Модуль 2 процес та система управління ризиками і особливості їх прояву в управлінні ризиками сучасних підприємств

ТЕМА 5. Загальні підходи до процесу управління ризиками

Алгоритм вивчення теми

1. Вивчення цієї теми доцільно розпочатиз комплексу питань, які допоможуть визначити сутність основних підходів до управління ризиками; поняття політики ризику та апетиту до ризику підприємства; принципи та стратегічні задачі управління ризиками; процес управління ризиком і зміст його основних етапів; основні правила управління ризиком.

Управління ризиком – одна з найважливіших галузей сучасного управління, пов'язана зі специфічною діяльністю менеджерів в умовах невизначеності, складного вибору варіантів управлінських дій. Логічна послідовність здійснення антиризикових заходів була запропонована багатьма спеціалістами ще на початку XX ст. Визначені ними форми обмеження та ліквідації ризиків зводилися до наступних дій: запобігання появі випадкових подій, які формують ризиковані ситуації в суспільному житті; подолання (репресія) випадкових подій, появі яких усе ж не вдалося запобігти; задоволення потреб, які виникли внаслідок дії ризику (компенсація втрат, збитків).

Управління ризиком - спеціальний вид менеджерської діяльності, спрямований на пом’якшення впливу ризику на результати роботи підприємства.

Вибираючи методи управління ризиками компанія спирається на сформовану нею власну політику ризику. Під політикою ризику розуміють сукупність заходів, метою яких є реально знизити небезпеку прийняття неправильних рішень і скоротити їх потенційні негативні наслідки на різних стадіях функціонування підприємства. Отже управління ризиками це сукупність процесів усередині організації, спрямованих на обмеження рівнів прийнятих організацією ризиків відповідно до інтересів власників (акціонерів) організації, тобто до апетиту до ризику. Апетит до ризику – рівень прийнятих організацією ризиків відповідно до інтересів власників

Управління ризиками в організації може здійснюватися з різних позицій (підходів):

1. пряме директивне управління ризиками - підхід до управління ризиками, у рамках якого при проведенні окремої операції оцінка передбачуваних ризиків доводиться до вищого керівництва організації, що приймає остаточне рішення про доцільність проведення операції.

2. обмеження ризиків за рахунок лімітування операцій - т.т. обмеження кількісних характеристик окремих груп операцій, виділених по їхньому чи типу або по особах, що несуть відповідальність за операції;

3. обмеження ризиків за рахунок механізмів оцінки ефективності діяльності підрозділів організації або окремих виконавців з урахуванням ризику. Така ситуація природно буде підштовхувати співробітників організації до збільшення доходності своїх операцій, за рахунок збільшення ризиків, якщо в організації при оцінці їх діяльності ризики, що приймаються ними, будуть ігноруватися. Відповідно до цього, для стимулювання співробітників до обережного ставлення до ризиків варто враховувати ризики при оцінці їх діяльності.

Ефективний процес управління ризиками повинен відповідати наступним приниципам:

1)принцип масштабності. Суть цього принципу полягає в тому, що господарський суб'єкт повинен наближуватись до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Таким чином, цей принцип обумовлює зведення ступеня непевності до мінімуму.

2) принцип мінімізації. Цей принцип означає те, що підприємства будуть мінімізувати, по-перше, спектр можливих ризиків, а по-друге, ступінь їхнього впливу на свою діяльність. Мінімізація ризику може бути реалізована за декількома напрямками, що, на думку більшості авторів, полягають в лімітуванні ризиків, їхньому хеджуванні та страхуванні;

3)принцип адекватності реакції. Суть даного принципу зводиться до того, що суб'єкт, який господарює, повинен у відповідь швидко реагувати на внутрішні і зовнішні зміни, які виражаються в реалізації ризику, тобто в тих ситуаціях, коли він стає реальністю. Даний принцип може бути реалізований як за допомогою постійного і безупинного маркетингу, так і за допомогою ефективної організації робіт із розробки стратегії розвитку підприємства;

4) принцип розумного прийняття. Цей принцип означає, що тільки в тому випадку, коли ризик обґрунтований, підприємство може прийняти його.

5) принцип комплексності. Цей принцип означає, що в підприємстві повинні враховуватись всі можливі ризики, які можуть як негативно так і позитивно вплинути на досягнення ним своїх цілей.

Сам процес управління ризиками можна визначити як систематичне використання наявних у розпорядженні менеджерів способів і прийомів для вирішення завдань, що стосуються ризиків: встановлення контекстів ризику, аналізу (виявлення і оцінки), впливу, моніторингу і комунікації.

Управління ризиками являє собою процес з чітко визначеними етапами, за допомогою яких менеджери можуть ясно уявити ризики, з якими стикається їхня організація.

В основі організації ризик-менеджменту на підприємствах покладено процес управління ризиками, який включає в себе наступні основні етапи:

В основі організації ризик-менеджменту покладено процес управління ризиками, який включає в себе наступні основні етапи: визначення ризику; оцінка ризику; контроль ризику; фінансування ризику.

Визначення ризику є базою управління ризиками: не можна почати працювати з ризиком, якщо не знати, що він взагалі існує. Необхідно з'ясувати, яким чином підприємство може бути піддано збитку і які його можливі причини. Тому на цьому етапі проводяться роботи пов’язані з визначенням можливих типів, видів та різновидів ризику.

Оцінка ризику містить у собі оцінку тих ризиків, що вже були визначені з погляду їхньої серйозності (тобто реальної шкоди, що вони нанесуть організації у випадку настання). Визначення й оцінка ризику разом складають групу робіт об’єднаних під однією назвою - “аналіз ризику” і спрямованих на їх кількісну та якісну оцінку.

Контроль ризику. Термін “контроль ризику” містить у собі всі заходи, спрямовані на зниження імовірності можливого ризику, або його уникнення, а також зменшення серйозності ризику у випадку його настання. Деякі ризики можуть бути лише знижені до припустимого рівня. Що стосується ризиків, що знаходяться на неприпустимому рівні, то з ними необхідно працювати на наступному етапі управління ризиками, яким є фінансування ризику.

Фінансування ризику. Тут підприємству треба подбати про те, як покрити фінансовий збиток від ризиків, що виявляться неприпустимими і неконтрольованими на припустимому рівні. При цьому організація може залишити ризик на себе, а для покриття можливих збитків створити резервний фонд або взагалі не думати про наслідки, як на жаль досить часто буває у нас на підприємствах.

Проте, підприємства, що задумуються про завтрашній день, передають ризики на покриття страхової компанії. Ця форма контролю за ризиком перетворює невизначений по величині ризик у визначені витрати, тобто в цілком конкретні страхові внески.

Таким чином, процес управління ризиками – це роботи, пов'язані з ідентифікацією, аналізом ризиків і прийняттям рішень, що включають максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій.

2. Підготуватися до практичного заняття №6, для чого потрібно опрацювати основні літературні джерела і підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.

3. Під час практичного заняття Вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань, звернувши увагу на наступні ключові аспекти теми: основні підходи до управління ризиками; поняття політики ризику та апетиту до ризику підприємства; принципи та стратегічні задачі управління ризиками; процес управління ризиком і зміст його основних етапів; основні правила управління ризиком. Особливу увагу приділити практичній частині заняття під час якої Ви повинні показати вміння аналізувати запропоновану ситуацію, визначати апетит підприємства до ризику; використовувати в практичній діяльності підприємств основні правила управління ризиком.

4. Контроль знань за темою проводиться відповідно до встановлених вимог та критеріїв оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами тестування з теми під час практичного заняття.

 

Практичне заняття №6