Якісний аналіз ризиків підприємницької діяльності

 

Якісна оцінка ризиків має на увазі: виявлення ризиків, властивих реалізації передбачуваного рішення; ідентифікацію можливих ризиків; визначення чинників й зони ризику. Мета цього етапу оцінки – виявити основні види ризиків, що впливають на фінансово-господарську діяльність. Перевага такого підходу полягає в тому, що вже на початковому етапі аналізу ОПР може наочно оцінити ступінь ризикованої за кількісним складом ризиків і вже на цьому етапі відмовитися від втілення в життя певного рішення.

У рамках діяльності певного суб’єкта господарювання може бути використана така класифікація зон ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику. Основними критеріями розмежування є: прибуток, виручка, власні кошти підприємства, втрати, коефіцієнт ризику. Іноді в межах зони допустимого ризику виокрем­люють мінімальну зону та зону підвищеного ризику, використовуючи як критерії чистий і розрахунковий прибутки від здійснення підприємницької діяльності.

Перейдемо до розгляду основних видів господарських ризиків та ідентифікації причин їх виникнення.

Політичний ризик передбачає наявність імовірності можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни. Реалізація політичного ризику може бути спричинена здійсненням певних подій політичного характеру: військові події, виникнення локальних конфліктів, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів, зміни геополітичної ситуації тощо.

Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю та ризику, пов’язаному з працівниками підприємства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде врозріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені в законах, активній реакції протестувальників від цих груп. Цей вид ризику шкодить конкурентоспроможності фірми, завдаючи шкоди торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносини фірми з органами державної влади. Виникнення такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими працівниками, робочим колективом підприємства в цілому. Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства зі зв’язків із громадськістю – значно знизити ступінь їх впливу.

Екологічний ризик – ризик завдання збитку навколишньому природному середовищу.

Адміністративно-законодавчі ризики – ризики, що чинять вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають унаслідок адміністративних і законодавчих змін.Джерела даної групи ризиків: введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів, із зовнішніми включно; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну); проблеми, пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, створюваної підприємством; імовірність виникнення конфліктів підприємства із законодавством.

Виробничі ризики – ризики, що виникають у процесі науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг). Можна виокремити такі групи виробничих ризиків: ризики НДДКР (технічні ризики); безпосередньо виробничі ризики; транспортні ризики; реалізаційні ризики (маркетингові або комерційні).

Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він включає всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) реалізується як на рівні держави, так і на рівні окремих фірм. У другому випадку ЗЕД виявляється в укладанні й виконанні контрактів з іноземними партнерами. Структура ризиків ЗЕД велика та налічує, за висновками сучасних теоретиків ризику, близько 150 видів. Основними з них є: країні, ризики вибору й надійності партнера, маркетингові, транспортні ризики, комерційні ризики, митні ризики.

Завдяки якісному аналізу можна виділити велику групу ризиків, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності. Розглянута вище класифікаційна система ризиків має універсальний характер та може бути використана для вибору засобів управління ризиком у виробничо-господарській діяльності підприємств.

7.2. Кількісний аналіз ризиків господарювання

 

Система показників кількісної оцінки ризику вміщує абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику).

1. – ймовірність появи випадкової величини, яка може бути визначена суб’єктивним та об’єктивним методами. Об’єктивний метод розрахунку передбачає оцінку частоти, з якою у минулому відбувалася дана подія:

, (7.1)

де – повна кількість випадків;

– події, які цікавлять.

2. – математичне сподівання досліджуваної величини (наслідків яких-небудь дій, наприклад прибуток). Математичне сподівання, пов’язане з невизначеною ситуацією, є середньозваженим усіх можливих результатів, де ймовірність кожного з них використовується як частота або питома вага відповідного значення:

 

(7.2)

де х_і – значення випадкової величини;

р_і – відповідні ймовірності.

 

Середня величина є узагальненою кількісною характеристикою і не дозволяє прийняти рішення на користь одного із декількох розглянутих варіантів.

3. – дисперсія – середньозважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних. Характеризує розсіювання значення випадкового параметра від його середнього прогнозованого значення та розраховується за формулою

. (7.3)

4. – середньоквадратичне відхилення показує максимально можливе коливання певного параметра від його середньоочікуваної величини та дає можливість оцінити ступінь ризику з погляду ймовірності його здійснення (чим більша величина даної числової характеристики, тим ризикованішим є господарське рішення):

. (7.4)

5. Семіваріація є важливим показником оцінки ризику. Розрізняють додатну () та від’ємну () семіваріацію. Додатна семіваріація характеризує дисперсію тих значень прибутку, які більші від середнього:

, (7.5)

якщо ,

якщо ,

де – сумарна ймовірність настання тих зовнішньоекономічних умов, які дають ймовірність, більшу від середнього значення;

– індикатор відхилень, які більші від середнього.

Чим більше значення вона має, тим більшим є очікуваний від варіанта рішення прибуток.

Від’ємна семіваріація характеризує дисперсію тих значень прибутку, які менші від середнього:

, (7.6)

якщо ,

якщо ,

де – сумарна ймовірність настання тих зовнішньоекономічних умов, які дають ймовірність, меншу від середнього значення;

– індикатор відхилень значення яких менші від середнього.

Чим менша від’ємна семіваріація, тим менші очікувані втрати.

6. Семіквадратичне відхилення. Через розрахунок семіквадратичних відхилень можна перейти від середніх квадратів відхилень до лінійних:

. (7.7)

Додатні семіквадратичні відхилення характеризують лінійні відхилення від середнього значення тих рівнів результату, які більші від цього середнього. Чим більше значення показника, тим більший ризик. Від’ємне семіквадратичне відхилення характеризує лінійні відхилення від середнього значення тих рівнів результату, які менші від цього середнього. Чим більше значення показника, тим менший ризик.

7. K (х) _VAR – коефіцієнт варіації порівнює ризикованість напрямів діяльності і конкретних ситуацій за ознаками (втратами), вираженими у різних одиницях виміру:

. (7.8)

Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100 %. Чим менша величина, тим більш стабільною є прогнозована ситуація і відповідно менший ступінь ризику здійснення напряму діяльності чи певного заходу.

8. K_R – к оефіцієнт ризику показує, у скільки разів можливі середні втрати можуть перевищити можливі додаткові прибутки та розраховується за формулою

. (7.9)

Чим менший коефіцієнт ризику, тим менші ризики і в стратегії.