Українська термінологія у професійному спілкуванні . Проблеми сучасного термінознавства.

Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюжет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, скоп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт,гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо. Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:

логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родовидові тощо).

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і тех. нічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була «всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного.

Основні ознаки терміна

Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми,у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.

Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.

Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше дво- значність) не вдається.

Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна: нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення, відсутність синонімів, інтернаціональний характер, стислість, відкритість динамізм системи, що виявляється у процесах термінологізації, ре - і детермінологізації, постійному поповненні системи новими термінами; прозорість внутрішньої форми терміна, що поліпшує його сприйняття і збереження у терміносистемі. Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Проблеми українського термінознавства

Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів.

Найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження національного духу української термінології за умов широких глобалізацій них процесів сучасності.

Чимала кількість українських вчених, особливо в різних галузях в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає досі базові фахові знання з російської наукової літератури.Разом із здобуттям нових знань вчені запозичують і мовні форми. забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватись за формою і звучанням в українській мові, підлягати внутрішнім її законам. Автори російсько-українських словників досягли успіху у створенні та перекладі термінів.

Крім зросійщення, в українському науково мовному середовищі виникає нова загроза, тобто український варіант англійської мови.

Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізацій ні процеси висунули на перше місце в світовій комунікації мову англійської, вона не тільки збагачує словник науковця, але й витісняє з нього національні слова і вирази. Так формується почуття меншовартості української мови неспроможність ії обслуговувати наукову сферу.Страх українського вченого перед українською мовою породжений невмінням чи небажанням засвоювати її засоби. щоб перекодувати новітні наукові інформаційні потоки.

Відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуках відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського вченого.

33. Документація з кадрово- контрактних питань: автобіографія, резюме.
Нині для участі в конкурсі на заміщення вакантної посади особи,

які претендують на ту чи іншу посаду, надсилають резюме - документ,

у якому претендент повідомляє стислі відомості про освіту, трудову діяльність, професійний досвід і досягнення тощо. На відміну від автобіографії та характеристики, резюме зорієнтоване не на всебічний опис особи, а передусім на переконання роботодавця у наявності у претендента умінь, необхідних для виконання певної роботи відповідної освіти, організаційних навичок, досвіду тощо.
Вимоги до резюме - вичерпність та об'єктивність, достовірність

відомостей про претендента, чіткість, структурованість, стислість (обсяг не більше однієї сторінки), грамотність і охайність викладу.
Зазвичай потрібно подавати таки відомості: мета, освіта, досвід

роботи, професійні навички, досягнення, особисті відомості, рекомендації. На конкретну вакансію бажано складати окреме резюме.
Розрізняють такі типи резюме:

• хронологічне - зазначають перелік місць роботи у хронологічній послідовності, вказуючи посадові обов'язки, таке резюме

демонструє кар'єрне зростання і професійний досвід;

• функціональне - зауважують напрямок діяльності, обов'язки,

навички і досягнення, цей тип резюме акцентує увагу на успіхах

претендента.

• комбіноване - не тільки демонструє кваліфікацію та досягнення,

а й дозволяє отримати точне уявлення про хронологію трудової

біографії.
Структура резюме

1. Назва виду документа (посередині).

2. Текст документ, який містить таку інформацію:
а) контакти
б) прізвище, їм 'я
в) мета написання документа
г) досвід роботи
ґ) освіта
д) професійні уміння і навички
є) особисті відомості
є) додаткова інформація
ж) вказівка на можливість надання рекомендацій
Автобіографія - це документ з незначним рівнем стандартизації,

у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії, є обов'язковою

складовою особової справи працівника.
Реквізити:

1 Назва виду документа {Автобіографія пишеться посередині

рядка, трохи нижче за верхній берег)

2 Текст, у якому зазначають

• прізвище, ім'я, по батькові (Я, Мерзлий Дмитро Миколайович,

народився),

• дата і місце народження (17листопада 1994року в и Києві),

• відомості про освіту (повне найменування усіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися, назви отриманих спеціаль-

ностей, як зазначено в дипломі),

• відомості про трудову діяльність (стисло, у хронологічній послідовності назви місць роботи і посади),

• відомості про громадську роботу,

• стислі відомості про склад сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові,

рік народження, посада, місце роботи (навчання), неодружені

вказують відомості про батьків, сестер, братів, які не мають

своєї сім'ї, одружені повідомляють про членів власної родини -

чоловік / дружина, діти)

3 Дата (оформлюють ліворуч, без абзацного відступу під текстом

17 серпня 2010року або 07 09 2010)

4 Підпис (без розшифрування - праворуч під текстом)
Кожне нове повідомлення варто писати з абзацу, дотримуючись таких вимог вичерпність відомостей, лаконізм викладу.

Автобіографія - це один з небагатьох документів, текст якої викладають від першої особи, проте у тексті на особу автора вказують

особові закінчення дієслів-присудків вступив, закінчила, здобула,

звільнився, а займенник я не вживають Автобіографія має дві форми

• автобюграфія-розповідь - з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей

• автобюграфія-документ - з точним поданням фактів.

34. Оформлення результатів наукової діяльності:наукова стаття.
Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового

результату. Науковий результат - нове знання, здобуте під час наукових

діяльності та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі науко-

вого звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення

про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового

відкриття тощо.
Стаття - 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру

в збірнику, журналі, газеті, 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику

Наукова стаття - один із видів наукових публікацій, де подаються

кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших

напрацювань У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення

стану дослідження проблеми У тексті статті робляться покликання

на використану літературу Обсяг наукової статті - 6-22 сторінки, тобто

0, 35-1 др арк (10-40 тисяч знаків)

Необхідними елементами мають бути

• постановка проблеми у загальному вигляді, й зв'язок з науковими чи практичними завданнями,

• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор,
• виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття,

• формулювання мети статті (постановка завдання),

• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів,

• висновки цього дослідження,

• накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку

Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого

органу, куди и подано.

35. Документація з корово- контрактних питань: трудова угода, контракт

Договір трудовий — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далівласник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Трудовий договір вважається укладеним, коли сторони досягли

згоди з усіх умов, у тому числі з обов'язкових та додаткових.
Трудовий договір може бути:

• безстроковим, тобто таким що укладається на невизначений

термін;

• строковим, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені

на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших

випадках, передбачених законодавчими актами;

• може укладатися на час виконання певної роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, спрямовування

якого створювати умови для виявлення ініціативи та самостійності

працівника.
Контракт (від лат. сопігасіт - угода) - це правовий документ, що

засвідчує певну домовленість між підприємством, організацією чи

установою й працівником про умови спільної виробничої й творчої

діяльності, обумовлену певним терміном.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Дата й місце укладання.

3. Текст.

4. Юридичні адреси сторін.

5. Підписи сторін - укладачів контракту.

6. Печатка, що засвідчує підпис роботодавця.

У тексті контракту зазначають орган, який наймає працівника;

посада, прізвище, ім'я, по батькові, кого наймають; термін дії контракту; загальні положення; функції та обов'язки сторін; компетенція і права фахівця; матеріальне і соціально-побутове забезпечення працівника; відповідальність сторін, вирішення спорів; зміна і розірвання контракту.

Контракт

1.можуть визначатися додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством; 2.надання відпустки працівникові може визначатися на розсуд керівника; 3.укладають на певний термін (від року до п'яти); 4.можуть застерігатися наслідки (додаткові гарантії та компенсації моральної та матеріальної шкоди) дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

Трудовий договір 1.підстави припинення і розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства; 2.надання відпустки працівникові за встановленим графіком;3.укладають на період виконання певної роботи; 4.на невизначений термін (безстроковий трудовий договір).

Трудова угода - це документ, яким регламентуються стосунки

між установою і позаштатним працівником, коли в організації бракує

фахівців з певної галузі.

Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його

доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Місце укладання.

4. Дата.

5. Текст з переліком повноважень і зобов’язань сторін.

6. Юридичні адреси сторін.

7. Підписи.

8. Печатка установи.

Трудова угода укладається у двох примірниках, один з яких пере-

дається виконавцеві, а другий зберігається в організації.

36. Суть і види перекладу. Переклад термінів.
Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних

культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого

перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і

ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає

точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано

засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.

Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною

інформацією, що з'являється в різних країнах у наукових періодичних

виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.

Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного

вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.

Процес перекладання - це цілеспрямований процес, який охоплює

такі етапи: 1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою,

усвідомлення її змісту; 2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез

рідною мовою; 3) відтворення змісту рідною мовою
Види перекладу

1. За формою переклад переділяють на усний і письмовий.
2. За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний

переклад.
Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві

мові, якою перекладають, наприклад: Ваш проект самый интересный. -

Ваш проект самий цікавий (треба - найцікавіший). Я считаю, что Вы

правы. - Я рахую, що Ви праві (треба - Я вважаю, що Ви маєте рацію).

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його

стиль, і відповідає усім нормам літературної мови, наприклад:

Клиент проживает по адресу... — Клієнт мешкає за адресою...

Предоставленные бумаги к делу не относятся. - Подані папери

не стосуються справи.

3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

• суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове від-

творення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів:

виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів,

прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з

політології, соціології тощо;

• художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія,

проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові до-

лучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяри-

зації національної культури. Твори світової класики українською

перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен,

Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших;

• науково-технічний (технічний) - переклад, який використову-

ють для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які

спілкуються різними мовами.
У працях українських мовознавців та термінологіє О Курило, С Караванського, Т Кияка, Б Кшаша, О Кочерги, О Пономарева, С Яремита запропоновано методи передавання термінів засобами української мови, створено чітку систему словотворчих правил, виведених із традицій української народної мови
Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх

років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання,

то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як ≪локальне≫, тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.