Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є відсутність пульсу, серцебиття і реакції зіниць на світло (зіниці широко розкриті), негайно розпочинають непрямий масаж серця: потерпілого кладуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лівого боку від нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини грудної клітки потерпілого. Енергійними ритмічними поштовхами (50-60 разів за 1 хв) натискують на груди, після кожного поштовху відпускаючи руки, щоб дати можливість випростатися грудній клітці. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше ніж 3-4 см.

Непрямий масаж серця виконується в поєднанні зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому надають двоє або троє. Перший робить непрямий масаж, другий- штучне дихання способом «з рота в рот», а третій стоїть справа від потерпілого, підтримує його голову і має бути готовим замінити будь-кого з тих, хто надає допомогу, щоб штучне дихання і непрямий масаж серця здійснювалися безперервно. Під час вдування повітря натискати на грудну клітку не можна, це потрібно робити поперемінно: 4-5 натискань на грудну клітку (на видиху), потім одне вдування повітря в легені (вдих).

Штучне дихання у поєднанні з непрямим масажем серця є найпростішим способом реанімації (оживлення) людини, котра перебуває у стані клінічної смерті. Коли потерпілі літні люди, слід пам'ятати, що кістки в такому віці крихкі, тому рухи повинні бути не дуже енергійними. Здійснюючи непрямий масаж маленьким дітям, на грудну клітку натискають пальцем.

Якщо припинення дихання і серцевої діяльності сталося внаслідок ураження електричним струмом, то спочатку потерпілого звільняють від дії струму, від тісного одягу, а потім негайно починають реанімацію.

Техніка виконання непрямого масажу серця

1. Встаньте на коліна збоку від потерпілого.

2. Покладіть кисть однієї руки (якщо ви "правша”, то лівої) на нижню третину грудини. Не можна зміщати руку нижче - туди, де грудина переходить у так називаний "мечоподібнийвідросток", тому що ця тендітна кіста може зламатися. Постарайтеся також не зміщати руку убік від середньої лінії тулуба - тиск на ребра досить часто приводить до їхніх переломів. Кисть повинна розташовуватися перпендикулярно грудині.

3. Кисть другої руки (якщо ви "правша", то правої) кладете зверху на першу під кутом 45° для посилення тиску.

4. Починаєте масаж - ритмічні поштовхи тільки областю зап'ястя. Пальці не повинні натискати на ребра. Ваші руки при цьому розігнуті в ліктьових суглобах, це дозволить вам використовувати для натискання не тільки силу рук, але і вагу тулуба.

5. Кисті після натискання від грудної клітки не відриваєте, однак натиснення цілком припиняєте, щоб грудина повернулася у вихідне положення.

6. Число рухів при масажі повинне бути в межах 80-100 у хвилину.

Якщо ви проводите штучне дихання і закритий масаж серця самостійно, то після 2-х вдихів виконуйте 10-15 натискань на грудину. Якщо ж у вас є помічник, то один з вас повинний забезпечувати вдих, а іншої - масаж. Майте через, що навіть коли працюєте вдвох, вдих і натискання виробляються по черзі: після 1-го штучного вдиху випливає 5 натискань на грудину (одночасно наповняти легені повітрям і давити на грудну клітку безглуздо).

Через кожні 2-5 хвилин штучного дихання і масажу випливає на кілька секунд зупинитися, щоб перевірити, чи не з'явився пульс і чи не відновився самостійний подих. Це необхідно робити до прибуття "швидкої допомоги" або до відновлення серцевої діяльності і подиху.

Ефективність зусиль підтверджується наступними ознаками:

§ Спроби постраждалого самостійно зробити вдих

§ Поява пульсу на сонній або стегновій артерії

§ Деяке "поліпшення" кольору шкіри

§ Звуження зіниць

§ Спонтанні рухи гортані (у чоловіків вона утворить виступ на шиї, що прийнято називати "кадиком")

Після відновлення пульсу і подиху поверніть потерпілого на бік і підкладете йому що-небудь під голову, щоб він не захлинувся блювотними масами.

Принцип НМС - періодичне стискування серця між грудниною і хребтом. Абсолютним свідченням про необхідність НМС є зупинка пульсації сонних артерій. Постраждалого кладуть на жорстку поверхню і починають ритмічно натискувати не груднину 60-90 разів на хвилину. Натискування треба здійснювати двома руками: основа долоні правої руки - на нижній третині грудини, а долоня лівої руки - на правій кисті зверху. Дітям НМС необхідно провадити однією рукою, а новонародженим - пальцями. При ефективному масажі на сонних артеріях з'являється чітка пульсація, зіниці звужуються, губи рожевіють.

Виконують непрямий масаж серця, натискаючи на нижню третину грудини, яка знаходиться нижче умовної лінії, що сполучає соски. Важливо не натискати на мечоподібний відросток, щоб запобігти розриву печінки. Використовують два види техніки непрямого масажу, відповідно до яких на грудину натискають: 1) двома великими пальцями, при цьому решта пальців обох рук підтримують спину (метод великих пальців); 2) кінчиками двох пальців однієї руки: другого і третього або третього і четвертого; при цьому інша рука підтримує спину (метод двох пальців).Перевага надається методу великих пальців.

Глибина натискувань має становити одну третину передньо-заднього діаметра грудної клітки, а частота — 90 за 1 хв. Важливим критерієм ефективності непрямого масажу серця слід вважати можливість пальпаторно визначити пульс. Важливо координувати непрямий масаж серця зі ШВЛ, уникаючи одночасного проведення обох процедур, і не відривати пальці від поверхні грудної клітки у паузі між натискуваннями. Після кожних трьох натискувань на грудину роблять паузу для проведення вентиляції, після чого натискування повторюють. За 2 с потрібно зробити 3 натискування на грудину (90 за 1 хв.) і одну вентиляцію (30 за 1 хв.). Припиняють непрямий масаж серця, якщо ЧСС і і 60 уд./хв

Штучна вентиляція легень.

Показання: абсолютні (апное, патологічні типи дихання, гіповентиляція); відносні (набряк легень, глибока кома, декомпенсована циркуляторна, кардіальна чи дихальна недостатність).

Методи:

• з рота до рота;

• з рота в ніс;

• з рота в рото- або носоглотковий повітровід;

• через маску (з рота в маску) або в інтубаційну трубку (з рота в трубку);

• за допомогою ручних дихальних апаратів, мішка Амбу;

• з використанням автоматичних дихальних апаратів.

В екстрених умовах найчастіше використовують штучне дихання способом з рота до рота або з рота в ніс.

Методика штучного дихання з рота до рота або з рота в ніс передбачає: запрокидування голови (при підозрінні на перелом або вивих у шийному відділі хребта гіперекстензія не дозволяється), висування нижньої щелепи уперед, розтулювання рота - потрійний прийом Сафара відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів.

При наявності сторонніх тіл у верхніх дихальних шляхах забезпечення прохідності їх усуненням досягають прямим способом (видалення пальцями стороннього тіла з ротової порожнини); або непрямим (опосередкованим) способом усунення сторонніх тіл з гортані:

а) постукуванням основою долоні по хребту в міжлопатковій зоні;

б) енергійним кількаразовим стисканням реаніматором, що знаходиться позаду потерпілого, руками його грудної клітки в прередньо-задньому напрямку на рівні нижньої третини грудини.

Ефективність опосередкованих способів суперечлива. Рідини, які аспіровані у дихальні шляхи, усувають самопливом, надавши дренажну позицію потерпілому.

Для проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) з рота до рота реані-матор, глибоко вдихнувши повітря і щільно обхопивши губами рот потерпілого (або ніздрі), вдмухує повітря в його легені, візуально контролюючи екскурсію грудної клітки і надчеревної ділянки (при цьому ніс пацієнта затиснений рукою).

При ефективній ШВЛ грудна клітка потерпілого помітно розширюється під час вдування повітря. Видих

проходить масивно, самостійно. ШВЛ з рота до рота значно полегшується, коли у ротову порожнину введено повітровід. При ШВЛ з рота до носа вдування роблять у носові ходи потерпілого, його рот при цьому закривають долонею або притискають нижню губу до верхньої пальцями.

ШВЛ з рота в ніс проводиться:

• при ушкодженні губ, нижньої щелепи, язика;

• коли неможливо досягнути герметизації під час дихання з рота до рота;

• коли неможливо розсунути щелепи.

ШВЛ методом з рота до носа

Застосування ручних дихальних апаратів (РДА), мішка Амбу.

Ефективність штучного дихання при їх застосуванні досягається щільно притиснутою маскою до обличчя потерпілого. При стисканні мішка повітря з нього нагнітається в дихальні шляхи потерпілого. Видих проходить через спеціальний клапан, при цьому балон (мішок) розправляється самостійно.

Частота ШВЛ:

1) для дітей:

• новонароджених - 40-60 разів на 1 хвилину;

• молодшого віку - 30 разів на 1 хвилину;

• старшого віку - 20-24 рази на 1 хвилину;

2) для дорослих: 12-20 разів на 1 хвилину.

При проведенні апаратної ШВЛ, попередньо виконується інтубація трахеї (окремий еталон). Вибір параметрів здійснюють за загальноприйнятою методикою. Дихальний об'єм залежить від віку та конституції хворого, його вираховують за формулою: для новонароджених - 10,0-12,0 мл/кг; для дітей старшого віку та дорослих - 8,0-10,0 мл/кг. Критерієм достатності ШВЛ є синхронізація хворого з апаратом без застосування седативних та пригнічуючої дії на ЦНС засобів. Найточнішим показником достатньої вентиляції є реєстрація газів крові.

Догляд за хворим, якому проводиться ШВЛ охоплює наступні основні заходи:

• підтримання синхронізації власного дихання хворого з респіратором;

• періодичний туалет дихальних шляхів і видалення секрету;

• контроль за газами крові;

• постійне спостереження за пацієнтом, якого не можна лишати самого без догляду.

Можливі ускладнення ШВЛ: баротравма та розриви легень, пневмо-торакс, аспіраційний синдром, зниження венозного повернення до серця.

 

[1] Положення про Комітет з нагляду за охороною праці України // Охорона праці в Україні. — К., 2000. — С. 69—75.