

• негативні (неприємно, нецікаво, важко) - 0 балів.

3. Хотіли б Ви, щоб описане у висловленні дію було включено у Вашу майбутню роботу?

• да - 2 бали

• все одно - 1 бал

• немає - 0 балів.

Свої оцінки в балах Ви заносите в "бланк відповідей". Для кожного висловлювання Ви оцінюєте спочатку Ваше вміння (1), потім - відношення (2), потім - бажання (3). У цій же послідовності Ви і проставляєте оціночні бали в клітинах "бланка відповідей". Якщо ви ніколи не робили того, що описано у висловленні, то замість балів поставте в клітку прочерки в перших двох питаннях (1) і (2) і спробуйте відповісти тільки на третє питання. Читаючи висловлювання, обов'язково звертайте увагу на слова: «часто», «легко», «систематично» і т.п. Ваша відповідь повинна враховувати зміст цих слів. Якщо з перерахованих в питанні декількох дій Ви вмієте робити щось одне, то саме ця дія Ви і оцінюєте трьома оцінками.

 

Тест-опитувальник «Дослідження вольової саморегуляції»

(А.В. Звєрькова і Є.В. Ейдмана)

Щоб визначити та дослідити особливості розвитку вольової саморегуляції студентів, що входять до вибірки, яка становить 34 чоловіка, було визначено рівень розвитку вольової саморегуляції за допомогою теста – опитувальника «Дослідження вольової саморегуляції».

Даний тест призначений для експрес діагностики рівень розвитку вольової саморегуляції, а також таких властивостей характеру як наполегливість і самовладання. Даний опитувальник може застосовуватись індивідуально в консультативній практиці та масово для з’ясування рівня розвитку вольової саморегуляції членів тієї чи іншої соціальної групи. Опитувальник є трьохвимірною шкалою, що складається з 30 тверджень, які належать до різних сфер: наполегливість і самовладання, саморегуляція тощо.

Мета обробки результатів - визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) і індексів по субшкалам «наполегливість» (Н) і «самовладання» (С).

Кожен індекс - це сума балів, отримана при підрахунку збігів відповідей випробуваного з ключем загальної шкали або субшкали.

У запитальнику б маскувальних тверджень. Тому загальний сумарний бал за шкалою «В» повинен знаходитися в діапазоні від 0 до 24, по субшкалам «наполегливість» - від 0 до 16 і по субшкалам «самовладання» - від 0 до 13.

Загалом під рівнем вольової саморегуляції розуміється міра оволодіння власною поведінкою в різних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, станами та спонуканнями.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований в цілому і окремо по таким властивостям характеру як наполегливість і самовладання.

Рівні вольової саморегуляції визначаються у зіставленні з середніми значеннями кожної з шкал. Якщо вони складають більше половини максимально можливої суми збігів, то даний показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості або самовладання. Для шкали «В» ця величина дорівнює 12, для шкали «Н»-8, для шкали «С»-6.

Загальна шкала 1-, 2+, 3+, 4+, 5+,6-, 7+, 9+, 10-, 11+, 13-, 14-, 16-, 17+, 18+, 20+, 21-, 22-, 24+, 25-, 27+, 28-, 29-, 30-

«Наполегливість» 21-, 2+, 5+, 6-, 9+, 10-, 11+, 13-, 16-, 17+, 18+, 20+, 22-, 24+, 25-, 27+

«Самовладання» 3+, 4+, 5+, 7+, 13-, 14-, 16-, 21-, 24+, 27+, 28-, 29-, 30-

Високий бал за шкалою «В» характерний для осіб емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних. Їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття власного боргу. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують виникли наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, володіють вираженою соціально-позитивної спрямованістю. У граничних випадках у них можливо наростання внутрішньої напруженості, пов'язаної з прагненням проконтролювати кожен нюанс власної поведінки і тривогою з приводу найменшої його спонтанності.

Низький бал спостерігається у людей чутливих, емоційно нестійких, ранимих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений. Їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як з незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, не підкріпленої здатністю до рефлексії і самоконтролю.

Субшкала «наполегливість» характеризує силу намірів людини - його прагнення до завершення розпочатої справи. На позитивному полюсі - діяльні, працездатні люди, які активно намагаються до виконання наміченого, їх мобілізують перепони на шляху до мети, але відволікають альтернативи та спокуси, головна їх цінність - розпочату справу. Таким людям властиво повагу соціальним нормам, прагнення повністю підпорядкувати їм свою поведінку. В крайньому вираженні можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій.

Низькі значення за даною шкалою свідчать про підвищену лабільності, невпевненості, імпульсивності. які можуть призводити до непослідовності і навіть розкиданості поведінки. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується у таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільної трактуванні соціальних норм.

Субшкала «самовладання» відображає рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалам набирають люди емоційно стійкі, добре володіють собою в різних ситуаціях. Властиве їм внутрішній спокій, впевненість в собі звільняє від страху перед невідомістю, підвищує готовність до сприйняття нового, несподіваного і, як правило, поєднується зі свободою поглядів, тенденцією до новаторства і радикалізму. Разом з тим прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може призводити до підвищення внутрішньої напруженості, переважанню постійної заклопотаності і стомлюваності. На іншому полюсі даної субшкали - спонтанність і імпульсивність у поєднанні з уразливістю і перевагою традиційних поглядів огороджують людини від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів, сприяють незворушного фону настрою. Соціальна бажаність високих показників за шкалою неоднозначна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані з проблемами в організації життєдіяльності та стосунках з людьми. Часто вони відображають появу дезадаптивних рис і форм поведінки. відміну від них низькі рівні наполегливості і самовладання в ряді випадків виконують компенсаторні функції. Але також свідчать про порушення в розвитку властивостей особистості і її вмінні будувати відносини з іншими людьми і адекватно реагувати на ті чи інші ситуації. Отримавши інформацію про усвідомлюваних особливостях саморегуляції, можна розробити програму вдосконалення, зазначивши ті властивості, які в першу чергу потребують розвитку або корекції.

Тест-опитувальник «Самовідношення» (В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв)

За допомогою методики «Самовідношення» визначють три рівня самовідношення, що відрізняються за ступенем узагальненості:

- глобальне самоставлення;

- самовідношення, диференційоване по самоповазі, аутсімпатіі, самоінтересу і очікуванням ставлення до себе;

- рівень конкретних дій (готовностей до них) у відношенні до свого «Я».

В якості вихідного приймається відмінність змісту «Я-образу» (знання або уявлення про себе, в тому числі і у формі оцінки вираженості тих чи інших рис) і самоставлення. В ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе знання, ці знання складають змістовну частину його уявлень про себе. Однак знання про себе самого, природно, йому небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об'єктом його емоцій, оцінок, стає предметом його більш менш стійкого самовідношення. Опитувальник включає наступне шкали:

Шкала S - вимірює інтегральне почуття «за» або «проти» власне «Я» випробуваного.

Шкала I - самоповага.

Шкала II - аутосімпатія.

Шкала III - очікуване ставлення від інших.

Шкала IV - самоінтерес.

Опитувальник містить також сім шкал спрямованих на вимірювання вираженості установки на ті або інші внутрішні дії на адресу «Я» випробуваного.

Шкала 1 - самовпевненість.

Шкала 2 - відношення інших.

Шкала 3 - самоприйняття.

Шкала 4 - саморуководство, самопоследовательность.

Шкала 5 - самозвинувачення.

Шкала 6 - самоінтерес.

Шкала 7 - саморозуміння.

Глобальне самоставлення - внутрішньо недиференційоване почуття «за» і «проти» самого себе.

Самоповага - шкала з 15 пунктів, що об'єднали твердження, що стосуються «внутрішньої послідовності», «саморозуміння», «самовпевненості».

Мова йде про те аспекті самоставлення, який емоційно і змістовно об'єднує віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей, контролювати власне життя і бути самопоследовательним, розуміння самого себе.

Аутосимпатія - шкала з 16 пунктів, що об'єднує пункти, в яких відображається дружність-ворожість до власного «Я». У шкалу увійшли пункти, що стосуються «самоприйняття», «самозвинувачення».

У змістовному плані шкала на позитивному полюсі об'єднує схвалення себе в цілому і в суттєвих деталях, довіру до себе і позитивну самооцінку, на негативному полюсі - бачення в собі переважно недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про таких емоційних реакціях на себе, як роздратування, презирство, глузування, винесення самопріговор («і по заслузі тобі»).

Самоінтерес - шкала з 8 пунктів, відображає міру близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися з собою «на рівних», впевненість у своїй цікавинки для інших. Очікуване відношення від інших - шкала з 13 пунктів, що відображають очікування позитивного чи негативного ставлення до себе оточуючих.

Студентам було запропоновано відповісти на 57 тверджень. Якщо Ви згодні з даним твердженням ставте знак «+», якщо не згодні то знак «-».

Показник по кожному фактору підраховувався шляхом підсумовування тверджень, з якими випробуваний згодний, якщо вони входять в фактор з позитивним знаком і тверджень, з якими випробуваний не згоден, якщо вони входять в фактор з негативним знаком. Отриманий «сирий бал» по кожному фактору перекладається, за наведеними таблицями (Див. Додаток Б-1), в накопичені частоти (у%).

Номери пунктів і знак, з яким пункт входить у відповідний фактор.

Шкала S (інтегральна): «+»: 2, 5, 23, 33, 37, 42, 46, 48, 52, 53, 57.

«-»: 6, 9, 13, 14, 16, 18, 30, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 49, 50, 56.

Шкала самоповаги (I): «+»: 2, 23, 53, 57.

«-»: 8, 13, 25, 27, 31, 35, 38, 39, 40, 41, 50.

Шкала аутосімпатіі (II): «+»: 12, 18, 28, 29, 37, 46, 48, 54.

«-»: 4, 9, 11, 16, 19, 24, 45, 56.

Шкала очікуваного відносини від інших (III): «+»: 1, 5, 10, 15, 42, 55. «-»: 3, 26, 30, 32, 43, 44, 49.

Шкала самоінтересов (IV): «+»: 7, 17, 20, 33, 34, 52. «-»: 14, 51.

Шкала самовпевненості (1): «+»: 2, 23, 37, 42, 46. «-»: 38, 39, 41.

Шкала відносини інших (2): «+»: 1, 5, 10, 52, 55. «-»: 32, 44.

Шкала самоприйняття (3): «+»: 12, 18, 28, 47, 48, 54. «-»: 21.

Шкала самопоследовательності (саморуководство) (4): +»: 50, 57. «-»: 25, 27, 31, 35, 36.

Шкала самозвинувачення (5): «+»: 3, 4, 9, 11, 16, 24, 45, 56. «-»:

Шкала самоінтересса (6): «+»: 17, 20, 33. «-»: 26, 30, 49, 51.

Шкала саморозуміння (7): «+»: 53. «-»: 6, 8, 13, 15, 22, 40.

Значення ознак визначалось за такими параметрами:

- менше 50 - ознака не виражений;

- 50-74 - ознака виражений;

- більше 74 - ознака яскраво виражений

Тест «Визначення спрямованості особистості» (Р. Басса)

Опитувальнік "Визначення спрямованості особистості" використовується для визначення особистісної спрямованості в даний час використовується орієнтаційна анкета, вперше опублікована

Б. Бассом в 1967 р.

Тест складається з 27 пунктів-суджень, по кожному з яких можливі три варіанти відповідей, що відповідають трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен вибрати одну відповідь, який найбільшою мірою виражає його думку або відповідає реальності, і ще один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки, або ж найменш відповідає реальності. Відповідь «найбільш» отримує 2 бали, «найменш» - 0, залишається невибраною - 1 бал. Бали, набрані по всіх 27 пунктам, сумуються для кожного виду спрямованості окремо [14].

Опитувальник «Визначення спрямованості особистості»дав можливість визначити наступні спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) - орієнтація на пряме винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність.

2. Спрямованість на спілкування (О) - прагнення за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто на шкоду виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних відносинах з людьми.

3. Спрямованість на справу (Д) - зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку, яке корисне для досягнення спільної мети.

 

2.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей формування готовності до майбутньої професійної діяльності студентів медичного коледжу

Емпіричне дослідження професійної готовності проводилось на базі Київського медичного коледжу №3, зі студентами I курсу; кількість досліджуваних становила 34 чоловік, з них 27 дівчат та 7 хлопців віком від 14 до 15 років.

Після проведення методики «Діагностика професійної готовності» студенти були розподілені за кількістю отриманих балів у порядку їх зростання та визначено рівень професійної готовності (див.табл.2.2).

Таблиця 2.2

Висновки до другого розділу

Згідно проведених досліджень ми отримали такі дані: 80% високий рівень вольової саморегуляції, що свідчить про наявність в групі емоційно зрілих, активних, незалежних, особистостей; шкала наполегливості - становить 70%, це свідчить про те що студенти являються діяльними, працездатними людьми; шкала самовладання складає 80%, свідчить про емоційно стійких людей, які добре володіють собою в різних ситуаціях. 35% хлопців та 35% дівчат за шкалою спрямованість на себе, свідчать про відносно низький рівень агресивності у досягненні статусу, владності, схильності до суперництва, дратівливості.

За шкалою спрямованість на спілкування стосовно 15% хлопців можна сказати про достатньо низький рівень щодо прагнення за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтації на спільну діяльність, орієнтації на соціальне схвалення. Але 45% опитуваних дівчат свідчить навпаки про високий рівень спрямованості на спілкування з іншими людьми, готовності до надання допомоги, прагнення до прийнятності та схвалення з боку людей.

Що стосується шкали спрямованість на справу: 50% хлопців порівняно з 20% дівчат говорять про зацікавленість у вирішенні ділових проблем, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати в інтересах справи власну думку.

За типом «Людина – людина» (286; 296; 304;), можна говорити, що студенти готові працювати з самовіддачею, можуть очікувати вдячний відгук з боку інших, мають високу емоційну стійкість, витримку, самоконтроль, уміння володіти власними емоціями.

Найбільш важливою складовою освіти студенти вважають практичні заняття, проте в студентів статистично значимо зростає суб'єктивна важливість особистісного розвитку. У процесі створення "ідеального" портрета медичного працівника виявилося, що перша "трійка" найбільш важливих якостей однакова для студентів, а саме: здоровий, уважний, працездатний.

Провідним мотивом вибору медичної професії для студентів є піклування про здоров'я рідних, другу позицію в студентів займає мотив піклування про власне здоров'я, а також бажання лікувати людей. У даному випадку з усією очевидністю спостерігається зміна егоцентричної мотивації (піклування про себе) на суспільно-гуманістичну (допомагати іншим). Щодо мотивації навчання у вищому навчальному закладі, то без статистично значимої відмінності провідним мотивом для студентів виявився мотив отримання диплома. На другому місці і зі статистично значимою відмінністю – оволодіння професією. На останній позиції – мотив набуття знань, і відповідно. Загальні тенденції щодо соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребовій сфері для студентів виявились практично однаковими. Щодо вираженості самоконтролю, то загальна тенденція полягає в зменшенні його рівня. Результати аналізу свідчать, що фактор, інтерпретований нами як професійно значущі якості, містить у собі такі показники: вміння викликати довіру, організованість, соціально-психологічні установки на процес, бажання лікувати людей, піклуватися про здоров'я рідних, соціально-психологічні установки на альтруїзм, проникливість, синтетичний стиль мислення, здатність до рефлексії, спостережливість, набуття знань, толерантність, ідеалістичний стиль мислення, мовчазність, емпатійність, а також здатність до рефлексії, загальний рівень емпатії, самоповага, спрямованість на справу та на спілкування, толерантність, висока здатність до адаптації, спостережливість, альтруїзм, активність, розвинута інтуїція, запальність, можливість піклуватися про своє здоров'я, отримання диплому, ідеалістичний стиль мислення, значущість практичних занять, вміння зберігати таємниці.

РОЗДІЛ 3

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ШОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

3.1 Рекомендації щодо оптимізації процесу формування готовності до майбутньої професійної діяльності для студентів

Резузьтати емпіричного дослідження показали нам сучасний стан проблеми формування психологічної готовності до професійної діяльності на підставі аналізу наукової літератури: як наявність здібностей (С.Л.Ру-бінштейн, Б.Г.Ананьєв), психічний (В.М.М’ясищев) чи психологічний стан (П.Б.Ганушкін,А.Ц.Пуні), психо