Дослідження історичних пісень 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Дослідження історичних пісень



Дослідження історичних пісень починається лише у 19 ст. Перші публікації текстів зустрічаємо у збірнику М. Новикова «Полное новое собрание Российских песен. Четыре части» (1780—1781). Серед надрукованих там українських пісень є кілька історичних. Перший український фольклорний збірник «Опыт собрания старинных ма лороссийских песней» М. Цертелєва вийшов у 1819 р. Поряд з думами там поміщені «Пісня про Палія і Мазепу», «Пісня про від´їзд козака до війська». Більша добірка історичних пісень подана у збірнику М. Максимовича «Малоросійські пісні» (1827). У своїй наступній праці «Українські народні пісні», що вийшла в Москві 1834 року, Максимович здійснив першу спробу виділити історичні пісні в окрему групу. Однак, він тут не проводить межі між думами та історичними піснями, а також долучає до них суспільно-побутові (козацькі, рекрутські, чумацькі) ліричні пісні.

Помітною в українській фольклористиці є уже згадувана стаття М. Гоголя «Про малоросійські пісні», де вперше вжито і осмислено термін «історична пісня».

Тексти народних пісень досить широко представлені у збірниках І. Срезневського «Запорожская старина» (1833—1838), П. Лукашевича «Малоросійські та червоноруські думи і пісні» (1836), А. Мет-линського «Народные южнорусские песни» (1854), П. Куліша «Записки о Южной Руси» (1856—1857). Свій внесок зробила і «Руська трійця», опублікувавши ряд історичних пісень у «Русалці Дністровій» (1837), а також Я. Головацький, який видав «Народні пісні Галицької і Угорської Русі» (1878). Цієї проблеми торкався й М. Костомаров (зокрема, у магістерській дисертації «Об историческом значении русской народной поэзии»).

Перше найповніше, упорядковане за історико-хронологічним принципом з коментарями видання історичних пісень здійснили В. Антонович і М. Драгоманов — «Исторические песни малорусского народа» (Т. 1,2. — К., 1874—1875). Однак і тут ще не було розмежовано жанр думи, історичної пісні та соціально-побутової пісні. Продовженням цієї праці були видання, здійснені М. Драгомановим у Женеві (Швейцарія), де він перебував у еміграції, збірки пісень «Нові українські пісні про громадські справи» (1864—1880) та «Політичні пісні українського народу 18—19 ст.» (1883—1885). Дослідниками історичних пісень були також О. Потебня, П. Житецький, Ф. Колесса, В. Гнатюк. У 1913 р. вийшла праця І. Франка «Студії над українськими народними піснями». Серед сучасних дослідників — М. Рильський «Героїчний епос українського народу» (1955), В. Березовський «Історичні пісні» (1970) та ін.

§30. Зв´язок жанрів героїчного епосу з художньою літературою

 

Героїчний ліро-епос починає проникати у писемну літературу вже 3 княжої доби, коли в літописах цитувалися народні твори, і подавались відомості про народних співців. Першим твором, що постав на Межі фольклору та писемної літератури, є «Слово о полку Ігоревім», у якому картини битви, поля бою подаються в дусі народної поетики, з виразною народною символікою, на персоніфікації сил природи.

З героїчним епосом перегукується поема І. Котляревського «Енеїда» (на початку подаються «патрети всіх багатирів», а далі — картини військової доблесті, битв, поєдинків із прямими вкрапленнями народних образів — «Як Муромець Ілля гуляє», «Як Переяслів боронив», «Чернець Мамая як побив», «Як в Польщі Желізняк ходив»). Найбільше жанри героїчного епосу культивувалися в українській літературі доби романтизму. Такими є збірка А. Метлинського «Думки та пісні та ще дещо» («Смерть бандуриста», «Бандура», «Козак, гайдамак, чумак», «Козак та буря», «Гетьман», «Старець» та ін.), твори Л. Боровиковського (наприклад, «Бандурист»), М. Маркевича («Гетьманство»), О. Афанасьєва-Чужбинського («Украинская дума»), М. Костомарова («Спить Вкраїна та руїни», «Діти слави, діти слави», «Максим Перебийніс», «Пан Шульпіка», «Полтавська могила»); на основі сюжету думи «Івась Удовиченко, Коновченко» М. Костомаров створив баладу «Ластівка», а історична пісня, опублікована Срезневським в «Запорожской старине» «Гей, був в Січі старий козак», стала основою його драми «Сава Чалий», пізніше цей же сюжет опрацював в однойменній п´єсі І. Карпенко-Карий. До жанрів народного ліро-епосу зверталися представники «Руської трійці» та її послідовники. У творчості М. Шашкевича є дума «Побратимові, посилаючи єму пісні українські», стилізовані поеми «О Наливайку», «Хмельницького обступлєніє Львова», «Болеслав Кривоустий під Галичем»; серед творів І. Вагилевича — цикл «Думи» («Добрилів», «Дністер», «Бич», «Пліс-несько»); М. Устияновича — «Дума матері руської», «Ужас на Русі при зближенії монголов в літі 1224», «Могила Святослава», «Слов´янська колибель»; А. Могильницького — «Згадка старовини»; І. Гушалевича— «Дума», «Дума над Галичем», «Думанаддністровська».

Окрему сторінку у використанні героїчного епосу відкрив Т. Шевченко, видавши 1840 р. «Кобзар». Поет створює образи народних співців у творах «Перебендя», Волоха в поемі «Гайдамаки»; стилізаціями під народні думи є його поеми «Невольник», «Гамалія», «Дума» («У неділю вранці рано...»), власну авторську думу він включає у поему «Сліпий», пісню про Палія використовує в поезії «Чернець», про Кармелюка — в поезії «Варнак».

Народні мотиви з´являються у творчості П. Куліша: він створює ряд дум — «Дума про татарина й орача», «Дума — пересторога, вельми на потомні часи потрібна», «Дума про найвищий дар», «Дунайська дума»; сюжет відомої думи використовує у поемі «Маруся Богу-славка»; на основі народного епосу пише драматичні твори «Байда, князь Вишневецький», «Цар Наливай», «Петро Сагайдачний», а також поему «Великі проводи».

Історичні пісні і думи представлені у творах Ю. Федьковича — цикл «Думи і співанки» зі збірки «Поезії» (поеми «Довбуш», «Лук´ян Кобилиця», «Козак», а також частини із поеми «Слава Ігоря»); Б. Грінченка — «Смерть отаманова», «Лесь, преславний гайдамака», поемі про українку-бранку «Галіма»; поезіях Я. Щоголіва зі збірки «Слобожанщина» («Хортиця», «В степу», «Запорожець над конем», «Запорозький марш», «Золота бандура» та ін.). Стилізаціями під народні історичні пісні та думи є «Співи» С. Руданського «Олег — князь київський», «Павло Полуботок», «Павло Апостол», «Мініх» таін.

З героїчним епосом перегукуються також збірка Лесі Українки «Думи і мрії», зокрема цикл «Невільничі пісні», та цикл «Невольницькі пісні» зі збірки «Відгуки»; з історичними піснями пов´язані твори збірки П. Карманського «Зачесть і волю», В. Самійленка «Думи Буття», В. Поліщука «Дума про Бармашиху», книга М. Семенка «Степ», та поема «Маруся Богуславка», вірш М. Зерова «Ріг Вернигори», поезії М. Бажана «Кров полонянок», «Залізнякова ніч», історична поема «Сліпці», поеми О. Слісаренка «Байда», твори А. Малишка «Про козака Данила», «Кармалюк», «Трипілля», «Ярина» та ін. зі збірок поезій «Полонянка», «Ярославна», «Книга братів». Переосмислення давніх образів і сюжетів подає П. Тичина у «Думі про трьох вітрів»; з героїчним епосом перегукується поема В. Сосюри «Червона зима», написана, за його словами, під впливом пісень «Ой Морозе, Морозенку», «їхав козак на війноньку», «Ой на горі та женці жнуть».

За межами України український ліро-епос використовували письменники-еміґранти, зокрема, до жанру думи вдавалися Є. Маланюк («Дума», «Сага»), Т. Осьмачка у поемі «Поет», «Думі про Зінька Сам-городського» (збірка «Сучасникам»), О. Ольжич (збірка «Рінь»),

О. Лятуринська в «Думі про скривавлену сорочку», присвяченій пам´яті студентів, що в січні 1918 р. загинули в бою під Крутами. Цій же темі присвячені вірші П. Тичини «Пам´яті тридцяти», Б.-І. Антонича «Крутянська пісня» та О. Стефановича «Крути». О. Стефанович звертається також до билинної традиції у творі «Ілля Муромець на роздоріжжі» (збірка «Хрест»). Цей билинний сюжет використав В. Шевчук в оповіданні «Ілля Мурин».

Мотиви героїчного епосу лягли в основу художньої прози, зокрема, повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», роману Є. Гребінки «Чайковський»; новел О. Єфименка «Як Самійло Кішка втік з турецької неволі», «Татарські напади», В. Петрова (Домонтовича) «Приборканий гайдамака», оповідання С. Воробкевича «Турецькі бранці»; драм

І. Карпенка-Карого «Лиха іскра поле спалить, сама щезне», М. Старицького «Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький», І. Нечуя-Левицького «Маруся Богуславка», Б. Грінченка «Ясні зорі», С. Васильченка «Кармелюк», М. Стельмаха «На Івана Купала» (в основі якої «Дума про Морозенка»).

Народний ліро-епос є джерелом українських опер «Тарас Бульба» М. Лисенка (лібрето М. Старицького за М. Гоголем), «Облога Дубно» Ц- Сокальського, «Роксолана» Д. Січинського, «Фесько Андибер» В. Золотарьова (лібрето М. Рильського), «Дума Чорноморська» Б. Яновського та ін.

Серед великих прозових творів слід згадати романи М. Стариць-кого «Разбойник Кармелюк», «Останні орли», Г. Хоткевича «Дов-буш», П. Загребельного «Роксолана», І. Ле «Україна», Н. Рибака «Переяславська рада», Р. Іваничука «Орда», повість Ф. Бурлаки «Остап Вересай». П. Панч у першій книзі роману «Запорожці» розділи називає думами (Дума перша, Дума друга) і епіграфами до них подає уривки з народних дум; цитування народного епосу і образи народних кобзарів подає письменник у романі «Гомоніла Україна».

З-поміж сучасних письменників, що звертаються до мотивів героїчного епосу, найпомітнішою є постать Ліни Костенко (романи у віршах «Маруся Чурай» та «Берестечко», твір «Чадра Марусі Богу-славки» (зі збірки «Над берегами вічної ріки»), філософська антитеза до народного джерела «Дума про братів неазовських»); оригінально трансформують народні джерела Ірина Калинець (поема «Довбуш»), Ігор Калинець (збірка «Міф про козака Мамая» та ін.).

Інтертекстуально перегукуються з думами твори сучасної літератури, такі як М. Стельмаха «Дума про тебе», І. Драча «Дума про вчителя» та ін.

 

Література

Былины. — М.: Художественная литература, 1986. — 300 с.

Гоголь М.В. Про малоросійські пісні // Твори: У 3 т. — Т. 3. —- К., 1952. — С 393—400.

Григор´єв-Наш. Історія України в народних думах і піснях. — К., 1993. — 271 с

Грица С.Й. Мелос української народної епіки. — К.: Наук, думка, 1979. — 246 с

Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. — Т. 4. — Кн. 1. — К.: Либідь, 1994.

Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова // Драгоманов М. Вибране. — К.: Либідь, 1991. — С. 46—59.

Думи. Історико-героїчний цикл: Збірник / Вступ, ст. М. Стельмаха. — К.: Дніпро, 1982. —159 с.

Думи. Поетичний епос України / Вступ, ст. Г. Нудьги. — К.: Рад. письменник, 1969. — 354 с

Закувала зозуленька: Антологія української народної поетичної творчості. — К., 1998. — С 144—227.

Історичні пісні / Вступ, ст. І. Березовського. — К.: Рад. письменник, 1970. — 286 с

Кейда Ф., Мишанич С. Гайдамаки та опришки — виразники національно-визвольних змагань українського народу. — Донецьк, 1995. — 101 с

Колесса Ф. Українська усна словесність. — Едмонтон, 1983. — С 80—94.

Костомаров М. Об историческом значении русской народной поэзии // Слов´янська міфологія. — К.: Либідь, 1994. — С. 44—200.

Мельник В. Народ про свою історію. — К.: Радянська школа, 1966.

Мишанич О. Народна словесність // Історія української літератури: У 8 т. — Т. 1. — К.: Наук, думка, 1967. — С. 163—170.

Народні думи: Збірник / Вступ, ст. С Мишанича. — К.: Дніпро, 1986. — 173 с

Народні думи, пісні, балади / Вступ, ст. В. Яременка. — К., 1970. — 335 с.

Народ про Довбуша / Вступ, ст. В. Тищенка. — К.: Наук, думка, 1965. — С 41—128.

Народ про Кармалюка / Вступ, ст. В. Тищенка. — К.: Вид-во АН УРСР, 1961. — С 47—119.

Народ про Кобилицю / Вступ, ст. В. Тищенка. — К.: Наук, думка, 1968. — С 35—103.

Нудьга Г. Український поетичний епос. Думи. — К.: Т-во «Знання»,

1971. — Серія 5. — № 4. — 48 с

Пісні з Галичини / Упоряд.: Р. Береза, М. Дацко. — Львів: Світ, 1997.— 192 с

Плісецький М. Українські народні думи. Сюжети і образи. — К.: Кобза, 1994. — 364 с

Пропп В. Поэтика фольклора. — М.: Лабиринт, 1998. — С. 82, 106— 136, 200—202.

Рильський М. Героїчний епос українського народу. — К., 1955. — 28 с.

Робінсон А.М. Билинний епос Київської Русі у співвідношеннях з епосом Заходу і Сходу // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI—XVIII ст. — К.: Наук, думка, 1981. — С 59—83.

Селиванов Ф.М. Русский эпос. — М.: Высшая школа, 1988. — 207с.

Співанки-хроніки: Новини / Упоряд.: 0.1. Дей, С.Й. Грица. — К.,

1972. — 558 с.

Українські народні думи та історичні пісні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1955. — 660 с.

Українські народні пісні та думи. — К.: Т-во «Знання» України, 1992. — 96 с

Українські січові стрільці у піснях / Вступ, ст. О. Левченка. — Тернопіль, 1991. — 112 с

Франко І. Найстарша українська народна пісня // Франко І. Твори: У 50 т. — Т. 37. — К.: Наук, думка, 1982. — С 216—221.

Франко І. Розбір думи про бурю на Чорному морі // Франко І. Твори: У 50 т. — Т. 29. — К.: Наук, думка, 1981. — С 195—198.

Франко І. Студії над українськими народними піснями // Франко І. Твори: У 50 т. — Т. 43. — К.: Наук, думка, 1986. — С 7—354.

 


Розділ 7. Балади





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 183; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.224.133.198 (0.008 с.)