Спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України за правилами адміні­стративного судочинства суди розглядають спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках,встановлених Конституцією та ЗУ. Зазвичай суб’єкти владних повноважень самостійно вчиняє дії, необхідних для реалізації його управлінських функцій саме в силу наділення його владних повноважень. Але у випадках вст.. КУ та ЗУ, вчинення деяких дій суб’єкта владних повноважень задля реалізації його управлінських функцій можливе лише в результаті звернення до адмін. Суду.

Адмін. Справи, що виникають із зазначених спорів, суд розглядає за адмін.. позовами суб’єктів владних повноважень. Відповідаючі в таких спрва здебільшого виступають гром. У, іноземці чи особи без гром, об’єднання гром., юр. Особи, які у спірних правовідносинах не є суб’єктами владних повноважень. В окремих випадках відповідачами можуть виступати і суб’єкти владних повноважень. Так, у законодавчо визначених випадках, певні суб’єкти владних повноважень при реалізації ними контрольно-наглядових функцій можуть звертатися з адмін.. позовами до інших суб’єктів владних повноважень, наприклад, щодо визнання неправомірними правових актів останніх. Такі спори не слід плутати з компетенція ми, оскільки вони виникають в наслідок реалізації контрольно-наглядових заходів і не пов’язані із конкуруванням повноважень, вчиненням дій, які є прерогативою іншого органу тощо. Але здебільшого спори суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених КУ та ЗУ пов’язані з реалізацією суб’єктами владних повноважень тих т.з. «втручальних повноважень», що тягнуть суттєве обмеження прав та законних інтересів фізичних чи юр. Осіб, у тому числі через покладені на них обтяжливих обов’язків (обмеження права на мирні зібрання, примусовий розпуск об’єднань гром.). У цьому випадку суд здійснює попередній контроль задіями, якими суттєво зачіпаються права особи. Законодавством презумпована наявність у випадку реалізації таких повноважень публічно-правового спору з огляду на те, що особа може заперечувати самі правовідносини, які є передумовою для їх реалізації. Сме цим відрізняється адмін.. справи від справ особливого провадження, в яких суд може здійснювати попередній контроль за діями, якими суттєво зачіпаються права громадян та юр. Осіб, надаючи дозвіл на застосування примусових заходів. Але предметом розгляду у справах особливого провадження є не публічно-правовий спір, а підстави щодо реалізації владних повноважень по застосуванню (скасованню) примусових заходів у випадках, передбачених законом за відсутності між сторонами публічно-правового спору.

Слід зазначити, що надання суб’єктам владних повноважень права звертатися з адмін.. позовом до фіз.. чи юр. Осіб викликало жваві дискусії серед працівників. Так, наприклад, В. Авер’янов, Д Лук’янченко, Ю. Педько вважають, що таке право вочевидь суперечить ідеології адмін. Юстиції, яка своїм історичним генезисом має суто правозахисну природу, тобто спрямована на захист людини від органів публічної влади і не повинна вирішувати будь-які справи проти людини.

Цієї ж думки дотримується І Р. Куйбіда, Т.Руда, які також вважають, що надання такого права не відповідає ідеї адмін.. юстиції. Як вже зазначалося, завдання адмін.. судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних, прав та інтересів юр осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку суб’єкта владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адмін. Справ. Отже, за загальним, п правилом, відповідачем в адмін. Процесі виступає суб’єкт владних повноважень за позовом фіз. Або юр особи, якщо позивач вважає що його права, свободи, інтереси у сфері публічно-правових відносин порушено таким суб’єктом владних повноважень. Проте, здійснюючи в спорах за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених КУ та ЗУ, попередній контроль за реалізацією владних повноважень, адміністративний суд тим самим здійснює й упереджувальний захист прав, свобод та інтересів особи, яка є відповідачем за позовом суб’єкта владних повноважень. Отже, наділення суб’єктів владних повноважень право звертатися з адмін. Позовом до фіз. Та юр осіб у чітко визначених законодавчими актами випадках є цілком обґрунтованими і узгоджуються із завданням адміністративного судочинства.

Перелік встановлених КУ та ЗУ випадків, у яких суб’єкт владних повноважень може звернутися з позовом задля вирішення цієї категорії публічно-правових спорів на сьогодні є досить великим. При цьому слід мати на увазі, що такі випадки не можуть визначитися у підзаконних нормативно правових актах. До цього переліку належать, зокрема, адмін. Позови:

- про примусовий розпуск об’єднання громадян за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації, а у випадку заборони політичної партії і за позовом Ген прокурора.

- про примусове видворення іноземців та осіб без громадянстав за межі території У за позовом центрального органу виконавчої влад, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або СБУ.

- Про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання за позовом органу державної влади чи місцевого самоврядуванн.

- Про дострокове припинення повноважень народного депутата У в разі невикористання ним вимог щодо несумісності за позовом Голови ВРУ, першого заступника або заступника голови ВРУ.

- Про примусове відчуження ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщенні, з мотивів суспільної необхідності за позовом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об’єкти для суспільних потреб.

- Про припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юр осіб чи підприємницької діяльності фіз. Осіб – підприємців у випадках, передбачених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юр осіб або підприємницької діяльності фіз. Осіб – підприємців.

- Про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків у рахунок погашення податкового боргу за позовом органу державної податкової служби.

- Про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі за позовом органу державної податкової служби.

- Про стягнення недоїмки по сплаті єдиного внеску за позовом територіального органу Пенсійного фонду У.

- Про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду9контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням за позовом органу державного нагляду дозвільного органу, що видав документ дозвільного характеру.

- Про стягнення штрафів за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг за позовом уповноваженого органу.

- Про стягнення штрафів з суб’єктів природних монополій за позовом відповідних національних комісій регулювання природних монополій.

- Про вилучення до Державного Буд У прибутку суб’єкта природних монополій, одержаного у результаті порушення норм ЗУ «про природні монополії» за позовами відповідних національних комісій регулювання природними монополіями.

- Про стягнення штрафів за правопорушення на ринку цінних паперів за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

- Про анулювання ліцензії на мовлення за позовом Нац ради з питань телебачення і радіомовлення.

- Про стягнення штрафів за поставку цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізацію його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, у разі неподання декларації про обсяг цукру, що перебуває у їх власності, чи зазначення у декларації неповних або недостовірних даних за позовом центр органу вик влади, що реалізує аграрну політику.

- Про стягнення штрафів що застосовуються до суб’єктів господарювання за правопорушення у сфері теплопостачання за позовом цент органу вик влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду в галузі теплопостачання, та органів держ регулювання.

- По стягнення штрафу за проведення бюро крудитних історій діяльності із збирання та використання інформації, яка складає кредитну історію, без ліцензії за позовом Нац комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг.

Це коло випадків повинно бути обмежене і не передбачати виконання адмін. Судами невластивої їм функції притягнення особи до відповідальності. Зазначене стосується, зокрема, справ щодо застосування адмін. Судами, за позовами суб’єктів владних повноважень, санкцій у вигляді грошової суми(неустойка, штраф,пеня), до яких відносяться адмін-господарські штрафи, фінансової санкцій тощо. Перевантаження такими справами призводить до перетворення адмін. Суду з інституту захисту прав осіб на каральний орган держави. Крім того, на сьогодні, суб’єкт владних повноважень вимушений звертатися до адмін.. суду з відповідним позовом навіть тоді, коли особа не заперечує законність застосування до неї вказаних санкцій та інших примусових заходів. З урахування вищенаведеного більшість доцільним є надання права суб’єкту владних повноважень самостійно приймати відповідні рішення, з їх подальшим примусовим виконанням державною виконавчою службою, та можливістю судовго оскарження таких рішень, якщо особа вважає рішення таким, що порушує її права, свободи, інтереси.