Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих

Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування — справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.

Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо.

Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок.

Страховi поняття, якi вiдображають найзагальнiшi умови страхування.

Страховий захист - сукупність розподільчих та перерозподільчіх відносинз приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянаму разі загибелі або ушкодження матеріальних об'єктів, або втрат у сімейнихдоходи населення у зв'язку з втратою здоров'я, працездатності та іншимиподіями.

Страховий інтерес - усвідомлена потреба в захисті майна, доходів,життя, здоров'я, працездатності і т. ін. шляхом страхування.

Страхова сума - сума, на яку страхується об'єкт за законом (обов'язковестрахування) або за договором (добровільне страхування). У майновомустрахуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єкта, що підлягаєстрахуванню (будівля, споруда, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в ціломуза конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т.ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартостіоб'єкта, що підлягає страхуванню.

Страховик - юридична особа, яка здійснює страхування на підставіотриманої від певних державних органів ліцензії.

Страхувальник - юридична або фізична особа, яка вступила в страховівідносини зі страховиком, сплачує страхові внески і претендує на страховевідшкодування збитків за застрахованими подіями.

застрахований - особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиєжиття, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту.

Страховий випадок - подія, з настанням якої страховик зобов'язаний зазаконом (обов'язкове страхування) або за договором (добровільнестрахування) виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування - сума, яку повинен виплатити страховик замайновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настаннямстрахових випадків для покриття збитків.

Страхова відповідальність (страхове покриття) - зобов'язання страховикасплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовамистрахування сукупності подій або окремої події.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) - документ, що засвідчує фактстрахування відповідно до правил страхування.

 

 

Поняття класифікації, її наукове та практичне значення

Поняття «класифікація» походить від латинського classis — розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами).

Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об’єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку).

Залежно від того, з якою метою потрібно виконати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку.

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо.

 

Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особове страхування

Класифікація за статусом страхувальника.

Відмінність між страховими інтересами юр. і фіз. осіб зумовлює різні підходи страховиків до проведення страхування, що, вимагає виділення класифікації стра­хування за статусом страхувальника або за орієнтацією страхових інтересів. Така класифікація передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян - орієнтовані на соц. та май­нові потреби родини або окремої людини, і ті, що обслуговують інтереси юридичних осіб.

У випадках, якщо в одному договорі страхування вказується де­кілька застрахованих або список цих осіб є додатком до договору і невід'ємною його частиною, мова йде про класифікацію страхування за формою організації, згідно з якою можна виділити індивідуальне та колективне страхування (залежно від кількості осіб, зазначених у договорі страхування).

Договори індивідуального страхування укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку; вони забезпе­чують урахування визначених потреб окремих осіб, виходячи із їхнього суспільного, майнового та сімейного стану. В окремих випадках страхова відповідальність може розпов­сюджуватися на членів сім'ї страхувальника.

Колективне страхування передбачає укладення договорів не з окремими фіз. особами, а з адміністрацією підприємств, які виступають у ролі страхувальника. Застрахова­ними є особи, які працюють на цьому підприємстві.

 

Страхування громадян.

Договори індивідуального страхування укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку; вони забезпе­чують урахування визначених потреб окремих осіб, виходячи із їхнього суспільного, майнового та сімейного стану. В окремих випадках страхова відповідальність може розпов­сюджуватися на членів сім'ї страхувальника.

Особисте страхування, що пов'язане з майновими інтересами стосовно життя та здоров'я страхувальника або застрахованої особи.

Отже, особисте страхування здійснюється на випадок смерті страхувальника або застрахованого, тимчасової або постійної втрати ним здоров'я чи працездатності, дожиття страхувальника (застра­хованого) до кінця строку дії договору страхування або до визначеної в договорі події. Об'єктом страхових відносин в особистому стра­хуванні є життя, здоров'я та працездатність людини.

Окремо можна виділити таку групу видів ризикового страхування.

Медичне, яке пов'язується з майновими інтересами щодо витрат на страхування страхувальника або застрахованої особи. Воно передбачає гарантування громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги та фінансування профілактичних заходів за рахунок нагромаджених коштів у страховому фонді.

Група видів майнового страхування пов'язується з майновими інтересами щодо володіння, користування та розпорядження майном страхувальника. Страхувальниками можуть бути не тільки власники майна, а й інші юридичні та фізичні особи, які несуть відповідальність за його збереження.

Об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різноманітних видах.

Майнові види страхування вважаються найстарішими та най­більш розвиненими.

Майнове страхування об'єднує різноманітні види страхування, які розподіляються на дві групи, виокремлення яких пов'язане з істо­тними розбіжностями в практиці здійснення страхування майна юридичних і фізичних осіб.

Страхування життя передбачає обов'язок страховика здійснити виплату суми одноразово або здійснювати послідовну виплату стра­хової суми або її частини страхувальнику (застрахованій особі, отримувачу), який має право на її отримання з метою додаткового забез­печення у разі настання певних подій: досягнення встановленого в договорі віку, смерті, хвороби, тимчасової або стійкої непрацездатності.

 

Терміни у страхуванні

Специфічність категорії "страхування" породжує закономірну необхідність вираження тих чи інших конкретних страхових відносин за допомогою спеціальної термінології:

Страховик – юр. особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії беручи на себе певні зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь якої укладено договір страхування) при настанні страхового випадку.

Страхувальник – фіз. або юр. особа, яка укладає договір страхування зі страховиком, сплачує страхові платежі, є учасником створення страхового фонду і має право по закону або за угодою одержати грошову суму при настанні страхового випадку - події, передбаченої договором страхування.

Застрахований - особа, яка бере участь в особистому старуванні, чиє життя, здоров'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту.

Страхові продукти - специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна страхових продуктів відображається у страховому тарифі. Об'єкт страхування - об'єкт, за яким страховик несе відповідальність.

Страховий ризик – певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості.

Обсяг страхової відповідальності – перелік конкретних страхових ризиків або окремий ризик, при нестачі хоча б одного з яких страховик виплачує страхувальнику грошову суму за рахунок коштів страхового фонду.

Страхова сума – грошові кошти, в межах яких страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату з настанням страхового випадку, а також сума, що виплачується в особистому страхуванні.

Строк срахування – період часу, на який застраховано об’єкти страхування. Обовязкове майнове страхування є безстроковим і діє протягом експлуатації застрахованиї матеріальних активів.

Страховий поліс – документ страхової компанії, що підтверджує домовленість про страхування і видається після завершення страхової угоди.

Страхова оцінка – вартість майна, яка визначається з метою страхування.

Страховий тариф – страх.платіж з одиниці страхової суми за визначений строк.

Страхова премія – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язується відшкодувати страхувальнику,

Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, які можуть бути охоплені тим або іншим вилом страхування.

Страховий портфель – фактична кількість застрахованих об’єктів, число договорів страхування, документально підтверджених у справах страховика.

Перестрахування – є системою економічних відносин, у процесі яких страхувальник з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фін. стійкості й рентабельності страхових операцій.

Співстрахування – особистий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або більше страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності.

Страховий випадок – подія, при настанні якої у силу закону або договору страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування.

Страхове відшкодування – це сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

 

20. Поняття ризику. Основні характеристики ризику. Рівень ризику. Частота ризику та розмір шкоди.

Ризики - можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство тощо) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв'язку з поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).

Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покладеного в її основу. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних, уразливих з погляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

Страховий ризик - певна подія, в разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки ймовірності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування.

Основні критерії страхового ризику:

ризик повинен бути можливим;

ризик повинен мати випадковий характер;

випадковість ризику повинна співвідноситись з певною сукупністю споріднених об'єктів;

настання страхового випадку, як реалізація ризику, не повинно бути пов'язаним з волевиявленням страхувальника чи зацікавленої особи;

факт настання страхового випадку невідомий у часі та просторі;

страхова подія не повинна мати обсяги катастрофічного лиха;

наслідки реалізації ризику повинні бути об'єктивно виміряні й оцінені.

 

Ознаки страхового ризику.

Критерії визначення страхового ризику:

- ймовірний характер високого рівня;

- випадковий характер настання;

- співвідношення випадковості прояву певного ризику із сукупністю однорідних об’єктів;

- неможливість визначення моменту настання страхового випадку у часі та просторі;

- страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха;

- необхідність об’єктивного виміру та оцінки шкідливих наслідків реалізації ризику.

Основні характеристики ризику:

1)частота настання події, щодо місця та часу – визначає ступінь настання страхових випадків за тим чи іншим видом страхування. Розраховується як відношення числа страхових випадків до кількості договорів страхування або кількості застрахованих об’єктів за певним видом страхування;

2)важкість наслідків (величина збитку) – визначається як матеріальний збиток нанесений страхувальнику внаслідок настання страхового випадку.

Однак частота й важкість наслідків можуть мати різне співвідношення.

Інші доходи страховика

Крім страхових премій і доходів від інвестиційної діяльності, страховик може мати такі доходи, не пов’язані зі страхуванням:

• доходи від здавання майна в оренду;

• доходи від надання консультаційних послуг;

• доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика;

• доходи у вигляді безкоштовної фінансової допомоги страховику і безкоштовно переданих страховику товарів;

• доходи від продажу окремо цінних паперів і окремо деривативів протягом звітного періоду

• доходи від врегулювання безнадійної заборгованості, а також доходи від торгівлі борговими зобов’язаннями

• доходи від індексації і передачі основних фондів і нематеріальних активів;

• доходи від позитивної різниці перерахунку в гривні іноземної валюти і коштів від її продажу,

• штрафи, пені й інші доходи.

 

72. Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги. Виплата страхових сум і страхового відшкодування.

Витрати страховика пов’язані із двоїстим характером його діяльності, яка передбачає проведення власне страхування і виконання страховиком ролі активного інвестора.Виділяють такі види витрат страховика:

- витрати на проведення страхових операцій, що становлять собівартість страхової послуги;

- витрати на проведення інших операцій, які супроводжують одержання доходів від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів.

У вузькому розумінні собівартість – це витрати страховика на ведення страхової справи.

Витрати на проведення страхових операцій складають від 60 до 90 % їх загального розміру. За економічним змістом їх поділяють на три великі групи:

- виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування і перестрахування;

- виплати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

- витрати на утримання страхової компанії.

Найважливіша стаття витрат страховика, що виправдовує його існування – виплати страхових і страхових сум.

Друга і третя групи витрат об’єднуються поняттям “витрати на ведення страхової справи”. Вони є основним складовим елементом навантаження як складової частини страхового тарифу і мають свої специфічні особливості.

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування в спеціальній економічній літературі і в страховій практиці поділяють на аквізиційні, інкасаційні і ліквідаційні.

Аквізиційні витрати – це виробничі витрати страховика, пов’язані із залученням нових страхувальників і укладанням нових страхових договорів за посередництвом страхових агентів. Інкасаційні витрати – це витрати пов’язані із обслуговуванням готівкового обігу з надходження страхових платежів.

Ліквідаційні витрати – це витрати, пов’язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком.

Витрати на утримання страхової компанії – це ті самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який суб’єкт господарювання: заробітна плата персоналу компанії з нарахуваннями, плата за оренду приміщення, оплата комунальних послуг, послуг зв’язку, витрати на відрядження, утримання й обслуговування транспорту та ін.

Страховики несуть також витрати, пов’язані із забезпеченням процесу інвестуванням і розміщення тимчасово вільних грошових коштів, тобто управління своїми активами.

Окремо виділяють організаційні втрати, пов’язані із заснуванням страхової компанії. Воно по суті є активами страховика, тобто його інвестиційними.

Загальний обсяг витрат страховика впливає на фінансовий результат діяльності страховика.

 

Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування — справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.

Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо.

Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок.