Українська термінологія в професійному спілкуванні (2год.)

Наука чужою мовою не пускає

в людині глибокого коріння (І.Огієнко)

І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання

1. Підготуйте короткий виступ «Історія і сучасні проблеми української термінології». Підготуйтеся до участі в дискусії.

2. Розмежуйте поняття «термін», «термінологія», «термінознавство». Назвіть основні ознаки терміна.

3. Прочитайте фрагмент статті. Підберіть із фахової літератури і запишіть приклади, які б підтверджували правильність висловлених тверджень.

Термін і його ознаки

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певноїтерміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення. Наприклад ……..

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: поверхневий іригаційний стік, короткотерміновий кредит, чекодавець. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії. Оскільки нові поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх часто використовують багатослівні терміни, наприклад: ………………

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. Проте повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) з терміносистем не вдається.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Наприклад…………

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

- нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

- відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: наприклад…….);

- інтернаціональний характер (знаючи терміни-інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі і це ускладнює, зокрема, навчальний процес: наприклад………..);

- стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним, наприклад:………….);

- здатність утворювати похідні, наприклад:……………...

Проте усе це - вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам (Малевич Л.Д., Кочубей А.В. Українська мова (за професійним спрямуванням): Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення – Рівне: НУВГП, 2007. – С.47-48).

4. З фахової літератури (монографій, статей, періодичних, навчальних видань тощо) доберіть і запишіть текст (5-6 речень).

Зразком якого стилю є дібраний текст? Відповідь обґрунтуйте.

З тексту випишіть три терміни і схарактеризуйте їх за планом: 1) дефініція (що означає термін); 2) ступінь спеціалізації (загальнонауковий, міжгалузевий, вузькоспеціальний); 3) походження (власний, запозичений); 4) спосіб творення (для власно мовних термінів).

 

5. Галузеві термінології називають терміносистемами. На чому ґрунтується системність термінології?

6. Робота в групах. Прочитайте текст, з’ясуйте, що заважає, а що сприяє збереженню національного духу української термінології?

Проблеми сучасного термінознавства

Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів, яка в кожній мові специфічно асимілюється, з урахуванням особливостей фонетичної, орфографічної, граматичної лексичної системи літературної мови. Схематично її можна представити сукупністю універсальних (інтернаціональних), питомих (національних), чужорідних (іншомовних), унікальних (безеквівалентних) і оказіональних (екзотичних) термінологічних одиниць, а також специфічної системи символів та інших екстралінгвістичних компонентів.

Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Десь із середини ХХ століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років (Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). – К., 1997. – С.17.). Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі потрібні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійською, українською.

Це завдання легше вирішувати тоді, коли існує певна традиція терміновжитку. І як би не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.

Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нормування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термін отвору є прихильники принаймні двох термінотворчих традицій, кожна з яких передбачає різний національнокультурний вибір: одні зорієнтовані на використання всіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови.

Чимало українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом із здобуванням нових знань учені запозичують і мовні форми, забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватися за формою і звучанням в українську мову, підлягає внутрішнім її законам.

Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом -к(а): рубка, поліровка, штамповка (рубання, полірування, штампування), хоч інколи використовують і похідні іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: гонки-перегони. Часто цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються замінити будь-які українські слова, утворені за допомогою суфікса –ка, що суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови призводить до появи низки немилозвучних слів. Наперекір рекомендаціям назва обробка побутує в науково-технічнихтекстах і вказує передусім на дії над металами. Замість розробляння стандартів можна сказати опрацювання стандартів. Проте цілком природними в сучасних українських текстах є деякі давньоутворені назви дій з суфіксом –ка: оцінка, перевірка, поведінка.

Автори новочасних російсько-українських термінологічних словників досягли успіхів у створенні та перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах не збігається. Наприклад, детально описано українські відповідники російського слова заключение: це і укладання (договору), і підписання (пакту), і ув’язнення, і взяття (в дужки), тобто спостерігаємо суперечності в перекладі залежно від терміносистеми.

Часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів (Кочерга О. Проблема прикметника в науковій термінології // Проблеми української термінології. // Вісник національного університету «Львівська політехніка», 2002 - №43. – С. 224-227). У російській мові багато термінів утворюють від іншомовних слів способом їх формального транскрибування, залишаючи іншомовні прикметникові й іменникові суфікси –аль, -ир, -ич, -он, -ональ, додаючи російські прикметникові суфікси –н-, -ск- та ін. Такий спосіб словотворення, властивий російській мові, не відповідає нормі української мови, за якою до кореня додають суфікс –н-, без збереження прикметникового іншомовного суфікса.

Слова набувають властивого українській мові звучання.

Вихідне слово	Російською мовою	Українською мовою
Алгебра	Алгебраический	Алгебричний
Синусоїда	Синусоидальный	Синусоїдний
Тенденція	Тенденциозный	Тенденційний
Емоція	Эмоциональный	Емоційний
Диференціювати	Дифференциальный	Диференційний
Функція	Функциональный	Функційний

Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В.Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.

Англіцизми активно поповнили лексику української мови наприкінці ХХ століття. Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник. У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше – природничих.

У літературі запанувала нарація і похідні слова (наратор, наративний ),хоч до цього цілковито обходилися термінами оповідь, оповідний, оповідач. Мовознавці активно вживають концепт, бо термін поняття їх уже не задовольняє. У журналістиці замість терміна засоби масової інформації понад міру функціонує англіцизм мас-медія, а інтерв’ю не може бути виняткове, тільки ексклюзивне.

Представники наймолодшого і середнього покоління українських учених залюбки вводять у наукові тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний замість творчий; латентний – прихований, неявний тощо. Почасти це данина моді і сподівання на приховування думки без достатньої глибини проникання у зміст аналізованої проблеми, частково це своєрідний науковий жаргон, засіб упізнання своїх, а нерідко ще й невміння перекласти українською англомовні слова чи словосполуки. В. Радчук (Радчук В. Плекаємо укрлиш… Для кого? // Урок української. – 2003. - №8-9. – С.26-30) уклав список слів-позичок, серед яких переважають англіцизи, що мають питомі або давніше запозичені відповідники: андеґраунд – підпілля, біг-борд – панно, бренд – ґатунок, прайс-лист – цінник, рецепція – сприйняття та ін. А до варваризму імплементація, на думку вченого, можна дібрати понад 30 українських відповідників, серед них: впровадження, втілення, здійснення, реалізація, надання чинності, внесення поправок тощо.

Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізацій ні процеси висунули на перше місце у світовій комунікації англійську мову, яка не тільки збагачує українського науковця, але й витісняє з нього питомі слова і вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу, до яких, безсумнівно, належить і наукова сфера.

Страх українського вченого перед українською мовою породжений невмінням чи небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодувати новітні наукові інформаційні потоки. Мислення мовними кліше, відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського вченого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав’язаних із зовні (Шевчук С.В, Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. – К.: Алерта, 2011. - С. 520-524).

7. Домашнє завдання. Підготуватися до самостійної роботи:

· Термін. Основні ознаки терміна.

· Термінологія як система.

· Кодифікація термінології.

· Стандартизація термінології.

· Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

· Визначити, яким способом утворені запропоновані терміни. Охарактеризувати спосіб творення.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2