Методика навчання фізики. Приклади задач методики фізики-науки. Самостійність науки – методика навчання фізики. Методика навчання, як майстерність вчителя. Зв’язок між наукою і практикою.

У поняття ²методика навчання² вкладається різний зміст, що стає причиною протиріч у поглядах на його сутність і значущість у педагогічній діяльності учителя.

В одному випадку мова йде про методику навчання фізики, як педагогічну науку, що має власний предмет дослідження.

У методиці навчання фізики – педагогічній науці розв’язуються різноманітні задачі, що пов’язані зі змістом даного навчального предмета і організацією як навчального процесу, так і позакласної роботи:

1) розробляються теоретичні основи побудови шкільного курсу фізики, організації викладацької діяльності вчителя і навчальної діяльності учнів;

2) аналізується і конструюється зміст навчального предмета, його окремих розділів та тем, вивчаються оптимальні шляхи введення окремих одиниць змісту шкільного курсу фізики;

3) аналізуються, узагальнюються, систематизуються методи і прийоми навчання, конструюються різноманітні дидактичні засоби навчання: прилади, навчальні таблиці, кіно-діа-відеофільми тощо, вивчаються шляхи їх ефективного використання.

Цей перелік задач методики фізики можна продовжити, тому що коло питань, які вивчаються даною педагогічною наукою, набагато більше.

Методика навчання фізики має тісний зв’язок з іншими науками: фізикою, дидактикою, психологією, філософією та іншими. Вивчення будь-якої проблеми у методиці фізики передбачає врахування змісту і результатів нових досліджень у даних науках.

Різноманітність цих зв’язків підкреслює самостійний характер методики фізики – педагогічної науки. Він виявляється і в тому, що незважаючи на використання в ній головних положень дидактики, організація процесу навчання фізики, шляхи формування фізичних понять, використання методів, засобів навчання тощо мають свої особливості. Причому результати деяких досліджень у методиці фізики стають підґрунтям подальшого розвитку дидактики.

Назва ²методика навчання² використовується і в тому випадку, коли мова йде про стиль, майстерність педагогічної діяльності конкретного вчителя, яка багато в чому залежить від його особистих і професійних якостей. У цьому розумінні можна погодитися із твердженням про те, що не має однакової методики для всіх учителів. Кожен вчитель повинен знайти свою методику навчання.

Зустрічі вчителя з різними колективами школярів вимагають змін у способах діяльності, їх структурі для того щоб врахувати особливості учнів даного класу. Зміни у планах діяльності відбуваються й у процесі проведення навчальних занять. Все це говорить про творчий характер педагогічної діяльності вчителя, відсутності шаблонів в організації навчального процесу. Ніякими науковими побудовами не можна передбачити всі ті ситуації, з якими може учитель зустрітися під час спілкування з учнями і ті рішення, які він повинен прийняти.

Визначальною ознакою педагогічної діяльності учителя, крім його професійних знань, є майстерність навчання школярів. Але педагогічна майстерність, або, як іноді називають, мистецтво викладання, з’являється з часом і шлях до неї пов’язаний з успіхами і невдачами. При цьому треба врахувати, що помилки, які може допустити вчитель у процесі пошуків своєї методики навчання, можуть суттєво вплинути на результати навчальної діяльності школярів та й на відношення їх до самого учителя.

Однією з причин цих помилок є діяльність ²наосліп², тобто коли учитель не знає або не враховує вимоги та умови, які визначають успішність учіння школярів. А ці вимоги й умови визначаються методикою навчання – педагогічною наукою.

Незнання основ методики фізики, результатів нових досліджень в неї, досвіду роботи інших вчителів, що освітлюється на сторінках педагогічної літератури, приводить до довготривалого пошуку того, що вже відомо, повторенню тих помилок, які вже подолані у практиці роботи шкіл.

Методика навчання фізики, як навчальний предмет має на меті формування у майбутніх вчителів систем знань й умінь з організації навчального процесу, їх ознайомлення з результатами наукових досліджень і з елементами педагогічної майстерності.

Ті питання, які розглядаються на лекціях з методики фізики, більш докладно будуть аналізуватися і використовуватися під час семінарських, практичних, лабораторних занять, виконання курсових і дипломних робіт, проходження педагогічних практик.

 

Циклічність процесу навчання фізики: закономірності людської діяльності; поняття “мислити”; загальна структура циклів процесу навчання; ознаки навчальної проблеми; дидактичні цілі навчальних проблем; пізнавальні завдання.

Якщо за одиницю навчального змісту вибрати його компоненти, то за одиницю процесу навчання треба вибрати його цикли, під час яких відбувається пізнання та засвоєння учнями блоків структурних елементів і відповідних способів діяльності.

Обравши за модель навчального процесу процес навчання, тобто хід діяльності навчання, треба встановити найбільш загальну структуру його циклів, враховуючи закономірності людської діяльності.

Вольова, свідома, цілеспрямована діяльність відбувається за такими етапами: виникнення нової, нестандартної ситуації, що має ²життєво² важливе значення, спонукає людину до аналізу й осмислення того, що відбулося; аналіз цієї ситуації спрямований на пошук виходу з неї супроводжується осмисленням різних його способів і прийняттям рішення про виконання наступних дій; після прийняття рішення про шлях виходу з даної ситуації виконується відповідна система дій; усвідомлення результату діяльності приводить до того, що в залежності від нього цей спосіб діяльності або використовується, або відкидається в тих випадках, в яких зустрічається аналогічна ситуація.

Процес пізнання має трьохфазовий характер: людина спочатку сприймає предмет пізнання як ціле, але уявлення про нього розпливчасті, дифузні; після цього дана цілісність ²руйнується² – пізнаються окремі властивості даного об’єкту; нарешті цілісність предмета пізнання відновлюється шляхом об’єднання в систему знань про його окремі властивості.

Організація активної розумової діяльності учнів, спрямованої на розвиток їх мислення і пізнавальних можливостей передбачає врахування того, що ²мислити – це вирішувати, а вирішувати – це мислити². Це означає, що процес навчання треба розглядати як процес послідовного розв’язування завдань різного типу, розуміючи під ними сукупність вимог й умов, що визначають наступну діяльність.

Вказаним закономірностям людської діяльності відповідає загальна структура циклів процесу навчання.

І. Висунення навчальної проблеми.

Мотивація наступної діяльності.

ІІ. Прогнозування наступної діяльності.

Визначення системи завдань, виконання яких дозволить розв’язати навчальну проблему.

ІІІ. Виконання плану.

Розв’язування пізнавальних завдань, послідовне введення істотних ознак компоненту змісту навчального предмета.

ІV. Узагальнення і систематизація вивченого.

Створення системи істотних ознак, що розкривають зміст компонента.

V. Розв’язування навчальної проблеми.

Демонстрування узагальненого способу діяльності.

VІ. Робота з результатом.

Розв’язування фізичних задач, включення вивченого до загальної системи

знань.

Дана структура циклу процесу навчання є базовою під час вивчення будь-якого компоненту змісту шкільного курсу фізики.

Враховуючи зв’язки між компонентами, цикли процесу навчання розміщені послідовно один за одним. Але існують цикли, що можуть включати у себе інші цикли.

Навчальна проблема має ознаки:

1) інтелектуальне утруднення, що заважає у розв’язуванні пізнавальної або практичної задачі та потребує пошуку нових знань або нових способів дій, які дозволяють подолати ці труднощі;

2) деяка модель практичної життєвої проблеми;

3) із ситуації навчальної проблеми можна виділити предмет наступної діяльності;

4) спосіб розв’язування навчальної проблеми є узагальненим способом діяльності до розв’язування цілого класу практичних задач.

До головних дидактичних цілей, які досягаються під час висунення навчальної проблеми, відносяться:

1) створення позитивного відношення школярів до предмета наступної діяльності;

2) збудження інтелектуальної активності учнів.

Метою розв’язування пізнавальних завдань є введення окремих істотних ознак. Розв’язування пізнавальних завдань – один із способів пояснення нового матеріалу.