Тема 8. Основи ризик-менеджменту

Ключові терміни: процес управління ризик-менеджменту, система управління ризик-менеджменту, стратегія ризик-менеджменту, тактика, управління ризиками.

 

8.1. Особливості управління ризиками господарської діяльності

 

Оскільки ризик є економічною категорією, на його ступінь можна впливати через формування та реалізацію стратегії, використання певних засобів, принципів, тобто через створення своєрідного механізму управління ризиками – ризик-менеджменту.

Найбільш повне визначення сутності ризик-менеджменту наведено Д. А. Штефаничем, який вважає, що управління ризиками – це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розроблення й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам.

Відповідно до сучасної концепціїуправління ризиками ризик-менеджментможна розглядати як систему чи як процес. Як система управління ризик-менеджмент містить у собі:об’єкти управління – керовану підсистему; суб’єкти управління – керівну підсистему. Взаємодія об’єктів і суб’єктів управління в ризик-менеджменті може здійснюватися лише за умови інформаційного забезпечення (наявності статистичних, інформаційних, комерційних даних).

Як на об’єкт, так і на суб’єкт системи управління господарськими ризиками покладено виконання конкретних функцій.

Функціями керівної підсистеми ризик-менеджменту є організація: вирішення питань, пов’язаних із ризиком, ризиковими вкладеннями капіталу; робіт зі зниження ступеня ризику; процесу страхування ризику; економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання.

Функції керованої підсистеми полягають у: прогнозуванні (розроблення на перспективу змін фінансово-економічного стану об’єкта та його частин); організації (об’єднання людей, які займаються управлінням ризиками, на основі певних правил та процедур: створення органів управління, побудова структури апарату управління, розроблення норм та нормативів); регулюванні (вплив на об’єкт управління, за допомогою якого досягається ситуація стійкості цього об’єкта у випадку виникнення відхилень від заданих параметрів); координації (узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарату управління та спеціалістів); стимулюванні (спонукання спеціалістів до зацікавленості в управлінні ризиками); контролі (перевірка організації роботи з регулювання рівня ризику).

Як процес управління ризик-менеджмент передбачає розроблення стратегічних і тактичних рішень.

Стратегія ризик-менеджменту – це загальний довгостроковий курс досягнення намічених цілей, в основу якого покладено прогнозування ризику та напрямів його зниження.

Тактика пропонує конкретні методи та прийоми для вибору найбільш оптимального рішення та досягнення результатів у конкретних умовах.

Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання певних принципів, основні з яких такі: усвідомлення прийняття ризиків; особиста відповідальність кожного учасника ризик-менеджменту; колегіальність і демократизм у групі спеціалістів, що займаються проблемами ризику; коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню мети; об’єктивність, достовірність, повнота й надійність інформації; охоплення управління ризиком усіх горизонтальних і вертикальних ієрархічних рівнів підприємства (системний підхід); зіставність рівня ризиків, що приймаються, з рівнем дохідності підприємства та його фінансовими можливостями; врахування фактора часу в управлінні ризиками; мінімізація витрат на організацію та здійснення ризик-менеджменту; інноваційний підхід до управління ризиками тощо.

Таким чином, управління господарськими ризиками спрямовано на ідентифікацію, аналіз, регулювання всіх видів ризику підприємства, що мають місце в його операційній, фінансовій та стратегічній діяльності. Кінцевою метою ризик-менеджменту є цільова функція підприємництва, яка полягає в отриманні найбільшого прибутку за оптимального, прийнятного для суб’єкта господарювання, рівня ризику.

 

8.2. Напрями та методи регулювання ступеня ризику

 

Вибір методів та інструментів регулювання ступеня підприємницького ризику є важливим етапом процесу управління.

Основні напрями та методи регулювання ступеня ризику подані в табл. 8.1.

 

Таблиця 8.1 – Напрями та методи впливу на ступінь ризику господарювання

Напрям впливу	Методи регулювання ступеня ризику
Уникнення ризику	· відмова від ненадійних партнерів, постачальників; · відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень
Компенсація ризику	· стратегічне планування діяльності; · прогнозування зовнішньої економічної ситуації; · моніторинг соціально-економічного та правового середовища; · активний цілеспрямований маркетинг

 

Продовження табл. 8.1

 

Збереження ризику	· відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); · створення спеціальних резервних фондів у натуральній або грошовій формі (фондів самострахування або фондів ризику); · залучення зовнішніх джерел (отримання кредитів та позик, державних дотацій для компенсації збитків та відновлення виробництва)
Передача ризику	· страхування; · передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; · передача ризику через укладання біржових угод (хеджування)
Зниження ризику	· диверсифікація; · здобуття додаткової інформації; · лімітування

 

Реалізація розглянутих вище методів передбачає певні витрати, які можуть істотно різнитися за своїм рівнем. Проблема управління ризиками полягає у визначенні та впровадженні в практику «оптимальних» (раціональних) методів, завдяки яким буде зменшено сукупні витрати об’єкта або отримано максимально можливу в такій ситуації вигоду.

Вибір конкретного методу залежить від досвіду та можливостей суб’єкта господарювання. Але найкращим варіантом вибору напряму оптимізації ризику є обґрунтована комбінація кількох методів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаренкова Г. М. Аналіз моделювання і управління ризиком (в схемах та прикладах): навч. посіб. / Г. М. Азаренкова. – Львів: Новий світ-2000, 2011. – 240 с.

2. Андрєєва Т. Є. Ризик у ринковій економіці: навч. посіб. / Т. Є. Андрєєва, Т. Е. Петровська. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 128 с.

3. Донець Л. І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: [навч. посіб.] / Л. І. Донець. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

4. Івченко І. Ю. Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій: навч. посіб. / І. Ю. Івченко. – К.: ЦУЛ, 2007. – 344 с.

5. Кондрашихін А. Б. Теорія та практика підприємницького ризику (Авторизований доступ): навч. пос. / А. Б. Кондрашихін, Т. В. Пепа. – К.: ЦУЛ, 2009. – 224 с.

6. Клименко С. М. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: навч. метод. посіб. для сам. вивч. дисц. / С. М. Клименко,О. С. Дуброва. – К.: КНЕУ, 2006. – 188 с.

7. Кузьмін О. Є. Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків: навч. посіб. / О. Є. Кузьмін, Г. Л. Вербицька, О. Г. Мельник. – Львів: Нац. ун-т «Лівівська політехніка», 2008. – 212 с.

8. Лук'янова В. В. Економічний ризик: навч. посіб. / В. В. Лук'янова, Т. В. Головач. – К.: Академвидав, 2007. – 464 с.

9. Мороз О. Оптимальне управління економічними системами в умовах невизначеності та ризику: монографія / О. Матвійчук, А. Мороз. – Вінниця: Універсум, 2003. – 177 с.

10. Останкова Л. А. Аналіз, моделювання та управління економічними ризиками: навч. посіб. / Л. А. Останкова, Н. Ю. Шевченко. – К.: ЦУЛ, 2011. – 256 с.

11. Сараєва І. М. Системне моделювання процесу ідентифікації підприємницьких ризиків: [монографія] / І. М. Сараєва; ІПРЕЕД НАНУ. – О.: Фенікс, 2007. – 188 с.

12. Старостіна А. О. Ризик-менеджмент: теорія та практика: навч. посіб. / А. О. Старостіна, В. А. Кравченко. – К.: Політехніка, 2004. – 200 с.

13. Ступаков В. С. Риск-менеджмент: учеб. пособие / В. С. Ступаков, Г. С. Токаренко. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 288 с.

14. Управління підприємницьким ризиком / за заг. ред. д-ра екон. наук Д. А. Штефанека. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – 224 с.

15. Чорноморченко Н. В. Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків: навч.-метод. посібник для сам. вивчення дисц. / Н. В. Чорноморченко, І. С. Іванова, Н. С. Приймак. – Львiв: Магнолiя-2006, 2010. – 260 с.

16. Шегда А. В. Ризики в підприємництві: оцінювання та управління: навч. посіб. / А. В. Шегда, М. В. Голованенко; за ред. А. В. Шегди. – К.: Знання, 2008. – 271 с.

 

Навчальне видання