Деонтологічний аналіз психологічних досліджень.

Деонтологія (від грец. deon — необхідність, обв’язок та logos — вчення, слово) — наука про обов’язок, моральні зобов’язання та професійну етику. Деонтологічний аналіз — аналіз дослідження на відповідність основним правилам професійної етики.

Висновок про етичність або неетичність психологічного дослідження має формулюватись спеціальними комісіями на базі системного детального аналізу, ще до початку проведення дослідження. Порушення вже однієї з вимог достатньо для того, щоб дослідження було визнане неетичним та заборонене для проведення. Такий всебічний розгляд, окрім функції допуску, несе освітній момент, стимулює професійну відповідальність і є особливо важливим для дослідників-початківців.

Деонтологічний аналіз має враховувати усі моменти, які несуть ризик неетичної поведінки психолога: від коректності визначення методологічних основ дослідження до етичності представлення його результатів. Орієнтовна схема деонтологічного аналізу представлена у таблиці 1. З метою унаочнення матеріалу спробуємо проаналізувати класичний експеримент Дж. Уотсона з хлопчиком Альбертом. Вибір цього дослідження є невипадковим, адже саме воно найчастіше наводиться як приклад неетичного (Таблиця 1.). Деонтологічний аналіз передбачає не лише ретельне порівняння із кожним пунктом етичного кодексу, а й визначення того, наскільки науково цінним та практично значимим є дослідження. Справа в тому, що наявність негативних впливів або свідомого обману часто виправдовується значимістю результатів. Ще й досі точиться дискусія з приводу того, чи переважає на терезах професійної етики внесок Дж. Уотсона в психологію очевидну неетичність його експериментів.

 

Діагностика уяви.

Уява – психічний (інтелектуальний) процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв'язків між відомими образами та знаннями. Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори. Принциповим є те, що уява пов'язана з образами, уявленнями, хоча продукт уяви оформлюється знаково – у вигляді, наприклад, опису, тексту, тобто вербально (скажімо, як фантастичний твір). Учені вважають, що уява виникла в людини як відповідь на потребу передбачати результат своєї праці і, крім того, пояснити незрозумілі події та явища природи.

Методика "Вербальна фантазія (мовна уява)"

Придумати розповідь (історію, казку) якесь живій істоті (людину, тварину) або про що-небудь іншому за вибором дитини і викласти його усно протягом 5 хв. На придумування теми або сюжету оповідання (історії, казки) відводиться до однієї хвилини, і після цього дитина приступає до розповіді. У ході розповіді фантазія дитини оцінюється за такими ознаками: 1. Швидкість процесів уяви. 2. Незвичайність, оригінальність образів. 3. Багатство фантазії. 4. Глибина і опрацьованість (деталізованість) образів. 5. Вразливість, емоційність образів. По кожному з цих ознак розповідь одержує від 0 до 2 балів. Способи оцінювання розвиненості уяви дитини молодшого шкільного віку через його виріб з пластиліну (Методика «Скульптура»), малюнки (Методика «Малюнок»), вибір вибраний не випадково. Даний вибір відповідає трьом основним видам мислення, наявними у дитини цього віку: словесно-логічного, наочно-дієвому і наочно-образним. Фантазія дитини найбільш повно проявляється якраз у відповідних видах творчої діяльності. Методика "Малюнок" У цій методиці дитині пропонуються стандартний аркуш паперу і фломастери (не менше шести різних кольорів). Дитина отримує завдання придумати і намалювати якусь картину. На це відводиться 5 хв. Методика "Скульптура" Дитині пропонується набір пластиліну і завдання: за 5 хв. змайструвати якусь саморобку, виліпив її з пластиліну. Фантазія дитини оцінюється за такими параметрами від 0 до 10 балів. Методика "Придумай розповідь" Дитині дається завдання придумати розповідь про кого-небудь або про що-небудь, витративши на це всього 1 хв, і потім переказати його протягом двох хвилин. Це може бути не розповідь, а, наприклад, яка-небудь історія або казка.

23. Діагностика професійних схильностей і професійної придатності.

Професійна придатність – це імовірнісна характеристика, що відображає можливості людини з оволодіння будь-якою професійною діяльністю.

Основними структурними компонентами придатності людини до роботи є [12]:

· громадянські якості (духовність, моральність, відношення до людей, суспільства);

· ставлення до праці, до професії, інтереси, схильності до даної галузі праці;

· загальна дієздатність – фізична та розумова (широта і глибина розуму, самодисципліна, розвинений самоконтроль, безкорислива ініціатива, активність);

· спеціальні здібності – якості, необхідні в певних видах діяльності (пам’ять на аромати для кулінара, слух для музиканта, просторове мислення для конструктора і т. п.);

· знання, навички, досвід, вишкіл в даній професійній області.