Економічний розвиток США у 90-ті роки

На виборах 1992 р. економічна діяльність адміністрації Буша дістала негативну оцінку. Перед новим президентом постало складне завдання: ліквідувати дефіцит державного бюджету, підвищити рівень зайнятості економічно активного населення, подолати економічний спад, знизити темпи інфляції і т. ін.

Реструктуризація американської економіки, розпочата ще в період президентства Р. Рейгана, продовжувалася швидкими темпами у 90-ті роки. З 1980 р. економіка США втратила 48 млн. робочих місць. Водночас у 80—90-ті роки було створено нові підприємства, які надали 73 млн. робочих місць. У 1999 р. 55 % усіх зайнятих працювали на робочих місцях, створених після 1980 p., причому у приватному секторі. У 90-ті роки в США було створено 14 млн. нових робочих місць. Продуктивність праці з 1980 по 1996 р. зросла на 20 %. Основою господарства країни стали сучасні високотехнологічні галузі виробництва товарів і послуг. Адміністрація Клінтона зуміла підтримати процес структурної перебудови національної економіки і добитися успіхів.

Стабільне економічне зростання тривало більш як вісім років. У 1998 р. ВВП досяг астрономічної цифри — понадтрлн дол. (ЗО тис. дол. з розрахунку на душу населення) і становив 22 % світового ВВП, рівень безробіття зменшився до 4,6 % (у 1992 р. — 7,5 %). Зайнятість у 1998 р. збільшилася на 3,2 млн. чол., а інфляція знизилася до 1,6 %. Якщо в 1992 р. бюджетний дефіцит становив 290 млрд. дол., то в 1997 р. лише 22 млрд. А в 1998 р. позитивне сальдо державного бюджету становило вже близько 70 млрд. дол. Продуктивність праці у промисловому виробництві в 1998 р. підвищилася Середньорічні темпи економічного розвитку в 1990— 1998 pp. становили 2,2 %. За цим показником США випереджали інші країни "сімки". Фонд заробітної плати сягав 60 % ВВП. Витрати на охорону здоров'я становили 14 % ВВП, на освіту — 7,6, на науку — 2,6 %. Частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму (близько 15 тис. дол. на сім'ю з чотирьох осіб) знизилася до 13,7 % (1997). За період 1993—1996 pp. середньорічні темпи збільшення доходів найменш забезпечених верств населення американського суспільства (20 %) становили 2,2 %, тоді як найбільш забезпечених прошарків (20 %) — лише 1,7 %. Близько 50 % американців були власниками акцій (на початку 50-х років таких було лише 5 %).

Характерною ознакою сучасної моделі американської економіки є орієнтація на гнучке диверсифіковане і дрібно-серійне виробництво, здатне пристосовуватися до потреб споживача. Як у виробництві, так і у сфері послуг це досягається шляхом використання техніки і технології нових поколінь, насамперед мікроелектроніки і мікропроцесорів. Причому, в основних типах нової виробничої техніки і технології провідну роль відігравали промислові роботи, верстати з числовим програмовим управлінням, гнучкі автоматизовані системи, комплекси обробних центрів з системами автоматизованого проектування, ЕОМ усіх типів тощо. Мікроелектронна техніка революціонізувала всю фінансову систему. Широкомасштабна автоматизація стала реальним чинником суспільного виробництва США.

У січні 2001 р. Дж. Буш-молодший прийняв президентські повноваження І став 43-м президентом США. Свій уряд він сформував із представників різноманітних напрямків і поглядів - від лібералів до жорстких консерваторів. У перші місяці свого урядування Дж. Буш-молодший приділяв основну увагу внутрішнім справам держави. А незабаром прийшов день 11 вересня 2001 р., який став поворотним моментом у сучасній історії США. Вранці того дня 19 ісламських терористів-самогубців, поділившись на чотири групи, захопили в повітрі рейсові літаки з пасажирами. Захоплювачі спрямували два з цих літаків на обидва 110-метрові хмарочоси Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку, в результаті чого обидві вежі повалилися, поховавши під руїнами більшість людей, що там знаходилися. Третій захоплений літак таранив Пентагон - штаб-квартиру міністерства оборони США у Вашингтоні. Пасажири та команда четвертого авіалайнера зробили спробу перехопити у терористів керування літаком; у результаті сутички на борту літак упав на землю в штаті Пенсильванія. У підсумку атак загинуло близько трьох тисяч осіб. Америка і весь світ пережили шок.

Однак адміністрація Дж. Буша-молодщого відразу ж опанувала ситуацію і взяла її під свій контроль. Було встановлено, що організатором та виконавцем замахів є таємна, розгалужена по багатьох країнах, ісламістська структура "Аль-Каїда", яку очолює релігійний фанатик із Саудівської Аравії Усама Бен Ладен. Дж Буш-молодший оголосив, що Сполучені Штати перебувають у стані війни проти міжнародного тероризму і вестимуть цю війну, доки противника не буде розгромлено, яких би зусиль це не потребувало. Для боротьби з тероризмом було створено Управління безпеки країни, яке дістало майже необмежені права щодо осіб, підозрюваних у ворожих намірах. Завдяки вжитим заходам упродовж усіх наступних років на території країни не було вчинено жодного серйозного терористичного акту.

Уряд США визначив, що розсадником тероризму став Афганістан. Його правлячий режим, очолюваний крайньо реакційним ісламістським рухом "Талібан", дає прихисток "Аль-Каїді", яка створила на терені країни табори для вишколу бойовиків.

Крім двох проваджуваних війн, міжнародна політика США охоплювала ще низку важливих питань. Серед них значна увага приділялася спробам урегулювати арабо-ізраїльський конфлікт, хоча значного поступу у цій справі й тепер домогтися не вдалося.

Адміністрація США прагнула до налагодження стабільних відносин із Росією, причому Дж. Буш-молодший всіляко підкреслював своє доброзичливе ставлення до президента РФ В. Путіна, У травні 2002 р. обидва президенти підписали у Москві американо-російський договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів, який став значним кроком вперед у ділянці контролю над озброєннями. Договір передбачав суттєве скорочення до 2012 р. ядерних потенціалів обох держав. На запрошення В. Путіна у травні 2005 р. Дж. Буш-молодший прибув до Москви на святкування 60-річчя перемоги над гітлерівською Німеччиною. Разом із тим в американо-російських відносинах назрівала суперечність із приводу американських планів створення системи національної протиракетної оборони і виходу США у грудні 2001 р. із американо-радянського договору по ПРО 1972 р.

Щодо внутрішньополітичних ініціатив адміністрації Дж Буша, то серед них слід відзначити розпочату 2001 р. масштабну реформу системи освіти, покликану шляхом значного підвищення обсягу її фінансування суттєво підвищити рівень знань учнів, надаючи при цьому батькам більшу свободу щодо вивчення їхніми дітьми тих чи інших комплексів дисциплін. 2003 р. через конгрес було проведено програму скорочення податків в інтересах стимулювання росту економіки. Здійснено певні перетворення в галузі охорони здоров'я, зокрема запроваджено грошову допомогу на придбання ліків для літніх американців.

На проміжних виборах 2006 року республіканці зазнали поразки. Демократична партія дістала більшість в обох палатах конгресу. Після виборів Дж. Буш-молодший, рейтинг якого впав до рекордно низького рівня, пішов назустріч новій партії більшості в конгресі: було відправлено у відставку непопулярного міністра оборони Дональда Рамсфельда, якому закидали нездатність стабілізувати ситуацію в Іраку, і призначено на його місце Роберта Ґейтса - колишнього директора ЦРУ. До Іраку було направлено додатковий військовий контингент, що сприяло деякому поліпшенню становища у країні, проте атаки противників США на американські бази тривали.

Спостерігалося зростання напруженості в американо-російських відносинах. Кремль висловлював дедалі більше невдоволення американською програмою створення ПРО, зокрема планами розгортання її складових у Польщі та Чехії. Зі свого боку, адміністрація США категорично висловилася проти демаршу Росії під час кризи навколо Південної Осетії й Абхазії (серпень 2008 р.), насамперед щодо визнання Росією "незалежності" цих грузинських територій і введення в них російських військових контингентів. Вашингтон заявив про своє безумовне визнання територіальної цілісності Грузії.

Відносини США з українською владою в останні роки правління президента Л. Кучми, коли зростали авторитарні тенденції і мали місце грубі порушення демократичних засад, теж склалися непросто. Натомість адміністрація Дж. Буша-молодшого всіляко вітала Помаранчеву революцію в Україні. США надали новому керівництву України далекосяжну політичну підтримку і на міжнародній арені й у сфері двосторонніх відносин. У квітні 2005 р. новообраний президент України Віктор Ющенко, перебуваючи з офіційним візитом у США, вів переговори з президентом Дж Бушем-молодшим та іншими офіційними особами, виступив із промовою на спільному засіданні обох палат конгресу. До речі, така можливість надається іноземним політикам лише у виняткових випадках. Упродовж наступних років президент В. Ющенко неодноразово відвідував США з офіційними або робочими візитами. Відтоді американо-українські відносини знаходяться на піднесенні. У 2006 р. США скасували для України поправку Джексона-Веніка до Закону про торгівлю США (1974), що сприяло пожвавленню торговельних зв'язків між обома країнами. У 2008 р. американо-український товарооборот перевищив 5 млрд доларів.

32. Італія у 40-60 р.20 ст.