З дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Практичні заняття

З дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

для студентів ІІ курсу

напряму підготовки «Філологія»:

6.020303: Філологія (англійська мова та література);

6.020303: Філологія (англійська, німецька мова та література);

6.020303: Філологія (французька, англійська мова та література);

6.020303: Філологія (німецька, англійська мова та література); _

6.020303: Філологія (прикладна лінгвістика)

К.філол.н., доц. Т. Левакіна

Рекомендована література

 

Базова

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2. Блощинська В.А. Сучасне діловодство: навч. посіб. / В.А.Блощинська. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 320 с.

3. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: навч. посіб. / Г.Й. Волкотруб. – К.: МАУП, 2002. – 208 с. – Бібліогр.: с. 203–204.

4. Галузинська Л. І. Українська мова (за професійним спрямуванням) / Л.І.Галузинська, Н.В.Науменко, В.О.Колосюк. – К.: Знання, 2008. – 430 с.

5. Глущик С.В. Сучасні ділові папери / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К.: А.С.К., 2006. – 400 с.

Горбул О.Д. Ділова українська мова / О.Д. Горбул. – К.: Знання, 2007. – 222 с.

7. Гриценко Т.Б. Українська мова за професійним спрямуванням / Т.Б.Гриценко – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 56-81.

8. Загнітко А. Т. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А.Т. Загнітко, І.Г. Данилюк. – Донецьк: БАО, 2007. – 480 с.

9. Злотницька І.М. Ділова українська мова: навч. посіб. / І.М.Злотницька. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 256 с.

10. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова / М. Зубков. – 8-тє вид., випр. – Х.: СПД ФО Співак Т.К., 2006. – 448 с.

11. Максименко В.Ф. Сучасна ділова українська мова / В.Ф.Максименко. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 448 с.

12. Мацюк 3.О. Українська мова професійного спілкування: навчальний посібник / 3.О. Мацюк, Н.І. Станкевич. – 2-е вид. – К.: Каравела, 2009. – 352 с.

13. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

14. Мацько Л.І. Стилістика української мови: підручник / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько; за ред. проф. Л.І. Мацько. – К.: Вища школа, 2003. – 462 с.

15. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: навч. посіб. / В.І. Мозговий. – Вид. 3-є, переробл. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.

16. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика / М.І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240с.

17. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: підручник / О.Д. Пономарів. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – Тернопіль, 2000. – 248 с.

18. Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посіб. / А.Я. Середницька, З.Й. Куньч. – К.: Знання, 2011. – 211с.

19. Сучасне діловодство: зразки документів, діловий етикет, інформація для ділової людини / за ред. В.М. Бріцина. – К.: Довіра, 2007. – 687 с.

20. Українська мова: енциклопедія / НАН України; ред. кол.: В.М. Русанівський, О.О.Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2004. – 824 с.: іл.

21. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К.: Наук. думка, 2010. – 288 с.

22. Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису / М.І.Фурдуй; За ред. В.В.Різуна. – К.: Либідь, 2005. – 272 с.

23. Шевчук С.В. Практикум з української мови:.Модульний курс: навч. посіб. / С.В. Шевчук, Т.М. Лобода – К.: Вища школа, 2006. – 326 с.

24. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В. Шевчук, І.В.Клименко – К.: Алерта, 2012. – 696 с.

25. Ющук І.П. Практикум з української мови / І.П.Ющук. – К.: Освіта, 2006. – 254 с.

 

Допоміжна

1. Бондар О.І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія.: навч.посіб. / О.І. Бондар, Ю.О.Карпенко, М.Л.Микитин-Дружинець – К.: ВЦ “Академія”, 2006. – 368 с.

2. Великий англо-український словник / уклад. М.Зубков. – Х.: Фоліо, 2003.

3. Великий тлумачний словник СУМ / уклад. В.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002.

4. Власні імена людей. Словник-довідник / уклад.: Л.Скрипник, Н.Дзятківська. – К.: Наукова думка, 1996.

5. Гладіна Г.І. Питання мовленнєвої культури та стилістики / Г.І. Гладіна, В.К. Сеніна – К.: Факт,1997. – 160 с.

6. Кочерган М.П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів / М.П. Кочерган. – К.: ВЦ «Академія», 1997.

7. Новітній російсько-український / українсько-російський словник та граматичний коментар / уклад. М.Зубков. – Х.: Торсінг, 2004.

8. Орфоепічний словник / уклад. М.Погрібний. – К.: Радянська школа, 1984.

9. Пентилюк М.І. Культура мова і стилістика. / М.І. Пентилюк. – К.: Вежа, 2009. – 240 с.

10. Російсько-український словник сталих виразів / уклад.: І.О. Вирган, М.М. Пилинська. – Х.: «Прапор», 2000.

11. Словник іншомовних слів / уклад. Л.Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000.

12. Словник синонімів української мови. У 2 т. / уклад. А.Бурячок та ін. – К.: Наукова думка, 1999–2000.

13. Словник труднощів української мови / за ред. С.Єрмоленко. – К.: Радянська школа, 1989.

14. Українська мова: енциклопедія / НАН України; Ред. кол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2004. – 824 с.: іл.

15. Український орфографічний словник / уклад.: М.Пещак та ін. – К.: Довіра,2002.

16. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – К.: Наук.думка, 1996. – 240 с.

17. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / уклад.: І.Олійник, М.Сидоренко. – Х.: «Прапор», 1997.

18. Шевелєва Л.А. Український правопис. Практикум: навч.посіб. / Л.А. Шевелєва, О.О. Дудка / за ред. проф. А.О. Свашенко. – Х.: Парус, 2004. – 464 с.

 

 

Інформаційні ресурси

1. Велика чи мала літера: словник-довідник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/p.
2. Дзвона чи дзвону? або А(-Я) чи У(-Ю)в родовому відмінку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot. com/p.
3. Короткий словник жаргонної лексики української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/p.
4. Культура мови на щодень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/p.
5. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради [Електронний ресурс] / О.Пономарів – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms. wikidot.com/p.
6. Найповніша редакція чинного правопису [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/p.
7. Правильно – неправильно [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/p.
8. Чак Є. Чи правильно ми говоримо? [Електронний ресурс] / Є.Чак – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/p.
9. Бацевич Ф. Словник термінів міжкультурної комунікації [Електронний ресурс] / Ф.Бацевич – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms. wikidot.com/p.
10. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо [Електронний ресурс] / Б.Антоненко-Давидович – Режим доступу: http://ros-ukr-idioms.wikidot. com/p.
11. Словник української мови в 11 томах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/.

 

 

Змістовий модуль 1

Тема. нормативність професійної КОМУНІКАЦІЇ.

Усна професійна комунікація

 

Практичне заняття № 1

Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора

План

1. Вхідний (діагностичний) контроль (тестові завдання).

2. Культура мовлення в житті професійного комунікатора.

3. Комунікативні ознаки культури мови.

1. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

5. Типи словників. Електронні словники.

 

Питання для самоконтролю

1. Розмежуйте поняття «культура мови» і «культура мовлення».

2. Назвіть комунікативні ознаки культури мовлення.

3. Виділіть основні аспекти вияву культури мовлення.

4. Яку функцію виконують словники й інші довідкові джерела?

5. Чи часто вам доводиться користуватися словниками? Якими словниками ви користуєтеся найчастіше? З чим це пов’язано?

 

Література

Див. позиції 1, 4, 16, 21, 24 (список базової рекомендованої літератури).

 

Практична частина

Поясніть, як правильно сказати, та запишіть правильні варіанти сполучень слів. Якою комунікативною ознакою характеризується мовлення, у якому ви вживаєте правильно вибраний варіант сполучень слів?

Житель чи мешканець України? Житель чи мешканець цього будинку? Рятівник чи рятувальник за професією? Поштова “скринька” чи поштовий ящик у під'їзді? Аптека працює круглу чи цілу до­бу? Двері відчинити чи відкрити? Сторінку книжки перевернути чи перегорнути? Котра чи яка тепер чи зараз година? Газети підпи­сувати чи передплачувати? Туфлі одягти, взути чи обути? Екзаменаційний білет чи квиток? На літак білет чи квиток? Ставлення чи відношення твоє до мене? Взаємини, стосунки чи відносини між державами? Прокидатися чи просипатися зі сну? Музикальна чи музична школа? Музично чи музикально обдарована дитина? Пам'ятка чи пам'ятник архітектури? Компанія чи кампанія виборча?

 

Виконайте тестові завдання

 

1. Ознаки літературної мови правильно визначено в рядку:

А. традиційність, переконливість, інтонаційність, розмовність

Б. точність, лаконічність, достовірність, доречність

В. наддіалектність, поліфункційність, унормованість, стильова диференціація

Г. етнічність, самобутність, територіальна належність, первинність

2. Повного дотримання норм літературної мови вимагає:

А. правильність і чистота мовлення

Б. точність мовлення

В. змістовність мовлення

Г. логічність мовлення

Основні вимоги до мовлення

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

· правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

· змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й го­ловної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уник­нення зайвого;

· послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

· багатством, що передбачає використання різноманітних засо­бів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення не­виправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

· точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відпо­відають висловлюваному змісту;

· виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання й виражати власне ставлення до пред­мета мовлення;

· доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування в співбесідника, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Словники є скарбницею народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь, вони виконують інформативну та нормативну функції: є універсальними інформаційними джерелами для розуміння того чи іншого явища і дають консультацію щодо мовних норм.

Усі словники, залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання, поділяють на два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними полягає в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному – слово.

Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провідних вчених, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами. Вони включають до реєстру здебільшого тільки іменники та іменникові словосполучення, не дають власне мовних ознак реєстрових слів, широко наводять власні назви.

З-поміж енциклопедичних словників виділяють загальні, що розраховані на подання найширшої інформації, і спеціальні (галузеві) енциклопедії (медична, сільськогосподарська, педагогіка кібернетики тощо). Прикладами загальних енциклопедій є найбільша за обсягом сімнадцятитомна Українська радянська енциклопедія (УРЕ), видана протягом 1959-1965 рр. Друге дванадцятитомне видання згаданої енциклопедії вийшло українською і російською мовами у 1974-1985 рр. Таким є "Український радянський енциклопедичний словник" у трьох томах, що виходив двома виданнями - у 1966-1968 рр. та 1985-1987 рр.

Важливу роль виконують галузеві (спеціальні) енциклопедичні словники, що систематизують знання певної галузі науки, техніки, наприклад: "Енциклопедія кібернетики" в 2-ох томах, видана Головною редакцією УРБ 1973 р.; "Українська мова. Енциклопедія" (2000, 2004) - перше видання, в якому на основі досягнення сучасного мовознавства в досить повній, систематизованій і водночас стислій та доступній формі подано відомості про українську мову та українське мовознавство.

Якщо енциклопедичні словники дають усебічні знання про світ, то лінгвістичні заглиблюють у слово.

Лінгвістичні словники класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними.

У лінгвістичних словниках подається характеристика слова. Їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів і под.

Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом. Наприклад:

Словник української мови: в 11 т. – К., 1970-1980. – Т. 1-11. Це найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Укомплектував його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О.Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел.

Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов. У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово.

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними, вузькоспеціальними і под.

Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо.

Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції.

Перекладні словники бувають двомовні та багатомовні. Це один з найрозвиненіших напрямів словникарства.

Словники синонімів охоплюють групи слів, об’єднаних спільним значенням.

Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, однакових за звучанням, але різних за значенням.

Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне значення.

Словник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням.

Електронні словники й енциклопедії розробляють сьогодні як автономні й мережеві програмні продукти. Не викликає сумніву той факт, що електронні словники надають користувачеві безліч додаткових можливостей у порівнянні з друкарськими аналогами:

- по-перше, дозволяють зберігати великий обсяг інформації за рахунок використання гіперпосилань;

- по-друге, електронний словник має ефективну систему пошуку (повнотекстовий пошук, одночасний пошук у кількох словниках, швидкість пошуку);

- по-третє, в електронних словниках можуть застосовувати засоби мультимедіа: озвучування заголовних слів, уведення ілюстративного матеріалу з фотографіями, анімацією, відео фрагментами;

- по-четверте, можливість використання словників у локальній і глобальній мережах;

- по-п’яте, значне заощадження часу й матеріальних ресурсів у процесі створення комп’ютерних словників.

Особливості роботи з онлайн-словниками.

1. http://slovopedia.org.ua (Онлайн-словники серії „Словопедія”).

„Словопедія” пропонує серію словників української мови:

- Орфографічний словник української мови

- Фразеологічний словник української мови

- Українсько-російський словник

- Словник синонімів

- Словник іншомовних слів

- Словник англіцизмів

- Літературне слововживання

- Стилістичні терміни та ін.

2. http://www.slovnyk.net (СЛОВНИК.net)

Словник.net – найповніший і найактуальніший універсальний тлумачний словник української мови в мережі. Він містить понад 220 000 словникових статей та понад 20 000 фразеологізмів. У ньому широко представлено економічні, юридичні, медичні, літературні, будівельні, історичні, лінгвістичні, музичні, кулінарні та інші терміни, активна лексика української літературної мови, номенклатурні та складноскорочені слова, слова історичного фонду, найбільш відомі у вжитку слова, пов'язані з релігійними та філософськими поняттями, найуживаніші архаїзми, лексичні діалектизми та неологізми і запозичені іншомовні слова, що з'явилися протягом останніх років.

Словник.net містить також словоформи для більше ніж 260 000слів.

Словник.net може знаходити більшість слів за будь-якою їх словоформою. Але не для всіх слів вони є в базі. Якщо не вдається знайти якесь слово, потрібно спробувати наступне:

1. Іменник увести в називному відмінку однини, крім таких іменників, які взагалі не мають однини, або ж уживаються переважно у множині.

2. Прикметник увести в називному відмінку чоловічого роду в повній формі.

3. Дієслово ввести в теперішньому часі або в неозначеній формі.

4. Займенник увести в називному відмінку.

5. Числівникувести в називному відмінку.

Для пошуку фразеологічноговиразу (позначається **) треба вводити його основне слово (змістову серцевину). Напр. Комендантська година знаходиться у статті година.

Натиснувши лівою клавішею миші на слово, ви отримаєте значення (тлумачення) цього слова.

Літери, які знаходяться під наголосом, виділяються червоним кольором.

Для покращення результатів пошуку спочатку потрібно ознайомитися з розділом "Як користуватися пошуком?".

Практичне заняття № 2

Мовні норми, їх типологія

План

1. Правильність як комунікативна ознака культури мовлення. Поняття мовної норми.

2. Типи літературної норми.

3. Орфоепічні норми української мови. Вимова голосних і приголосних звуків.

4. Евфонія (милозвучність), її специфіка.

5. Акцентуаційні норми української мови. Наголос, його види.

6. Орфографічні й пунктуаційні норми української мови.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність понять «мовна норма», «літературна норма мови»?

2. Які є типи літературної норми?

3. У чому полягає сутність орфоепічної норми?

4. Які особливості вимови голосних звуків в українській мові?

5. Які особливості вимови приголосних звуків українській мові?

6. У чому полягає сутність евфонії?

7. Що Ви знаєте про акцентуаційні норми української мови?

8. Які види наголосу існують? Схарактеризуйте їх.

9. Що регламентують орфографічні та пунктуаційні норми?

 

Література

Див. позиції 1 (с. 245–250), 8 (с. 7–8), 12 (с. 29–31), 13 (с. 19–21), 24 (с. 19-27, 47-49) (список базової рекомендованої літератури), 8, 16 (список допоміжної рекомендованої літератури).

 

Практична частина

Поставте знак наголосу в словах. Запам'ятайте правильне наголошення поданих слів. Якої норми ви дотримуєтеся, виконуючи це завдання? Які слова мають подвійний наголос? Які слова мають побічний (додатковий) наголос?

Алфавіт, атлас, батьківщина, безрозмірний, данина, договір, відобразити, громадянин, двадцятип’ятирічний, довідник, жовто-блакитний, загадка, зокрема, котрий, листопад, магістерський, маркер, новина, одинадцять, перепад, пізнання, пільговий, помилка – помилки, поняття, посередині, приклад, сільськогосподарський, спортінвентар, таланити.

3. Запишіть текст, розставивши розділові знаки, знявши скісну риску й вибравши з дужок нормативний варіант.

Навчання усного (і, й, та) писемного мовлення здійснюється (в, у) межах (і, й, та) за принципами комунікативної методики. (В, У)прави для навчання говоріння аудіювання читання (і, й, та) письма мають переважно умовно/мовленнєвий (і, й, та) мовленнєвий характер побудовані на живому матеріалі що охоплює (в, у)сі сфери діяльності доступні досвіду (і, й, та) розумінню старших підлітків. (В, У) межах (в, у)сіх програмних тем автор(ові, у) (в,у)далося знайти (і, й, та) розвинути ту.ж.

когнітивно/комунікативну основу яка (зумовлює, обумовлює) пізнавальний інтерес мотивує спілкування (в, у) будь/якій формі мовлення.

Хотілося/б звернутись до автора (із, з, зі) порадою якомога/скоріше створити інші компоненти навчально/методичного комплекс(а,у) як/то збірка тестових завда(нн,н)ь книга для читання звуко/запис можливо комп’ютерна програ(мм,м)а. На наш погляд слід обов’язково знайти більше місця для спеціального підрозділ(а,у) «Проектна робота» (і, й, та) для художніх текстів або фрагментів автентичних медіа/матеріалів (за О. Шерстюк).

 

Завдання для самостійної роботи

Виконайте тестові завдання

1. Виберіть основні типи мовних норм:

А. орфоепічні, акцентуаційні, орфографічні, пунктуаційні

Б. синонімічні, омонімічні, антонімічні

В. лексичні, словотвірні

Г. граматичні (морфологічні, синтаксичні), стилістичні

Д. загальновживані, незагальновживані

Е. діалектні, термінологічні, просторічні

Практичне заняття № 3

Практична частина

 

1. Утворіть пари словосполучень з паронімами, дібравши зі слів, поданих у дужках, відповідне за змістом. Значення паронімів з’ясуйте за «Словником паронімів української мови» Д.Г. Гринчишина й О.А. Сербенської.

Ознайомити, познайомити (зі станом справ, зі співробітниками), відрізнятися, вирізнятися (зростом, від своїх колег), освоювати, засвоювати (правила, землі), обумовлювати, зумовлювати (тенденції, пунктом договору), оснований, заснований (на вченні, університет), виборний, виборчий (орган, бюлетень), військовий, воєнний (квиток, період), гарантійний, гарантований (кредит, заробіток), громадський, громадянський (орган, обов’язок), інформативний, інформаційний (характер, канал), перекладацька, перекладна (практика, література), професійний, професіональний (футболіст, обов’язок).

 

2. Зредагуйте слова й словосполучення, звертаючи особливу увагу на порушення словотвірних норм.

Акумуляторщик, апаратчик, болільщик, пануючий, верстальщик, виставочний, газовщик, дресировщик, зав’янути, заготовщик, закройщик, заправщик, зборщик, каменщик, котельщик, копіровщик, кружевниця, назначити лікарство, об’яснив, приводити приклади, прикладати зусилля, садік, скрутчик, швея, завідуючий.

 

3. Запишіть подані словосполучення в давальному і кличному відмінках однини.

Юрій Іванович, друг Андрій, добродій Литвин, пан президент, колега Василенко, панна Наталя, Марія Степанівна, добродійка Шевченко, пані Леся, Василь Іванович, добродій слухач.

 

4. Поставте іменники в потрібному відмінку. Назвіть особливості зв’язку числівників з іменниками.

Два (протокол, кущ, тренер, виконавець); три (раз, кілометр, юрист, педагог); чотири (стрибок, метр, дослід, біолог), п’ять (кілограм, менеджер, метр, грузин); одна друга (частина, тонна, гектар); два з половиною (раз, центнер, градус).

 

5. Зредагуйте речення з порушеним порядком слів.

1. Наведені в цьому розділі, типові форми документів використовуватися можуть для укладання науково-технічної продукції. 2. За цим договором несе відповідальність за неналежне використання обов’язків орендар. 3. Через свого представника з числа співавторів ознайомитися з усіма матеріалами мають право автори. 4. Сторони за взаємною згодою достроково мають право розірвати договір. 5. Під час перебування делегації з офіційним візитом неофіційні зустрічі організовують також. 6. За взаємною домовленістю визначається місце і час проведення переговорів.

 

Завдання для самостійної роботи

1. Прочитайте поданий текст. Яка лексика в ньому переважає – корінна чи запозичена? Випишіть 5 слів, засвоєних з інших мов, з’ясуйте їх походження та значення за відповідним словником.

Спілкувальний (комунікативний) етикет у вербальному та невербальному виявах – явище загальнолюдське. Водночас йому завше притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Це спричинено, з одного боку, специфікою природно-кліматичних умов, способами господарювання, контактами з іншими народами, впливом релігії, рівнем культурно-цивілізаційного розвитку тощо, а з іншого – «душею народу», його вдачею, темпераментом, ментальністю, національним характером. Наприклад, українцям, за словами Михайла Грушевського, властивий «високий розвиток своєї гідності, пошанування гідності чужої, любов до певних, установлених зверхніх форм, «законних річей», культурних і громадських вартостей життя». У мовленнєвому етикеті українців відбито такі риси, як побожність, шану до батьків, до жінки, демократизм, емоційність, естетизм, делікатність та ін. (Марія Стахів).

 

За допомогою словника доберіть до слів синоніми. Визначте, чи різняться вони відтінками значень, чи є абсолютними. За допомогою тлумачного словника визначте, які слова належать до багатозначних. Зверніть увагу на те, як у словниках подають тлумачення багатозначних слів.

Авторитет, апеляція, баланс, галузь, горизонт, дефект, інвестор, контракт, оксидація, симптом, стимул.

 

3. Запишіть подані іменники в родовому відмінку однини. Поясніть закінчення.

Ваучер, ринок, вексель, дебет, фініш, документ, папір, термін, експеримент, формуляр, експорт, заголовок, підпис, індекс, заклад, ксерокс, апарат, адресант, бланк, банк, комп’ютер, інститут, адрес, курс, колектив, виробіток, спеціаліст, приріст, студент, відмінок, журнал, стиль.

 

4. До поданих прикметників утворіть (за можливості) просту й складену форми вищого та найвищого ступенів порівняння.

Блискавичний, багатий, високий, тяжкий, традиційний, дотепний, вузький, дорогий, гарний, товстий, щирий, ледачий, уважний.

 

Практичні заняття

з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

для студентів ІІ курсу

напряму підготовки «Філологія»:

6.020303: Філологія (англійська мова та література);

6.020303: Філологія (англійська, німецька мова та література);

6.020303: Філологія (французька, англійська мова та література);

6.020303: Філологія (німецька, англійська мова та література); _

6.020303: Філологія (прикладна лінгвістика)