Цілі, об’єкти та завдання контролінгу

Як контроль відрізняється від контролінга, так діяльність контролера відрізняється від діяльності контроллера. Контролер обмежується фіксацією явних причин і винних, що допустили виявлені відхилення. Контроллер же:

1) намагається виявити явні і неявні причини, що зумовили відхилення;

2) здійснює їх аналіз і визначить, як ці причини можуть вплинути на досягнення перспективної мети підприємства;

3) які заходи доцільно упровадити, щоб усунути ці відхилення;

4) сповістить керівництво про те, які саме відхилення сигналізують про необхідність змін в стратегії фірми.

Таким чином, принципова відмінність контролера від контроллера – перший не бере участь в процесі планування і ухвалення управлінського рішення.

Служба контролінга прагне так управляти процесами поточного аналізу і регулювання планових і фактичних показників, щоб по можливості уникнути помилки, відхилення або прорахунку - як в сьогоденні, так і в майбутньому. Звідси витікає основне призначення контролінга – попередження виникнення кризових ситуацій на підприємстві.

Мета контролінга – підтримка ефективного функціонування підприємства, орієнтація управлінської діяльності на максимізацію прибутку і вартості підприємства при мінімізації ризику і збереженні ліквідності (платоспроможності) підприємства.

Об'єктами контролінга є:

- господарські процеси;

- ресурси підприємства;

- показники результативності роботи підприємства;

- фінансова діяльність підприємства.

Основними завданнями контролінга є:

1) виявлення проблеми і корегування діяльності підприємства до того, як ці проблеми переростуть в кризу;

2) контроль і регулювання;

3) інформаційний супровід процесу планування і управління.

Рішення першої задачі пов'язане з:

- визначенням фактичного стану підприємства і його структурних одиниць;

- прогнозуванням стану і поведінки економіки підприємства на заданий майбутній момент часу;

- завчасне визначення місця і причин відхилень значень показників, що характеризують діяльність як підприємства в цілому, так і його структурних одиниць;

- забезпечення стійкого виробничий-фінансового стану організації при настанні (досягненні) граничних значень показників;

- пошуком слабких і вузьких місць в діяльності підприємства.

Своєчасна адаптація підприємства до мінливих змін зовнішнього середовища зумовила необхідність такого управління їм, при якому основою стратегічних рішень стає вибір поведінки підприємства у нинішній момент, який при цьому одночасно розглядається і як початок майбутнього. Без відповідної координації, контролю і регулювання забезпечити можливість успішної реакції підприємства на зміни, які відбудуться в середовищі, не реально. Це визначає друге завдання контролінга – контроль і регулювання.

Рішення третьої задачі пов'язане з:

- розробкою методик планування;

- представленням інформації для складання планів;

- встановленням допустимих меж відхилень;

- аналізом причин і розробкою пропозицій для зменшення відхилень;

- обліком і контролем витрат і результатів;

- розробкою інструментарію для планування, контролю і ухвалення управлінських рішень;

- стимулюванням планування.

Реалізація всіх трьох завдань робить можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов, проявляє виникаючі проблеми, готує підприємства до раптових змін в зовнішньому середовищі, покращує координацію дій на підприємстві і тим самим сприяє тривалому і ефективному функціонуванню підприємства і його структурних одиниць.

 

 

Функції та види контролінгу

 

 

Як вже наголошувалося, основне призначення служби контролінга – попередження виникнення кризових ситуацій в найближчому і віддаленому майбутньому.

Рішення цієї задачі ґрунтується на виконанні певних функцій контролінга.

У літературі немає однозначного трактування функцій контролінгу. Так, в [1] називаються наступні основні функції контролінга:

- моніторинг стану економіки підприємства;

- сервісна функція (забезпечення аналітичною інформацією для ухвалення управлінських рішень);

- функція, що управляє;

- контроль і аналіз економічності роботи підрозділів;

- розробка методології ухвалення рішень, їх координація, а також контроль сприйняття цієї методології керівництвом.

У [6] як основні функції управління називаються:

- інформаційна;

- обліковий-контрольна;

- аналітична;

- планування;

- коментуюча.

Слід зазначити, що названі функції відрізняються своїми назвами, за змістом же вони достатньо близькі. Це дозволяє представити функціонування контролінга такою схемою (рис. 1.3).

Розглянемо зміст функцій контролінга на основі першого їх переліку.

Моніторинг стану економіки підприємства – контроль рівноваги показників “прибуток – витрати”. Рівновага досягається тим, що через певні проміжки часу задані величини порівнюють з фактичним станом і визначають, чи не потрібне втручання (протидіючі заходи) для досягнення необхідного або бажаного стану, і у разі потреби здійснюють його.

Реалізація цієї функції дозволяє дати ще одне визначення контролінгу – це система регулювання витрат і результатів діяльності, що допомагає в досягненні мети підприємства і дозволяє уникнути несподіванок і своєчасно прийняти заходи, коли економіці підприємства загрожує небезпека.

Сервісна функція полягає в своєчасному представленні інформації керівництву для ухвалення рішення по коректуванню стратегії. Інформаційне обслуговування контролінга забезпечується за допомогою систем планування, нормування, обліку і контролю, орієнтованих на досягнення мети, кінцевого результату діяльності підприємства. Інформація повинна містити задані (нормативні, планові) і фактичні дані, зокрема про відхилення.

Функція, що управляє, полягає в переоцінці стратегії, коректуванні реалізації цілей і зміні цілей. Здійснюється ця функція з використанням даних аналізу відхилень, ставок покриття, загальних результатів діяльності для ухвалення рішень по управлінню.

Контроль і аналіз економічності роботи підрозділів і підприємствав цілому як функція контролінгу орієнтована на поточні результати діяльності та є системою „раннього виявлення” майбутніх тенденцій у внутрішнього й зовнішньому середовищі, а також прогнозувати кризові ситуації в окремих сферах діяльності або в цілому на підприємстві.

Функцій спостереження за правильністю застосування методики, яка сприяє досягненню підприємством прибутку, реалізується таким чином, щоб кожний співробітник зберігав за допомогою відповідних інструментів здатність до самоконтролю.

 

 

Корегуючи дії

 

 

 

ні

 

	Продовження роботи (фактичний стан відповідає стандарту)

так

 

Рис. 1.3. Елементи контролінгу та їх взаємодія

 

 

Оскільки сучасний менеджмент поділяє цілі організації (підприємства) на 2 групи – оперативні та стратегічні, то контролінг як система включає до себе 2 основні аспекти – стратегічний та оперативний.

Сутністю оперативного контролінга є формування засобів і методів ефективного управління поточними цілами організації, які можуть бути визначені як прибутковість і ліквідність.

Сутністю стратегічного контролінга є забезпеченняжиттєздатності підприємства, його орієнтація на потенціал успіху, який може бути визначений як шанси і ризики.

На практиці існує тісний взаємозв’язок між оперативним і стратегічним контролінгом. Стратегічним питанням є оперативне втілення або навпаки оперативні проблеми можуть бути не виявлені, якщо не визначене стратегічне питання.

Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу представлена в табл.. 1.2. Їхній зміст відрізняється за орієнтацією, метою, завданнями.

 

Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика оперативного і стратегічного контролінгу