Форма договору купівлі-продажу

Форма договору купівлі-продажу залежить від:

1. ціни предмета договору,

2. суб’єктного складу,

3. предмета договору,

4. спеціальних вказівок закону.

Договір купівлі-продажу може укладатися:

1. в усній формі,

2. в письмовій формі,

3. письмовій нотаріальній формі,

4. шляхом вчинення конклюдентних дій, тобто дій, які свідчать про бажання покупця укласти договір на запропонованих йому умовах.

Так, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Права та обов’язки продавця

Договір купівлі-продажу належить до типових двосторонніх договорів.

Права продавця:

1. вимагати від покупця прийняти та оплатити товар, або відмовитися від договору, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти;

2. вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошима у разі прострочення оплати товару;

3. відмовитися частково, або в повному обсязі від задоволення вимог покупця щодо кількості, якості, асортименту, комплектності, тари та (або) упаковки товару за певних умов;

4. вимагати повернення неоплаченого товару, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит;

5. інші права.

Обов’язки продавця:

1. передати товар покупцеві у власність. Передача може здій­снюватися або шляхом безпосереднього вручення, або здачею товару для перевезення чи пересилання органам транспорту або пошти. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

a. вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

b. надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

2. передати покупцеві необхідні документи на товар, які пе­редбачені законом чи договором;

3. забезпечити виникнення у покупця права власності на товар

4. інформувати покупця про недоліки речі;

5. попередити покупця про права третіх осіб, тобто про так звані юридичні недоліки речі;

6. зберігати продану річ в тих випадках, коли право власнос­ті переходить до покупця до її передачі;

7. виступити на боці покупця, якщо треті особи звернулися
до покупця з позовом про витребування речі (ст.660 ЦКУ).

Права та обов’язки покупця

Права покупця:

1. вимагати зниження ціни або розірвання договору, у випадку коли продавець не попередив покупця про права третіх осіб;

2. відмовитися від договору, якщо продавець відмовився передати покупцю проданий товар, або витребувати його у продавця;

3. встановити розумний строк передачі продавцем належностей до товару та документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром;

4. вимагати передання відповідної кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати;

5. прийняти товар у більшій кількості, ніж це встановлено договором, якщо продавець не розпорядився надлишком товару у розумний строк;

6. відмовитися від прийняття товару в асортименті, що не відповідає умовам договору та вимагати повернення сплаченої грошової суми;

7. на свій вибір стосовно товару, переданого з порушенням умови щодо якості, асортименту тощо вимагати:

a. пропорційного зменшення ціни;

b. безоплатного усунення недоліків в розумний строк;

c. відшкодування витрат на усунення недоліків.

8. вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у тому випадку, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк.

Обов’язки покупця:

1. сплатити обумовлену грошову суму за товар;

2. вчинити дії, необхідні для забезпечення передачі товару (надати відвантажувальні реквізити, оформити довіреність пред­ставнику тощо);

3. прийняти товар або забезпечити зберігання товару, який покупець відмовився прийняти;

4. оглянути товар і перевірити його якісні і кількісні харак­теристики;

5. притягнути продавця до справи, якщо треті особи зверну­лися з позовом про витребування речі (ст.660 ЦКУ).

Спільними обов’язками сторін є відшкодування збитків, які виникли у контрагента у зв’язку з неналежним виконанням договору, затримкою виконання або відмовою.

 

ЛЕКЦІЯ 9

ТЕМА: Договір поставки

1. Поняття договору поставки та його видова характеристика

2. Сторони та суб’єкти поставки

3. Предмет поставки

4. Форма договору поставки

5. Права та обов’язки постачальника

6. Права та обов’язки покупця

 

Поняття договору поставки та його видова характеристика

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку ді­яльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємниць­кій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а по­купець – прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК).

Договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу. Особливості договору поставки:

1. Мета використання продукції чи товару при поставці – підприємницька діяльність або інша діяльність, яка не пов’язана з особистим, домашнім чи іншим подібним використанням;

2. Сторонами за договором поставки зазвичай є підприємці;

3. Предмет поставки значно вужчий і обмежується продукцією або товарами. Предметом поставки не можуть бути майнові права, право вимоги, цінні папери, нерухомість тощо.

4. Між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу.

Юридичні ознаки договору поставки: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Істотні умови договору поставки: предмет, ціна, строк.

Умови поставки повинні викладатися сторонами відповідно до Правил «Інкотермс» (ч.4 ст.265 ГКУ).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правове регулювання здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в § 3 гл. 54 ЦКУ, ГКУ, Законі України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 року, Положеннях про поставки продукції виробничо-технічного призначення та про поставки товарів народного споживання, інших нормативних актах.

Сторони та суб’єкти поставки

Сторонами договору поставки є продавець (постачальник) і покупець. Сторонами договору поставки можуть бути суб’єкти господарювання – господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч.1 ст. 712 ЦКУ, ч.3 ст. 265 ЦКУ, п. 1,2 ч.2 ст. 55 ГКУ).

Суб’єктами поставки є особи (юридичні чи фізичні), які приймають участь у здійсненні поставки: постачальник, покупець, перевізники (транспортні організації), експедитори, треті особи (ст.511 ЦКУ) та ін.

Предмет поставки

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів) або продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

На відміну від предмета договору купівлі-продажу, предмет поставки, як правило, ще не існує в природі на момент укла­дення договору. Наприклад, залежно від укладеного договору за­вод металовиробів може виготовляти і каструлі, і солдатські казанки, і дитячі горщики, або ТОВ «Магістраль» з виготовленням дорожньої техніки..

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх част­кове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються специфікацією, що зазвичай є додатком до договору поставки (ст.266 ГКУ).

Асортимент (номенклатура) – це розподіл товарів або продукції за певними групами (скільки товарів кожного виду). Визначається або в самому договорі, або в специфікації, що додається.

Якість продукції – це її характеристика, що визначається договором поставки шляхом посилань на чинні нормативні документи, що визначають якість товарів, які поставляються, або на відповідні державні, галузеві стандарти, зразки тощо (ст. 268 ГКУ). У деяких випадках обов’язкова наявність сертифікатів відповідності, яку повинен забезпечити постачальник (наприклад, для імпортних харчових продуктів, побутової електротехніки тощо). У протилежному разі можливе одержання від постачальника, наприклад, імпортних харчових продуктів, без сертифіката відповідності, що унеможливить їх реалізацію населенню.

Комплектність продукції – це її характеристика, що визначається відповідно до стандартів, технічних умов або прейскурантів (ст. 270 ГККУ). Якщо їх не встановлено, комплектність визначається договором поставки.

Форма договору поставки

Договір поставки укладається на розсуд сторін у письмовій формі або відповідно державного замовлення. Варіанти оформлення договору поставки:

1. єдиний письмовий документ із підписами сторін;

2. відправлення покупцем передбачуваному постачальнику замовлення на певні товари або продукцію. За відсутності протягом 20 днів із моменту одержання замовлення письмової відмови або заперечень від постачальника щодо окремих умов замовлення воно вважається прийнятим до виконання i набирає сили договору (п. 21 Положення про поставки продукції);

3. обмін листами, факсограмами тощо, у яких сторони виражають волю укласти договір поставки (ч.1 ст. 207 ЦКУ).

 

Закупівля товарів для державних потреб здійснюється шляхом наступних процедур:

1. відкритих торгів (тендерні пропозиції мають право надавати всі заінтересовані учасники, запрошені замовником шляхом публікації оголошення);

2. торгів з обмеженою участю (пропозиції мають право надавати лише ті учасники, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі);

3. двохступеневих торгів, коли учасникам на першому етапі пропонується подавати попередні тендерні пропозиції без зазначення ціни, але із зазначенням пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, а на другому етапі подаються остаточні тендерні пропозиції учасниками, чиї попередні тендерні пропозиції відібрані на першому етапі;

4. запиту цінових пропозиції (котирувань) щодо товарів і послуг, для яких постійно діє ринок, за умови, що вартість їх закупівлі не перевищує 100 тисяч гривень;

5. закупівлі в одного учасника, з яким після переговорів укладається відповідний договір;

6. торгів зі зменшенням ціни (редукціон), які проводяться у два етапи: попередні (без ціни) та остаточні тендерні пропозиції.