Характеристика заходів примусу.

Процесуально-правове регулювання заходів процесуального при­мусу здійснено у розділі VI (ст.ст. 268—272) Кодексу адміністратив­ного судочинства України. За нормативним визначенням заходами процесуального примусу є встановлені КАС України процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адмініст­ративного судочинства.

Судова процедура вимагає чіткого виконання правил у суді з боку усіх учасників судового процесу. Для забезпечення ефективної діяль­ності суду від учасників процесу вимагається певний рівень правової поведінки й відповідна культура юридичної практики та професійна правова культура. Закріплення заходів процесуального примусу в окремому розділі Кодексу адміністративного судочинства України має велике значення, тому що надає судові реальні інструменти для впли­ву на осіб, які порушують встановлені в суді правила. Обов'язки присутніх у залі судового засідання з додержання порядку встанов­лені ст. 134 КАС України. Стаття 134 КАС України передбачає ввічливе, шанобливе ставлення учасників адміністративного процесу до суду. Порушення цих правил може призвести до застосування заходів процесуального примусу.

Зокрема, особи, присутні у залі судового засідання, при вході до залу суду та при виході суду повинні встати. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти дають пояснення, пока­зання, відповідають на запитання та задають питання стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Постанову суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Відступ від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні за наявності поважних причин (стан здоров'я, похилий вік тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 268 КАС України, заходами процесуального при­мусу є встановлені в розділі VI КАС України процесуальні дії, що застосовуються судом, при наявності підстав, встановлених законом.

Існує два види підстав застосування судом заходів процесуального примусу. Першою підставою є порушення особами встановлених у суді правил, передбачених ст. 134 КАС України, а також іншими статтями Кодексу. Другою підставою застосування судом заходів процесуального примусу є протиправне перешкоджання особами здійсненню адміністративного судочинства, що може знайти прояв у різноманітних діях, наприклад у недопущенні учасників процесу до зали судового засідання чи до виступу і т. ін., мова йде про порушен­ня не конкретних, встановлених законом правил, а про такі дії, що, на думку суду, створюють перешкоди для здійснення судочинства.

Частиною 2 ст. 268 КАС України визначається порядок застосу­вання заходів процесуального примусу, що застосовуються виключ­но судом негайно після вчинення правопорушення шляхом винесен­ня ухвали. Підтримання порядку в судовому засіданні, забезпечення дотримання усіх процесуальних правил судочинства покладається на головуючого у судовому засіданні, який, згідно із ч. 2 ст. 123 КАС України, керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпе­чення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Необхідно зазначити, що судовий розпорядник, згідно із ст. 64 КАС України, також наділяється певними повноваженнями із забез­печення порядку в судовому засіданні. Так. він забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників адмініст­ративного процесу; оголошує про вхід суду до зали судового засідан­ня і про вихід суду із неї; слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; приймає від учасників адміні­стративного процесу та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приве­дення до присяги перекладача, експерта; запрошує до зали судового засідання свідків та виконує розпорядження головуючого про приве­дення їх до присяги тощо. У разі відсутності у судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання.

При скоєнні порушень та застосуванні судом заходів процесуаль­ного примусу повинні бути зроблені відповідні позначки в журналі судового засідання.

До заходів процесуального примусу згідно із ч. і ст. 269 КАС України належать:

попередження;

видалення із зали судового засідання;

тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

привід.

Частина 2 ст. 269 КАС України встановлює правило, у відповід­ності до якого до однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. Слід погодитись з колективом авторів науково-практичного коментарю Кодексу адміністративного судочинства, що редакція цієї частини статті є не зовсім вдалою, адже законодавцем встановлено заборону застосування кількох заходів процесуального примусу за одне пору­шення, отже не зрозуміло, чи можна застосовувати у цьому випадку два заходи або мова йде про те, що за одне й те саме порушення може бути застосовано лише один захід процесуального впливу, що є більш вірним.

Попередження і видалення із зали судового засідання. Учасни­ки адміністративного процесу, а також інші особи, присутні у залі судового засідання, зобов'язані додержуватися у судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого.

Підставами застосування попередження є порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Видалення із зали судового засідання застосовується судом до осіб, які вже попереджалися про недопустимість порушення порядку та повторно порушили порядок під час судового засідання або не вико­нали розпоряджень головуючого.

Застосування попередження та видалення із зали судового засі­дання оформлюються ухвалою суду та обов'язково робиться познач­ка у журналі судового засідання.

При повторному вчиненні перекладачем порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого суд своєю ухвалою оголошує перерву і надає час для заміни пере­кладача.

Оскільки прокурор, адвокат, інші представники, особа, яка надає правову допомогу, є учасниками судового процесу, то з формальних підстав слід визнати, що заходи процесуального примусу до них також можуть бути застосовані. Тому можна дійти висновку, що попередження може бути оголошено і прокурору, й адвокату, і Іншим учасникам процесу.

Разом з тим видалення з процесу адвоката, прокурора, представ­ника, по суті, виключає належний розгляд справи. Отже, у разі по­вторного порушення порядку в судовому засіданні адвокатом або прокурором суд змушений відкласти слухання справи. Таким чином, питання про застосування заходів процесуального примусу Кодексом адміністративного судочинства України вирішено не зовсім вдало Було б доцільним більш точно визначитись із заходами процесуально­го примусу щодо адвоката, прокурора, особи, яка надає правову до­помогу, Уповноваженого з прав людини та його представників тощо.

М. И. Штефан зазначає, що у разі непідкорення розпорядженням головуючого з боку прокурора або адвоката їм робиться попереджен­ня. При подальшому непідкоренні прокурора або адвоката розпоря­дженням головуючого слухання справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно прокурора вищого рівня чи адвокатське об'єднання або кваліфікаційно-дисцип­лінарну комісію адвокатури для вирішення питання щодо притягнен­ня конкретної особи до дисциплінарної відповідальності.

Якщо порушення в судовому засіданні набуває ознак адміністра­тивного правопорушення, суд робить перерву та вживає заходів до складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Сторони, свідки, треті особи за непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання несуть адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу (ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення).

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Застосу­вання такого заходу процесуального примусу має на меті забезпе­чення ефективного дослідження доказів та повного і всебічного вив­чення обставин справи. Якщо з отриманням доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складності, суд за їх кло­потанням зобов'язаний витребувати такі докази. У відповідності до ст.ст. 79, 80 КАС України адміністративний суд може витребувати письмові та речові докази для дослідження. У разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може винести ухвалу про тимчасове їх вилучення для дослідження.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів зазначаються: ім'я (найменування) особи, в якої знаходиться доказ, її місце прожи­вання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис пись­мового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення та відомості про особу, якій доручається вилученні доказів.

Виконання ухвали про тимчасове вилучення доказів для дослід­ження судом покладається на державну виконавчу службу.

Привід. Стаття 272 КАС України визначає підстави та порядок здійснення приводу, який може застосовуватися: до осіб, які зарішенням суду обов'язково повинні особисто брати участь у судово­му засіданні (ст. 120 КАС України); до свідків, які без поважних причин не прибули в судове засідання або які не повідомили про причини неприбуття. Поважними причинами неявки є: несвоєчасне одержання повістки, хвороба чи інші обставини, які фактично поз­бавляють особу можливості своєчасно з'явитися за викликом.

Особа, до якої застосовано привід, відшкодовує у дохід держави витрати на його здійснення.

Існує категорія осіб, до яких привід не може бути застосований, малолітні та неповнолітні особи, інваліди першої і другої груп, жінки, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також особи, які згідно із КАС України не можуть бути допитані як свідки (ч. 2 ст. 65 КАС України).

Застосування приводу оформлюється ухвалою суду, в якій зазна­чаються ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживан­ня (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосуван­ня приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, якому органу внутрішніх справ доручається здійснення приводу.

Привід виконується органами внутрішніх справ за місцем провад­ження у справі або за місцем проживання, роботи або навчання особи, яка підлягає приводу, на підставі ухвали суду.

Робітник органу внутрішніх справ оголошує ухвалу про привід учаснику адміністративного процесу, до якого застосовується привід.

У разі неможливості здійснення приводу (хвороба особи, пере­бування її у відрядженні), працівник органу внутрішніх справ, який мав виконати ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невико­нання