Україна в період перебудови (1985-1991 рр.). Чорнобильська катастрофа. Рівень життя населення. Розгортання страйкового руху.

Початок «перебудови». «Перебудова» почалася в економічній сфері Головними завданнями в цій сфері в квітні 1985 р. на пленумі ЦК КПРС були проголошені: прискорення науково-технічного прогресу; подолання зниження темпів економічного росту; подолання відставання машинобудування як базисної галузі господарства; розробка нового господарського механізму; розвиток матеріальних стимулів виробництва; удосконалювання структури і методів керування господарством.

На основі прискорених перетворень в економіці планувалося також вирішити соціальні проблеми. 3 цією метою на державному рівні приймалися численні програми, серед них: продовольча, із соціальної перебудови сіл, житлова та інші. Але проголошені програми знову були націлені на віддалене майбутнє і тому, здебільшого, мали декларативний характер.

Соціально-економічні реформи не дали відчутних результатів. Сама модель перетворень конструювалася в центрі, без урахування потреб і можливостей регіонів; на реалізацію цих перетворень не вистачало матеріальних і фінансових ресурсів. А головне - зберігалася адміністративно-командна система, що унеможливлювало проведення корінних соціально-економічних реформ.

Поступово центральне керівництво почало розуміти, що економічні реформи повинні проводитися паралельно, нехай з обмеженими, але політичними перетвореннями, з лібералізацією політичного режиму.

У лютому 1986 p. XXVII з'їзд КПРС прийняв нову редакцію Програми партії, з якої вилучили положення про необхідність побудови комунізму і проголосили курс на вдосконалення соціалізму. Саме тоді М. Горбачов висунув два принципово нових політичних гасла - «гласність» і «широка демократизація».

Основними досягненнями політики «гласності» стали: ліквідація «білих плям» в історії СРСР; поява ідейного плюралізму, розмаїтості думок; реабілітація безневинно засуджених у 30-50-ті pp. політичних діячів і діячів культури; значне пом'якшення цензури в засобах масової інформації; ліквідація спецсховищ у бібліотеках; масовий прокат кінофільмів, що десятиліттями лежали на полицях за ідеологічними мотивами; поява незалежних газет і журналів; падіння «залізної завіси» і можливість діалогу з країнами Заходу; демократизація всього громадського життя в країні.

Розпочате в 1987 р. в СРСР реформування політичної системи проявилося: у проведенні виборів до всіх органів державної влади на альтернативній і змагальній основі; скасуванні 6-ї статті Конституції СРСР про керівну роль КПРС у державі і суспільстві; формуванні багатопартійності; виникненні національно-демократичних, а також неформальних громадських організацій і об'єднань у центрі й у союзних республіках, незалежних від офіційної влади.

Чорнобильська катастрофа показала справжню силу мирного атому. Найбільша у світі ядерна катастрофа сталася через недосконалість конструкції реактору, помилки персоналу та грубе порушення техніки безпеки.

Ліквідація наслідків аварії тривала півроку. Більше 500 тисяч людей прийняли участь у боротьбі з радіоактивною загрозою. Пожежники, медики, шахтарі, інженери, вчені, військові та звичайні люди самовіддано робили свою справу. Загальними зусиллями вдалося ізолювати зруйнований реактор та частково очистити зону відчуження.

Але ця перемога дісталася дорогою ціною. Усі ліквідатори отримали небезпечні дози радіації, 30 тисяч з них вже померло, 200 тисяч є інвалідами. В усіх цих людей серйозні проблеми зі здоровям.

Через аварію на ЧАЕС було знищено цілий етнокультурний регіон. 130 тисяч - стільки людей назавжди покинули свої домівки. Через несвоєчасну евакуацію населення усі люди отримали дози радіації, які перевищували допустиму норму у десятки разів. Скільки з них померло чи мають проблеми зі здоровям - невідомо, дослідження на ці теми не проводились.

Близько 2 мільйонів людей і зараз проживають у забруднених радіацією районах України, Білорусії та Росії. У цих регіонах спостерігається підвищена захворюваність та смертність. Внаслідок того, що після аварії вітер розніс радіонукліди по Європі, у деяких районах Франції та Скандинавії спостерігається підвищена захворюваність на рак щитовидної залози.

Варто розглянути і економічні наслідки аварії. Тільки безпосередні витрати на ліквідацію її наслідків склали близько 18 мільярдів доларів. Від цього удару в умовах тодішньої кризи СРСР так і не зміг оправитись.

У аварії були і політичні наслідки. Саме після цієї катастрофи СРСР почав тісно співпрацювати із Заходом. З цієї події почався етап покращення відносин з країнами західного світу, відомий як епоха гласності, яка ознаменувала кінець Холодної війни. Розпочалось ядерне роззброєння, були підписані міжнародні договори про непоширення ядерної зброї.

Саме після чорнобильської катастрофи припинилося будівництво багатьох атомних електростанцій. На існуючих АЕС значно посилились норми безпеки, стали вдосконалюватись конструкції реакторів. Більш серйозно стали відноситись до альтернативних джерел енергії.

В теплу весняну ніч 26 квітня 1986 року о 1г.24хв. на пункт пожежної охорони міста Припять поступив сигнал про пожежу на Чорнобильській атомній електростанції. Наряди пожежних частин одними з перших прибули на місце аварії та почали гасити велику пожежу, яка виникла. До пятої години ранку пожежу вдалося загасити. Тепер горіли тільки залишки графіту на тому місці, де кілька годин тому був реактор. Пожежникам вдалося зменшити наслідки аварії та запобігти поширенню пожежі, але майже всі вони загинули, бо отримали несумісні з життям дози радіації.

Рівень життя населення

Зниження світових цін на енергоресурси у поєднан­ні з надмірною витратністю економіки СРСР призвели до того, що в уряду зникли кошти для компенсації бюджетного дефіциту. Підприємства отримали можливість підвищувати заробітну плату, захищати своїх працівників за рахунок власних ресурсів.

Із весни 1988 р. у народне господарство пішли «порожні» гроші.

1990 р. інфляція становила 10 % на рік, у другій половині 1991 р. — 25 % на тиждень. Набули поширення так звані бартерні обміни.

Національний дохід 1990 р. скоротився на 4 %, 1991 р. — ще на 13 %. Дефіцитом, крім промислових товарів, стали м'ясо, молочні продукти, вершкове масло. Підвищення роздрібних цін 2 квітня 1991 р. удвічі стрімко погіршило життєвий рівень населення, зне­цінивши нагромадження й залишивши більшість населення без за­ощаджень.

Рівень грабіжництва з 1985 по 1990 рік зріс на 50 %, на 31 % — кількість злочинів із завданням тяжких тілесних ушкоджень, на 10,5 % — умисних убивств, на 45 % — випадків незаконного воло­діння зброєю, на 72 % — крадіжок державного й суспільного май­на, на 130 % — крадіжок особистого майна громадян.

Розгортання страйкового руху

Із 1987 р. характерною стає форма протесту — ко­лективне відмовляння від роботи, страйк. 1989 р. страйкова бо­ротьба робітників набула масового характеру.

15 липня 1989 р. на шахті «Ясинуватська — Глибока» в Ма­кіївці Донецької області розпочався стихійний страйк. 17 липня страйк охопив уже кілька шахт Макіївки. 18 липня до страйку приєдналися шахти Красноармійська, Дзержинська, Шахтарська, Краснодону, Первомайська. 19 липня застрайкували шахтарі До­нецька і Горлівки.

У червні 1990 р. у Донецьку відбувся Перший з'їзд шахтарів СРСР, який констатував, що розв'язання соціально-економічних питань шахтарів відбувається незадовільно. Шахтарі поставили вимогу про відставку існуючого в країні уряду і формування уря­ду народної довіри. У резолюції «Про ставлення до КПРС» шахтарі вимагали скасування будь-яких привілеїв для партії.

У жовтні 1990 р. у Донецьку відбувся Другий з'їзд шахтарів СРСР. На з'їзді було створено Незалежну профспілку гірників (НПГ). Це була перша в країні справді незалежна від партійно-господарських структур профспілкова організація на масовій основі.

Навесні 1991 р. НПГ очолила новий страйк шахтарів. Страйк охопив 9 областей України.

Таким чином, перебудова не досягла поставлених цілей. Половинчаті та суперечливі реформи призвели до краху радянської економіки, ліквідації тоталітарного режиму.