Призначення, завдання та організаційна структура радіотехнічних військ

БІЛЕТ № 1

Призначення, завдання та організаційна структура радіотехнічних військ

Повітряних Сил Збройних Сил України.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформації про повітряну обстановку. Вони ведуть радіолокаційну розвідку і видають інформацію на командні пункти з’єднань та частин ЗРВ, ВА, частин РЕБ, здійснюють контроль польотів своєї авіації. РТВ можуть залучатися дo контролю за дотриманням правил використання повітряного простору України повітряними суднами усіх відомств та іноземних держав, а також для виявлення надводних цілей. Крім того, підрозділи РТВ у районах свого розташування ведуть розвідку наземного і морського противника, радіаційну, хімічну, біологічну розвідку, здійснюють спостереження за метеорологічною обстановкою.

РТВ складаються з радіотехнічних бригад, що включають у свою структуру радіотехнічні батальйони, окремі радіолокаційні роти, окремі радіолокаційні взводи.

Радіотехнічна бригада (ртбр) – тактичне з’єднання РТВ, що складається, як правило, з 4-5 радіотехнічних батальйонів, командного пункту, підрозділів управління і забезпечення.

Радіотехнічний батальйон (ртб)– основний тактичний підрозділ. Він складається з 2-4 окремих радіолокаційних рот, командно-технічного та радіолокаційного вузлів, радіолокаційного підрозділу при управлінні батальйону, окремих радіолокаційних взводів, підрозділів управління і забезпечення. Він здатний самостійно або у взаємодії із сусідніми радіотехнічними підрозділами вести радіолокаційну розвідку, видавати розвідувальну інформацію на КП ртбр і бойову інформацію на КП ЗРВ, ВА, РЕБ.

Окрема радіолокаційна рота (орлр)– тактичний підрозділ. Вона складається з радіолокаційних взводів (обслуг РЛС), взводів управління і зв’язку, відділення (взводу) матеріального забезпечення і здатна у складі ртб або самостійно вести радіолокаційну розвідку і видавати розвідувальну інформацію на КП ртб (ртбр) і бойову інформацію на КП ЗРВ, ВА, РЕБ.

Окремий радіолокаційний взвод (орлв) складається з обслуг РЛС та засобів зв’язку і призначений для нарощування або посилення радіолокаційного поля бригади на найбільш імовірних напрямках польоту ЗПН противника і відновлення порушеного радіолокаційного поля. Він здатний самостійно або у складі ртб (орлр) вести радіолокаційну розвідку і видавати радіолокаційну інформацію.

Призначення, склад та основні тактико-технічні характеристики РЛС 19Ж6 (П-37).

РЛС призначена для ведення радіолокаційної розвідки повітряних цілей, забезпечення наведення винищувальної авіації і цілевказівки зенітним ракетним комплексам. РЛС перебуває на озброєнні радіотехнічних батальйонів і радіолокаційних рот і по якості і точнісних характеристиках радіолокаційної інформації відноситься до класу РЛС бойового режиму.

РЛС забезпечує:

виявлення повітряних цілей і вимір їхніх площинних координат: азимута і дальності;

визначення державної приналежності виявлених цілей за принципом «свій-чужий» і індивідуальне пізнавання своїх об'єктів за допомогою НРЗ середньої потужності 1Л22, із яким сполучається РЛС;

пеленгацію постановників активних завад за азимутом;

визначення характеристик цілей (склад, бойові порядки, курс, швидкість, маневр).

Знімання радіолокаційній інформації здійснюється ручним способом – візуально з екранів ІКО.

У РЛС П-37 здійснюється послідовний огляд простору за азимутом шляхом обертання антени з вузькою діаграмою спрямованості вкругову і рівнобіжний (одночасний) огляд за кутом місця. Зона виявлення у вертикальній площині формується методом парциальних діаграм і має косекансну форму. Для створення такої зони в складі РЛС є п'ять незалежних приймально-передавальних каналів працюючих на свої антени.

Зондуючий сигнал формується магнетронним автогенератором і являє собою некогерентну послідовність одиночних немодульованих радіоімпульсів у 10-сантиметровому діапазоні хвиль.

Кожне з п'ятьох незалежних передавальних пристроїв формує зондуючий сигнал на своїй несучій частоті в межах частот 2700-3100 МГц.

Потужність зондуючого сигналу в імпульсі 800 кВт.

Передавальний пристрій працює в наступних режимах запуску:

рідкий запуск РІ, використовуваний в амплітудному режимі з основною частотою повторення 375 Гц і можливістю установки однієї із семи фіксованих частот в інтервалі 300-375 Гц;

рідкий запуск РІІ, використовуваний у когерентному режимі. При цьому реалізується шестиперіодна вобуляция частоти повторення із шістьма фіксованими частотами в інтервалі 300-375 Гц;

частий запуск Ч, використовуваний у когерентному режимі з реалізацією двоперіодної вобуляции із середньою частотою повторення 750 Гц.

тривалість зондуючого імпульсу у режимах рідкого запуску 2,7 мкс, частого запуску – 1,7 мкс.

 

БІЛЕТ № 2

Стратегічна авіації. Призначення, завдання та тактико-технічні характеристики літаків стратегічної авіації. Надати приклади.

Серед усіх літальних апаратів військового призначення стратегічна авіація займає особливе місце. У війні із застосуванням ядерної зброї їй приділяється роль головної повітряної ударної сили, що істотно доповнює можливості ракетних балістичних засобів нападу.

У ході ядерної війни на стратегічну авіацію покладається рішення таких основних задач:

руйнація найважливіших військово-промислових центрів противника;

знищення рухомих, недостатньо розвіданих і малорозмірних об’єктів;

придушення засобів ППО, що перешкоджають виконанню бойової завдання;

знищення кораблів флоту на базах та у морі;

ведення стратегічної повітряної розвідки в глибині території противника з одночасним нанесенням ударів по знов виявлених цілях.

У разі використання стратегічної авіації в звичайній війні вона має вирішувати такі завдання:

безпосередня авіаційна підтримка сухопутних військ;

ізоляція району бойових дій;

ведення розвідки на океанських і морських театрах;

постановка мінних загороджень для блокування важливих зон, військово-морських баз і портів;

знищення надводних сил флоту;

прикриття тактичної авіації радіоелектронними перешкодами.

До літаків, що вирішують стратегічні завдання, відносяться стратегічні бомбардувальники і стратегічні розвідники.

Стратегічні бомбардувальники призначені для нанесення ударів ядерним і звичайним озброєнням по наземних об’єктах у глибокому тилу противника, по його морських об’єктах у ядерній або звичайній війні. Вони підрозділяються на важкі (В-52, В-1, В-2, Ту-95МС, Ту-160) і середні (FB-111, Mirage-IV, Ту-22М3).

Важкі стратегічні бомбардувальники можуть нести різноманітні види озброєння і засобів РЕБ, що дозволяють їм долати систему ППО й вражати об’єкти на відстанях більш ніж 8000 км від баз вильоту. Їх максимальне бомбове навантаження може досягати 50 тонн. Стратегічні бомбардувальники планувалося використовувати, в основному, в ядерній війні, проте вони широко застосовувалися в локальних війнах та збройних конфліктах (В’єтнам, Перська затока, Югославія, Афганістан, Ірак).

Середні стратегічні бомбардувальники призначені для виконання завдань у ядерних і обмежених війнах. Їх радіус дії дозволяє уражати об’єкти на відстані 2000...4000 км від аеродромів базування. Для збільшення дальності польоту може здійснюватися їх дозаправлення в повітрі. Варіанти озброєння таких літаків можуть бути різноманітні. Вони можуть нести ядерні і звичайні бомби, керовані ракети “повітря-земля”, засоби РЕБ. Навігаційне обладнання дозволяє здійснювати політ бомбардувальників на малих висотах.

Стратегічні літаки-розвідники (U-2C, RC-135B, TR-1A, Ту-95МР) призначені для ведення стратегічної повітряної розвідки в інтересах усіх видів збройних сил. Стратегічна повітряна розвідка ведеться в мирний час і передбачена під час воєнних дій. У мирний час розвідувальні польоти здійснюються уздовж державних кордонів. Стратегічні розвідники не мають оборонного озброєння, але можуть нести засоби РЕБ.

БІЛЕТ № 3

БІЛЕТ № 4

БІЛЕТ № 5

БІЛЕТ № 6

Пульт керування РЛС П-18 (5Н84А). Органи керування та їх призначення.

БІЛЕТ № 7

БІЛЕТ № 8

БІЛЕТ № 9

БІЛЕТ № 10

БІЛЕТ № 11

БІЛЕТ № 12

Вибір режимів роботи РЛС П-18 (5Н84А) при відсутності перешкод в різноманітній повітряній обстановці.

БІЛЕТ № 13

БІЛЕТ № 14

БІЛЕТ № 15

1. Видача бойової інформації на КП частин (підрозділів) ЗРВ. Розрахунок рубежу видачі

БІЛЕТ № 16

Режими роботи РЛС П-18 (5Н84А).

 

БІЛЕТ № 17

БІЛЕТ № 18

БІЛЕТ № 19

БІЛЕТ № 20

Готовність № 1.

На КП, на включених радіолокаційних комплексах (РЛК), радіолокаційних станціях (РЛС) та комплексах засобів автоматизації (КЗА), на прийомних та передаючих радіоцентрах (радіопунктах) на робочих місцях знаходяться бойові обслуги, очолювані командирами підрозділів (особами, які їх заміщають). На виключених РЛК (РЛС) та КЗА - чергові бойові зміни.

Радіотехнічні підрозділи вважаються приведеними в готовність № 1, якщо на КП прибули командир або особа, яка його заміщає, необхідна кількість офіцерів бойової обслуги, здатних забезпечити управління та обробку інформації, включені необхідні РЛК (РЛС), засоби зв'язку та автоматизації.

Готовність № 2.

На КП, одному РЛК (РЛС), а при наявності включеного РЛК (РЛС) - на двох РЛК (РЛС), одному РРВ, КЗА, прийомному та передаючому радіоцентрах (радіопунктах) на робочих місцях знаходяться чергові бойові обслуги, очолювані оперативним черговим. Апаратура КЗА включена для роботи по графіку або виключена.

Виключені РЛК (РЛС), РРВ та апаратура КЗА перевірені, настроєні і готові до включення.

Готовність № 3.

На КП на робочих місцях знаходяться оперативний черговий, на приймальному радіоцентрі (радіопункті) - радіотелеграфіст командної радіомережі старшого КП.

РЛК (РЛС), РРВ, апаратура КЗА та засоби зв'язку перевірені, настроєні та підготовлені до включення.

Кількість та тип чергових РЛК(РЛС), час їх включення та виключення в радіотехнічних підрозділах, які створюють чергове РЛП, визначаються графіками чергування сил та засобів РТВ.

Основними задачами чергового бойового розрахунку є:

-керівництво черговими силами;

- своєчасне приведення військ у вищі ступені бойової готовності;

- забезпечення польотів і перельотів своєї авіації.

БІЛЕТ № 21

Види та характеристика ЗІП.

Для експлуатації та ремонту РЕТ розробляється та постачається:

одиночний комплект ЗІП (ЗІП-О) – для забезпечення експлуатації зразка озброєння, перевозитимуться на зразку;

груповий комплект ЗІП (ЗІП-Г) – для створення комплектів “НЗ” військово технічного майна № 1,2,3, а також для проведення ТО і ремонту силами ремонтного підрозділу частини, з¢єднання, надходить одночасно з поставкою установленої кількості одиниць озброєння один раз на весь період експлуатації, зберігається в “НЗ” на складах частин, з¢єднань, об¢єднань;

ремонтний комплект ЗІП (ЗІП-Р) – для середнього, капітального і регламентованого ремонту озброєння, зберігається на базах центру, на ремонтних підприємствах;

ЗІП розсипом – норми утримання розробляються для кожного зразка озброєння.

 

БІЛЕТ № 22

1. Підготовка окремої радіолокаційної роти до виконання бойового завдання. Етапи роботи командира окремої радіолокаційної роти та їх зміст .

Підготовка до бойового застосування починається з моменту отримання бойового завдання, продовжується безперервно і закінчується після виконання основних заходів приведення у бойову готовність.

Для доведення до підрозділів бойового завдання в ртбр розробляється бойовий наказ підрозділу.

Бойовий наказ підрозділу підписують командир і начальник штабу бригади. З одержанням бойового завдання командир радіотехнічного підрозділу з’ясовує його, оцінює обстановку і приймає рішення.

Усвідомлення бойового завдання. Командир радіотехнічного підрозділу вивчає і усвідомлює замисел бойового застосування з’єднання (частини), своє бойове завдання; визначає роль і місце підрозділу у виконанні завдань з’єднання (частини).

Вивчаючи замисел бойового застосування старшого командира, командир радіотехнічного підрозділу усвідомлює основну мету бойового застосування з’єднання (частини), а саме:

на яких рубежах повинен бути виявлений противник;

який напрямок є головним;

які відомості про повітряного противника необхідно добути;

якими способами вести розвідку та з ким взаємодіяти;

яку за змістом, якістю, кому, по яких каналах та яким способом видавати бойову та розвідувальну інформацію.

Під час вивчення свого бойового завдання командир підрозділу з’ясовує:

у якому секторі та у взаємодії з ким вести радіолокаційну розвідку повітряного противника;

у якій кількості та як використовувати канали зв’язку для передачі та прийому інформації;

які варіанти дій підрозділу використовувати в різних умовах обстановки;

які заходи проводити щодо підвищення живучості;

який мати резерв та як його використовувати;

порядок перепідпорядкування підрозділу у разі втрати управління;

порядок дій особового складу у разі застосування противником зброї масового ураження;

встановлений термін готовності підрозділу до виконання бойового завдання.

Оцінка обстановки.

В ході оцінки обстановки командир радіотехнічного підрозділу оцінює:

повітряного противника;

наземного (морського) противника;

склад, дислокацію, бойові можливості забезпечуваних з’єднань і частин;

вимоги до розвідувальної і бойової інформації;

бойову готовність і бойові можливості свого підрозділу;

взаємодіючі сили і засоби розвідки повітряного противника;

стан усіх видів забезпечення;

фізико-географічні, кліматичні й інші умови місцевості, їх вплив на виконання бойового завдання.

Командир радіотехнічного підрозділу оцінює повітряного противника на основі відомостей, вказаних в бойовому наказі (розпорядженні) командира з’єднання (частини), за трьома напрямками:

базування, склад, бойова готовність та бойові можливості угруповання противника;

льотно-тактичні характеристики ЗПН;

варіанти дій противника при подоланні системи ППО, тактика його дій під час нанесення ударів по об’єктах, що обороняються.

У результаті оцінки повітряного противника командир робить висновки, в яких вказує:

кількість повітряних цілей та характер дій противника в зоні радіолокаційної інформації (радіолокаційному полі) підрозділу;

очікувану перешкодову обстановку;

вимоги до бойової готовності підрозділу;

можливі бойові втрати підрозділу.

Оцінку бойової готовності та бойових можливостей свого підрозділу командир проводить з метою уточнення фактичного стану підрозділу та його відповідності поставленому бойовому завданню.

В ході оцінки бойових можливостей командир оцінює просторові, інформаційні, часові, точнісні показники.

Після усвідомлення бойового завдання і оцінки обстановки командир підрозділу приймає рішення на виконання бойового завдання, у якому визначає практичні заходи щодо підготовки до виконання бойового завдання, терміни їх виконання та відповідальних виконавців.

БІЛЕТ № 23

Призначення, склад, технічні характеристики передавального пристрою РЛС П-18 (5Н84А). Принцип роботи передавального пристрою за функціональною схемою.

Передавальний пристрій призначений для формування некогерентної послідовності потужних зондуючих радіоімпульсів у метровому діапазоні хвиль. Передавальний пристрій побудований за типовою для "метрових" РЛС старого парку схемою імпульсного лампового автогенератора з коливальною системою на жорстких коаксіалах. Імпульсна напруга анодного живлення формується модулятором, який перетворює постійну напругу високовольтного випрямляча на потужні імпульси. Цим визначаються склад та структура передавального пристрою.

Передавальний пристрій має такі основні складові:

генератор НВЧ;

модулятор;

високовольтний (+14 кВ) випрямляч;

Усі блоки розташовані в напівпричепі АП-2.

Передавальний пристрій має такі основні технічні параметри:

імпульсна потужність зондуючих сигналів Pі =700... 900 кВт;

тривалість зондуючих сигналів tі=10±1 мкс;

частота повторення зондуючих сигналів у режимі основного запуску FП1=185...195 Гц, а в режимі рідкого запуску FП2=95 Гц. При цьому на частоті FП1 можлива 25% вобуляція періоду повторення зондуючих сигналів, а також можливий зовнішній запуск передавального пристрою синхроімпульсами, які надходять з частотою приблизно 200 Гц;

імпульсна анодна напруга генераторної лампи UАмакс=26 кВ;

коефіцієнт корисної дії ККД= 20%;

БІЛЕТ № 24

БІЛЕТ № 25

1. Основні організаційні та технічні заходи щодо захисту ОВТ і ВО підрозділів РТВ від радіотехнічної розвідки та оцінка їх ефективності.

Захист озброєння, військової техніки і військових об’єктів від радіотехнічної розвідки здійснюється шляхом проведення комплексу організаційних заходів і технічних мір, які спрямовані на виключення або істотне утруднення виявлення випромінювань РЕСЗ, визначення їх місця розташування і виміру параметрів сигналів, що не дозволяють противнику визначити (розпізнати) типи РЕСЗ і їх бойові можливості, а також на нав’язуванні протиборчій стороні неправильного уявлення про місце розташування РЕСЗ і параметри випромінюваних сигналів.

До організаційних заходів щодо захисту від РТР можна віднести:

− введення обмежень на роботу РЕСЗ (просторові, часові, територіальні, кількісні, енергетичні); на режими використання і параметри сигналів РЕСЗ, що випромінюються;

− використання під час вибору позицій властивостей місцевості, що екранують;

− встановлення меж зони, яка контролюється (охороняється);

− застосування хибного радіообміну.

Просторові обмеження полягають у встановленні робочих секторів за азимутом і кутом місця, у межах яких дозволяється робота РЕСЗ на випромінювання.

Часові обмеження полягають у встановленні мінімально необхідного, для рішення поставлених завдань, часу роботи РЕСЗ з випромінюванням або заборони такої роботи у визначені проміжки часу.

Територіальні обмеження у використанні РЕСЗ полягають у встановленні заборони на розміщення конкретних типів РЕСЗ у районах, що попадають у зони ведення наземної, морської і повітряної РТР (у прикордонному і приморському районах, поблизу міст з іноземними представництвами).

Кількісні обмеження полягають у встановленні мінімально необхідного для виконання бойового завдання кількості РЕСЗ, які випромінюють. Цей спосіб утрудняє протиборчій стороні встановлення справжнього складу РЕСЗ у військах.

Енергетичні обмеження полягають у встановленні мінімально необхідної, для виконання поставленого завдання, потужності випромінювань РЕСЗ. Ці обмеження сприяють зменшенню дальності розвідки РЕСЗ, що захищаються.

Обмеження на режими використання і параметри сигналів РЕСЗ полягають у встановленні режимів на використання в мирний час або в конкретних бойових діях приховуваних режимів роботи і сигналів з параметрами, що захищаються (несучої частоти, девіації частоти, тривалості імпульсів та ін.).

До технічних мір щодо захисту РЕСЗ від РТР відносяться заходи, що проводяться з застосуванням спеціальних технічних засобів приховування і технічної дезінформації (імітації).

Засоби приховування випромінювань РЕСЗ від РТР поділяються на пасивні й активні.

Пасивні засоби захисту від РТР являють собою різні штучні перепони і конструкції, що установлюються на шляху розповсюдження випромінювань РЕСЗ з метою зменшення рівня прийнятих розвідувальним приймачем сигналів шляхом поглинання, розсіювання або відбиття цих випромінювань.

До пасивних засобів приховування відносяться:

− індивідуальні (еквіваленти антен; антенні насадки; чохли і покриття, що поглинають);

− засоби часткового екранування (металеві штори; металізоване скло і тканини, що екранують; щити; дротяні сітки; струмопровідні емалі);

− екрановані приміщення (спорудження, камери або кабіни).

Активні засоби захисту (приховування) РЕСЗ від РТР здійснюються шляхом застосування станцій перешкод, імітаторів випромінювань, помилкових сигналів, що виключають або утрудняють виявлення і вимір параметрів випромінювань, а також розпізнавання, визначення режимів роботи і місця розташування РЕСЗ.

Технічна дезінформація РТР противника полягає в створенні умов що істотно утрудняють розпізнавання реальних об’єктів і орієнтирів за даними засобів РТР і сприяє введенню противника в оману щодо їх кількості, місця розташування, характеристик і спрямованості діяльності військ і установ.

Технічна дезінформація РТР противника здійснюється у разі використання хибних позицій і створенні хибної радіоелектронної обстановки. Як засоби технічної дезінформації можуть застосовуватися передавальні пристрої списаної техніки, активні й пасивні перевипромінювачі енергії, спеціально розроблені імітатори випромінювань.

БІЛЕТ № 26

БІЛЕТ № 27

Структурна схема РЛС П-18 (5Н84А). Принципи побудови основних трактів.

Структура РЛС визначається її призначенням, реалізованими принципами огляду простору і вимірювання координат, а також елементною базою. РЛС 5Н84А є двокоординатною станцією з паралельним оглядом простору по куту елевації і послідовним по азимуту. Станція має систему захисту від активних шумових завад, які діють по бокових пелюстках і по головному променю ДНА. В РЛС застосована антена дзеркального типу. Цим визначається загальна структура та зовнішній вигляд РЛС.

До складу РЛС входять одноканальний передавальний пристрій, багатоканальний приймальний пристрій, дзеркальна антена та ряд допоміжних антен, які використовуються в системі захисту від активних шумових завад. Вся обробка сигналів здійснюється в аналоговій формі. Елементна база – радіолампи, частково використовуються напівпровідники.

Уся апаратура за функціональним призначенням ділиться на системи і пристрої. За конструктивними ознаками апаратура ділиться на стійки, блоки і субблоки.

Основні системи – це: Антенно-фідерна система (АФС), Передавальна система, Приймальна система, Система автокомпенсації активних шумових завад, Система пеленгування ПАЗ, Система селекції рухомих цілей (СРЦ), Індикатор кругового огляду (ІКО), Хронізуючий пристрій, Система зміни частоти, Система автоматичного підстроювання частоти, Система обертання та розгортання антени, Система передачі азимута.

 

 

БІЛЕТ № 28

Порядок вмикання РЛС П-18 (5Н84А). Види та зміст різних видів функціонального контролю апаратури РЛС.

БІЛЕТ № 29

1. Склад бойової обслуги неавтоматизованого КП окремої радіолокаційної роти. Порядок виконання бойового завдання на КП орлр.

КП орлр обладнується:

кімната бойового управління;

- кімната для передачі донесень;

комутатор;

санпропускник.

У кімнаті бойвого управління встановлюється:

- індикатор командира;

- планшет роти;

До складу бойової обслуги КП орлр входять:

у кімнаті бойового управління:

командир роти (оперативний черговий);

командир взводу зв’язку;

механік апаратури зв’язку

планшетисти планшету роти по кількості каналів передачі інформації від операторів радіолокаційних комплексів (станцій);

планшетист табло контролю видачі інформації;

зчитуючий;

у кімнаті для передачі донесень:

записуючий;

радіотелеграфіст (при видачі інформації по телеграфних каналах зв’язку);

у кімнаті наведення:

оператор радіовисотоміра.

на радіолокаційних комплексах (станціях):

начальники комплексів (станцій);

начальники змін;

оператори (по числу індикаторів);

на радіовисотомірах:

начальники радіовисотомірів;

оператори радіовисотомірів;

на приймальному радіопункті:

радіотелеграфіст командної радіомережі батальйону;

на передаючому радіопункті:

начальник радіостанції;

радіомеханік;

на електростанції:

електрик-дизеліст;

на посту візуального спостереження:

черговий спостерігач.

На радіолокаційних комплексах (станціях), радіовисотомірах, приймальному і передаючому радіопунктах при їх електроживленні від автономних агрегатів живлення додатково несуть чергування електрики-дизелісти.

Якщо радіозв’язок здійснюється в телефонному режимі, то замість радіотелеграфіста на приймальному радіопункті чергує радіомеханік. Радіотелеграфіст і записуючий пункту управління з розрахунку також виключаються.

Призначення, склад та основні тактико-технічні характеристики РЛС П-18 (5Н84А).

Двокоординатна РЛС 5Н84А ("Оборона") призначена для дальнього виявлення повітряних об'єктів, вимірювання їхніх координат (азимуту, дальності) і визначення державної належності за принципом "свій-чужий".

Основними завданнями РЛС є:

розвідка повітряного простору у складі чергових сил;

визначення початку масового нальоту ЗПН противника;

забезпечення радіолокаційною інформацією чергових вогневих засобів.

У розгорнутому стані до складу РЛС 5Н84А входять такі складові частини:

напівпричіп антенного поста АнП-1 на шасі МАЗ-938Б з основною антеною АО та допоміжними антенами А1...А4;

напівпричіп антенного поста АнП-2 з допоміжною антеною А5;

апаратний напівпричіп АП-1 з приймальною апаратурою, апаратурою захисту від завад та індикатором кругового огляду;

апаратний напівпричіп АП-2 з передавальним пристроєм;

апаратний напівпричіп АП-3 з двома виносними індикаторами кругового огляду, апаратурою спряження та дистанційного управління;

причеп наземного радіолокаційного запитувача 73Е6;

дизельна електростанція 5Е96 в кузові типу КУНГ-П10 з двома дизель-електричними агрегатами АД100-Т/400;

розподільно-перетворювальна кабіна 5Е88 з двома перетворювачами мережевої частоти ПСЧ-50К, одним перетворювачем ПСЧ-15К та дизель-електричним агрегатом АД30-Т1/400-1;

Точністні характеристики. При масштабі М2 (rмакс=200км) середньоквадратичні значення похибок вимірювань координат становлять sr=1000м, sb=1^о.

Розрізнювальна здатність. Розрізнювальна здатність по дальності становить

d r=3500м, а по азимуту db=8^о.

 

БІЛЕТ № 30

Підготовка РЛС П-18 (5Н84А) до вмикання.

 

БІЛЕТ № 31

Призначення, склад та технічні характеристики приймального пристрою РЛС П-18 (5Н84А).

БІЛЕТ № 32

БІЛЕТ № 33

БІЛЕТ № 34

БІЛЕТ № 35

БІЛЕТ № 1

Призначення, завдання та організаційна структура радіотехнічних військ