Ухвалення судових рішень. Доступ до судових рішень.

Ст. 160 КАСУ

1. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

3. У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови. Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.

4. Окремим документом викладаються ухвали з питань:

1) залишення позовної заяви без руху;

2) повернення позовної заяви;

3) відкриття провадження в адміністративній справі;

4) об'єднання та роз'єднання справ;

5) забезпечення доказів;

6) визначення розміру судових витрат;

7) продовження та поновлення процесуальних строків;

8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду;

9) забезпечення адміністративного позову;

10) призначення експертизи;

11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок;

12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення;

13) роз'яснення постанови;

14) зупинення провадження у справі;

15) закриття провадження у справі;

16) залишення позовної заяви без розгляду.

17) виключено.

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

5. Ухвали, які викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

6. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання.

7. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

8. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає порядок ухвалення та оформлення судових рішень залежно від їх видів. Стаття спрямована на невідкладне ухвалення судових рішень: постанов - після судового розгляду, а ухвал - після розгляду відповідного питання. Обов'язкова письмова форма, як правило, передбачена для судових рішень, що можуть бути оскаржені.

Порядок прийняття постанови, її форма

2. Суд приймає постанову (рішення по суті справи з відповіддю на позовні вимоги) іменем України - у такий спосіб держава Україна реалізує судову владу у конкретній справі. Тут відтворено конституційний припис - частину п'яту статті 124 Конституції України, - і частину першу статті 14 КАСУ з уточненням щодо виду судового рішення (постанова) і часу його прийняття (негайно після закінчення судового розгляду). Частина перша коментованої статті спрямована передусім на те, щоб виключити часовий інтервал між закінченням судового розгляду і прийняттям постанови.

Нагадаємо, що після завершення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати (стаття 153 КАСУ), де відбувається прийняття постанови.

3. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті. Постанову повинен прийняти і підписати склад суду, який розглянув справу. Такий склад суду визначається відповідно до правил статей 23 - 24 КАСУ, адже кожен має право на рішення у своїй справі, ухвалене законним складом суду. Важливість положень щодо складу суду для належного здійснення судочинства підтверджується статтею 204, частиною третьою статті 227 КАСУ, відповідно до яких скасування рішення внаслідок незаконного складу суду не залежить від того, чи є воно правильним по суті.

Жоден суддя з колегії суддів, якщо суд розглянув справу колегіально, не має права утримуватися від голосування і відмовлятися підписати постанову (частина друга статті 25 КАСУ).

4. Якщо адміністративна справа є складною і виготовлення постанови може зайняти тривалий час, як виняток, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк до п'яти днів з дня закінчення розгляду справи (частина третя коментованої статті). При цьому суд повинен невідкладно скласти короткий варіант постанови у вигляді вступної та резолютивної частин постанови (пункт 1, 4 статті 163 КАСУ), який підписується всім складом суду.

5. Після прийняття і підписання постанови (у повному чи, як виняток, скороченому варіанті) суд повертається з нарадчої кімнати і головуючий прилюдно проголошує постанову в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Детальніше про проголошення постанови див. статтю 167 КАСУ і коментар до неї.

Порядок постановлення ухвали, її форма

6. Під час здійснення адміністративного судочинства суд з усіх процесуальних питань постановляє ухвали. Ухвали з процесуальних питань, які суд постановляє поза межами судового розгляду (тобто розгляду справи по суті відповідно до глави 3 розділу III цього Кодексу), завжди викладаються у письмовій формі.

Ухвали з питань, які суд постановляє в судовому засіданні під час судового розгляду, як правило, є усними, постановляються на місці без виходу до нарадчої кімнати, проголошуються судом негайно і заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання (частини шоста - сьома коментованої статті). Усна ухвала складається з висновку суду та мотивів, з яких суд дійшов цього висновку (частина друга статті 165 КАСУ).

Якщо в ході судового розгляду суд не може вирішити якесь питання процесуального характеру на місці, він виходить до нарадчої кімнати і постановляє ухвалу там, виклавши її у письмовій формі у вигляді окремого документа. Ухвалу повинен постановити і підписати склад суду, який розглядає справу. Жоден суддя з колегії суддів, якщо суд розглядає справу колегіально, не має права утримуватися від голосування і відмовлятися підписати ухвалу (частина друга статті 25 КАСУ). Ухвалу, постановлену в процесі судового розгляду в нарадчій кімнаті, суд повинен проголосити у судовому засіданні негайно після постановлення та виходу з нарадчої кімнати (останній абзац частини четвертої, частини п'ята і сьома коментованої статті).

Але в будь-якому разі окремим документом завжди належить викладати ухвали з питань:

1) залишення позовної заяви без руху (стаття 108 КАСУ);

2) повернення позовної заяви (стаття 108 КАСУ);

3) відкриття провадження в адміністративній справі (стаття 107, 109 КАСУ);

4) об'єднання та роз'єднання справ (стаття 116 КАСУ);

5) забезпечення доказів (стаття 75 КАСУ);

6) визначення розміру судових витрат (статті 97 - 98 КАСУ);

7) продовження та поновлення процесуальних строків (стаття 102 КАСУ);

8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду (стаття 22 КАСУ);

9) забезпечення адміністративного позову (статті 117 - 118 КАСУ);

10) призначення експертизи (стаття 81 КАСУ);

11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок (стаття 169 КАСУ);

12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення (частина четверта статті 168 КАСУ);

13) роз'яснення постанови (стаття 170 КАСУ);

14) зупинення провадження у справі (стаття 156 КАСУ);

15) закриття провадження у справі (стаття 157 КАСУ);

16) залишення позовної заяви без розгляду (стаття 155 КАСУ).

Окремий документ вимагає дотримання вимог частини першої статті 165 КАСУ щодо змісту ухвали. Письмова форма таких ухвал у більшості випадків обумовлена тим, що вони можуть бути оскаржені.

Усна ухвала, якщо закон передбачає обов'язкову її письмову форму, не може тягнути жодних правових наслідків, оскільки відсутнє формальне підтвердження її постановлення.

Ухвали, що викладаються окремим документом, слід відрізняти від окремих ухвал, зміст яких регулює статті 166 КАСУ і які, до речі, теж мають викладатися окремим документом.

7. Обов'язок закінчити судовий розгляд ухваленням судового рішення не означає, що кожен судовий розгляд має закінчуватися прийняттям постанови. Адже адміністративне судочинство може бути закінчено у суді першої інстанції також закриттям провадження у справі, залишенням позовної заяви без розгляду, про що суд постановляє ухвалу.

Суд постановляє ухвали із зазначених питань іменем України, оскільки ними, як і постановою, закінчується розгляд справи в адміністративному суді (частина перша статті 14 КАСУ).

Виправлення в судовому рішенні

8. Частина восьма коментованої статті дає можливість суду внести виправлення до судового рішення (постанови чи ухвали) після того, як воно буде виготовлене (роздруковане). Такі виправлення вносяться безпосередньо до судового рішення із застереженням на полі: "Виправлено судом" чи "Виправленому вірити" тощо з підписом судді чи суддів, які ухвалили рішення. Виправлення, не застережені складом суду, не повинні братися до уваги, оскільки завжди викликатимуть сумнів у їх справжності. Після проголошення судового рішення, видачі або направлення його особам, які беруть участь у справі, вносити виправлення у такий спосіб не можна.

У разі якщо необхідність виправлення помилки у вигляді описки чи очевидної арифметичної помилки виникла пізніше, тоді виправлення вноситься не безпосередньо у текст судового рішення, а шляхом постановлення ухвали з цього питання відповідно до статті 169 КАСУ.

Доступ до судових рішень.

Визначається ЗУ «Про доступ до судових рішень»

Стаття 3. Єдиний державний реєстр судових рішень

1. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

3. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

4. Порядок ведення Реєстру затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 4. Доступ до Реєстру

1. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

2. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

4. Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.

5. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю".

6. Право на доступ до інформаційних ресурсів Реєстру мають посадові чи службові особи, визначені порядком ведення Реєстру.

Стаття 7. Відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу

1. У текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

2. До відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, які не підлягають розголошенню, належать:

1) імена (ім’я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;

2) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди);

3) реєстраційні номери транспортних засобів, реєстраційні відомості реєстрів нерухомого майна;

4) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

5) інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.

3. До відомостей, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, не належать:

1) прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;

2) імена (ім’я, по батькові, прізвище) учасників судового процесу та посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки);

3) імена (ім’я, по батькові, прізвище) фізичних осіб - сторін у справі, що розглядалася міжнародною судовою чи іншою міжнародною установою, на рішення якої міститься посилання в тексті судового рішення.

4. У текстах судових рішень, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не можуть бути розголошені відомості, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні.