Центри відповідальності та центри витрат: поняття, види

Рішення питань розділення повноважень і взаємин між менеджерами різних рівнів пов'язане з формуванням структури підприємства, яка відображає склад і взаємозв'язок його підрозділів. Для забезпечення ефективного управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

У сучасних організаційних структурах підприємств, що особливо застосовують концепцію контролінгу, виділяють центри відповідальності.

Центр відповідальності – це підрозділ підприємства, де відповідальною особою (менеджером) контролюється поява витрат, отримання прибули, використання прибутку, що інвестується.

Вибір способу ділення організації на центри відповідальності визначається специфікою конкретного підприємства.

Центри відповідальності класифікуються за наступними принципами:

- обсяг повноважень і відповідальності (мал. 2.3);

- функції, що виконуються центром (мал. 2.4).

Відповідно до першого принципу розрізняють центри витрат, центри прибутку, центри інвестицій, центри виручки. Ці центри відрізняються своїми функціями.

Центр витрат здійснює тільки контроль витрат.

Центр прибутку – контроль витрат і доходів.

Центр інвестицій – контроль витрат, доходів і капітальних вкладень.

Центр виручки – керівник відповідає тільки за виручку, але не за витрати.

Приклади.

Центр витрат – цех основного виробництва, ремонтний цех, конструкторське бюро.

Цент прибутку – окремо взяте підприємство у складі об'єднання.

Центр інвестицій – новий об'єкт, що будується, у складі об'єднання.

Центр виручки – відділ збуту.

 

 

 

Рис. 2.3. Класифікація центров відповідальності за принципом повноважень та відповідальності

 

Відповідно до другого принципу розрізнюють:

- основні центри відповідальності:

- допоміжні центри відповідальності.

 

 

 

Рис. 2.4. Класифікація центрів відповідальності за принципом виконуваних ними функцій

 

Для служби контролінга великий інтерес представляє інформація про витрати. У зв'язку з ці особливої уваги заслуговують центри витрат.

Центр витрат може бути охарактеризований як сфера відповідальності, в розрізі якої бажано збирати дані про витрати.

Центри витрат зазвичай підрозділяються на три групи:

- виробничі центри (безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції);

- обслуговуючі центри – сприяють виробництву, але не займаються безпосередньо виготовленням продукції (склади, енергетичні служби, ремонтна служба, відділ технічного контролю (ОТК), загальноуправлінські служби, бухгалтерія, плановий відділ);

- центри по допоміжних виробничих операціях (штампування, упаковки, внутрізаводського транспортування).

При діленні організації на центри відповідальності необхідно враховувати наступні вимоги:

- у кожному центрі відповідальності повинні бути показник для вимірювання обсягу діяльності і база розподілу витрат;

- на чолі кожного центру відповідальності повинна бути відповідальна особа;

- необхідно чітко визначити сферу повноважень і відповідальності менеджера кожного центру відповідальності;

- ступінь деталізації повинен бути достатнім для аналізу, але не надмірною, щоб ведення обліку не було занадто трудомістким;

- бажано, щоб для будь-якого виду витрат організації існував такий центр витрат, для якого дані витрати є прямими.

Наявність центрів відповідальності і центрів витрат дозволяє службі контролінга виконувати такі функції, як контроль, що управляє, сервісною.

Оскільки за формування витрат відповідає кожен центр відповідальності, то з'являється можливість визначити види інформації по кожному елементу витрат в межах кожної з сфер відповідальності:

- для кожного центру відповідальності визначається нормативна (планова) величина витрат;

- по центру відповідальності збираються і узагальнюються фактичні відомості про витрати;

- зіставлення планових і фактичних показників дозволяє менеджерові оперативно контролювати і планувати роботу своєї ділянки;

- інформація про результати зіставлення для вищестоящих менеджерів може повною мірою характеризувати роботу даного центру відповідальності.

Для оцінки загальних витрат на одиницю продукції за якийсь період часу необхідно встановити витрати, які відносяться до кожного витратного центру.

Віднесення витрат до кожного витратного центру здійснюється в наступній послідовності:

1) визначаються витрати, які відносяться до одного і лише до одного витратного центру;

2) визначаються загальні накладні витрати, які відносяться до всіх витратних центрів (оренда приміщення, освітлення, опалювання, страхування будівель і устаткування). Вони розподіляються між центрами пропорційно певній ознаці (базису розподілу, наприклад, орендна плата – пропорційно площі, займаній кожним витратним центром);

3) непрямі виробничі витрати (наприклад, зарплата майстра, комірника, змащувальні матеріали) – розподіляються між окремими видами продукції пропорційно базису розподілу;

4) витрати центру обслуговування (продаж – доставка) розподіляються між виробами на основі доходу від реалізації кожного виду виробів.

 

Контрольні питання

1. Що полягає в основі класифікації об’єктів контролінгу?

2. Дайте сутнісну характеристику поняттям: „витрати”, „собівартість”, „затрати”. В чому відмінності?

3. Які суттєві ознаки покладені в основу класифікації витрат?

4. Як групуються витрати відповідно до калькуляційних статей?

5. Назвіть основні елементи витрат?

6. Назвіть основні ознаки за якими відбувається класифікація витрат з метою оптимізації процесу їх планування та прийняття ефективних управлінських рішень?

7. Прокоментуйте інформаційну модель взаємозв’язку витрат на підприємстві.

8. Поясніть залежність витрат від зміни обсягів виробництва продукції.

9. Розкрийте значення виокремлення постійної та змінної частини витрат?

10. Дайте визначення поняття „центр відповідальності”.

11. У чому полягає сенс для підприємства від формування центрів відповідальності?

12. За якими ознаками класифікують центри відповідальності на підприємстві?

13. Який зв’язок існує між центрами відповідальності та основними економічними показниками діяльності підприємства?

14. Яким чином формування центрів відповідальності сприяє підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень?

15. У чому полягають основні преваги системи управління витратами на базі виділення центрів відповідальності?

16. Назвіть проблеми ефективного функціонування центрів витрат на підприємствах та способи їх вирішення.

 

Тестові завдання до теми 2.

 

 

1. Основними споживачами інформації в управлінському обліку є:

а) внутрішні користувачі інформації;

б) зовнішні користувачі інформації;

в) тільки управлінський персонал;

г) податкова інспекція.

 

2. Основною метою управлінського обліку є;

а) забезпечення інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень;

б) інформування зовнішніх користувачів про фінансовий стан підприємства;

в) розрахунок податкових платежів;

г) розрахунок премій для управлінського персоналу;

д) правильної відповіді немає.

 

3. Теоретичною базою фінансового обліку є:

а) нормативні акти;

б) економічна теорія;

в) теорія прийняття рішень;

г) немає правильної відповіді.

 

4. Головна вимога до інформації в управлінському обліку полягає у:

а) релевантності;

б) точності;

в) вірогідності;

г) своєчасності.

 

5. Види систем управлінського обліку по об’єктах поділяються на:

а) облік по видах витрат;

б) облік по видах доходів;

в) облік по усіченій собівартості;

г) немає правильної відповіді.

 

6. Стандарт-костінг – це:

а) облік по плановій собівартості;

б) облік по нормативній собівартості;

в) облік по фактичній собівартості;

г) облік по усіченій собівартості.

 

7. Облік по фактичній собівартості припускає:

а) відображення фактичних витрат без коригування;

б) відображення фактичних витрат з коригуванням на зміну з норомативними показниками;

в) відображення фактичних витрат з коригуванням на середнє значення;

г) немає правильної відповіді.

 

8. Під нормативними витратами при обліку по нормативній собівартості розуміють:

а) середнє значення за ряд минулих періодів;

б) різниця між нормативними і фактичними значеннями показників;

в) прямі витрати;

г) немає правильної відповіді.

 

9. Достоїнством обліку по усіченій собівартості є:

а) облік характеру поводження витрат у залежності від обсягу;

б) поліпшення можливості контролю;

в) занижена собівартість запасів;

г) немає правильної відповіді.

 

10. Простий директ-костінг характеризується;

а) поділом витрат на змінні і постійні;

б) використанням тільки змінних витрат;

в) використанням тільки постійних витрат;

г) немає правильної відповіді.

 

11. Маржинальний прибуток розраховується як;

а) ціна – змінні витрати на одиницю продукції;

б) ціна – постійні витрати;

в) ціна/змінні витрати;

г) обсяг виробництва × собівартість одиниці.

 

12. Яка система управлінського обліку цілком вирішує завдання обсягу виробництва;

а) простий директ-костінг;

б) облік покриття постійних витрат;

в) жодна система цілком не вирішує це завдання;

г) немає правильної відповіді.

 

13. Маржинальним обліком називається:

а) облік по усіченій собівартості;

б) облік по нормативній собівартості;

в) облік по плановій собівартості;

г) немає правильної відповіді.

 

14. Фінансовий облік орієнтований на:

а) контроль минулого;

б) прогноз майбутнього;

в) поточний контроль;

г) немає правильної відповіді.

 

15. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) обчислюються за встановленою нормою;

в) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;

г) покладені в основу технології виготовлення продукції;

д) є постійними.

 

16. До постійних належать витрати, величина яких:

а) є незмінною для різних видів продукції;

б) залишається постійною на одиницю продукції;

в) зростає із збільшенням обсягу виробництва;

г) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності підприємства;

д) залежить від зміни норм.

 

17. Яка із класифікацій витрат не відповідає дійсності:

а) витрати періоду та витрати на продукцію;

б) витрати прямі та накладні;

в) витрати середні та граничні;

г) витрати релевантні та нерелевантні;

д) витрати контрольовані та неконтрольовані.

 

18. Які із перелічених видів витрат не беруться до уваги у процесі прийняття управлінського рішення:

а) постійні;

б) очікувані;

в) дійсні;

г) безповоротні;

д) змінні.

 

19. Граничні витрати підприємства – це:

а) мінімальні сукупні витрати;

б) ідеальні витрати при оптимальному завантаженні потужності;

в) середні витрати на одиницю продукції;

г) приріст сукупних витрат унаслідок зростання виробництва на одну додаткову одиницю;

д) можлива вигода що втрачається в разі відмови від альтернативного варіанта рішення.

 

20. За збільшення обсягу діяльності:

а) постійні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума постійних витрат збільшується;

в) загальна сума постійних витрат залишається незмінною;

г) постійні витрати на одиницю продукції зменшуються.

 

21. За збільшення обсягу діяльності:

а) змінні витрати на одиницю продукції збільшуються;

б) загальна сума змінних витрат збільшується;

в) загальна сума змінних витрат залишається незмінною;

г) змінні витрати на одиницю продукції залишаються незмінними.

 

22. Із наведеного переліку елементами витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) загальновиробничі витрати;

в) витрати на оплату праці;

г) втрати від браку;

д) амортизаційні відрахування.

 

23. Для виготовлення 100 одиниць продукції було використано 1100 грн. витрат. У наступному періоді передбачається зростання обсягу виробництва на 20%, при цьому витрати досягнуть рівня 1310 грн. Якими будуть дані витрати:

а) пропорційними;

б) постійними;

в) дегресивними;

г) прогресивними.

 

24. Підприємство має можливість розширення обсягу виробництва із 150 до 156 одиниць продукції, при цьому відбувається зростання лише прямих витрат з 1500 до 1560 грн. Якою буде гранична собівартість продукції:

а) 10 грн.;

б) 60 грн.;

в) 160 грн.

 

25. Із наведеного переліку статтями витрат є:

а) матеріальні затрати;

б) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

в) загальновиробничі затрати;

г) витрати на оплату праці;

д) втрати від браку.

 

26. Які витрати підприємства не зміняться, якщо діяльність одного з виробничих підрозділів тимчасово припинена:

а) прямі витрати на оплату праці;

б) прямі матеріальні витрати;

в) прямі накладні витрати;

г) непрямі накладні витрати.