Сечостатева система людини. Механізм сечоутворення.

Сечостатевий апарат об'єднує дві системи органів (сечовивідну і статеву), які анатомічно і фізіологічно різні, але тісно пов'язані між собою топографічно, за своїм походженням і функціями (частково). Система сечовиділення складається з нирок, в яких утворюється сеча та з сечовивідних шляхів. Сечовивідна система забезпечує виведення з організму азотистих шлаків, рідини, регулювання АТ, об'єму циркулюючої крові, підтримання кислотно-лужної рівноваги і електролітного балансу в організмі. Система сечовиділення складається з нирок, в яких утворюється сеча, і із сечовивідних шляхів.

Нирки розміщенні позаочеревно, по обидва боки хребетного стовпа, на рівні між XI — XII грудними і II — III поперековими хребцями, права — на один хребець нижче від лівої. Кожна нирка оточена жировою клітковиною і вкрита щільною оболонкою-капсулою. Нирки фіксуються в своєму ложі судинами, шаром позаочеревного жиру, нирковою фасцією, а також внутрішньочеревним тиском. При вдиху нирки в нормі зміщуються на 4-5 см вниз і легко доступні для пальпації. Над правою ниркою розташована печінка, над лівою — селезінка.

Нирка має бобовидну форму: вгнутий внутрішній край її обернений до хребта. У середині його є виїмка, що називається воротами нирки, через які проходять ниркові кровоносні судини (ниркові артерії, що відходять від черевної аорти; ниркові вени, які впадають у нижню порожнисту вену). Нирка складається з коркового і мозкового шарів: зовнішнього — кіркового і внутрішнього — мозкового. Самостійною одиницею нирки є нефрон. У корковому шарі містяться клубочки (гломерули) і капсула Шумлянського-Боумена, звивисті канальні першого та другого порядку. В мозковому — більша частина петлі Генле і збиральні трубочки (вони утворюють цей шар). Збиральні трубочки на вершині пірамід впадають у ниркові чашечки, які відкриваються у ниркові миску, що переходить у сечовід. Сечовід впадає у сечовий міхур, розміщений на дні таза за лобковими кістками. Від сечового міхура відходить сечовидільний канал. Ємність сечового міхура в нормі 300 — 500 мл.

Функція сечової системи

Сеча в нирках утворюється безперервно по канальцям надходить до миски, далі поступово стікає по сечоводах у сечовий міхур де спускається і виділяється назовні при сечовипусканні. Акт сечовипускання є дія довільна. Через нирки проходить величезна кількість крові. Через кожних 5 −10 хв. нирки пропускають усю масу крові людини: протягом доби через нирки проходить до 1000 л крові. Нирки є видільним органом. Який виводить з організму розчинені у воді непотрібні, шкідливі продукти обміну речовин і різні солі. Цими речовинами є головним чином продукти білкового розпаду (різні азотисті речовини). Первинна сеча ре адсорбується в канальцях, повністю піддається зворотному всмоктуванню цукор, трохи менше — кухонна сіль і рідина, ще менше — сечовина, зовсім не всмоктується креатинін, сульфати. Тому при діагностиці захворювань нирок слід враховувати виділення азотистих шлаків: креатиніну і сечовини, а також продуктів білкового обміну, фосфатів і сульфатів.

Будова статевої системи

До чоловічих статевих органів відносяться яєчка (сім'яники) розташовані у калтитці, статевий член (пеніс) і додаткові залози та протоки, по яким секрет предміхурової залози, яєчок і сім'яних міхурців поступає в статевий член. У чоловіків сечовидільний канал має довжину 12- 15 см. До жіночих статевих органів належить: яєчники, маткові труби, матка, піхва (внутрішні); зовнішні — лобок, великі та малі статеві губи, клітор, пристінок піхви. Сечовидільний канал у жінки має довжину 3- 4 см (знаходиться позаду клітора на 1 −3 см).

Хвороби сечостатевої системи

До хвороб сечовивідної системи відноситься: пієлонефрит, пієліт, цистіт, гломерулонефрит, уретрит. До захворювань статевої системи у чоловіків відносяться, простатит, аденома передміхурової залози, функціональні розлади у чоловіків, клімакс у чоловіків, безплідність, пухлини. До захворювань статевої системи у жінок відносяться: запальні захворювання неспецифічної етіології нижнього відділу статевих органів (вульвіт, бартолініт, кольпіт, бактеріальний вагіноз, і т. д.) та верхнього відділу (ендометріоз, сальпінгоофоріт, пухлини, безплідність і т. д).

 

 

Синтез ДНК на матриці ДНК. Особливості реплікації ДНК у прокаріотів та еукаріотів.

Реплікація – це процес подвоєння молекули ДНК, суть полягає у перенесенні залишку ДНМФ ві ДНТФ на кінцевий нуклеотидний залишок, який росте в процесі синтезу нуклеотидного ланцюга. Перенесення відбувається на місце атома гідрогену гідроксильної групи, яка знаходиться біля 3 вуглецевого атома дезоксирибози. При цьому виділяється залишок пірофосфату.Основін положення:

1) Субстрат ДНТФ – тому що виділяється енергія яка потрібна для процесу.

2) Процес напівконсервативний – кожна ДНК напіввідновлена.

3) За принципом компліментарності.

4) Процес симетричний синтез може йти на будь якому ланцюгу.

5) В напрямку 5-3.

6) Синтез відбувається навпроти, один ланцюг – випереджуючий – довгий, один відстаючий – складається з фрагментів Оказакі.

7) Утворюється редуплікаційна вилка, а 2 утворюють редуплікаційне вічко.

8) Для синтезу необхідна РНК – затравка.

Ферменти редуплікації:

1)ДНК-ДНК – забезпечує комплементарне копіювання у напрямку 5-3. Забезпечує механізми перевірки і корекції помилок.Має полімеразну і нуклеазну активність.

В еукаріот:

ДНК-ДНК 1 –розщеплює РНК затравку і синтезує ДНК.

ДНК-ДНК 2 – не вивчена

ДНК-ДНК 3 - Синтезує молекулу по обох ланцюгах.

В прокаріот:

ДНК-ДНК α – синтезує праймер на обох ланцюгах.

ДНК-ДНК β – бере участь в репарації, рекомбінації, процесингу.

ДНК-ДНК γ – 3-5 ендонуклеазна активність репарація та реплікація мітохондріальної ДНК.

ДНК-ДНК δ – Синтезує лідируючий ланцюг

ДНК-ДНКε – відстаючий

ДНК-ДНКζ – відновлює ДНК при сос-репарації.

2)ДНК-РНК(ДНК-праймаза)- виконує функцію початку редуплікації.

3)ДНК-АТФаза(Хеліказа) –забезпечує розкручування ДНК.

4)ДНК-лігаза – зшиває ДНК.

5)ДНК-гідраза:1. Розкручує ДНК,знімає механічну напругу.

2. розділяє катенати.

Механізм редуплікації:

А)Ініціація

1)відбувається розкручування двох спіральної ділянки, ДНК-АТФ азою, топоізомерази, ДНК-розкручучих білків свіверлаз.

2)формується реплікацій на вилка.

3)На 1 з ланцюгів синтезується праймер – 8-10 нуклеотидів, ДНК – ДНК та ДНК – зв’язуючи білків, синтез в напрямку 5-3, спочатку випереджуючий ланцюг потім відстаючий

Б)Елонгація

ДНК-ДНК3 діє.Діє на 2 субстрати на ДНМФ, і кінець затравки з вільною ОН групою.

Відбувається приєднання ДНМФ до Он групи виділяється пірофосфатний залишок.

ДНК-ДНК 3 синтезує лідируючий ланцюг

На відстаючому ланцюгу ДНК –РНК синтезує відстаючий РНК-затравки.

ДНК-ДНК 3 синтезує відстаючий доки не досягне фрагментів ОКазакі.

ДНК-ДНК 1 видаляє затравку.

Фрагменти Оказакі зшиваються ДНК-лігазою

В)Термінація

Коли зістрічається 2 редуплікаційні вилки.

 

Синтез РНК на матриці ДНК. Особливості транскрипції у прокаріотів та еукаріотів.

Синтез РНК на матриці ДНК.Відбувається за принципом компліментарності. На 1 іРНК може синтезуватись кілька поліпептидних ланцюгів.

- Ті іРНК на яких синтезується 1 ланцюг – моноцистонні(еукаріоти)

- Декілька – поліцистонні(прокаріоти)

- Діє ДНК-РНК. Має 5 субодиниць 2α, β, β`, γ.Перші 4 утворюють кофермент, а остання апофермент і визначає місце початку синтезу. І ланцюг який буде транскрибуватись.

- Для початку не треба затравка.

- Синтез відбувається на РНТФ, від нього від’єднується РНМФ і пфрофосфат. На 1 нитці ДНК – працює кілька ДНК-РНУК і синтезують ланцюги.

ДНК-РНК1- каталізує синтез прорРНК, крім 5S рРНК.

ДНК-РНК 2- каталізує проіРНК.

ДНК-РНК 3 – каталізує про тРНК і 5s іРНК.

Ферметн має 2 активні центри:

1)Т-центр – зв’язує 3Он групу рибози.

2) Р-центр-звязує нуклеотиди що приєднуються.

Механізм транскрипції:

А)Ініціація

А. Впізнання ДНК –РНК певної послідовності боксу-Прибнова – зчитує у напрямку 3-5 і 5-3.

ТАТААТ

АТАТТА

Перед цим він впізнає

ТТГ АЦА

ААЦТГТ

Б. Апоферметн приєднується до бокса.

В. приєднується кофермент.Утворюється закритий промоутер ний комплекс.

Г. Звязування з промоутером зумовлює локальну денатурацію ДНК 10-15 нукл. Утворюється транскрипційне вічко.

Д. ДНк доступні для зєднання з РНТФ.Утворюється відкритий промоутер ний комплекс.

Е.Перший включається пуриновий РНТФ.

Є.Утворюється перший зв'язок.Апофермент від’єднується.

Б)Елонгація

Відбувається зєднання 2 коферменту з активним центром 3, 3 з 4 і т.д. Почергово до нуклеотидів РНК приєднуються наступні за принципом компліментарності.

Тетрамет переміщується по нитці зі швидкістю 30 нуклеотидів за..с.

Б)Термінація

Сигнал – ГЦ багаті ділянки. У зв’язку з тим що вони містять по 3 водневі зв’язки, треба більше часу на розєднання – чим гальмується швидкість пересування ферменту.

Сигнал 1 із стоп-кодонів.Після стоп-кодону є шпильки які від’єднують ДНК від РНК.