Вимоги до позицій радіотехнічних підрозділів. Робота рекогніційної групи з вибору позиції радіотехнічного підрозділу.

Радіотехнічні підрозділи розгортаються на основних позиціях. Крім того обирається 1-2 запасні позиції (10-15 км від основної) та обладнується кілька удаваних (3-5 км від основної).

Основною характеристикою позиції є рельєф місцевості, який впливає на зону виявлення РЛК (РЛС).

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються, як правило, не ближче 5–10 км від Державного кордону України (лінії фронту), великих адміністративних центрів, промислових об'єктів, аеродромів і позицій зенітних ракетних дивізіонів з урахуванням вимог, які висуваються до позицій радіолокаційних станцій, комплексів засобів автоматизації і засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Обрані основні позиції повинні:

забезпечувати повну реалізацію тактико-технічних характеристик радіолокаційних станцій і засобів зв'язку;

виключати взаємне екранування радіолокаційних станцій у відповідальному секторі і можливість їхнього одночасного ураження при нанесенні противником ударів по бойових порядках;

забезпечувати маскування і інженерне обладнання з використанням захисних властивостей місцевості;

забезпечувати надійність прикриття від ударів повітряного і наземного противника, ефективність наземної оборони;

забезпечувати електромагнітну сумісність РЛС і засобів зв'язку;

забезпечувати можливість пересування на знову призначені позиції;

забезпечувати необхідну відстань від постійних ліній електропередач.

У випадках неможливості вибору позиції, яка задовольняє всім вимогам, вибирається така позиція, що забезпечила б максимальну реалізацію бойових можливостей радіолокаційних засобів радіотехнічних підрозділів у даних умовах.

Вибір бойового порядку радіотехнічного підрозділу здійснюється у районі, визначеному вищим штабом, та проводиться у наступній послідовності:

1). Наказом командира призначається рекогніційна група під керівництвом командира зєднання (ртб) або його заступника. До складу групи призначаються офіцери управління та служб з¢єднання, а також командир радіотехнічного підрозділу і начальник основного РЛК (РЛС), що знаходиться на озброєнні даного підрозділу.

2). Рекогніційна група здійснює попередній вибір декількох позицій по карті місцевості масштабу 1:50000 або 1: 100000. На карті в зазначеному районі визначаються 3 -4 позиції для попередньої їх оцінки.

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються, як правило, не ближче 5…10 км від Державного кордону (лінії фронту), великих адміністративних центрів, промислових об’єктів, аеродромів і позицій зенітних ракетних дивізіонів з урахуванням, які висуваються до позицій РЛС, РЛК, КЗА та засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Обрана ділянка місцевості радіусом 1,0 – 2 км вважається попередньо придатною для позиції при наступних умовах:

поверхня ділянки повинна бути рівною на відстані 1,0 – 2км від її центру;

на ділянці немає лісового масиву;

у секторі відповідальності підрозділу немає підйому рельєфу і сильної його порізаності;

відсутні кути закриття.

3). Після вибору ділянок місцевості для майбутньої позиції на карті, група проводить рекогносцировку на місцевості і визначає найбільш придатні ділянки для позицій.

4). На обраних позиціях топографом з¢єднання проводяться топогеодезичні роботи (прив’язка позиції до геодезичних пунктів, зйомка кутів закриття, зйомка профілів місцевості) та оформляються необхідні документи. На кожну обрану позицію відпрацьовуються такі документи:

Карта масштабу (1:50000) з нанесеними основною, запасними і удаваними позиціями та легендою, в якій вказуються координати та висоти над рівнем моря, точок розміщення РЛС, населені пункти, вузли зв’язку, наявність електромережі та ін.;

план місцевості позиції рлр масштабу 1:50000, на якій наносяться рельєф і місцеві предмети;

картка кутів закриття для кожної РЛС (РЛК);

профілі місцевості для кожної РЛС (РЛК) метрового і дециметрового діапазонів хвиль відносно точок розміщення через 10⁰ (для складного рельєфу через 5⁰).

Види та характеристика ЗІП.

Для експлуатації та ремонту РЕТ розробляється та постачається:

одиночний комплект ЗІП (ЗІП-О) – для забезпечення експлуатації зразка озброєння, перевозитимуться на зразку;

груповий комплект ЗІП (ЗІП-Г) – для створення комплектів “НЗ” військово технічного майна № 1,2,3, а також для проведення ТО і ремонту силами ремонтного підрозділу частини, з¢єднання, надходить одночасно з поставкою установленої кількості одиниць озброєння один раз на весь період експлуатації, зберігається в “НЗ” на складах частин, з¢єднань, об¢єднань;

ремонтний комплект ЗІП (ЗІП-Р) – для середнього, капітального і регламентованого ремонту озброєння, зберігається на базах центру, на ремонтних підприємствах;

ЗІП розсипом – норми утримання розробляються для кожного зразка озброєння.

 

БІЛЕТ № 22

1. Підготовка окремої радіолокаційної роти до виконання бойового завдання. Етапи роботи командира окремої радіолокаційної роти та їх зміст .

Підготовка до бойового застосування починається з моменту отримання бойового завдання, продовжується безперервно і закінчується після виконання основних заходів приведення у бойову готовність.

Для доведення до підрозділів бойового завдання в ртбр розробляється бойовий наказ підрозділу.

Бойовий наказ підрозділу підписують командир і начальник штабу бригади. З одержанням бойового завдання командир радіотехнічного підрозділу з’ясовує його, оцінює обстановку і приймає рішення.

Усвідомлення бойового завдання. Командир радіотехнічного підрозділу вивчає і усвідомлює замисел бойового застосування з’єднання (частини), своє бойове завдання; визначає роль і місце підрозділу у виконанні завдань з’єднання (частини).

Вивчаючи замисел бойового застосування старшого командира, командир радіотехнічного підрозділу усвідомлює основну мету бойового застосування з’єднання (частини), а саме:

на яких рубежах повинен бути виявлений противник;

який напрямок є головним;

які відомості про повітряного противника необхідно добути;

якими способами вести розвідку та з ким взаємодіяти;

яку за змістом, якістю, кому, по яких каналах та яким способом видавати бойову та розвідувальну інформацію.

Під час вивчення свого бойового завдання командир підрозділу з’ясовує:

у якому секторі та у взаємодії з ким вести радіолокаційну розвідку повітряного противника;

у якій кількості та як використовувати канали зв’язку для передачі та прийому інформації;

які варіанти дій підрозділу використовувати в різних умовах обстановки;

які заходи проводити щодо підвищення живучості;

який мати резерв та як його використовувати;

порядок перепідпорядкування підрозділу у разі втрати управління;

порядок дій особового складу у разі застосування противником зброї масового ураження;

встановлений термін готовності підрозділу до виконання бойового завдання.

Оцінка обстановки.

В ході оцінки обстановки командир радіотехнічного підрозділу оцінює:

повітряного противника;

наземного (морського) противника;

склад, дислокацію, бойові можливості забезпечуваних з’єднань і частин;

вимоги до розвідувальної і бойової інформації;

бойову готовність і бойові можливості свого підрозділу;

взаємодіючі сили і засоби розвідки повітряного противника;

стан усіх видів забезпечення;

фізико-географічні, кліматичні й інші умови місцевості, їх вплив на виконання бойового завдання.

Командир радіотехнічного підрозділу оцінює повітряного противника на основі відомостей, вказаних в бойовому наказі (розпорядженні) командира з’єднання (частини), за трьома напрямками:

базування, склад, бойова готовність та бойові можливості угруповання противника;

льотно-тактичні характеристики ЗПН;

варіанти дій противника при подоланні системи ППО, тактика його дій під час нанесення ударів по об’єктах, що обороняються.

У результаті оцінки повітряного противника командир робить висновки, в яких вказує:

кількість повітряних цілей та характер дій противника в зоні радіолокаційної інформації (радіолокаційному полі) підрозділу;

очікувану перешкодову обстановку;

вимоги до бойової готовності підрозділу;

можливі бойові втрати підрозділу.

Оцінку бойової готовності та бойових можливостей свого підрозділу командир проводить з метою уточнення фактичного стану підрозділу та його відповідності поставленому бойовому завданню.

В ході оцінки бойових можливостей командир оцінює просторові, інформаційні, часові, точнісні показники.

Після усвідомлення бойового завдання і оцінки обстановки командир підрозділу приймає рішення на виконання бойового завдання, у якому визначає практичні заходи щодо підготовки до виконання бойового завдання, терміни їх виконання та відповідальних виконавців.