Інноваційні форми інформаційно-просвітницької роботи з дітьми та молоддю щодо формування здорового способу життя.

Напрямки реалізації програми ЮШСЕФ "Здоров'я та розвиток молоді" (програми, проекти)

1. Просвітницька діяльність серед молоді та її лідерів стосовно навчання соціальних навичок: участі у прийнятті рішень, формуванні здорового способу життя, в заходах профілактики ВІЛ/СНІДу, у програмі за методикою "рівні —- рівним" тощо.

2. Підготовка фахівців для проведення нових для країни форм роботи з дітьми та молоддю.

3. Адаптація та реалізація наявних соціальних проектів, розрахованих на роботу з конкретною групою молоді.

4. Видання інформаційних, методичних та дидактичних матеріалів, розроблених на підставі досвіду реалізації програм з формування здорового способу життя.

5. Підтримка вжиття заходів (конференції, ярмарки), спрямованих на поширення досвіду, накопиченого під час реалізації соціальних проектів.

6. Проведення досліджень, необхідних для подальшої роботи з проблем здоров'я і розвитку молоді, для вивчення ситуацій та здійснення оцінювання.

7. Технічна підтримка партнерів.

В аспекті досягнення мети щодо створення сприятливого соціального оточення важливими є проекти, орієнтовані на інформаційне забезпечення діяльності молоді за принципом "рівні — рівним". Основний принцип цих програм полягає в тому, що молодь з великою довірою ставиться до тієї інформації, яку одержує від своїх ровесників, а ще більше — до інформації, створеної молодими. Саме на це були спрямовані підпроекти створення молодіжних інформаційних, ресурсних центрів, семінари інформаційних волонтерів, розробка інтерактивного модуля для молодіжних інформаційних центрів. У рамках реалізації цих програм були напрацьовані інформаційні матеріали з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, в розробці їх взяла участь значна кількість представників молоді, які вивчили, усвідомили і змогли донести до ровесників необхідність ведення здорового способу життя. Важливо, що ресурсні центри при соціальних службах і НДО стали місцем, де потрібну інформацію стосовно здорового способу життя, прав дитини можуть надати не тільки дітям та молоді, але й батькам, вчителям, спеціалістам, які працюють з молоддю. Сюди можуть звернутися за допомогою і кризові категорії людей, що мають проблеми.

Діяльність із формування здорового способу життя в Україні здійснюється через ряд установ, закладів та організацій. До їх переліку входять:

• навчальні заклади (програмні та факультативні освітні курси),

• позашкільні заклади,

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді,

• оздоровчі та медичні установи,

• клуби за місцем проживання,

• програми та проекти громадських організацій,

• інформаційні заходи через ЗМІ тощо.

 

Комплексна соціальна реабілітація неповнолітніх, які мають проблеми із законом: інноваційні методи роботи

 

Реабілітація в психолого-педагогічному аспекті розглядається як процес відновлення психічних проявів і здібностей особи після якого-небудь правопорушення. У результаті створюється певна рівновага в поведінці неповнолітнього. Це досягається в умовах, які є відповідними вимогам нормального життя. У цьому випадку реабілітацію й називають перевихованням.

Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямована передусім на самого неповнолітнього. Відновлення особи в правах передбачає урахування основних положень Конвенції ООН про права дитини: її право на життя, право на виховання й навчання, захист прав і свобод особистості, забезпечення можливостей для розвитку, активну участь в житті суспільства.

Отже, соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх – це реінтеграція, включення, повернення особи в суспільство, сім’ю, школу, клас, об’єднання ровесників, що сприяє повноцінному функціонуванню в якості соціального суб’єкта.

Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників у закладах пенітенціарної системи.

Основними принципами програми реабілітації малолітніх правопорушників є:

- залучення до праці;

- повага особистості вихованця;

- самоврядування;

- співпраця педагогів і вихованців.

Розрізняють такі типи діяльності соціального педагога у ВТК:

1) карально-виховна;

2) виправно-виховна;

3) освітня;

4) трудова.

Найважливішими засобами соціальної реабілітації засуджених виступають: слово, праця, режим, релігія.

 

Технології залучення «важких підлітків» до спільної соціально корисної діяльності

 

Профілактична робота з важкими підлітками складається з матеріалів правової пропаганди і побудована в руслі військово-патріотичного виховання. Характер районного сільського Будинку культури, що випливає з особливості контингенту учасників, позначається, насамперед, в тому, що поруч із суто клубної діяльністю (гуртки, секції, зльоти, масові заходи, самоврядування та ін) ведеться копітка індивідуально-педагогічна робота. Вона має два основних напрямки: індивідуальне шефство над кожним важким і індивідуальна робота з батьками важких підлітків.

Цю діяльність, організовують клуб важких підлітків, працівники міліції, органи народної освіти, підприємства, культурно-освітні установи. У роботі з батьками важких підлітків проводяться масові та групові форми, але особлива увага приділяється індивідуальним бесідам, зустрічам, обговорень, спільному продумування питань перевиховання важкого підлітка.

У роботі з батьками важких підлітків можна простежити певні щаблі: від залучення батьків до педагогічних зустрічам (не індивідуальним), до постійної індивідуальній роботі і потім до участі в різноманітних клубних заходах, присвячених вихованню важких підлітків в сім'ї.

Таким чином, робота в сільському Будинку культури з важкими підлітками важкого тільки тоді призводить до високоефективних результатами, коли вона побудована на основі системи керівництва, до якої включаються всі виховні канали і можливості, коли ця робота вибудовується як цілеспрямована діяльність ДК, система дієвого шефства та методичної допомоги. Важливу роль у соціально-виховної діяльності в сільській місцевості займають комплексні соціальні програми роботи з важкого підлітками, тобто організація культурно-дозвільної діяльності.

 

Інноваційні підходи до розв’язання проблеми насильства в сім’ї

 

Координація цієї справи покладається сьогодні на управління з питань насильства щодо жінок, яке діє у складі Міністерства юстиції США [3]. Створене у 1995 p., управління з питань насильства щодо жінок координує

організаційні та фінансові ресурси, спрямовані на припинення насильства в сім'ї та у побуті.

Мережа організацій, що координуються зазначеним управлінням, широкопланова та різноспрямована. Вона охоплює структури державної (федеральної) влади і громадянського суспільства; служби реагування, надання допомоги жертвам насильства у сім'ї та спеціалізовані інституції.

Розпочати її розгляд доцільно зі служб швидкого реагування (гарячих ліній). Таких лише загальнодержавних утворень у США налічується понад п'ять: загальна лінія у правах домашнього насильства та спеціальні у справах сексуального насильства, захисту жертв злочинів, проти зґвалтувань та проти насильства під час побутового спілкування та знайомств [4].

Мережа федеральних органів США, які займаються питаннями протидії насильству у сім'ї та у побуті розгалужена. До цих організацій належать:

- підрозділи міністерства оборони (органи сприяння сімейним справам військовослужбовців, попередження і припинення сексуальних злочинів, відділи інформаційно-просвітницької роботи) [5];

- підрозділи міністерства освіти (управління безпеки та протидії наркотизму у навчальних закладах) [6];

- підрозділи міністерства охорони здоров'я і соціальних служб (управління у справах дітей та сім'ї, охорони здоров'я жінок, попередження травматизму та ін.) [7; 8];

- підрозділи громадянства та імміграції департаменту національної безпеки [9];

- бюро у справах жінок міністерства праці [10] та ін.