Поняття, значення та види судових витрат в адміністративному процесі.

Здійснення правосуддя в адміністративних справах потребує матеріального забезпечення, що тягне відповідні грошові витрати. Такі витрати, що пов’язані з фінансуванням адміністративних судів і можна позначити як судові витрати в найбільш широкому розумін­ні. Фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя є однією з необхід­них умов для забезпечення функціонування судової влади та неза­лежності суддів. Тягар фінансування судів покладений на держа­ву. Фінансування судів здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Саме з державного бюджету фінан­сується матеріально-технічне забезпечення суддів, оплата праці суд­дів, допоміжного персоналу та інші видатки, пов’язані із забезпеченням діяльності кожного суду. Разом з тим законом передбачено покладення на осіб, які мають матеріально-правову заінтересова­ність у результатах розгляду справи, а саме на: сторін та третіх осіб у справах позовного провадження, заявників та заінтересованих осіб у справах особливого провадження, а у деяких випадках і на осіб, які не брали участь у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосу­ється їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків, певних грошових витрат, пов’язаних із розглядом конкретних адміністративних справ. Такі витрати позначаються як судові витрати у власному, вузькому розумінні. Отже, під судовими витратами розуміються грошові ви­трати які несуть визначені законом особи у зв’язку із зверненням до суду та розглядом адміністративної справи.

Види таких витрат, їх розмір, порядок звільнення від їхньої оплати або її відстрочення чи розстрочення, порядок розподілу між сторонами тощо регламентуються як нормами КАС України, так і нормами деяких інших законодавчих та підзаконних актів. Норми, якими врегульовані адміністративно-процесуальні відносини, що пов’язані із судовими витратами, складають інститут судових ви­трат, якій має комплексний характер, адже поряд із адміністративно-процесуальними нормами включає і фінансово-правові норми (на­приклад норми, якими встановлений розмір судового збору, порядок його обчислення, звільнення від сплати, повернення тощо).

Інститут судових витрат в адміністративному процесі має ті самі функції, що й в інших видах судочинства. Щонайменше можна назвати такі функції: превентивну, стимулюючу та компенсаційну. Превентивна функція полягає в застереженні особи від пред’явлення явно необгрунтованого позову, адже у такому випадку позивач несе ризик втратити не лише кошти, витрачені ним, а й відшкодувати частину коштів, що витрачені відповідачем. Стимулююча функ­ція полягає в спонуканні сторін до добровільного виконання своїх обов’язків, самостійного врегулювання публічно-правового спо­ру, оскільки у разі продовження розгляду справи судові витрати лише зростатимуть. Компенсаційна функція полягає в частковому відшкодуванні витрат держави на здійснення правосуддя, а також і у відшкодуванні коштів, які витрачені стороною на чию користь ухвалено судове рішення в адміністративній справі.

Судові витрати є одним з чинників, від якого залежить фактична доступність звернення до суду за судовим захистом, а отже і можли­вість реального захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів у адміністративному процесі. Обов’язок нести судові витрати у зв’язку із зверненням до суду та розглядом адміністративної справи одночасно не повинен створювати особі перешкоди у дос­тупі до правосуддя, адже доступність правосуддя слід розглядати як складову права на судовий захист. Тому судові витрати н адміні­стративному процесі, з метою забезпечення доступності правосуддя в адміністративних справах:

5. характеризуються переважно незначним розміром, у тому числі й у порівнянні з цивільним та господарським процесами, що надає більшості осіб можливість звернутися до адміністративного суду та витримати тягар пов’язаних з цим витрат;

6. в більшості випадків не підлягають компенсації суб’єкту владних повноважень за рахунок сторони, яка не є суб’єктом влад­них повноважень, що зменшує фінансовий тягар для фізичних чи юридичних осіб у випадку ухвалення судового рішення не на ко­ристь таких осіб. І лише якщо судове рішення ухвалене на користь відповідача - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони не всі понесені суб’єктом владних повноважень судові ви­трати, а лише судові витрати, пов’язані із залученням свідків та про­веденням судових експертиз;

7. можуть за ухвалою суду не сплачуватися або сплачуватися на пільгових умовах особами, майновий стан яких перешкоджає несен­ню судових витрат. Тобто, задля забезпечення можливості доступу до правосуддя особам, які не мають можливості покрити передбаче­ні для цього судові витрати, такі особи звільняються судом від спла­ти судових витрат або їм надаються певні пільги щодо їхньої сплати (т.з. «право бідності»). Відповідно до ст. 88 КАС України суд, вра­ховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх опла­ти повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому, відстрочення спла­ти судових витрат означає перенесення строку виконання обов’язку щодо їх сплати на визначений строк. А розстрочення сплати судових витрат означає їх сплату частинами у визначені судом строки.

Види судових витрат встановлено КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

 

Судовий збір.

Правові засади справляння судового збору, в тому числі і у зв'язку із зверненням до адміністративного суду та розглядом ад­міністративних справ, встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 р.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судо­вий збір - збір, що справляється на всій території України за подан­ня заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір».

В адміністративному процесі обов’язок спла­чувати судовий збір покладено на осіб, які звертаються до адміні­стративного суду із відповідними заявами, скаргами або за видачею певних документів. Як правило, це учасники адміністративного процесу, які мають матеріально-правову заінтересованість у ре­зультатах розгляду справи, а також, у деяких випадках, особи, які не брали участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосу­ється їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків. В адміністративно­му процесі судовий збір справляється за:

1)подання адміністративного позову;

2)подання наступних заяв та скарг:

-апеляційної скарги на судове рішення;

-заяви про приєднання до апеляційної скарги на судове рішення;

-касаційної скарги на судове рішення;

-заяви про приєднання до касаційної скарги на судове рішення;

заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;

-заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом (судами) каса­ційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

-заяви про забезпечення доказів або позову;

3)видачу судами наступних документів:

-за повторну видачу копії судового рішення;

-за видачу дубліката виконавчого листа;

-за роздрукування технічного запису судового засідання;

-за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання;

-за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із ст. 9 Закону України «Про доступ до судових і рішень».

Судовий збір справляється у:

-відсотковому співвідношенні до ціни позову;

-відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду;

-твердій грошовій сумі.

Законом України «Про судовий збір» встановлено наступні ставки судового збору в адміністративному процесі:

1. За подання адміністративного позову (пп. 1 п. З ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»):

-майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не біль­ше 4 розмірів мінімальних заробітних плат. При цьому, відповідно до ч. З ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 від­сотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

-немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

2.За подання заяв та скарг (пп. 2-7 п. З ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»):

-апеляційної скарги на постанову суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на постанову суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

-касаційної скарги на судові рішення, якими адміністративну справу вирішено по суті, заяви про приєднання до касаційної скарги на судове рішення, яким адміністративну справу вирішено по суті - 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

-заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

-заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України - 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

-апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєд­нання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 0,05 роз­міру мінімальної заробітної плати;

-заяви про забезпечення доказів або позову - 0,1 розміру міні­мальної заробітної плати.

3.За видачу документів (пп. 1-5 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»):

-за новторну видачу копії судовою рішення- 1 гривня за кож­ний аркуш копії;

-за видачу дубліката виконавчого листа - 3 гривні;

-за роздрукування технічного запису судового засідання - 5 гривень за кожний аркуш тексту на папері формату А4;

-за видачу в електронному вигляді копії технічного запису су­дового засідання - 15 гривень;

-за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосе­редньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, звертаєть­ся до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлен­ня такої копії згідно із ст. 9 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р. - 1 гривня за кожний аркуш копії.

Перелік випадків звільнення від сплати судового збору визначе­ний у Законі України «Про судовий збір» (ч. 2 ст. З, ст. 5). Від сплати судового збору звільнено:

-певних осіб, у тому числі і суб’єктів владних повноважень як в цілому, тобто за пред’явлення будь-яких позовів подання будь-яких заяв, скарг, видачу будь-яких документів — т.з. безумовне звільнення від сплати судового збору (наприклад, інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безві­сти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних ін­валідів І та II груп, Пенсійний фонд України та його органи), так і у певних випадках (наприклад, Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на під­ставі законодавства про захист економічної конкуренції та законо­давства про здійснення державних закупівель);

-позивачів за пред’явлення певних позовів (наприклад, пози­вачі-за подання позовів про уточнення списку виборців, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за надання позовів щодо спорів, пов’язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які пере­бувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності).

Деякі з випадків звільнення від сплати судовою збору визначені безпосередньо в КАС України (так,відповідно до ч.9 ст.183-5 КАС України позовні заяви та апеляційні і касаційні скарги у справах за позовами іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також за позовами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України, подаються до адміністративного суду без сплати судового збору). Крім того, відповідно до ст. 88 КАС України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а та­кож звільнити особу від його сплати, враховуючи майновий стан сторони.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівко­вій формі виключно через установи банків чи відділення зв’язку та справляється за місцем розгляду справи. Для зарахування ко­штів судового збору до спеціального фонду державного бюджету Державною казначейською службою України відкриваються спе­ціальні рахунки. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату су­дового збору. У разі коли сплата судового збору здійснюється шля­хом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в уста­нові банку - додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку. При сплаті судового збору готівкою - додається оригінал квитанції фінансової установи, яка прийняла платіж. А при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) фінансової установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки фінансової установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встанов­леними для позовних заяв майнового та немайнового характеру. За повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі, якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв’язку із залишенням позо­ву без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позо­ву додається первісний документ про сплату судового збору. У разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред’явлено нові позо­вні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення роз­міру позовних вимог питання щодо повернення частини суми судо­вого збору вирішується судом, про що постановляється ухвала.

За подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимо­ги на предмет спору, судовий збір справляється на загальних підста­вах. У разі вибуття із справи позивача судовий збір сплачується його правонаступником, якщо збір не був сплачений. У разі роз’єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз’єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується. У разі, якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням за­гальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову та­кож у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об’єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.

Ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено ви­черпний перелік випадків повернення судового збору особі, яка його сплатила. Сплачена сума судового збору повертається за ухва­лою суду в разі:

· зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (в таких випад­ках судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми);

· повернення заяви або скарги;

· відмови у відкриті провадження у справі;

· залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з по­вторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

· закриття провадження у справі.

З ухвалою суду про повернення судового збору та відповідною заявою (у якій вказується, зокрема, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів ра­хунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в заяві), до якої дода­ється оригінал або копія розрахункового документа (квитанції, пла­тіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету, особа звертається до органу Державної казначейської служби України за місцем зарахування платежу до бюджету. На під­ставі вказаних документів органи Державної казначейської служби України перераховують кошти з бюджету:

-у безготівковій формі — готуючи платіжні доручення на пере­рахування коштів на банківський рахунок особи;

-готівкою - шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу фізичної особи. На підставі належно оформлених чеків на отримання готівки фізичні особи, на ім’я яких виписано чеки, отримують готівку з рахунків, відкритих на ім’я органів Державної казначейської служби України в банках. Чеки на отримання готів­ки пред’являються до оплати в банк протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).