ТЕМА 7. Організація, стратегія і тактика ризик-менеджменту



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ТЕМА 7. Організація, стратегія і тактика ризик-менеджменту



Алгоритм вивчення теми

1. Вивчення цієї теми доцільно розпочати з комплексу питань, які допоможуть визначити сутність процесного підходу до формування ризикової моделі сучасного підприємства; поняття і значення інтеграції системи ризик-менеджменту з діючою системою управління підприємства; місце служби ризик-менеджменту в системі управління підприємством; зміст понять стратегія і тактика ризик-менеджменту; основні правила реалізації стратегії ризик-менеджменту; сутність тактичних прийомів ризик-менеджменту.

Стратегічний ризик – можливість настання неочікуваної події, яка знижує здатність керівників своєчасно і якісно розробляти і реалізовувати стратегію управління підприємством. Врахування стратегічних ризиків саме вже є частиною управлінської стратегії сучасної конкурентоспроможності. Поняття "стратегія", яке походить від грецького strategia = Stratos - військо + ago - веду і являє собою мистецтво планування, керівництва яке ґрунтується на правилах і далекоглядних прогнозах.

Управління ризиками представляє собою сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до їхнього зменшення. Метою управління ризиками є доведення проаналізованого та оціненого ризику до кінцевого (прийнятного) рівня. Складовими ризик-менеджменту є стратегія і тактика управління.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, яке ґрунтується на прогнозуванні ризику та використанні прийомів його зниження. При цьому стратегія управління передбачає визначення та способи реалізації механізмів зниження рівня ризику. Можна виділити три стратегії поведінки підприємства, з точки зору їх потенційної ризикованості.

Консервативна стратегія передбачає збереження того, що вже створено, відмову від розширення бізнесу, якої б то не було експансії на ринку.

Помірно-агресивна стратегія — те або інше поєднання збереження існуючого становища підприємства з прагненням до захоплення часток ринку, збільшення прибутку і тощо. При цьому використовуються законні способи боротьби з конкурентами.

Агресивна стратегія — концентрація на захопленні часток ринку, швидкому рості активів і капіталу, в тому числі з використанням напівзаконних способів.

Виділяють кілька можливих варіантів стратегії ризик-менеджменту підприємства, які поділяються за двома ознаками: за стратегією підприємницької поведінки підприємства і за методами розробки стратегій управління ризиками.

Відповідно до загальної стратегії підприємницької поведінки підприємства:

стратегія уникнення ризику, яка передбачає стагнацію бізнесу, тому, що в такому випадку проблематичним стає можливість одержання прибутку, в чому і полягає сутність економічної діяльності підприємства;

стратегія прийняття ризику, яка передбачає те, що підприємство свідомо йде на ризик і займається бізнесом до тих пір, поки збитки від наслідків які наступили після ризиків не призведуть до невідновних втрат;

стратегія управління ризиком – виявлення і оцінка, а також розробка і впровадження заходів щодо його мінімізації. Це найменш рідко (у свідомому вигляді, т.т. з фіксацією робіт і їх етапів щодо оцінки можливих ризиків, розробки відповідних планів і дій тощо) стратегія поведінки в бізнесі, що застосовується сьогоднішнім українським підприємцем.

За методом розробки стратегій управління ризиками:

1. індуктивна — збір, систематизація і узагальнення фактів і на підставі цього прийняття рішень;

2. дедуктивна — висунення гіпотез, які потім співставляються з фактами і розробляються заходи щодо впровадження в практику висунутої гіпотези;

3. позитивна — коли вивчається те, що існує, вивчається попередній досвід і досвід інших і виходячи з цього обирається оптимальний варіант рішень;

4. нормативна — відображає суб'єктивні уявлення щодо того, що повинно бути і обирається варіант рішення у відповідності з чітко встановленими правилами і нормами.

5. інтуїтивна - стратегія, яка побудована на "відчутті" підприємцем ризику, на його здатності безпосередньо, раптово, без логічного обдумування та усвідомлення знаходити вірне вирішення проблеми

6. інсайтна - стратегія, яка побудована на "відчутті" підприємцем ризику, на його здатності безпосередньо, раптово але усвідомлено знаходити вірне вирішення проблеми

Стратегія ризик-менеджменту містить у собі правила (основні принципи дій), на основі яких пропонуються способи вибору варіанта рішення в ситуаціях ризику.

Сутність правила "максимум виграшу" полягає у тому, що з можливих варіантів ризикованих вкладень капіталу обирається той варіант, який дає найбільшу ефективність результату (виграш, доход, прибуток) за умов мінімального або прийнятного для інвестора ризику (ґрунтується на теорії ігор).

Сутність правила "оптимальної імовірності результату" полягає у тому, що з можливих рішень обирають те, при якому імовірність результату є найкращою і прийнятною для інвестора, тобто задовольняє фінансового менеджера.

Сутність правила "оптимального коливання результату" полягає у тому, що з можливих рішень обирається те, при якому імовірність виграшу та програшу для одного й того ж ризикового вкладення капіталу має невеликий (а краще найменший розрив), тобто найменшу величину дисперсії, середнього квадратичного відхилення, варіації.

Сутність правила "оптимального поєднання виграшу та величину ризику" полягає у тому, що менеджер оцінює очікуваний розмір виграшу та ризику і приймає рішення щодо вкладення_капіталу у ту справу, яка дозволить одержати очікуваний виграш і одночасно уникнути значного ризику.

Основою реалізації обраної стратегії ризик-менеджменту є використання тактичних прийомів ризик-менеджменту, які являють собою прийоми управління ризиком.

Отже, тактика управління - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

Вибір методів управління ризиком (впливу на ризик) має на меті мінімізувати можливий збиток у майбутньому. Це здійснюється вибором раціонального способу зменшення ризику із кількох методів:

Прийоми ризик-менеджменту складаються з 1)засобів вирішення ризику та 2)прийомів зниження ступеню ризику

Прийоми ризик-менеджменту:

Засоби вирішення ризику: уникнення ризику, передача ризику, утримання ризику, зниження ступеню ризику

Прийоми зниження ступеню ризику (профілактика ризику): диверсифікація, лімітування, самострахування, страхування, перестрахування, хеджування, одержання додаткової інформації щодо вибору та результатів.

Диверсифікація - розподіл ризику за рахунок розподілу капіталу, активів між різними об'єктами вкладення. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності. Диверсифікація є найбільш обґрунтованим і відносно менш витратним способом зниження ступеня фінансового ризику.

Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т. п.

За цими видами діяльності і господарських операцій, що можуть постійно виходити за встановлені межі припустимого ризику, ризик лімітується шляхом установлення відповідних економічних і фінансових нормативів.

Хеджування як метод зниження ступеня ризику — це система заходів, що дозволяє виключити або обмежити ризики фінансових операцій в результаті несприятливих змін курсу валют, цін на товари, процентних ставок тощо в майбутньому.

Придбання додаткової інформації про вибір і результати як метод зниження ступеня ризику.

Самострахування являє собою форму створення страхових (резервних) фондів безпосередньо в господарюючому суб’єкті. Основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень фінансово-комерційної діяльності.

Страхування - один з найважливіших і розповсюджених прийомів зниження ступеня ризику. Його сутність полягає в тому, що підприємство готове відмовитися від частини своїх доходів, щоб уникнути ризику, тобто воно готове заплатити за зниження ступеня ризику до нуля.

Методи компенсації: стратегічне планування, прогнозування економічної ситуації, активний цілеспрямований маркетинг, моніторинг соціально-економічного та нормативно-правового середовища, створення системи резервів (резервний фонд, цільові резервні фонди) залучення зовнішніх ресурсів тощо.

2. Підготуватися до практичних занять №9 і №10, для чого потрібно опрацювати основні літературні джерела і підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.

3. Під час практичного заняття Вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань, звернувши увагу на наступні ключові аспекти теми: сутність, роль і класифікація довідково-інформаційних та довідково-аналітичних документів; поняття службового листа та його види; вимоги до складу реквізитів та написання доповідних і пояснювальних записок. Особливу увагу приділити практичній частині заняття під час якої Ви повинні визначити вплив стратегії підприємства з управління ризиками на можливий вибір процедури управління ними

4. Контроль знань за темою проводиться відповідно до встановлених вимог та критеріїв оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами тестування з теми під час практичного заняття.

Практичне заняття №9



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 161; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.89.248 (0.011 с.)