ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічна сутність, визнання та завдання обліку витрат



Процес виробництва полягає у споживанні матеріальних, трудових, енергтичних, фінансових, інформаційних й інших ресурсів підприємства та трансфо­рмації їх у готову продукцію, що реалізується споживачам за гроші, які знову ж (за винятком частки виділеної на споживання) спрямовуються в ресурси. Тобто, постійно відбувається кругообіг.

Витрати виробництва в загальному плані являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці (засобів та предметів праці) на виробництво продкції.

Затрати живої праці — це праця працівників, вкладена в вироблювану про­дукцію, послуги. Затрати уречевленої праці включають в себе витрати засобів і предметів праці.

Класифікація виробничих витрат — це розподіл витрат, що становлять собівартість продукції на економічно однорідні групи з метою планування, оліку і аналізу собівартості.

Залежно від сфери прикладання праці витрати виробництва класифікують:

— витрати в сфері виробництва (основне, допоміжне, інші виробництва);

— витрати в сфері обігу;

— витрати в сфері капітальних інвестицій;

— витрати в сфері культурно-побутового обслуговування;

— витрати в сфері управління.

Залежно від ступеня охоплення планом витрати поділяють на планові та позапланові.

Залежно від ступеня участі у виробничому процесі витрати поділяють на основні та накладні.

Залежно від способу віднесення на собівартість продукції витрати поділють на прямі та непрямі.

Залежно від впливу обсягів виробництва на величину витрат їх поділяють на змінні та постійні.

За структурою витрат (однорідністю складу) їх поділяють на прості (поелементні) та комплексні (складні, наприклад накладні).

Класифікують витрати також за місцем їх виникнення — центрами витрат (підприємство, цех, бригада).

За відношенням до калькуляційного періоду витрати поділяють на поточні, до та після калькуляційного періоду.

За видами продукції витрати поділяють на витрати на вироби, роботи, послуги.

За сферою виникнення витрати поділяють на виробничі, невиробничі, позавиробничі.

Розрізняють також витрати виробництва індивідуальні та суспільно необхідні.

У бухгалтерському обліку витрати також поділяють на ті, що включаються і не включаються в собівартість продукції. Перші формують собівартість, другі відносяться на фінансові результати. В свою чергу ті, що включаються в собі­вартість продукції, поділяють на безпосередньо пов'язані з виробництвом (основні, технологічні) та непрямі (накладні, організаційні). Групують витрати та­кож за місцем їх виникнення, за видами продукції (вироби, роботи, послуги) та за елементами собівартості (статтями затрат).

Класифікують у бухгалтерському обліку витрати також відповідно до їх економічного змісту за економічними елементами кошторису, за статтями калькуляції.

Основними витратами підприємства є, як правило, витрати операцій­ної діяльності. Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація;

— інші операційні витрати.

Елемент витрат є сукупністю однорідних за своїм економічним змістом витрат. Залежно від обсягів виробництва та завдань обліку, кожен із цих елементів витрат може бути розподілений на додаткові елементи.

До матеріальних витрат відносять витрати на: сировину і матеріали; комплекту­ючі вироби; паливо; енергію; нестачі та втрати в межах норм. У вартість матеріаль­них ресурсів включають вартість їх придбання, націнки, комісійні винагороди поста­чальникам, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, мито, транспортні ви­трати, витрати із зберігання і доставки сторонніми організаціями матеріальних цінно­стей, вартість пакувальних матеріалів без вартості зворотної тари.

До елемента витрат на оплату праці відносяться:

— заробітна плата за окладами й тарифами;

— надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмі pax, передбачених діючим законодавством;

— премії та заохочення;

— матеріальна допомога;

— компенсаційні виплати;

— оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

— інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:

— відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— відрахування на обов'язкове соціальне страхування;

— відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

— відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

— відрахування на інші соціальні заходи.

До елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних ак­тивів.

До елемента інші витрати відносять: витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; витрати на відрядження; консультації; аудит; оплата за використання та обслуговування засобів виробництва; оплата за ліцензії; за реєстрацію стату­тних документів; доплати і витрати, пов'язані з вахтовим методом; витрати на обов'язкове страхування; оплату послуг комерційних банків; оплату та вигото­влення бланків цінних паперів; витрати на гарантійний ремонт та обслугову­вання власної продукції; витрати на рекламу, включаючи участь у виставках, виготовлення стендів, витрати на оновлення комп'ютерних програм, придбання Інтернет карток тощо.

З метою отримання більш детальної інформації для управління, витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції. Стаття калькуляції — це певний вид витрат, що утворюють собівартість. Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визна­чення собівартості продукції. Одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші — за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженими наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.01 № 47 рекомендується виділяти наступні статті калькуляції:

— сировина та матеріали;

— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

— паливо й енергія на технологічні цілі;

— зворотні відходи (вираховуються);

— основна заробітна плата;

— додаткова заробітна плата; відрахування на соціальне страхування;

— витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

— загальновиробничі витрати;

— втрати від браку;

— інші виробничі витрати;

— попутна продукція (вираховується).

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі та питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

Крім витрат операційної діяльності в обліку виділяють фінансові витрати, до яких відносять витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу, втрати від участі в капіталі та інші витрати.

Згідно з П(с)БО 16 до інших витрат належать:

— собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

— собівартість реалізованих необоротних активів;

— собівартість реалізованих майнових комплексів;

— втрати від неопераційних курсових різниць;

— витрати на ліквідацію необоротних активів;

— залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

— інші витрати звичайної діяльності.

Собівартість — грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції. Собівартість включає в себе затрати підприємства на оплату праці, на відшкодування знарядь праці, що споживаються в процесі виробництва, вартість сировини, матеріалів, послуг, наданих іншими підприємствами, витрати з реалізації продукції та обслуговування виробництва.

Собівартість — грошовий вираз частини вартості продукції. На відміну від ціни, яка є грошовим виразом вартості продукції, у собівартість не входить та частина продукції, яку створює додаткова праця і яка виступає у грошовій фор­мі у вигляді чистого доходу.

Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, по­слуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Собівартості належить велика роль у контролі за мірою праці та мірою споживання, за витратами виробництва на кожному підприємстві. Вона є основою для організації виробничо-господарської діяльності підприємства на принципах господарського розрахунку. В собівартості відображаються всі процеси, пов'язані з виробництвом продукції, а саме: рівень продуктивності праці та ор­ганізації виробництва; ступінь використання основних та оборотних засобів тощо. Узагальнюючим показником рівня собівартості продукції є показник за­трат на 1 грн товарної продукції.

Згідно з П(с)БО 16 "Витрати" для звітності визначають виробничу собівартість, яка включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати. При цьому загальновиробни-чі витрати розподіляються на змінні та постійні. Змінні відносяться безпосеред­ньо на собівартість окремих видів продукції, а постійні розподіляються відпові­дно до прийнятої бази розподілу при нормальній потужності.

Не включаються до виробничої собівартості продукції адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартос­ті, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормових виробничих витрат. Понаднормові витрати можуть виникнути при застосу­ванні методу нормативних затрат. Крім того, в колективному договорі підпри­ємство може встановлювати підвищені розміри надбавок та доплат, але якщо такі виплати перевищують розміри, встановлені КЗпП чи Генеральною угодою, різниця також відноситься до понаднормових виробничих витрат. До понаднормових виробничих витрат відносять також інші заохочувальні та компенсацій­ні виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціаль­ними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які нарахову­ються понад установлені зазначеними актами норми.

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості виробничих запасів та засобів праці за елементами витрат.

Калькуляції, залежно від виду використаної інформації та завдань розрізняють на планові (провізорні), звітні, кошторисні, нормативні.

Калькуляції собівартості складають за встановленим переліком витрат і від обсягу витрат поділяють на собівартість цехову, виробничу, повну, галузеву.

Головні завдання обліку витрат на виробництво наступні:

— вірне, точне та своєчасне визначення розміру витрат та виконаних робіт і послуг за кожним виробництвом;

— наукове групування затрат за єдиними для всіх галузей народного господарства ознаками;

— контроль за обсягом витрат за об'єктами калькуляції;

— дотримання порядку розподілу витрат за бухгалтерськими рахунками для забезпечення вірності обліку витрат за об'єктами;

— своєчасне подання інформації про витрати та доходи за центрами витрат та відповідальності, з метою контролю та оперативного керівництва виробництвом;

— визначення ціни вироблю вальної продукції, робіт, послуг;

— прийняття управлінських рішень;

— використання прогресивних форм організації обліку витрат на виробництво.

 

Питання для самоконтролю:

1 Що являють собою витрати виробництва?

2 Назвіть витрати, що виникають із зменшенням активів.

3 Назвіть витрати, що збільшують зобов’язання.

4 Охарактеризуйте місця виникнення витрат.

5 Назвіть елементи системи управління витратами

6 Які завдання постають перед обліком витрат.

7 Назвіть критерії визнання витрат.

8 Як класифікуються витрати за відношенням до виробничої собівартості?

9 Яка різниця між прямими та непрямими витратами?

10 Назвіть приклади постійних і змінних витрат.

11 Як розподіляються постійні виробничі витарти?

 

 

Самостійна робота №18

 

Тема: Облік витрат виробництва.

Мета: систематизувати знання з обліку витрат, які не включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1 Облік адміністративних витрат.

2 Облік витрат на збут.

3 Облік інших операційних витрат.

 

Література:

1 Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів / за редакцією проф. Ф. Ф. Бутинця. – 6 – е вид. доп. і перероб. – Житомир: П. П. “Рута”, 2005. – 756 с.

2 Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. За редакцією Р.Л. Хом’яка, В.І. Лемішовського. – 5 – те видання, доповнене і переробленею. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка»(Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект – Захід», 2006. – 1088 с.

3 Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К:Алерта, 2006. – 1080 с.

4 Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: 3-тє видання. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 608 с.

5 Бухгалтерський облік: Навч. пос./ за заг. ред. Вериги Ю.А. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 396 с.

6 Бухгалтерський фінансовий облік: терія та практика: Навчально-практичний посібник/ Н.І. Верхоглядова, В.П. Шило, С.Б. Ільїна та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 536 с.

7 Бухгалтерський облік в Україні. Від теорії до практики: У 2 т. / за ред. А.М. Коваленко. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2010.

8 Шара Є.Ю., Андрієнко О.М., Жидеєва Л.І. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік. Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2011. – 424 с.

 

Облік адміністративних витрат

Витрати, що пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», до складу адміністративних витрат належать витрати, що спрямовані на обслуговування і управління підприємством, а саме:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення зборів акціонерів, представницькі витрати тощо);

— витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонти, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона тощо);

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

— витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

— витрати на врегулювання спорів у судових органах;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів і обов’язкових платежів, що включаються у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

— інші витрати загальногосподарського призначення.

Первинні документи для обліку адміністративних витрат: розрахунки бухгалтерії, бухгалтерські довідки, рахунки, накладні, рахунки-фактури, видаткові касові ордери, табелі обліку використання робочого часу, авансові звіти, акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, розрахунки амортизації необоротних активів тощо.

Загальна методика обліку адміністративних витрат полягає в тому, що на першому етапі вони групуються на дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», на другому етапі списуються загальною сумою на рахунок 79 «Фінансові результати». Для потреб управління проводиться групування адміністративних витрат за ознаками прямого або непрямого відношення до того чи іншого виду продукції, центру відповідальності.

Вони можуть також групуватися за функціями, що виконуються адміністративним персоналом для забезпечення ефективності процесу управління підприємством.

За дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати» відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за статтями витрат.

 

Облік витрат на збут

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» витрати на збут включають такі витрати, які пов’я зані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

— витрати на ремонт тари;

— витрати пакувальних матеріалів для підготовки до збуту готової продукції на складах готової продукції;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговельним агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

— витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, що забезпечують збут продукції;

— витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, що пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо);

— витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, що пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договорів поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

— витрати на страхування готової продукції (товарів), що зберігається на складах підприємства;

— витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (представництв) підприємства;

— інші витрати, що пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Облік витрат на збут ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

При відображенні на рахунках бухгал­терського обліку витрат на збут складається кореспонденція :

1. Витрати на пакувальні матеріали і ремонт тари :

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 204 "Тара і тарні матеріали".

2. Нарахування заробітної плати працівникам відділу збуту:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 661 "Розрахунки за заробітною платою".

3. Нарахування витрат на соціальне страхування:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 65 "Розрахунки за страхуванням".

4. Витрати на рекламу:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

5. Витрати на відрядження працівникам відділу збуту:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами".

6. Витрати за операційною орендою основних засобів відділу збуту:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

7. Витрати послуг посередницьких організацій:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

8. Витрати на амортизацію основних засобів відділу збуту:

Дебет 93 "Витрати на збут";

Кредит 131 "Знос основних засобів".

9. Списання витрат на збут на фінансові результати діяль­ності при завершенні звітного періоду

Дебет 791 "Результат основної діяльності";

Кредит 93 "Витрати на збут".

Первинні документи для обліку витрат на збут: рахунки, накладні, рахунки-фактури, видаткові касові ордери табелі обліку використання робочого часу, авансові звіти, акти на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів, розрахунки амортизації необоротних активів тощо. Щомісячне списання витрат на збут на фінансові результати оформлюється довідками бухгалтерії.

Аналітичний облік витрат на збут ведеться в розрізі статей витрат.

Інформація про витрати на збут узагальнюється в Журналі 5.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.019 с.)