Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні, ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик.

Ризики будь-яких видів піддаються управлінню, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак і фінансові витрати для відшкодування збитків. Здійснення управління ризиками страховими компаніями визначається специфічністю страхування як сфери бізнесу і пов'язано із діяльністю страховика, яка складається з безпосереднього здійснення страхових операцій, інвестування фінансових ресурсів, здійснення звичайних для будь-якого суб'єкта господарювання функцій.

Ризик-менеджмент за економічним змістом являє собою систему управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі цього управління. Метою ризик-менеджменту є забезпечення максимальної ефективності управління з урахуванням факторів невизначеності, які можуть як негативно так і позитивно вплинути на досягнення цілей проекту.

Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе процес вироблення мети ризику і ризикових вкладень капіталу, визначення ймовірності настання події, виявлення ступеня і величини ризику, аналіз навколишнього оточення, вибір стратегії управління ризиком, підбір необхідних для даної стратегії прийомів управління ризиком і способів його зниження (тобто прийомів ризику-менеджменту), здійснення цілеспрямованого впливу на ризик.

Ризик-менеджмент дуже динамічний, ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміни умов ринку, економічної ситуації, фінансового стану об'єкта управління. Тому ризик-менеджмент має базуватися на знанні стандартних прийомів управління ризиком, на вмінні швидко і правильно оцінювати конкретну економічну ситуацію, на здатності швидко знайти гідний, якщо не єдиний вихід з конкретної ситуації.

Першим етапом організації ризик-менеджменту має бути визначення мета ризику та ризикових вкладень. Мета ризикових вкладень капіталу – отримання максимального прибутку. Цілі ризику і ризикових вкладень повинні бути чіткими, конкретизованими і відповідними ризику і капіталу.

Наступним важливим моментом в організації ризик-менеджменту є отримання інформації про навколишнє оточення, що необхідна для ухвалення рішення на користь тієї чи іншої дії. Аналіз інформації та урахування оцінок ризику дозволяє правильно визначити ймовірність настання події, виявити ступінь ризику й оцінити його вартість.

На основі наявної інформації про навколишнє середовище, ймовірності, ступеня і величини ризику розробляються різні варіанти дій та проводиться оцінка її оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку і величини ризику.

 

Виключення ризику. Активне і пасивне запобігання ризику.

Виключення ризиків — це відмова від здійснення будь-яких дій, пов'язаних з можливістю появи ризиків.

Диверсифікація передбачає два основні способи управління ризиками – активний і пасивний.

Активне управління являє собою прогнозування розміру можливих доходів від реалізації кількох інвестиційних проектів.

Пасивне управління передбачає створення незмінного ринку із заздалегідь визначеним рівнем ризику і стабільне утримування своїх позицій на ринку.

Пасивне управління характеризується низьким оборотом і мінімальним

рівнем концентрації обсягів продукції. Диверсифікація з пасивним

управлінням застосовується здебільшого для зниження ризиків

інвестиційних проектів.

 

Суб'єктивні й об'єктивні ризики.

У роботі страховика винятково важливе значення має визначення об’єктивного й суб’єктивного ризиків.
Об’єктивні ризики відображають шкідливу діє неконтрольованих сил природи чи інших випадковостей на застраховані об’єкти і не залежать від волі та дій людини. Суб’єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні об’єктивного підходу до дійсності, і пов’язані з недостатнім пізнанням довкілля в об’єктивній реальності. Тому вони залежать від дій та свідомості людей.

 

 

Матеріальні і нематеріальні ризики.

На підставі характеру заподіяної шкоди при обґрунтованому ризику доцільно виділити такі види ризику, як матеріальний та нематеріальний ризики.
Матеріальний ризик передбачає заподіяння матеріальної шкоди, зокрема особистої чи фізичної (смерть людини, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, фізичний біль та інше) та майнової (знищення або ушкодження майна)
Нематеріальний ризик не передбачає заподіяння матеріальної шкоди, але може призвести до порушення нормальної діяльності установ, підприємств, фірм, а також суспільного порядку (посадові злочини, злочини проти порядку управління та інше), а також – до зазіхання на честь, достоїнство громадян та їх особисті немайнові права (моральна шкода при наклепі, образі та інше)

 

 

Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові ризики.

Ризик - це загроза збитків. Їх відшкодування фіксується певною грошовою компенсацією, яку суд присуджує до виплати позивачу, який виграв процес. Але не всякий збиток відшкодовується. Страхування має справу головним чином з чистим ризиком.

Чистий ризик - це ризик, що передбачає тільки можливість збитків. Так, сніжна лавина являє собою такий вид ризику, якого ніяке фізична або юридична особа не здатне ні передбачити, ні уникнути. Іншими словами, будь-яка катастрофа, подібна землетрусу або пожежі, дорого обходиться людям, на яких вона обрушується, але її відсутність не призводить до підвищення прибутків. Чистий ризик містить у собі лише небезпеку шкоди, без будь-якої можливості виграшу. З іншого боку, спекулятивний ризик відкриває перспективу отримання прибутку, що, перш за все, і підштовхує людей займатися бізнесом. Будь-який бізнес має на увазі, що, роблячи гроші їх можна втратити. Спекулятивний ризик - ризик, що передбачає ймовірність, як прибутків, так і збитків.

Фундаментальний ризик – це регулярний ризик, що притаманний певному об'єкту та/або ситуації, а також ґрунтується на природних або соціальних закономірностях (зокрема, ризики автомобільних аварій або втрата посівів через град). Фундаментальні ризики виникають з причин, які непідвладні ані окремій людині, ані групі людей, але суттєво на них впливають. Що ж до часткових ризиків, то вони більше пов’язані з окремими особами як по причинам, так і по наслідкам (пожежі, кражі, травми на виробництві тощо). Часткові ризики в основному підлягають страхуванню, в той час як фундаментальні – ні.

 

Визначення страхового ризику.

В основі страхування лежить страховий ризик.

Страховий ризик - це неоднозначне поняття, але найчастіше під ним розуміється ймовірність настання збитку. Ризик є об'єктивною передумовою виникнення страхових відносин: якщо немає ризику - немає і потреби у страхуванні. Однак не будь-який ризик може лягти в основу страхових відносин. Застрахований може бути лише той ризик, за яким можна оцінити ймовірність настання страхового випадку, визначити розмір можливого збитку і обчислити еквівалентну страхову премію.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності випадковості настання.

У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями.

По-перше, ризик — це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), на випадок яких проводиться страхування й які має ознаки ймовірності та випадковості настання. По-друге, ризик пов'язаний з конкретним об'єктом, щодо якого визначаються чинники ризику. По-третє, ризик — це розподіл між страховиком і страхувальником негативних економічних наслідків у страховому випадку.

 

Ознаки страхового ризику.

Критерії визначення страхового ризику:

- ймовірний характер високого рівня;

- випадковий характер настання;

- співвідношення випадковості прояву певного ризику із сукупністю однорідних об’єктів;

- неможливість визначення моменту настання страхового випадку у часі та просторі;

- страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха;

- необхідність об’єктивного виміру та оцінки шкідливих наслідків реалізації ризику.

Основні характеристики ризику:

1)частота настання події, щодо місця та часу – визначає ступінь настання страхових випадків за тим чи іншим видом страхування. Розраховується як відношення числа страхових випадків до кількості договорів страхування або кількості застрахованих об’єктів за певним видом страхування;

2)важкість наслідків (величина збитку) – визначається як матеріальний збиток нанесений страхувальнику внаслідок настання страхового випадку.

Однак частота й важкість наслідків можуть мати різне співвідношення.