Витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. З ст. 87 КАС України судовими витратами, окрім судового збору, є також витрати, що пов'язані з розглядом справи в адміністративному суді і представлені: 1) витратами на правову допомогу; 2) витратами сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витратами, пов'язаними із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експер­тиз; 4) витратами, що пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Витрати на правову допомогу. У ході розгляду справи в адміні­стративному суді можуть залучатися адвокати та інші фахівці в галузі права. Це обумовлено тим, що відповідно до ст. 59 Консти­туції України кожен має право на таку допомогу, що включає в себе послуги правового характеру, метою яких є реалізація і захист прав, свобод та законних інтересів особи, її представництво у судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Частиною 1 ст. 90 КАС України передбачається, що сторони, які користуються на договірній основі послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання пра­вової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, само­стійно несуть витрати з оплати таких послуг. Порядок укладання договору на надання правових послуг регулюється нормами Цивіль­ного кодексу України, і, відповідно, ціна таких послуг визначається за згодою сторін.

Частина 2 ст. 59 Конституції України передбачає надання право­вої допомоги безоплатно у випадках, передбачених законом. Зокре­ма, ч. З ст. 16 КАС передбачає часткове або повне звільнення особи від оплати правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпечені правової допомоги. Чинне законодавство визна­чає категорії осіб, яким надається безоплатна правова допомога. Таке звільнення передбачається ч. 2 ст. 22 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", п. 4 ст. З Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, слідства, прокура­тури і суду", ч. 4 ст. 5 Закону України "Про соціальні послуги".

Якщо суд звільняє сторону від оплати надання їй правової допо­моги, витрати на таку допомогу компенсуються за рахунок Держав­ного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат встановлюється залежно від того, за чий рахунок буде виплачуватися така компенсація. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що якщо така компенсація сплачуєть­ся суб'єктом владних повноважень, то розмір компенсації не може перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботі. В тому разі, якщо компенсація відповідно до закону спла­чується за рахунок держави, сума компенсації має не перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Витрати сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду. Адміністративні суди у більшості випадків можуть бути те­риторіально віддалені від місцезнаходження сторін, тому сторони та їх представники можуть зазнавати матеріальних збитків, що пов'я­зані із прибуттям до суду. Сторони самостійно несуть витрати, пов'я­зані з переїздом до іншого населеного пункту, а також наймання житла. Але в тому разі, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, інша сторона сплачує такій стороні та її представнику добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсацію за втрачений заро­біток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений за­робіток обчислюється пропорційно розміру середньомісячного заро­бітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, середньомісяч­ний заробіток ділиться на кількість днів в місяці, протягом якого відбувається судове засідання, та множиться на кількість днів, які витрачені стороною та її представником на участь в засіданні суду. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законом Украї­ни "Про Державний бюджет України" на поточний рік.

Компенсація витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, встанов­люється у такому порядку. Компенсація за втрачений заробіток сто­роні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, а також її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, але загальний розмір виплати не може пере­вищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із три­кратного розміру мінімальної заробітної плати. Порядок обчис­лення середньої заробітної плати встановлено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення серед­ньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року.

Компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, а також її представникові у зв'язку з явкою до суду виплачуються пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичний відриву від звичайних занять.

Компенсація витрат, що пов'язані з переїздом до іншого населе­ного пункту та за наймання житла — стороні, на користь якої ухва­лено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам встановлюється на рівні норм відшкодування витрат на відрядження та не може їх перевищувати.

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, пере­кладачів та проведенням судових експертиз. До витрат, пов'яза­них із залученням учасників адміністративного процесу (свідків, спеціалістів, перекладачів) та проведенням судових експертиз, нале­жать: витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту (вартість проїзду до місця виклику і назад) та добові; а також вина­города спеціалістам, перекладачам, експертам за виконану роботу, які виконують функції експертів чи спеціалістів не в порядку служ­бового завдання; витрати, пов'язані з найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз. Ці витрати несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, пере­кладача та проведення судової експертизи. У разі не оплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призна­чення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціати­вою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України (ст. 92 КАС України).

Відповідно до чинного законодавства за свідками, а також екс­пертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заро­бітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та ви­кликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення (далі - орган, який зробив ви­клик). Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять

Крім того, всім зазначеним особам, якщо виконання їх процесуаль­них функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, відшкодовуються такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові.

Перекладачам, а також особам, які виконують функції експертів чи спеціалістів не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується також винагорода. Сума винагороди за відрив від звичайних занять визначається з урахуванням їх характеру за­нять у межах від 20% до 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Компенсація витрат на виплату винагороди спеціалістам, пере­кладачам обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до Постанови Кабі­нету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення се­редньої плати" від 8 лютого 1995 р.

Розмір компенсації витрат, що пов'язані з проведенням судової експертизи, не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції.

Науково-дослідні установи судової експертизи Мін'юсту прово­дять судову експертизу за рахунок коштів, передбачених у Держав­ному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових ек­спертиз. Вартість проведення експертиз, що призначаються за адмі­ністративними справами, та досліджень за матеріалами кримінальних справ, що призначаються органами дізнання, попереднього слідства та суду, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Мін'юсту (нормативна вартість однієї експертогодини у гривнях):

експертиза проста — 14,53;

експертиза середньої складності — 18,16;

експертиза особливої складності — 21,80.

Виплати свідкам і експертам провадяться судом з коштів, що їх вносить сторона, яка порушила клопотання про виклик свідків або проведення експертизи, а у разі коли ці дії здійснюються за ініціативою суду чи за клопотанням обох сторін — з коштів, що вноситься обома сторонами порівну. Розмір суми, яку наперед має внести сто­рона (сторони), визначається судом орієнтовно. Остаточний розрахунок провадиться після виконання викликаними особами своїх завдань. Якщо суми, наперед внесені сторонами, виявилися недостат­німи для розрахунків із свідками і експертами, виплати провадяться з коштів суду, незалежно від часу надходження додаткових пла­тежів сторін. Якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, зазначені виплати провадяться з коштів суду. З цих же коштів ви­плачується винагорода перекладачеві.

Виплати винагороди особі за відрив від звичайних занять і зі проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах норм за час, затрачений нею у зв'язку з явкою за викликом і на виконання даного їй завдання).

Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і на­зад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військовослужбовцям, які викликаються до суду як свідки, по­терпілі, законні представники потерпілих, експерти, спеціалісті, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами. Особисто військовослужбовцям ніякі вит­рати не відшкодовуються.

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сто­рона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотан­ня заявлено обома сторонами — обидві сторони порівну.

Розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, не може перевищувати 50% розміру мінімаль­ної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані (право сторони на допомогу суду) (ст. 97 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Не лише особам, які беруть участь у справі, а й іншим зацікавленим щодо судових витрат особам надано право на оскар­ження судового рішення у частині судових витрат, якщо це сто­сується їхніх інтересів (ст. 98 КАС України).

Розподіл судових витрат. Кодекс адміністративного судочинстві встановлює правила розподілу судових витрат залежно від того, на користь якої сторони (яка є суб'єктом владних повноважень, або

сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень) ухвалено рішення по справі. Якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені сторо­ною документально підтверджені судові витрати компенсувати з Державного бюджету. Якщо у справі владна сторона була представ­лена органом місцевого самоврядування, його посадовою чи службо­вою особою, витрати компенсуються за рахунок відповідного місце­вого бюджету.

У тому разі, коли судове рішення ухвалюється на користь сторо­ни — суб'єкта владних повноважень, суд присуджує стягти з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові вит­рати, що пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У разі задоволення адміністративного позову частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких йому відмовлено.

У випадку, якщо позивачем виступає суб'єкт владних повнова­жень, а відповідачем — фізична або юридична особа, судові витрати, що здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС у разі відмови у задоволенні позов­них вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду, судові витрати, які понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Якщо суд вищої інстанції (апеляційної або касаційної), не переда­ючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, такий суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачеві належить право відмовитися від позову. У разі такої відмови понесені витрати позивачем не відшкодовуються йому, при цьому витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, винятком є випадки, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за зая­вою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

До ухвалення судом рішення у справі сторони можуть врегулю­вати спір на основі взаємних поступок, а також дійти згоди і щодо розподілу судових витрат. Якщо сторони під час примирення не передбачили порядку розподілу судових витрат, то відповідно до ст.. 96 КАС України, кожна сторона у справі несе половину витрат.

Компенсація судових витрат сплачується на підставі судового рішення шляхом перерахування коштів на поточні рахунки в банківських установах осіб, які зазнали такі витрати.

 

50 Розподіл судових витрат.
Стаття 94. Розподіл судових витрат

 

1. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

2. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

4. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.