Сутність і основні поняття ризик-менеджменту

Діяльність організації на різних етапах і в різних сферах завжди сполучена з невизначеністю. Наявність невизначеності в діяльності господарських суб'єктів (імовірнісного характеру подій, зв'язаних з їх функціонуванням на ринку) обумовлює виникнення ризиків.

Імовірність - це не просто міра чекання, але й об'єктивна міра можливості реалізації випадкового. Ризик варто розуміти як конкретну дію, зв'язану з вибором того або іншого сценарію розвитку інвестиційного проекту або напрямку фінансово-господарської діяльності підприємства, засновану на аналізі імовірності настання визначеної події, а невизначеність - як відсутність статистично значимого обсягу інформації, необхідної для аналізу імовірності настання такої події.

Існує кілька підходів класифікації невизначеності. Найбільш застосованим є підхід і характеристика з погляду імовірності настання подій, відповідно до цього виділяється три види невизначеності:

- повна невизначеність – це такий вид невизначеності, що характеризується близької до нуля прогностичністю настання події;

- часткова невизначеність – це такий вид невизначеності, що характеризується тим, що імовірність настання події, а виходить, і ступінь його прогностичності знаходиться в межах від 0 до 1;

- повна визначеність характеризується близької до 1 прогностичністю настання подій. Будучи протилежністю повної невизначеності, повна визначеність дає можливість суб'єктам господарської діяльності з 100% імовірністю прогнозувати не тільки свою стратегію на ринку, але і власне поводження, тенденції розвитку і т.д.

Причини виникнення невизначеності:

1. недетермінованість процесів, що проходять у суспільстві (незакономірність) - є наслідком відсутності можливості повного їхнього пророкування і прогнозування;

2. відсутність повної інформації при плануванні поводження ринкового суб'єкта, або його суб'єктивний аналіз;

3. вплив суб'єктивних факторів на результати проведених аналізів (рівень кваліфікації працівників і ін.).

Ризик являє собою ситуативну характеристику діяльності будь-якого ринкового суб'єкта, що є наслідком невизначеності.

В економічній теорії під терміном «ризики» прийнято розуміти імовірність (погрозу) утрати ринковим суб'єктом частини доходів у результаті здійснення визначеної виробничої або/і фінансової діяльності.

Ризик-менеджмент являє собою систему оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі бізнесу. Це спеціальний вид управлінської діяльності, націлений на зм'якшення впливу ризику на результати роботи підприємства. Це одна з найважливіших областей сучасного управління, зв'язана зі специфічною діяльністю менеджерів в умовах невизначеності, в умовах складного вибору варіантів управлінських дій.

В організації спочатку виявляються ризики, з якими вона може зштовхнутися впроцесі ринкової діяльності, потім визначається, який рівень ризику прийнятний і які методи управління дозволять уникнути втрат, що виникають у результаті дії конкретного ризику.

Сукупність таких дій представляє систему управління ризиками — особливу галузь, що вимагає знань в області аналізу господарської діяльності організації, методів оптимізації рішення економічних задач тощо. Робота менеджера по ризиках націлена на захист організації від ризиків, що загрожують її доходам, і забезпечує рішення головної задачі менеджменту - вибору оптимального варіанта з декількох альтернативних можливостей.

Ризик-менеджмент як система управління складається з
двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).

Об'єктом управління в ризик-менеджменті виступають ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами, що хазяйнують, у процесі реалізації ризику. До таких економічних відносин відносяться зв'язки між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями, конкурентами тощо.

Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - група керівників (фінансові менеджери, фахівці зі страхування тощо), що за допомогою різних методів впливу здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Розрізняють наступні ключові функції ризик-менеджменту:

Ø функція об'єкта управління (організація робіт із запобігання ризику і робіт зі зниження його величини; процес страхування ризиків);

Ø функції суб'єкта управління (прогнозування, організація, координація, регулювання, стимулювання, контроль).

Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для прийняття рішень в умовах ризику:

1. Не можна ризикувати більше, ніж може дозволити власний капітал.

2. Необхідно прогнозувати наслідки ризику.

3. Позитивне рішення приймається при відсутності сумніву.

4. Не можна ризикувати більшим заради малого.

5. При наявності сумніву приймаються негативні наслідки.

6. Багатоваріантність рішення.

Стратегія ризик-менеджменту – це мистецтво управління ризиком у невизначеності господарської ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і використанні різних прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору варіантів рішення.

Управління ризиками – процес впливу на суб'єкт господарювання, при якому забезпечується максимально широкий діапазон охоплення ризиків, їхнє розумне прийняття і зведення ступеня їхнього впливу до мінімально можливих меж, розробка стратегії господарювання у випадку реалізації конкретних видів ризиків.

Принципи управління ризиками:

1. Масштабність – тобто найбільш повне охоплення можливих сфер виникнення ризиків, тобто зведення невизначеності до мінімуму.

2. Мінімізація спектра можливих ризиків і ступеня їхнього впливу на свою діяльність.

3. Адекватність – швидка реакція на зміни в середовищі. Необхідно використовувати маркетинговий інструментарій і розробляти стратегію розвитку підприємства.

4. Принцип розумного прийняття, тобто підприємство повинне знати до початку своєї діяльності, що можливі результати будуть перевищувати витрати на їхнє одержання, тобто нерозумно ризикувати великим заради малого; приймати ризик необхідно в розмірі власних засобів; прогнозувати можливі наслідки ризику.

Виділяють наступні основні етапи процесу управління ризиком: аналіз ризику; вибір методів впливу на ризик; ухвалення рішення; безпосередній вплив на ризик; контроль і коригування результатів процесу управління (рисунок 9.1).

 

 

 

Рисунок 9.1 Основні етапи процесу управління ризиком

Класифікація ризиків

Класифікація ризиків полягає в розподілі ризиків за групами на основі визначених класифікаційних критеріїв. Це один з етапів аналізу ризиків, що дозволяє надалі проводити ідентифікацію й оцінку ризику, а також розробляти методи управління ними.

Існує кілька підходів до проблеми класифікації ризиків, що засновані на різних класифікаційних ознаках:

- причини (тип небезпеки), що викликають несприятливі події;

- характер діяльності, з яким зв'язані відповідні ризики;

- об'єкти_, на які спрямовані ризики.

1.За типом небезпеки прийнято виділяти техногенні (антропогенні), природні і змішані ризики.

§ Техногенні ризики породжені господарською діяльністю людини (аварійні ситуації, забруднення навколишнього середовища тощо).

§ Природні ризики не залежать від діяльності людини. До них відносяться, в основному, ризики стихійних лих (землетрусу, повені, урагани, тайфуни, удари блискавки, виверження вулкана тощо).

§ Змішані ризики — це події природного характеру, ініційовані господарською діяльністю людини. Прикладом може служити зсув, викликаний проведенням будівельних робіт.

2.Залежно від характеру діяльності виділяють ризики підприємницькі, фінансові, комерційні, професійні, інвестиційні, транспортні, промислові й ін.

§ Підприємницькі ризики зв'язані з процесом організації виробництва, з підприємницькою діяльністю, наприклад, їхнім результатом може бути недоодержання прибутку в результаті простою виробництва, банкрутство, упущена вигода, непередбачені витрати й ін.

§ До фінансових і комерційних відносять ризики, що виникають в області управління фінансами і взаємин торговельних партнерів у процесі угоди. Наприклад, невиконання договірних зобов'язань контрагентом за угодою, неповернення кредиту, непередбачені судові витрати тощо.

§ Професійні ризики зв'язані з виконанням працівниками своїх професійних обов'язків.

§ До інвестиційних відносяться ризики, що виникають при інвестуванні коштів з метою одержання прибутку.

§ Серед транспортних ризиків, що виникають при транспортуванні вантажів, розрізняють морські, повітряні й наземні.

§ Промислові ризики характерні для виробничої діяльності підприємств. Це ризики виходу з ладу устаткування, верстатів, приладів, складних технічних комплексів, це також ушкодження промислових будинків і споруджень.

Загальносистемна класифікація ризиків. В основі найбільш розповсюдженої загальносистемної класифікації ризиків лежить виділення чистих і спекулятивних ризиків (рисунок 9.2).

Чисті статичні ризики - це ризики, обумовлені факторами, змінити або обмежити дія яких реально неможливо (податкове законодавство, природно-географічні умови, суспільна мораль, соціальні засади тощо). Вони мають відносно постійний характер прояву. Для аналізу й оцінки цих ризиків широко використовуються методи математичної статистики і теорії ймовірностей, оскільки їхній прояв, як правило, відрізняється визначеною закономірністю.

Спекулятивні ризики повною мірою визначаються управлінським рішенням. Вони мають невизначений характер прояву, а аналітичні оцінки змінюються протягом часу. Невизначеність збільшує не тільки ризик, але і, як правило, корисний ефект. Найбільше яскраво спекулятивні ризики виявляються в областях діяльності, що залежать від ринкової кон'юнктури, тому часто спекулятивні ризики називають динамічними. Для аналізу динамічних ризиків використовують нетрадиційні методи аналізу й обґрунтування управлінських рішень (наприклад, технічний аналіз).

Чисті ризики підрозділяють залежно від основної причини виникнення на наступнів види:

§ Природні ризики - ризики, зв'язані з проявом сил природи.

§ Екологічні ризики — ризики, зв'язані з забрудненням навколишнього середовища.

§ Політичні ризики зв'язані з політичною ситуацією в країні і діяльністю держави. Вони виникають при порушенні умов виробничо-торговельного процесу з причин, що безпосередньо не залежать від суб'єкта, що хазяйнує.

§ Комерційні риски характеризують небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності і показують ступінь невизначеності результатів конкретної комерційної справи. Комерційні ризики поділяються на майнові, виробничі, торговельні, фінансові.

 

 

 

Рисунок 9.2 - Класифікація ризиків

 

Майнові ризики — це ризики, зв'язані з імовірністю втрат майна організації через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної або технологічної систем і т.п.

Виробничі ризики — ризики, зв'язані зі збитком від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів (насамперед з ушкодженням основних і оборотних фондів - устаткування, сировина, транспорт і т.п.), і ризики, зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технологій.

Торговельні ризики являють собою риски, зв'язані зі збитками через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, непостачання товару і т.п.

Фінансові ризики зв'язані з імовірністю утрат фінансових ресурсів. Вони підрозділяються на ризики, зв'язані з купівельною спроможністю грошей, і ризики, зв'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

До ризиків, зв'язаних з купівельною спроможністю грошей, відносяться інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності.

Інфляційний ризик — це ризик того, що при зростанні інфляції одержувані грошові доходи знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності.

Дефляційний ризик - це ризик того, що при зростанні дефляції відбуваються падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів.

Валютні ризики являють собою небезпеку валютних утрат, зв'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, при проведенні зовнішньоекономічних операцій.

Ризики ліквідності - це ризики, зв'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їхньої якості і споживчої вартості.

Інвестиційні ризики містять у собі наступні підвиди: ризики упущеної вигоди, ризики зниження прибутковості, ризики прямих фінансових утрат.

Ризики упущеної вигоди - це ризики настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування, хеджирування, інвестування і т.п.).

Ризик зниження прибутковості може виникнути в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, по внесках і кредитах. Їхніми різновидами є процентні ризики і кредитні ризики.

До процентних ризиків відноситься небезпека утрат фінансово-кредитних організацій, що можуть мати місце в результаті перевищення процентних ставок по притягнутих засобах над ставками по наданих кредитах. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, що можуть понести інвестори в зв'язку зі зміною розмірів дивідендів по акціях, що обумовлено зміною ринкових процентних ставок по облігаціях, сертифікатах і інших цінних паперах.

Кредитний ризик - це небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються кредиторові.

Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових утрат.

Ризики прямих фінансових утрат включають наступні різновиди: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства, кредитний ризик.

Біржові ризики являють собою небезпеку утрат від біржових угод (ризик неплатежу по комерційних справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерській фірмі і т.п.).

Селективні ризики — це ризик неправильного вибору видів вкладення капіталу або виду цінних паперів для інвестування при формуванні інвестиційного портфеля.

Ризик банкрутства являє собою небезпеку повної втрати організацією власного капіталу в результаті неправильного вибору його вкладення і, як наслідок, нездатності організації розраховуватися за узятими на себе зобов'язаннями.